«Друзі» закінчуються там, де починаються гроші
Інша практика існує серед тих, хто розповсюджує наркотики: першу дозу – безкоштовно, другу – за півціни, а коли людина звикає, і починає відчувати, що їй потрібні все нові й нові порції з неї здирають гроші по повній і за «спробувати» також.
Так само діють у великий політиці та економіці – спочатку «спробуй», а коли це починає подобатися і жити без цього неможливо...
Здається, що саме у таку халепу вляпалася й Україна.
Скільки разів «опозиційні» політики говорили діючому Уряду та Президенту: панове, вас саджають на «голку»! Вам дають і обіцяють, але прийде час і з вас спитають гроші.
Прикро, але відповідати будуть не ті, хто «насадив» Україну на ці голки... Здавалося, що все так добре, що все так красиво, що все триватиме вічно... Ні, настав час платити за рахунками.
Скільки разів нам говорили, що наш «американські друзі» будуть нам допомагати вічно і безкоштовно? Скільки разів звучало: «...нас не кинуть у біді, ми будемо всі у «шоколаді» (дуже відомої фірми)».
Та, здається, неприємності на порозі. Стало відомо, що Білий дім планує скоротити обсяг безоплатної військової допомоги для України, або й повністю відмовитися від неї, т.т. припинити надавати Україні грошову та матеріальну допомогу задурно. Така інформація з'явилася у провідній американській газеті The Wall Street Journal, яку вона отримала від вищих посадових осіб США.
За інформацією WSJ, пропозиції щодо скорочення та повного припинення фінансування України будуть внесені до проекту бюджету США на 2018 рік, і вже наступного тижня представлені адміністрацією Дональда Трампа.
Проект містить ряд новел, відповідно до яких США по лінії Держдепу припиняє надання субсидій у рамках військових поставок. Частину грантів буде замінено звичайними кредитами. Т.т. гроші «задурно» закінчуються.
Чи зупинить це Україну і її керівництво. Малоймовірно. Наші звикли розкрадати будь-які гроші, а тим більше ті, які на безоплатній основі. Чи зупинять «наших» кредити? Звичайно ж, ні. Вони беруть чужі, а повертають не свої, а народні. Тож, навіщо заморочуватися і думати про те, як все це буде повертати народ? Головне – брати.
За інформацією The Wall Street Journal надання безоплатної військової допомоги було спрямовано на декілька країн, серед яких: Колумбія, Туніс, Пакистан, Ліван, В'єтнам, Філіппіни і Україна. Цікаве сусідство? «Пристойна» компанія, чи не так? Не знаю як вам, а мені соромно, що нас приєднали до сонму «провідних» країн світу.
Українські «експерти» від влади вже називають це «провокацією», стверджуючи, що це тільки плітки, що це не рішення, що «проект» повинен пройти американський Конгрес, де у нас є вірні друзі, які цього не допустять. Невже. Насправді? А давайте спробуємо зрозуміти, що відбувається в Америці?
Чи потрібний Америці такий головний біль як Україна просто зараз, коли у них там і власних проблем вистачає? Навіщо їм витрачати гроші не маючи зиску?
Тим більше слід розуміти, що Україна вже й так міцно сидить на голці «економічних» ін'єкції через МВФ та Світовий банк. Те, що ми їм винні давно перевалило за всі можливі критичні полюси. Все «запозичене» повертати будемо десятиліттями, якщо взагалі матимемо змогу.
Крім того, навіщо Вашингтону витрачати зайвий $1 млрд., якщо мета по Україні і так вже досягнута: влада підконтрольна, країна йде у тому напрямку який закладено. Політична та економічна ситуація повністю контрольовані. Все, можна знімати маску, і «зливати» відпрацьовану владу?
Те, що відбувається ззовні віддзеркалює те, що відбувається зсередини країни. Аналітики все частіше говорять, що сучасний стан в країні вказує на те, що влада неспроможна бути «авангардом».
Далі треба щось або кардинально змінювати всередині, або вводити пряме зовнішнє управління. Залежність влади від факторів ззовні доведена до абсурду, але зростає спротив зсередини. Аби все не зіпсувати, слід щось змінювати.
Можливий й інший варіант: «західні друзі» переконалися, що все даремно, що скільки грошей не давай все одно все вкрадуть, а тому слід змінювати... і у першому, і у другому варіанті ми приходимо до «перевиборів» (зрозуміло, що на «переворот» ніхто більше не піде).
Про «перевибори» говорить весь перший ешелон політичного бомонду. Осінь визначено точкою зміни і розвороту. Питання у тім на скільки градусів і у який бік? Кому «друзі» з Заходу дозволять прийти до влади? Які це будуть політики? Якого спрямування?
Від чого залежить напрямок? Може від того, що буде з Трампом? Чи утримається він при владі? Про його можливий імпічмент минулого тижня заговорили вже навіть його юристи.
У разі відставки «друга Дональда», чи не повернеться Америка до варіанту Гілларі Діана Родем Клінтон (Hillary Diane Rodham Clinton)? Чим це загрожуватиме України і теперішній владі з урахуванням того, що Гілларі дехто вважає «подругою» Росії? Чого у такому випадку чекати Україні?
Чи випадково джерела The Wall Street Journal переконують, що у подальшому буде збережено безоплатну допомогу тільки для Ізраїлю, Йорданії і Єгипту? Ще отримуватиме гранти Пакистан, правда замість $265 млн., всього $100 млн.
Нагадаю, що з того моменту коли розпочалися дії АТО на Сході, Україна постійно просить західних «партнерів» постачати їй летальну зброю. Втім, всі роки отримує ввічливу відмову.
Неофіційно відома її причина. У США побоюються того, що замість використання зброї за прямим призначенням певні особи в Україні перепродадуть її у «треті руки». Адже списати техніку навіть під час неоголошеної війни не проблема – достатньо «організувати» артилерійський обстріл того району, де вона буде дислокована.
Крім того, так само неофіційно відомо, що у США немає однозначної думки щодо того, що насправді відбувається на Сході України. Там існує велика група впливових політиків як у Білому Домі так і у Капітолії, які переконані, що на Сході України йде громадянська війна, і що США не мають права втручатися у внутрішні справи України на будь-чиєму боці, а тим більше надавати зброю летальної дії.
Зараз в Україну приходить допомога у вигляді броньованих автомобілів, безпілотників, радарів тощо. Невеликий контингент військових є інструкторами, які допомагають у підготовці Українських вояків.
І хоча у лютому минулого року (про що широко писала провладна преса, як про здобуток нашої сторони), тодішній командувач силами НАТО у Європі генерал Філіп Брідлав звернувся до Уряду США з рекомендаціями щодо надання Україні летальної зброї, пропозиція так і залишилася лише на словах. Конгрес навіть не отримував відповідний проект.
Президент США змінився, і цю маленьку історію в Америці вже забули. Та її подовжують ще й досі згадувати в Україні. Правда вже не називаючи прізвища і дати. Нам продовжують розповідати про те, що «друзі» нас все ще підтримують, тоді як у «друзів», як бачимо, зовсім інші плани.
І хоча цьогорічний бюджет США передбачав для України підтримку у сумі $350 млн., всі вони повинні бути спрямовані на посилення безпеки і оборони. Втім, будь-якої конкретики куди саме в Україні їх планують витратити, ми так і не маємо. Чи випадково говорять, що для когось війна, а для когось мати рідна?
Громадяни України не мають навіть віддаленої інформації про те, куди саме витрачають гроші і на які цілі? Хто й де їх отримав, хто й на що витратив? Під абстрактним «посиленням безпеки» можна мати на увазі все, що завгодно. Можна побудувати бліндаж за $100, а списати на хоч всі $100 млн. Завтра його «підірвуть вороги», що поробиш «війна».
Хто там буде розбиратися наскільки правильно він був побудований і чи був це насправді бліндаж, а не котлован у якому підірвали 1 м3 дров, 200 кг бетону та 500 кг металу? А для повноти картини «списали» десяток поранених і кілька убитих. Все, гроші відмито.
Цинічно? Так! Але правдиво...
Сергій ОСОЛОДКІН
