Херсон чекають кардинальні зміни у владі
На сесії виступив голова Садовської сільради Віктор Артемов, який у короткій промові озвучив серйозні речі – селяни бажають стати членами херсонської міської територіальної громади(!).
Чим викликано таке бажання? Причин кілька: більшість громадян, які живуть у селі працює у місті, тут відпочивають, тут лікуються, тут отримують частину адміністративних послуг.
Ті, хто працюють у місті – сплачують до його бюджету податки, а, отже, вправі розраховувати на те, що місто буде про них піклуватися.
Крім того, частина дітей, які живуть у селі, навчаються у міських школах. Аналіз свідчить: чи не 80% сельчан «зав'язані» на інфраструктуру міста, а тому їх входження до складу міста є цілком логічним.
Слід нагадати, що мешканці Садово вже не в перший раз виявляють бажання стати членами територіальної громади обласного центру. Відповідно до результатів референдуму, який проводили у 1994 році, більшість ще тоді висловила бажання стати частиною міста.
Сельчан зрозуміти легко: по-перше, юридичний статус; по-друге, престиж; по-третє, зручності, вигоди. Наприклад фінансові. Якщо населення села складає всього півтори тисячі осіб, а його річний бюджет не перевищує 2 мільйонів гривень, то, зрозуміло, що у складі міста, вони можуть розраховувати на більш значні вливання.
Це той самий випадок, коли місто стане «донором» села. Двадцять три роки тому «злуки» не сталося. Чи є бажання у міста зараз? Відповіді однозначної не буде.
Якщо говорити про економічну складову, то Херсон нічого не набуде. Якщо про територіальність, то й тут ніяких «доходів» – село маленьке і його територія ніяким чином не позначиться на перспективах розвитку міста.
Єдиний плюс – політична складова, яка й буде закладена у основу створення «нової територіальної громади».
З «політичної» точки зору «приєднання» села це єдиний варіант виходу з критичної ситуації у політичному і економічному протистоянні депутатів, керівництва міста і окремих громадських формувань. Я вже писав про те, що у місті сформовано ситуацію «невдоволеності» на рівні системної кризи, яку можна класифікувати по трьом зонам конфлікту.
ПЕРША ЗОНА: депутати міської ради – самі проти себе
Її утворили депутати ХМР («воюють» всередині себе) і вона має три напрямки: перший – в середні фракції (групи), т.т. за партійним принципом (хто головний, які пріоритети); другий – між окремими депутатами, фракціями, групами (хто лідер громадської думки у місті, у кого більший вплив на електоральне поле, хто «патріот» тощо); третій – залежність від мера (найбільш складний), тут сформовано цілий «фронт».
З одного боку «незалежні», т.т. ті, хто не підконтрольний меру: окремі політики, які знаходяться на утриманні партій; частина бізнесменів, бізнес яких не замкнутий на міський бюджет; дуже невеличка кількість тих, хто займає принципову позицію. Таких депутатів не багато, вони не мають більшості у залі, але, за певних обставин, вони є «блокуючою» більшістю, яка не дозволяє меру приймати окремі рішення.
З протилежного боку «залежні», у них «більшість». Це депутати, які залежать від мера: керівники КП, працівники виконкому, ті, хто підпорядковані йому структурно: освіта, медицина, комунальна сфера. Тут ще й ті, хто отримує певні привілеї з бюджету міста або у власний бізнес, або у «карман».
У цій зоні конфлікт загострився після того, як частина колишніх «незалежних» відмовилася виконувати наказ партії і проголосувала «за» по окремим питанням на «користь» міського голови (звинувачення дуже спірні). Спочатку місцеві партійні бонзи спробували норовливих «приборкати», а коли не вийшло, то вирішили покарати – «відкликати» (достроково припинити повноваження).
Процес йде просто зараз (5 партій намагаються достроково припинити повноваження одразу 9 осіб), але перспектив у нього нуль. Було проведено збори, начебто зібрано підписи. А далі просуватися неможливо... Законодавство недосконале. Партії осоромилися, їх імідж постраждав, але... довелося «проковтнути». Втім, це зовсім не означає, що конфлікт вичерпано.
ДРУГА зона конфлікту: міський голова – виборці
За останні 6 – 8 місяців у місті було сформовано три «глобальні» напрямки невдоволення мером (конструктором яких він став сам).
За часи Незалежності у Херсоні вперше сформовано лінію протистояння: міський голова – виборці. Звичайно, що не всі готові виходити на «барикади», не всі навіть критикують його дії, тим більше не всі готові голосувати за його відставку, але критична «більшість» сформувалася вперше.
Перша глобальна проблема «народилася» влітку минулого року її ім'я – сміття. Такого місто не переживало навіть у найгірші часи. Двори і подвір'я, вулиці, проїзні частини – все було завалено сміттям. Підрядники, які отримують за це гроші (навіть комунальні підприємства) відкрито плювали на обов'язки і на міського голову. Володимир Миколаєнко не тільки не тримав ситуацію у своїх руках, він навіть її не контролював. Ситуація може повторитися будь коли.
Друга проблема «вибухнула» зимою. І знову вперше за всі роки питання снігу, льоду і неприбраного міста – встало так гостро. І раніше виникали проблеми, але на цей раз Миколаєнко довів, що він нездатен опанувати ситуацію. Стихія закінчилася тоді, коли того захотіла природа – весною.
Третя проблема – підвищення тарифів на проїзд у автобусах. При цьому проблемним став не стільки факт підняття ціни, скільки те, у який спосіб це було зроблено. Мер продемонстрував, що заради власних преференцій він готовий приймати рішення нехтуючи думками більшості жителів міста.
Проблеми переростали одна в іншу, додаючи «олії у багаття» і довели ситуацію до того, що громадяни готові відправити Миколаєнко у відставку.
ТРЕТЯ зона конфлікту: влада (ХМР, мер, ВРУ, КМУ, АП) – люди
У даному випадку під терміном «влада» люди мають на увазі: депутатів всіх рівнів, КМУ, Президента, міського голову Херсона тощо.
Тут невдоволення владою це: невдоволення життям, високими цінами, захмарними тарифами, низькими зарплатами, бездіяльністю партій тощо.
Як вирішувати зональні проблеми? Звичайно, що панацеї від всіх «хвороб» немає, але певні шляхи є (особливо у перших двох зонах) – дострокові вибори.
Якщо депутатів ХМР і міського голову відправити у відставку немає можливості відповідно до одного Закону, то можна скористатися іншим. Ефективний шлях – утворення нової територіальної громади. Тоді оновлений склад громади обиратиме не тільки міського голову, але й склад ради.
Що буде якщо Херсон і Садове об'єднаються? У місті автоматично призначать нові вибори. Це саме той вихід про який мріють і який намагаються створити окремі політичні сили, а тому й взялися за справу серйозно. Їх дії увінчалися успіхом. Претендента на приєднання знайшли швидко. Все складається дуже зручно: маленьке село, не треба нікого умовляти і переконувати – привілеї лежать на поверхні.
Все вирішено? Ні, не так швидко. Тут далеко не все буде простим.
«Політична» складова буде мати велике значення і щонайменше подвійне. З одного боку Херсон перше місто обласного значення, яке у такий спосіб збирається розширити свої кордони. З точки зору реклами «територіального реформування» для діючої влади це показово – поки жоден обласний центр не приєднував до себе інші агломерації.
З іншого боку влада розуміє, що їй є що втрачати: по-перше, у Херсоні зараз провладний мер (БПП підтримував Миколаєнко під час виборів); по-друге, «Солідарність» має свого секретаря ради; по-третє, «пристойна» кількість депутатів. Чи буде це у новому складі? Ніхто не гарантує. Минулорічні проміжні вибори у ВРУ показали, що з цим є проблеми. Рейтинг БПП все більше падає і тому говорити, що вона утримається, і приведе таку ж кількість депутатів яка є зараз, не доводиться.
Дуже малоймовірно й те, що їй вдасться привести до влади «свого» міського голову. Вже зараз зрозуміло, що є кілька сильних гравців, які підуть на вибори або самостійно, або під прапорами партій, які все більш широко декларують, що вони у опозиції до діючої влади, які відверто критикують Президента і ті політичні сили, які його підтримують.
Думаю, що «Солідарності» буде складно знайти кандидатуру, яка задовольнить і її, і людей. Ще складніше знайти особу яка може стати компромісною і об'єднати БПП з іншими політичними силами. Виходячи з загальнодержавної ситуації можна говорити, що «Солідарність» якщо й прийде у новий склад ХМР, то матиме абсолютний мінімум.
Складно у партії влади буде і з використанням адміністративного ресурсу. Зрозуміло, що діючий міський голова «йде» у небуття, його заступники так само, а тому навіщо «пахати» на «примару»? Хіба що спробують «викрутити» руки ректорам вишів. Хоча цей напрямок не гарантує однозначної перемоги. Якщо робити ставку на студентів, то вибори треба провести до середини липня, інакше вони роз'їдуться по домівках і влада втратить цей козир.
Втім, літо – далеко не кращий час «обирати» для всіх. Літо – час дач, і більшість пенсіонерів живуть там тижнями, а тому слід враховувати, що їх активність впаде. Хоча, саме «мотивовані» пенсіонери можуть стати тими, хто приведе у владу найбільш «зацікавлених». Тут є певні переваги: чим менше проголосує людей взагалі, тим більше шансів у тих, хто «заохотить» своїх прихильників. А буде це представник влади чи «опозиції»?..
А тепер щодо партій. Чи готові вони ризикувати і йти на вибори? Далеко ні. Окремі партії відверто боїться, адже пречудово розуміють, що це їх «лебедина пісня», більше їм «не світить». У більш зручному становищі опинилися тільки дві політичні сили: ВО «Батьківщина» та «Опозиційний блок». Вони повинні дякувати Володимирові Миколаєнко, що дав їм привід не напружуючись займатися саморекламою.
Хоча для ОБ ситуація не найкраща. Їх внутрішні проблеми і конфлікти, про які постійно нагадують опоненти не вселяють оптимізм. На цьому фоні може виграти більш поміркований проект «Наш край». Точно нічого не світить партіям радикального та націоналістичного спрямування, депутати від яких сьогодні «лежать» під міським головою. Під час виборчого процесу про це детально розповідатимуть опоненти.
І все ж, партії, які представлені сьогодні у ХМР морально готові до проведення виборів. На користь цього говорять події які відбуваються у міській раді і ті рухи, які все активніше роблять політичні сили.
Скоріш за все у можливих виборах себе спробують проявити і ті політичні сили, які зараз знаходяться у тіні. Тут, у Херсоні, вони можуть спробувати «обкатати» технології, для чого залучатимуть і фахівців, і гроші, аби потім навіть мінімальний успіх трансформувати у політичні дивіденди. Відомо, що люди люблять дві категорії: «ображених» і «переможців».
Не слід забувати, що осінні «вибори», як ВРУ так і Президента, поки ніхто не «оголосив», але й не «відмінив».
Події, які розгортаються у Європі – відмова МВФ розглядати питання чергового траншу; невизначеність щодо безвізового режиму; заяви Президента США щодо боротьби з корупцією у владі України... Все це суворі «дзвони» для Української влади (якщо не «вирок»).
Саме тому «невинна» заява сільського голови села Садово пана Артемова, на яку майже ніхто не звернув уваги, несе у собі підґрунтя перспектив кардинальних змін і для Херсона, і для політичних партій.
Заява не випадково прозвучала саме сьогодні. Не випадково на неї «показово» не звернули увагу. Сам факт заяви, це вже акт з боку політичних сил, які педалюють ситуацію і які дуже поспішать скористатися нею з максимальною вигодою для себе.
Наступний крок за владою міста – реакція на звернення.
Ситуація нагадує «цугцванг» (кожен наступний хід погіршує ситуацію): відмовити – наразитися на критику, що влада міста не втілює у життя плани Президента по децентралізації і об'єднанні громад; дати згоду – власними руками запустити процес самознищення.
Наступні кілька місяців будуть важкими. Я вже говорив: літо буде спекотним не тільки з метеорологічної точки зору, але й з політичної. Здається, мої прогнози набувають певних обрисів...
Сергій ОСОЛОДКІН
