Херсонці, знайте: ціни піднімуть на ваше прохання

Здається Прем'єр Гройсман вирішив скористатися «пагубним насліддям» від якого «революціонери» весь час прагнуть позбутися і минулого тижня заявив, що не хоче, але змушений буде підняти ціну на газ, аби врятувати народ від подальшого зубожіння. На підняття ціни доведеться піти для того, аби «запобігти дефолту» і «врятувати країну».
Гройсман ініціює консультації з керівниками парламентських фракцій щодо підняття ціни для населення для того, аби відновити співпрацю з Міжнародним валютним фондом (МВФ) і іншими міжнародними партнерами.
«Я не хочу підвищувати ціни на газ (для населення, - авт.). Це може бути тільки вимушений крок, щоб не допустити економічної катастрофи і злиднів для українських громадян (у разі дефолту - авт.)», - сказав Гройсман.
Суто «одеський хід» - перекласти відповідальність на когось. Кілька разів Гройсман наголошував, що він тут не до чого, що він «білий» і «пухнастий», а підвищувати треба лише для того, аби не допустити економічної катастрофи у разі дефолту, яка може статися через відсутність міжнародного фінансування, що унеможливить обслуговувати зовнішні борги.
Традиційно винні «папередники», хоча статистика свідчить про інше. У 2017 році державний борг України сягнув максимального значення (в абсолютному вимірі) – $76,3 млрд., у співвідношенні до ВВП – 84,6%. Динаміка зростання спостерігається з 2014 року. Цей факт, вважають фахівці, є дуже страшним, адже вказує на реальну загрозу економічного розвитку і відсутність конкурентоспроможної економіки.
Наші горе-міністри постійно говорять, що у запозиченнях немає нічого страшно, що всі країни і навіть такі як Америка і Японія – живуть у борг. Панове, як говорять в Одесі, – «це дві великі різниці». Сильні країни можуть собі дозволити позичати, адже їх економіки постійно генерують достатню кількість грошей для розрахунків.
А чим нам хвалитися? Тим, що ризикуємо не розрахуватися по зовнішнім боргам через те, що у нас майже відсутній експорт (немає валюти). Далі? Дефолт. Далі? Диктат кредиторів. До цього ми вже прийшли. Всі внутрішні і зовнішні питання ми вирішуємо під одним кутом: сподобається це МВФ і кредиторам чи ні. Ми – не самостійні у прийнятті рішень.
Не вірите? Ось вам одкровення від Гройсмана: «За наступні 5 років ми повинні повернути $33 млрд. Стратегія моя, як прем'єра, і уряду, і, я впевнений, всіх народних депутатів, полягає в тому, щоб віддати ці борги і забезпечити більш швидке економічне зростання». Здається він сам не зрозумів, що видав страшенну «державну таємницю». Для того, аби тільки обслуговувати борг необхідно щорічно залучати близько $5 млрд. - підкреслив Гройсман.
А що буде у разі дефолту? Це призведе до різкого зростання цін, знецінення доходів українців, - вважає Прем'єр.
А що буде у разі підняття цін? Прем'єр промовчав. Знаємо самі: триватиме вимирання людей. «Геноцид Українського народу в святковому вбранні».
НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
Станом на 1 січня 2012 року – 45 мільйонів 633 тисячі.
Станом на 1 січня 2018 року – 42 мільйони 386 тисяч.
Станом на момент написання матеріалу (15.07.18 р.) – 42 мільйони 225 тисяч 628 осіб.
Влада скаржиться, що Уряд «кровососів» залишив їй порожні рахунки і шалені борги? Дивимося, що з цього приводу говорить Міністерство фінансів України.
Сума державного та гарантованого державою боргу України ($ млрд.)
2012 – 64,5; 2013 – 73,2; 2014 – 69,8; 2015 – 65,5; 2016 – 71,0; 2017 – 76,3.
ВВП держави ($ млрд., у цінах 2010 року)
2012 – 143,8; 2013 – 143,8; 2014 – 134,3; 2015 – 121,2; 2016 – 124,0; 2017 – 115,2.
У Світового банку інша статистика.
ВВП держави ($ млрд.)
2012 – 175,8; 2013 – 183,3; 2014 – 133,5; 2015 – 91,0; 2016 – 93,3; 2017 – 99,3.
Зовнішній державний борг у % до ВВП
2012 – 18,3%; 2013 – 17,3%; 2014 – 26,3%; 2015 – 46,9%; 2016 – 45,8%; 2017 – 46,9%.
Як бачимо при нинішній владі падіння ВВП складає майже 50%, тоді як зовнішній борг (у співвідношенні до ВВП) наблизився до позначки 50%.
За 2007 – 2017 роки зовнішній борг (Уряду та НБУ) по відношенню до ВВП зріс з 8,7% до 46,9%. Особливо інтенсивно це відбувалося у 2014 – 2016 роках. Що вказує на те, що зовнішній тиск на ухвалення Україною рішень зростає пропорційно наведеному співвідношенню. Тепер ми залежні значно більше ніж у 2013 році.
Крім того, слід говорити, що те, що маємо небезпечне навантаження на економіку, яке «підточує» фінансові ресурси і змушує позичати ще більше хоча б для того, аби розраховуватися за вже отриманими кредитами.
Про що фактично й сказав Гройсман – нам треба позичати гроші, для того аби повертати попередні борги. Це шлях у прірву з якої немає вороття.
Тільки цього року зобов'язання України по зовнішніх боргах складають $3,6 млрд., з яких – 2,05 це власне борг, а 1,59 це відсотки. Звідки платитимуть? З бюджету, зрозуміло. Якщо минулого року на це витратили – 5,2%, то цього року на це піде – 11,4% видаткової частини.
Експерти наголошують: «84,3% запланованого приросту держбюджету в 2018 році, який становить $4,3 млрд., піде на погашення зовнішнього боргу».
У 2019 та 2020 роках буде гірше – слід віддати $6,5 млрд., і це буде значно вищий відсоток бюджету, оскільки економічне зростання очікується на рівні 3%, а боргові зобов'язання зростають майже на 100%.
Та найстрашніше у перспективі. Як стверджує директор Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» Володимир Власюк: «Через борг і спричинену ним реструктуризацію, проведену у 2015 – 2016 роках, Україна з 2021 року сплачуватиме такий собі податок на економічне зростання у розмірі 15%, якщо приріст зростання ВВП буде у проміжку 3 – 4%, і 40% від кожного відсотка зростання, що перевищує 4%.
Якщо економіка України зростатиме в середньому на 5% у 2021 – 2040 роках, то це становитиме сумарно $21,51 млрд. Тоді як Україні, з її величезним відставанням, необхідні мінімум 7% щорічного зростання протягом 15 і більше років. У такому разі в 2021 – 2040 роках Україні за погодженими інструментами відновлення вартості доведеться виплатити $64,62 млрд.».
Ви щось колись побідне чули? Це вже не реструктуризація, це контрибуція, яку наклали на країну, яку завоювали.
Як треба було вести справи, щоб таке сталося? Чому нам про це не говорили? Це й є ті самі «таємні» частини Угод, які підписував і продовжує підписувати Порошенко, Яценюк, Гройсман, голови Нацбанку, міністри фінансів?
Це довічна «боргова яма» яка не дозволить нам вийти на самостійний шлях розвитку. Це лайно по самі вуха. Мова не йде про суперечки: піднімати ціну на газ чи не піднімати, мова йде про суверенітет.
Чи є він? Порошенко підписав такі умови, при яких чим більше будемо заробляти – тим більше будемо платити і менше залишатимемо на життя. Про які там кабальні газові контракти ведуть мову «опоненти» «опонентів»? Чи це не зрада державних інтересів?
Заходу не потрібна сильна економічна Україна. Яке «братерство»? Яка «підтримка» «друзів»? Це добре прорахований рух у бік «сировинного додатку». Що ми чуємо про «Руку Кремля»? Хто там «Працює на Москву»?
Мені задається, що перед нами частина більш підступного стратегічного плану: здача інтересів України – Москві через Захід, якій нас «ображає», а там пообіцяють захистити і ми кинемося у іншу крайність – у бік Півночі?
Нинішні – вкравши по кілька мільярдів заховали їх у офшорах, а коли країні настане гаплик, коли вона стогнатиме у ярмі поневолювачів – вони побіжать, а у країну прийде «добрий» дядечка і «звільнить» нас? І ми потрапимо у іншу кабалу – ще більш жорстку... Щось підказує мені, що ми «... На пороге большого шухера» «Свадьба в Малиновке» (с).
Порошенко не може не розуміти, що новий Президент перше що зробить після інавгурації, це розсекретить ці домовленості, і тоді йому не буде куди бігти – тут розірвуть на шматки «свої», а там не приймуть «друзі», яких він кинув на великі бабки!!! Врятувати його може тільки нове переобрання, або термінова пластична операція... і вбрання Керенського... тільки на все подальше життя... із заміною статевих органів...
То, може дефолт вже зараз, це той самий рятівний круг, про якій говорять експерти? Що зробила Польща, яка домоглася співпраці з МВФ на власних умовах? Списання боргів. Списання, а не нарощення! Так діяли й інші розумні уряди, розуміючи небезпеку боргу для слабких економік.
Україна може відмовитися від зовнішніх запозичень. Для цього треба лише по-перше, аби перші особи країни перестали її розкрадати (слідом за ними інші жахатимуться це робити); по-друге, акумулювати ресурси, які генерує економіка і спрямовувати їх на розбудову економіки, а не проїдання; і, по-третє, не допустити стану, коли зовнішній борг остаточно не дозволить самостійно ухвалювати будь-які рішення.
Що ж стосується ціни на газ, з чого ми починали розмову, то Гройсман переконує, що Кабінет міністрів продовжує переговори з МВФ і розраховує на компромісний варіант: «Зараз ми у переговорах. Ми шукаємо компромісні варіанти, щоб, в першу чергу, захистити інтереси українських громадян, і України. Я сподіваюся на порозуміння з нашими міжнародними партнерами».
Нагадаю: чого хоче МВФ – аби газ для населення, якій зараз коштує 7 тис грн., коштував стільки ж, скільки й для промисловості – 10 тис грн.
Нагадаю: у червні цього року директор-розпорядник МВФ Крістін Лагард категорично заявила, що продовження кредитування України відбудеться тільки у тому випадку, якщо будуть внесені поправки до Закону про Антикорупційний суд (ВРУ прийняла відповідне рішення), вирішено питання ціни газу для населення (збільшення на 40%), буде збалансовано держбюджет (зменшення витрат на дотації та субсидії населенню і виплат Пенсійному фонду).
Раніше Національний банк України заявляв, що для фінансової стабільності Україні потрібно отримати два транші від МВФ.
Нагадаю: з осені минулого року МВФ грошей Україні не дає. Із загальної суми Програми кредитування економіки України з впровадженням механізму розширеного фінансування (EFF) у обсязі $17,5 млрд. терміном на чотири роки Україна отримала тільки $8,7: у березні 2015 року ($5,0), у серпні 2015 року ($1,7), у вересні 2016 року ($1,0), у квітні 2017 року ($1,0).
Час спливає. Стрілки годинника, що відмірює час для України, наближуються до півночі: пацюки побіжать по кущах, а на Банковій... Ой, вибачте, Лисій горі почнеться шабаш відьом.
Сергій ОСОЛОДКІН