Сергей Осолодкин

Заслуженный журналист Украины

Херсонці не проти обирати, було б з кого

Херсонці не проти обирати, було б з кого
За результатами соціологічних опитувань від 40 до 45% мешканців Херсонщині готові взяти участь у позачергових виборах.

Оце так дістали! Явка на вибори останніх років була, в окремих населених пунктах, 17 – 25%.

Дострокові вибори в країні можливі. Політологи і експерти оперують низкою чинників.

Чому можуть відбутися дострокові вибори

Про ймовірність дострокових парламентських виборів говорять не перший місяць (дехто не перший рік). Але далі розмов справа не йде. Чому? Провладні сили, незважаючи на внутрішню ворожнечу, продовжують міцно триматися одна одної розуміючи, що успіх трирічної давнини їм не повторити.

На фоні «напускного» затишшя у кулуарах все голосніше говорять, що перевибори – єдине логічне завершення тієї політики, яку проводить влада.

Одностайно звучить думка, що ВРУ свій термін не досидить. Причин кілька: внутрішні – відсутність реформ і результатів «боротьби з корупцією»; зовнішній – позиція світових держав щодо України (яка втратила ознаки самостійного гравця на зовнішньополітичній арені).

Аналітики переконують: «І Захід, і Росія дивляться на нашу державу виключно як на об'єкт і сферу свого власного впливу... і вважають, що вони мають право проводити двосторонні переговори по Україні без її участі; визначати напрямки як зовнішньої, так і внутрішньої політики; вказувати нам з високих кремлівських веж і вашингтонських пагорбів, як жити і що робити».

Тільки наївні і далекі від політики вірять у те, що ще трохи і Вашингтон почне «воювати» з Москвою. «Війни» не буде – буде «торгівля» предметом якої будуть два питання: «Законодавче закріплення українським парламентом особливого статусу Донбасу. Проведення місцевих виборів на тимчасово окупованих територіях».

Як цього досягнуть? Будуть «тиснути». Вдасться? Малоймовірно. Порошенко вже немає того впливу, який мав два роки тому, а «Коаліція» немає навіть 226 голосів, про 300 – годі й думати. Вважається, що «... цього літа може бути зроблена чергова спроба проштовхнути особливий статус Донбасу і місцеві вибори, яка не увінчається успіхом».

«Провал» доведе фактом, що Коаліції немає. Після цього, Порошенко повинен розпустити ВРУ і призначити позачергові вибори. Але не так давно він заяви, що «ніяких дострокових виборів не буде»... Та, не все бажане є здійсненим!

Покажчиком ситуації є партійна активізація, як тих, що у Парламенті, так і тих, які мріють туди потрапити. Результати безлічі опитувань (ще одна ознака наближення виборів) доводять, що «сторонніх» у «новій» ВРУ не буде.

Не раз доводилось говорити, що політичні сили України, це не партії у класичному розумінні, це «політичні фірми», які заробляють гроші на ринку «політичних послуг». Як тільки до партії зникає електоральний інтерес і вона перестає приносити «прибутки» її «закривають». На світ з'являється «нова» з тими самими членами, які одягли «нові» шати.

В Україні понад 350 партій, з них чи не третина з'явилися після «революції гідності», коли кожен «лідер майдану» обзавівся, про всяк випадок, власним політпроектом, хоча публічно всі продовжують грати у «команду» однодумців. Україна лідер партійного «будівництва»: Румунія – 124 партії, Польща – 84, Росія – 77, Словаччина – 67. Кількість, не є якість!..

Об'єднуючий мінус «політпроектів» – не захищають інтереси громад. Після перемоги «проект» забуває про електорат, а всі сили спрямовує на інтеграцію у владні структури. Що примушує згадувати про виборців? Загроза дострокових виборів. Саме вона змушує загравати з масами. Виходить, що для пересічних громадян позачергові вибори це «панацея».

Чи хочуть партії виборів?

Ні. Більшість з них втрачає все. Є альтернативні? Так. Але вони не настільки міцно стоять на ногах, щоб бути упевненими, що потрапляють у ВРУ, особливо маючи старий персоніфікований склад.

Чи склалася ситуація коли маси готові до активізації? Ні, - вважають аналітики, але переконують, - інфляція; падіння ВВП; зростання боргу за тепло, світло, електрику, ЖКГ; збільшення цін на продукти – це ті чинники, які восени можуть стати каталізаторами, які й призведуть до того, що маси вимагатимуть від політикуму дій у поліпшенні умови життя.

І у АПУ, і у ВРУ розуміють, якщо таке станеться, то «хвилю» не зупинити. Експерти вважають, що «хвиля» розпочнеться не зі Сходу чи Півдня, її «народить» Захід. Там вже демонструють невдоволення.

Чого варті рішення однієї з сільських рад, яка ввела окрему мову і наділення себе державними повноваженнями. Скандал (прямий прояв сепаратизму) «спустили на гальмах» зрозумів, що його роздмухування, призведе до плачевних наслідків.

Чого хочуть українці?

30% – жити за кордоном, 40% – працювати там. «Це тільки ті люди, які зізналися. Інші опитування показують, що хочуть цього до половини українців», - політолог, директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник, який зазначив, що 40 – 45% українців готові йти голосувати: «На тлі соціально-економічної кризи такий рівень готовності йти голосувати – ще одна «червона картка» політичним елітам».

У кого є шанси?

Вересень, 2016 року. «Батьківщина» – 15,6%, БПП – 14,5%, ОПБ – 10,8%, «Радикальна партія» – 10,5% , «Самопоміч» – 7,4%, «За життя» – 6,5%, «Свобода» – 6,3%.

БПП «Солідарність» Партія влади. Рейтинг 2014 – 21%. У фракції ВРУ 142 – 138 депутатів (хтось на словах заявив про вихід...). Можливі вибори змушують цілі групи депутатів придивлятися до альтернативних проектів. У новий склад «проходить», але у мінімальній кількості.

«Народний фронт» Абсолютний переможець 2014 року – більше 22%. Друга за величиною фракція – 81 особа. У новий склад не потрапляє. Діючи депутати шукають альтернативу, займаються саморекламою.

«Самопоміч» «Сподівання і надія» 2014 року (11%) успіх не розвинула. Проект «іменний», за перемогою імідж Андрія Садового. Партія йшла як «альтернативна» і вела політиків «нового типу», але жоден з них себе не виправдав. Скандали розмивають «міф», а «сміттєва історія» може поховати її під завалами. Шанси на новий склад ВРУ зберігає.

«Опозиційний блок» «Проект» створений під вибори 2014 року (з осколків «Партії регіонів»). Вже зараз існує дві окремі групи – перша: «газовики» Бойко – Льовочкін, за «участі» Фірташа; друга: Колесніков – Новинський, за патронату Ахметова, їх об'єднує назва. Кому залишиться ім'я, у того більше шансів (можлива домовленість – «зняти» ім'я з «прокату»). Політологи твердять: обидва «крила» мають шанси «залетіти» у новий склад ВРУ поодинці.

«Радикальна партія» «Радикалізм» залишився тільки у назві і екстравагантній поведінці лідера і вправного маніпулятора – Ляшко, який «вміло маніпулює громадською думкою, дуже тонко відчуває кон'юнктуру і використовує ситуацію на свою користь». «Проект» живе виключно завдяки тому, що Ляшко вміло грає на людських слабостях і політичних скандалах. 2014 рік – 7,4% (п'ята фракція ВРУ). Поки рейтинг зростав Ляшко був «за» дострокові вибори, став падати – «проти». Має шанси бути у новій ВРУ.

«Батьківщина» Головний борець за перевибори. Результат 2014 року шокував і прихильників, і противників – трохи більше 5% (найменша фракція – 21 мандат). У «нову» ВР приходить абсолютним переможцем.

«Націоналістичне крило»

«Свобода». 2012 рік – 10,44%. Перебування у Раді та КМУ довели її повну непрацездатність. 2014 рік – 4,71%. У «оновленому» складі для неї немає місця.

«Правий сектор». Розвалився. «Перемогли» внутрішні чвари – хто буде «гетьманом». Ярош створив новий проект. Активності мінімум. «Правий сектор» і Ярош вважаються креатурою Ігоря Коломойського. Шансів на новий склад ВРУ немає.

«Національний корпус» (Андрій Білецький, полк «Азов»). Позиціонується як радикальна сила, яка пов'язана з Арсеном Аваковим. Білецький це заперечує. Рейтинг – 0,2%, шансів – нуль.

Вважається, що по «націоналістичному» проекту можуть утворити Андрій Парубій та ще один член роздавлених «фронтовиків», колишня «тінь» Тимошенко – Турчинов.

Політолог Руслан Бортник: «Турчинов і Парубій, недостатньо рейтингові політики щоб йти самостійно, у них немає можливості створити політичні сили, які потенційно можуть подолати прохідний бар'єр».

«Опозиція»

«Наш Край». Проект АП, співголови колишні регіонали – Антон Кіссе та Олександр Фельдман. Завдання – відбирати голоси у ОПБ. Проект провалився. Рейтинг – 2%.

«За життя». Перейменований проект «Центр» вихідців з ОПБ Євгена Мураєва – Вадима Рабиновича. Завдання працювати проти ОПБ. Активність у медіапросторі. Ходять чутки, що це проект Банкової. За результатами окремих опитувань рейтинг – 5,7%. Політолог Анатолій Октисюк: «Це контрольована опозиція, оскільки Порошенко зацікавлений розмивати опозиційне поле».

«РУНА». Проект Надії Савченко. Сама Савченко переконує, що це громадська платформа, дійсність – вказує на інше. Соціолог Ірина Бекешкіна: «Шансів у Савченко не багато, її рейтинг впав. Їй не довіряють більше 70%».

«Патріоти-демократи»

Нішу намагаються зайняти як «новонароджені» партії так і «історичні».

«Демальянс». Багато років не може подолати прохідний бар'єр. Надії з'явилися після того, як до партії прийшли: Заліщук, Найєм і Лещенко, однак пізніше вони вийшли з керівництва Демальянсу. Шансів – нуль.

«Сила людей». Партія середнього класу, як характеризував її екс-голова політради Олександр Солонтай. На місцевих виборах по Україні назбирала 210 мандатів, що є її кращім результатом. За чутками з політсилою вже домовилися у АП, де не хочуть несподіванок. У ВРУ не потрапляє.

Вважається, що у цій ніші може з'явитися з власним проектом Святослав Вакарчук, якого, як і Володимира Зеленського розглядають як можливих кандидатів на пост Президента. Самі артисти жартівливо ставляться до таких тем. Втім, Вакарчук не приховував, що його поїздка в Америку на навчання знадобиться йому для участі у політичному житті країни.

Олексій Кошель, голова Комітету виборців України: «Великий мінус Вакарчука – його політичне минуле – перебування у Верховній Раді (2007 рік)». Тоді Вакарчук склав повноваження «розчарувавшись в парламенті».

«Хвиля». Умовна партія Михайло Саакашвілі – екс-президента Грузії і колишнього губернатор Одеської області. Сьогодні «колишній» припинив співпрацю з «Хвилею», і зайнявся іншим проектом. Рейтинг 2016 – 10%, сьогодні – 4,7%. Шанси залишаються.

За кого електорат?

Березень, 2017. ЦІПТ НАН. «Батьківщина» – 17,2%; «Радикальна партія» – 16,0%; БПП – 10,8%; «Самопоміч» – 10,7%; ОПБ – 9,5%; «Аграрна партія» – 5,8%; «Свобода» – 5,5%; УКРОП – 5,2%; «За життя» – 5,2%.

Травень, 2017. Соцгрупа «Рейтинг». «Батьківщина» – 13,2%; БПП – 11,3%; ОПБ – 10,4%; «Радикальна партія» – 8,9%; «За життя» – 8,2%; «Громадянська позиція» – 7,6%; «Самопоміч» – 7,1%.

Травень, 2017. Центр Разумкова. «Батьківщина» – 11,2%; БПП – 9,8%; «Громадянська позиція» – 9,6%; «За життя» – 8,5%; «Радикальна партія» –8,4%; «Самопоміч» – 6,9%; ОПБ – 6,5%.

Червень, 2017. ЦСД «Софія». «Батьківщина» – 10,8%; ОПБ – 10,3%; БПП – 9,8%; «Радикальна партія» – 7,8%; «За життя» – 6%; «Самопоміч» – 6,2%; «Громадянська позиція» – 5,6%.

«Основна частина «невизначених» і «протестних» виборців (тих, які не підтримують жодну партію) на вибори не йде. Ті ж, що приходять, визначаються безпосередньо перед виборами.

«Невизначені», які прийшли на вибори, схильні проголосувати за одну з лідируючих політичних партій, які мають авторитет у їхньому регіоні. «Протестні» ж більше схильні голосувати за нові і маловідомі партії», - вважає директор Центру з інформаційних проблем територій НАН України Петро Жук.

Так думають аналітики, а як думаєте ви?

Сергій ОСОЛОДКІН

© 2021 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: kherson.inform@ukr.net, контакти, архів