Чого не зробила херсонська влада, аби у місто прийшли Європейські технології збереження тепла?
Сьогодні поговоримо про успіхи деяких регіонів (нажаль не Херсона), які взяли на озброєння технології ЄС збереження тепла в оселях.
Більшість будинків у яких живуть Українці, були побудовані 30 – 40, а той 50 – 60 років тому (зрозуміло, що за технологіями того часу).
Солідний вік будинків вимагає їх модернізації (зрозуміло, що у більшості громадян немає, і у найближчі десятиліття не з'являться гроші ані на власний сучасний будинок, ані на нову квартиру).
Що ж робити? Жити у холодній оселі? Не обов'язково. Варто зайнятися утепленням. А якщо робити це спільно (разом із сусідами)? А якщо всім будинком одразу? То вирішити проблему буде простіше, а грошей на це піде значно менше. Саме у цьому нам готові допомогти, і вже допомагають Європейці. Подивимося на прикладах, як Україна втілює у життя їх досвід.
По-перше, Європа дає Україні так звані «теплі гроші», які громадяни можуть використовувати на утеплення будинків.
По-друге, наприкінці II – початку III кварталу цього року, в Україні повинен запрацювати «Фонд енергоефективності».
Віце-прем'єр-міністр – міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Геннадій Зубко: «Ми розраховуємо, що в другому кварталі 2018 року ми запускаємо сертифікацію енергоаудиторів та на кордоні з третім кварталом розраховуємо отримати директора Фонду та почати працювати із заявками».
За чий рахунок? Хто буде платити? Джерел буде три: держава, донори та самі власники квартир. «Потрібно мотивувати людей вкладати гроші в енергоефективність», - вважає віце-прем'єр.
Саме у цьому питання ми й чекаємо дієвої інтелектуальної та фінансової підтримки з боку ЄС. На початку квітня, ц.р., повинно відбутися підписання «технічної угоди з Євросоюзом», відповідно до якої Україна отримає €50 млн на проекти «Фонду енергоефективності».
Минулого року 30 Українських міст стали учасниками Проекту «Угоди мерів» – що є стратегічною європейською ініціативою, відповідно до якої наші будинки, вулиці, міста стануть більш енергоефективними. Сьогодні мери українських міст, а їх вже понад 100, очікують доступ до додаткових фінансів, а громадяни переконані, що стануть учасниками відповідних програм.
Ну, підписали, а далі що? Далі складний шлях роботи, тоді як, часто-густо ряд керівників міст і громадян складають руки, і чекають «Біля моря погоди». Так не буває. Підписання «Угоди» це початок шляху.
В рамках програми «Угоди мерів – Демонстраційні проекти» одинадцять українських міст вже отримали безповоротне фінансування від ЄС. Зокрема: у Славутичі майже закінчили облаштування школи і дитсадка; у Краматорську говорять, що місцеве тролейбусне депо чекає нова підстанція. А у Долині (Івано-Франківщина) і у Жовкві (Львівщина) завзято виконують умови програм, які на кілька порядків перевищують загальний обсяг міського бюджету в розділі «розвиток міста».
Окремі мери чекають від проекту одного – грошей. Мовляв: ви давайте, а ми тут самі розберемося, що робити, куди їх витрачати. Ні, гроші треба «заробити». Проект, про який йде мова, складається з кількох компонентів, один з них навчити – як ті гроші «заробити». Коли немає знань – «як», то шанси їх отримати дорівнюють нулю. Аби отримати гроші – слід відповідно до Європейських стандартів написати заявку.
Святослав Павлюк, головний експерт групи «Реформа енергетичного сектору»: «Є велика проблема в тому, що міста не здатні написати заявку, яка буде профінансована». Фахівець переконує – сама участь в угоді це вже бонус: «... якщо місто розробило SEAP (Sustainable Energy Action Plan), то донори сприймають тебе принципово інакше».
На що ж у першу чергу спрямовують проектні гроші? На модернізацію енергетичних мереж у системах освіти та медицині, на освітлення вулиць. А от, скажімо, у Краматорську та Кременчуці взялися за електротранспорт. Чому? Тому, що це один з найбільш енергоємних комунальних видів транспорту, а тому економити на ньому – і ефективно, і на це йдуть донори.
Звісно, що працювати з комунальними підприємствами владі простіше, тут приймати рішення зручніше ніж у питаннях пов'язаних з будинками: там скільки людей – стільки думок, серед яких частіше перемагають думки людей старшого віку (вони більш активні): «Чому ми повинні платити? Нехай роблять безплатно». Їх зрозуміти можна – маленькі пенсії. А питання слід ставити по-іншому: хто несе відповідальність за спільну власність? Пояснити це повинна просвітницька робота (у рамках тієї ж Програми).
А там де знайшли порозуміння, там вже є успіх. Наприклад у тій же Долині, де вже кілька років працює програма енергомодернізації. Там мешканці будинків знайшли спільну мову і за енергомодифікацію платять тільки 20%, тоді як майже 60% – це гроші ЄС, решта – міський бюджет.
Всі задоволені. Але, таке можливо тільки в одному випадку – коли утепленням займається не одна квартира чи під'їзд, а ведеться комплекс робіт одразу по всьому буднику. Тільки такий підхід має ефективність, і на нього дають гроші.
У Долині участь у Програмі бере поки третина будинків, а тамтешній мер переконаний, що згодом знайде фінансування для всього міста, головне аби люди організовувалися.
А от люди поки й не готові до кредитування. У кожного свої страхи, які часто-густо не мають під собою підґрунтя.
Борис Пакалюк, виконуючий функції енергоменеджера у Житомирі: «Була маса страхів, аж до того, що в результаті у них (мешканців – прим авт.) заберуть житло, хоча квартири не є заставою за кредитом. Ми ходили по домівках, пояснювали це і шукали хоча б одного учасника».
Зрештою, перше ОСББ зважилося на проект зі смішною вартістю – 30 тис. грн. А коли через пару місяців отримали компенсацію і побачили, що міськрада допомагає сплачувати відсотки, то запрацювало «сарафанне радіо».
«У 2015 році ми були готові витратити 2 млн. грн на компенсацію кредиту, а за фактом витратили тільки 15 тис. За рік сума зросла у 12 разів, до 180 тис. Люди повірили. Є приклади, коли одне ОСББ вже втретє йде за кредитами, – пояснює Борис Пакалюк.
– Термомодернізація будинків не зменшує бюджетні витрати, але вона потрібна місту. Ми не видобуваємо газ, не виробляємо електроенергію, а це значить, що енерговитрати вимивають з Житомира гроші жителів. Економія енергії залишить ці кошти в місті, люди будуть витрачати їх тут».
Оксана Кисіль: «Європейські інститути дають дуже дешеві кредити на комунальні проекти, зі ставкою 3%, але в деяких містах керівник фінансового департаменту говорить: ніяких кредитів, тільки через мій труп. Тут немає логіки, адже кредит на енергоефективність окупається моментально».
Чому так? Недолік стратегічного мислення. У Європі подібний проект охоплює понад 7,5 тисячі міст.
Ян Ваандерс, керівник команди підтримки проекту «Угода мерів – Демонстраційні проекти»: «В цілому ви рухаєтеся в правильному напрямку, в уряду є політична воля. Але в інших країнах я бачу більше тиску з центру заради того, щоб були дії на місцях. В Україні не вистачає такого тиску».
Рухаючись власним шляхом Україна, нажаль, повторює помилки європейців. Як правило у нас модернізацію починають з котелень і мереж, тоді як слід почати зі споживачів. Після повної модернізації у 90% зі 100%, з'ясовується, що потужностей теплогенерацій забагато.
Так було у Польщі – там поміняли котельні, модернізували мережі, а потім взялися за будинки і з'ясували: 2/3 генерацій непотрібні – утеплені будинки не потребують стільки теплоносія. Ще одна помилка Поляків на початку 90-х була в тому, що фасади утеплювали пінопластом товщиною 5 см, тоді як для ефективності слід було використовувати товщиною від 15 до 20 см. Довелося переробляти.
А ось приклад того, як слід працювати в Україні. Місто Добропілля (Донеччина). Тут маємо яскравий приклад того, як за гроші, які надійшли з Європи, можна ефективно перетворити на сучасний цілий районний центр.
Там ще у вересні 2016 року підписали угоду про співпрацю між Північною екологічною фінансовою корпорацією (НЕФКО, Гельсінкі, Фінляндія) і Добропільською міською радою.
За рахунок гранту який склав €590 тис, які був наданий Фонду «Північні ініціативи гуманітарної підтримки і енергоефективності» (Україна) – €393,334 тис, Фонду «Східноєвропейського партнерства з енергоефективності та навколишнього середовища» – €196,666 тис, за допомоги НЕФКО там провадять комплексну термомодернізацію 3 дитячих садків, а ще в одному капітально ремонтують внутрішнє освітлення.
За три роки участі у програмі «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду-3» там відремонтовано 23 будинки ОСББ, на загальну суму понад 8,5 млн. грн.
А у рамках проекту «Розвиток чистої енергії, пом'якшення змін клімату та екологічна освіта», завдання якого – сприяти відновленню шкіл населених пунктів Донецької і Луганської областей, яке здійснює БО «Глобальна енергія» за підтримки Норвезького товариства охорони природи Naturvernforbundet, відділу освіти Добропілля була надана благодійна допомога для відновлення і підвищення енергоефективності будівель освітніх установ та реновації системи освітлення (на суму 269,9 тис. грн.).
А ще в рамках співпраці з ЄС/ПРООН навесні минулого року там був реалізований проект «Безпечне місто» – в рамках якого змонтували 19 камер відео-спостереження. Загальна вартість робіт склала 814 тис грн, з яких 183 тис витрати бюджету, решта гроші ЄС.
Завдяки участі у проекті «Енергоефективність в громадах II», яку реалізує GIZ за дорученням уряду Німеччини, місту надається методологічна підтримка для впровадження інтегрованої системи енергоменеджменту.
Олексій Кормільцев, перший заступник мера Добропілля: «Місто підтримало найбільш активні ОСББ і тепер вкладені інвестиції повернуться жителям у вигляді заощаджень. Інші проекти, які зараз знаходяться на стадії реалізації, зроблять використання електро- і теплоенергії більш ефективним і заощадять більше 4,5 млн. грн».
Як бачимо: у разі підходу «з головою», використання європейських грантів дає можливість і поліпшити міську інфраструктуру, і скоротити витрати бюджету, і зекономити громадянам.
Цікаво було б почути відповідь від Херсонської мерії, а що там зробили для того, аби завдяки співпраці з Європою, Херсонці теж могли модернізувати старі будинки і бодай трохи економити на оплаті за тепло?
Сергій ОСОЛОДКІН
