Сергей Осолодкин

Заслуженный журналист Украины

Мистецтво жити "по-новому"

Як, радісно повідомили народу можновладці, - 1 листопада 2016 року зарплати будуть збільшені у два рази...

Доволі часто доводиться чути «правильні фрази» щодо того, що всі повинні бути «патріотичними», що головне «аби країна була єдиною», що «всі, як один, повинні захищати державу від ворогів». Все правильно. Все так і повинно бути. А чи є так на ділі?

Чи будуть громадяни «патріотичними», коли ті, хто говорять про «патріотизм» самі далекі від того, аби власні гасла втілювати у життя?

Керівники держави... Члени КМУ... Депутати Верховної Ради... «Активісти» всіх мастей... тільки й роблять, що проголошують декларації та звинувачують тих, хто має власну думку в тому, що вони «не патріоти», «не хочуть працювати на державу», що «слід забути про розваги», що треба «думати про героїв війни» (якої у нас офіційно немає)...

А давайте подивимося, що роблять ті, хто повинні показувати приклад «патріотичності», «боротьби», «відстоюванні інтересів», т.т. як втілюють у життя гасла ті, хто їх промовляє з трибун і телеекранів? Чим займаються вони?

Насправді вони настільки «святі», що мають право звинувачувати когось у тому, що людина хоче працювати і отримувати гідну оплату для того, аби жити?

Як тільки вимикається світло «юпітерів» на камерах телевізійних операторів, як тільки журналісти ховають мікрофони і магнітофони, «справжні патріоти» показують своє «справжнє обличчя», вони стають тими, ким є на ділі – людьми, які насправді живуть добре, у яких багаті маєтки, великі статки, які мають літак, для того аби злітати у Париж випити чашку кави, а бо у Віденську оперу на вечірню виставу. Все це для них звичне, буденне, повсякденне. Для них це зробити так само легко, як для людини без визначеного місця проживання помочитися на вулиці.

У приємностях «повсякденності» власного життя, вони забувають про «парадну патріотичність». У них не виникають докори сумління щодо того, як насправді живуть пересічні громадяни України: чи у всіх знайшлося сьогодні щось на вечерю; чи всі зігріті; чи всі мають де переночувати? «Думати» про такі «дрібнички» без камер? Не з руки. Навіщо?

У тому світі, який «не для камер», такі речі нікого не цікавлять. У тому світі тільки «свої», які знають і розуміють один одного. Вони грають виставу. У кожного відповідний образ. Кожен знає свою роль і чітко доносить слова «автора» до глядача. Все розписано. Всі знають межі, через які не можна переступати, інакше буде порушений баланс, і «чернь», пардон «електорат», дізнається хто ним керує насправді.

Гаснуть світла прожекторів і ті, хто ратує за «Єдину і Незалежну неньку Україну», стають звичайними бізнесменами, які опікуються питаннями власного бізнесу (політичного або економічного). Вони ведуть переговори, не питаючі до якої політичної сили належить візаві. Вони укладають угоди, не переймаючись питаннями кольору партійного прапору...

Вони піклуються про те, аби бізнес-партнери не «страждали». Народу зовсім не обов'язково знати, що партнери «патріотів» живуть і працюють на «ворожій» території, адже й їх бізнес часто знаходиться саме на «території ворога», якого вони публічно називають «агресором». Що таке «агресор», якщо від цього виграє власний бізнес?

А їх діти? Вони такі ж «патріоти», як і їхні батьки. Вони так само ведуть фривольне життя. У них так саме мало інтересів на «батьківщині». Вони вчаться – «там»; відпочивають – «там»; одружуються і виходять заміж – «там»; народжують дітей – «там». Вони, як і їхні батьки – «тут» тільки для того, аби заробляти.

«Тут» вони у «відрядженні». Тут вони з вівторка по четвер «ходять на роботу», а вже у п'ятницю стрімголов – «туди» де родина, де сонячно, де не буває віяльних відключень світла, де завжди опалення, де немає загрози того, що тебе затопить сусід у якого труби не ремонтовані 30 – 40 років; де немає ям на дорогах...

«Там» у них все насправді добре. А тут? Ну, що поробиш, з вівторка по п'ятницю доводиться страждати.

І хоча кожного тижня телеканали демонструють на всю країну порожні зали і кабінети та люди продовжують сприймати їх, продовжують вірити всій тій брехні, яку вони несуть про «честь», «гідність», «справедливість»; про те, що «всі одна сім'я» і що всі «єдині і однакові».

Подивіться на сесійну залу ВРУ у вівторок. Порожньо. Чому? Ще не повернулися. Подивіться у п'ятницю. Шаром покати... Чому? Вже полетіли... Їх чекають рідні, друзі, партнери по гольфу та бриджу. У когось нагальні справи на Заході, а у когось на Півночі або Сході.

Свою «любов» народу, свій «патріотизм» наші «слуги», яких ми винаймаємо для того, аби вони робили наше життя кращим, минулого тижня «довели» ще раз, коли забувши про «патріотичне виховання молоді», про «єдності всіх громадян», про «Героїв війни» – підняли собі заробітну плату в 2 рази!

Ось вам і «патріотизм». Ось вам і «єднання». Ось вам і «гідні умови для всіх». Ось вам і «любов до народу». Покращення життя для себе – превалює над питанням «любові до Батьківщини».

Так, без сумніву, це нормально коли кожна людина прагне того, аби жити якомога краще. І коли випадає нагода, то ми ніколи не відмовляємося від того, аби підзаробити «заву» копійчину. Адже у теперішній ситуації в державі ніколи не знаєш, що тебе чекає завтра.

А раптом у когось в голові вже визрів план нової «девальвації гривні»? І завтра ти прокинешся у повних злиднях. Сьогодні у тебе тисяча, на яку можна купити 10 кілограмів м'яса, а завтра, на ті ж самі гроші не купиш й кілограма. Про плани «небожителів» ми дізнаємося постфактум, тоді коли все вже вирішено без нашої участі, правда з правильними гаслами: «Для щастя народу!».

Тільки «патріоти» з Банкової, Грушевського, Інституцької знають, що вони це роблять для себе «дорогих», аби отримати нові мільярдні прибутки і стати ще більш багатими. Що для них така «дрібничка», як «маленькі» українці? Купка істот, які заважають жити їм так, як вони того хочуть.

Ну, заважає народ правителям правити так, щоб їх життя не ставало гіршим. Ну, що поробиш, поки ще не можна «витравити» дустом пенсіонерів і малозабезпечених, які постійно хочуть отримувати гроші. Навіщо їм ті гроші? Попрацювали – на цвинтар. Ні, бачите – живуть, ще й пенсійну винагороду вимагають...

І тут у наших слуг трапилася нагода – видалась можливість ще трішечки підзаробити. Це ж так «патріотично» «кинути» народ, і знову зробити щось для себе.

Минулого тижня 230 народних обранців голосуючи у першому читанні проект бюджету на 2017 рік вирішили, що їм мало грошей і треба трішки «відтягнути» себе від «межі бідності», за якою проживає 2/3 їх «господарів». Вирішили? Зробили! З листопада поточного року їх зарплатня буде збільшена у 2 – 2,5 рази.

Для того, аби не заморочуватися, і кожен раз не приймати рішення щодо підняття собі оплати, і зайвий раз не привертати до себе увагу, вирішили, що відтепер зарплата народних обранців буде обліковуватися у мінімальних зарплатах. Т.т., кожен раз, як тільки її будуть піднімати, їх заробітна плата підніматиметься автоматично.

Що ж депутати собі «наколядували»? Для тих, хто не знає, нагадаю поки «середня зарплата депутата становить 17,5 тис. гривень». Що таке середня? Це як «середня» температура по лікарні: у одного 37, у іншого 35, середня 36, т.т. нормальна.

А тепер тримайтеся. Пішли реальні цифри. Від 1 листопада 2016 року зарплата голови Верховної Ради України складатиме – 30 мінімальних зарплат (мз), або 48 тис. гривень.
Віце-спікерів – 28 мз, або 44,8 тис.
Голів комітетів – 27 мз, або 43,2 тис. грн.
Заступників голів комітетів; заступників керівників фракцій – 26 мз, або 41,6 тис.
Голів підкомітетів, членів комітетів – до 25 мз, або 40 тис. гривень.

Вражає? Але це не все! Це тільки початок! Це тільки офіційна зарплата. Не слід забувати, що всі депутати отримують ще чимало доплат, які є постійними, і про них депутати переважно мовчать. Та ми будемо чесними і дізнаємося за що і скільки доплат щомісячно отримують «обранці черні»:

- за ранг державного службовця (сущі «копійки» до 200 грн за ранг);
- щомісячну премію – 80% посадового окладу;
- доплату за особливий характер роботи;
- за інтенсивність праці – 100% окладу;
- оплату за проживання.

Крім того щорічно, коли йдуть на відпочинок, то мають ще грошову допомогу на оздоровлення (у розмірі від 1 окладу).

Крім того, депутати мають безоплатне медичне лікування у спеціалізованих клініках.

Ми з вами оплачуємо їх перельоти та переїзди у люкс-вагонах в усіх напрямках світу, без будь-яких обмежень.

Всі вони мають у розпорядженні службові авто (хтось погодинно, а хтось цілодобово).

А ще депутати матимуть місячний фонд на утримання помічників-консультантів, у розмірі 16 мінімальних зарплат, або 23 200 грн (мінімальна зарплата в Україні становить поки 1 450 грн).

Якщо підбити риску і скласти всі оплати і доплати, то маємо... «злиденних» нардепів, які не гнушаються отримувати ще й додаткові оплати де тільки і як тільки можуть (хабарі, подарунки, «відкати», «оплати за читання лекцій», це як винагороду за написання книжок, пам'ятаєте?)... Скільки всього на місяць? Скажені гроші! Більшість пенсіонерів стільки не отримують за 3 – 5 років. От вам і весь «патріотизм».

Рішення про підняття оплат проголосували 230 депутатів (мінімум 226). Хочете знати їх в «обличчя»? Поглянемо зблизька. Хто ж так пристрасно любить гроші? Виявляється в першу чергу ті, хто любить звинувачувати інших у «продажності». Перераховувати всі 230 прізвищь не буду, але партійну приналежність назву.

Фракція ПАРТІЇ «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА»
Всього фракція налічує – 143 депутати. Проект постанови «За» проголосували – 109; «Проти» – 2; «Утрималися» – 4; «Не голосували» – 13; «Відсутні» у залі – 15.
Фракція Політичної партії «НАРОДНИЙ ФРОНТ»: 81/67/0/0/7/7
Позафракційні: 46/17/5/5/4/15
Фракція Політичної партії «Опозиційний блок»: 43/0/2/0/5/36
Фракція Політичної партії «Об'єднання «САМОПОМІЧ»: 26/1/1/19/1/4
Група «Партія «Відродження»: 23/19/0/0/0/4
Фракція політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»: 21/0/5/7/0/9
Фракція Радикальної партії Олега Ляшка: 21/0/0/13/4/4
Група «Воля народу»: 19/17/0/0/0/2

Переконаний, що вам цікаво дізнатися, а як же там повели себе ті, хто представляє у ВРУ нашу область? Нагадаю, що там сьогодні 6 депутатів, які мають відношення до нашої області. П'ятьох було обрано у мажоритарних округах і 1 за списками.

П'ять з шести входять до складу пропрезидентської фракції БПП: Вінник І.Ю. «За»; Негой Ф.Ф. «За»; Паламарчук М.П. «За»; Співаковський О.В. «За»; Хлань С.В. «За».

Ще один депутат ВРУ Юрій Одарченко, який був обраний на проміжних виборах влітку цього року і який переміг пропрезидентського Андрія Путілова (колишнього Голову ОДА, колишнього Голову обласної ради), входить до складу фракції «Батьківщина», яка повним складом не голосувала цей проект рішення.

Чи є ще запитання до наших «слуг», які кожного дня з усіх ЗМІ тільки те й роблять, що волають про те, що вони «люблять» Україну, що вони «захищають» людей, що вони «кладуть життя» на захист наших інтересів? Вся «любов» вилилась через відповідне рішення.

Чи довго ви ще будете вірити тим «слугам», які на словах піклуються про вас, а на ділі займаються вирішенням життєво важливих питань власного життя? Чи є у них сумління? Чи мають вони взагалі право відкривати рота і комусь щось говорити? Вирішуйте самі.

Вся показуха з урізанням собі зарплат пішла у небуття. Не минуло й двох років, як нардепи не просто повернули собі втрачене, але й значно перекрили все те, що недоотримували весь цей час.

А що? Так зручно жити! Чому б у такий спосіб не «любити» крану? Чому б не звинувачувати всіх у «розгойдуванні човна» і «підіграванні ворогу»? Коли у тебе в кармані бодай 40 тисяч на місяць, можна й про «патріотизм» говорити і про «державу» дбати.

І зрадниками називати тих, хто їздить на заробітки у «країну-загарбницю», як це не так давно зробив один з «патріотів», який так любить махати ногами та руками замість того, аби думати головою. Так, насправді, всі ми повинні сидіти тихесенько і мовчати, а то «Прийде Путін».

Тим більш лицемірно звучить заява Парубія, яку розповсюдили деякі ЗМІ щодо того, що він ще думає чи підписати таке рішення? Верх цинізму. Невже бюджет приймали у першому читанні для того, аби над ним далі не працювати?

Зрозуміло, що підпише, і що до другого читання до цієї норми вже ніхто не повернеться, так і буде «гуляти коридорами» до того часу, поки не буде проголосована в цілому і не стане законом.

Минулого тижня вирішили не відставати від своїх засновників і у КМУ. Урядовці своїм рішенням №718 від 19 жовтня, підняли зарплати силовикам.

Ну воно розуміло, що в цей же час владі бажано загравати з тими, на кому вона тримається. Хоча й тут зарплатню піднімають не всім, а тільки тим, хто знаходиться на вищих щаблях.

Про це рішення вголос не кричали – навіщо лишати народ спокою. Досить «патріотичненько» постанову проголосували на засідання КМУ, а ЗМІ чомусь про це здебільшого промовчали?

Отже, КМУ своїм рішення підвищив оклади:
Голові Служби безпеки України
Голові Служби зовнішньої розвідки
Начальнику Генерального штабу
Командувачу Національної гвардії
Голові Держспецтрансслужби
Голові Державної прикордонної служби
Начальнику Управління державної охорони
Голові Державної пенітенціарної служби.

Оплату підняли так само всім їх заступникам.

Ці «патріоти» теж крім основної заплати будуть отримуватимуть ще й доплати:
- оклад за військове (спеціальне) звання;
- надбавку за вислугу років;
- надбавку за інтенсивність роботи, у розмірі до 100% посадового окладу;
- премію;
- грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки;
- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань (до 1 посадового окладу).
Оклад керівників зазначених відомств складе – 12 061 грн.
Оклад перших заступників – 11 200 грн.
Оклад заступників – 10 338 гривень.

До цього вони жили у «злиднях»: заробітна плата голови СБУ у липні цього року склала «всього» 19 996 гривень, тоді як головний військовий прокурор отримав – 43 032 гривні.

А ви думаєте чому у нас депутати та генерали такі товсті? Бо пухнуть від голоду!

Чи є у наших «слуг» сумління, аби назвати себе «слугами народу»? Чи мають вони право взагалі про щось говорити? Чи мають право вони у той час коли більшість громадян живуть за рискою бідності, ледь зводячи кінці із кінцями, а деякі вже не живуть, а виживають, говорити щось про відсутність у народу патріотизму?

Чи є патріотами держави ті, хто у той час, як народ вимирає від голоду та холоду піднімають собі зарплати? Вирішуйте самі, а коли вирішите, то думайте, а що ж з ними робити далі?

Сергій ОСОЛОДКІН

© 2020 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: kherson.inform@ukr.net, контакти, архів