Сергей Осолодкин

Заслуженный журналист Украины

Маски – геть!

Маски – геть!
Ось і знов сповзає маска, а під нею ще одна, і ще... ще... ще...

Невипадково політику в Україні останнім часом прийнято порівнювати з театром... абсурду. А всю країну із психіатричною лікарнею, де психів випустили на прогулянку, але забули закрити головні ворота, ось вони й розбіглися хто куди, і витворяють тепер, що їх душі заманеться, при цьому чітко розуміючи, що їм за це нічого не буде, адже у них є довідка, про те, що вони психічно хворі...

Чим далі розгортаються політичні події в України, чим ближче країна підходить до часу голосування, тим більше й більше переконуюсь у тому, що безкарність і вседозволеність, це такий «новий» стиль життя окремих осіб у державі.

Чи можна назвати країну правовою, коли невеличка купка молодиків панує над більшістю громадян? Чи не у кожному регіоні сьогодні є так звані «активісти», які від імені народу, який їм цього права не давав, приймають рішення, здійснюють самосуди, вчиняють розбійні напади на очах у міліції, яка стоїть скромно потупив очі, і робить вигляд, що це її не стосується.

Останні події у Харкові, Одесі ще ряді міст засвідчують, що безправ'я це тепер «стиль життя». Хто й коли лишив громадян їх права мирно збиратися, проводити мітинги і демонстрації? Хто вирішив, що купка «відморозив» має право диктувати умови життя більшості населення? І в такий ситуації у когось є ще сумніви у тому, що ці вибори будуть вільними і демократичними?

Особисто я у таке вірю все менше й менше...

Яка ж це демократія, коли людину лишають права вільно висловити власну думку? Хто й коли прийняв рішення щодо того, що всі повинні діяти тільки так, як вважає за «правильне» невеличка купка малоосвічених, невихованих і недалекоглядних людей?

Якщо з обличчя таких «політиків» зідрати одну за одною маски: «демократа», «об'єднувача», «життєлюба», «людолюба»... то із жахом побачиш, що під ними скривається або пика свині, або морда пацюка...

Чи дадуть ці вибори відповідь на ряд складних питань? Чи вдасться нам цього разу, врешті-решт, зідрати всі політичні маски – одну за одною, до самісінької основи, для того, аби побачити справжні «пики» тих, хто так голосно горланить «правильні» гасла?

Чи вдасться нам просто зараз, під час виборчого процесу, «побачити» справжні обличчя тих, кому настогидла тиша та спокій, які панують на більшій частині України; тих, хто знову й знову кидає у топку провокації на кшталт «леніноповала»? Кому вигідно знову й знову підривати спокійну ситуацію на більшій частині України?

Кому вигідно знову й знову роздмухувати полум'я, яке вже «спалило» Крим, у якому «горить» Донбас?

Невже й досі більшій частині населення незрозуміло, що всі ці дії є прямою провокацію, яка повинна розгойдати ситуацію прямо перед виборами?

Навіщо знову піднімати мовне питання? Хто тягне сьогодні за язика говорити про мову?

Кому вигідно роздмухувати «полум'я» історичного минулого?

Хто отримує дивіденди від того, що відбираючи у людей старшого покоління їх ідеали, з якими вони прожили все життя, загострює їх не сприйняття теперішньої влади?

Невже мало того, що було минулої зими? Невже комусь мало тієї халепи, у якій ми знаходимося починаючи з весни?

Вибори повинні виграти правильні і потрібні партії та політики? Заради кого? Заради чого?

Чому знову в регіонах стали з'являтися так звані «активісти», які виходять не за такі вже й великі гроші, на «масові акції протесту»? Яке у них завдання? Все ж розірвати країну зсередини перед самими виборами... Когось попередити... А когось і просто залякати...

Кого? А може тих самих європейців?

Адже невипадково цими днями прес-служба представництва ЄС в Україні, розповсюдила інформацію із заявою посла Євросоюзу в Україні Яна Томбиньського який засудив хвилю актів фізичного насильства проти одіозних народних депутатів і чиновників в Україні.

Цікавою з цього приводу є й думка радника глави МВС України Антона Геращенко: «Самосуд у ХХІ столітті – це шлях у нікуди. Європа пройшла цей шлях більш 200 років тому, коли в часи Великої Французької Революції людей знищували за ознаками того, що вони відносилися до дворянства. Якщо влада не зробить висновків, то купання у сміттєвих баках незабаром будуть згадувати, як милий жарт або витівку».

Судячи з усього питанням перейнявся врешті-решт і сам Президент України Петро Порошенко, який нарешті доручив Міністерству внутрішніх справ, СБУ та генеральній прокуратурі зайнятися справою Шуфрича і – розібратися, через кого нардеп постраждав у Одесі.

Крім того керівник держави також звернувся до політиків із закликом: «не брати участь у сценаріях, які працюють на дестабілізацію ситуації в Україні».

Рішення правильне. Та може, Петре Олексійовичу, Вам слід було б ще й звернутися до правоохоронців з вимогою: діяти відповідно до Закону України «Про міліцію», яка повинна захищати мирних громадян від будь-яких проявів насильства? Адже прикриваючись «правильними» гаслами можна виправдати будь-яке насильство. Здавалося, що ми це пройшли і забули... Та, ні, виявляється – цим живемо...

З цього приводу ще одна репліка від Посла ЄС в Україні Яна Томбинського: «Я помітив зростання кількості актів фізичного насильства проти членів парламенту та людей, що виконують суспільні функції у той час, коли повинні відбуватися конструктивні передвиборні кампанії. Це не відповідає європейським традиціям мирних передвиборних кампаній. Такі дії служать інтересам тих, хто не прагне миру в Україні. Державні і громадські органі повинні об'єднати зусилля для запобігання актів публічного залякування й насильства».

Хочу вірити, що ті, хто спрямовують свої зусилля на дестабілізацію ситуації в Україні, хто продовжує оплачувати ці та подібні ним акти насильства все ж зрозуміють, що такими діями ми можемо не тільки «закрити» перед собою двері у Європу. Європа – з переляку може взагалі забути по таку країну як Україна.

Що ми тоді будемо робити? Про який безвізовий режим можна говорити, якщо всередині країни вчиняють такі дії? Хто ризикне відкрити кордони для тих, хто не вміє вести себе толерантно по відношенню до свого всього лише політичного опонента? Хто захоче жити у загальному домі – Європейському Союзі, якщо сусіди, крім як клацання зброєю та ведення насильницьких дій, нічого іншого не вміють?

Невипадково Європа поки ще тихо, але вже почала говорити про те, що Україна не Європейська держава, хоча б через те, що вона не вміє чути своїх опонентів усередині держави... І ставить під сумнів нашу інтеграцію... Бояться вони нас.

То чого ж ми прагнемо? Ізоляції...

Хто цього прагне? Хто скривається за маскою «євроінтегранта», а сам насправді робить все, аби двері у Європу для України були закриті назавжди?

Коли вже настане час, що ми можемо сказати: «Маска», я знаю тебе»...

А поки, хто платить, той і бал-маскарад замовляє, той і маски роздає, той і ляльками керує...

Час зірвати маски!

Сергій ОСОЛОДКІН

© 2008 - 2025 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: khersonci08@gmail.com, контактиархівТеатр Куліша - Херсон