Чого чекати народу?
Фактично це є відповідь на питання, яким багато разів задавалися неусвідомлені громадяни: звідки взявся «Правий сектор». Спробуємо відповісти ще на два «постановчих» питання: кому він був підпорядкований, якою була мета його створення?
Ці три основні питання я ставив не один раз, і не один раз вже наголошував на тому, що поява радикально налаштованого невеликого, непогано озброєного формування, була вигідна у першу чергу тим, хто прагнув розхитати ситуацію, яка склалася два з половиною роки тому.
Проект народився невипадково і не у один день. Пригадаємо ситуацію, яка була влітку 2013 року. «Лідери» «повстанського» руху, які тоді намагалися про себе заявити (пригадайте голодування невеликої купки людей біля «Українського Дому»), продемонстрували, що лідерських ознак у них немає.
Ані Арсеній Яценюк, ані Олександр Турчинов, ані, тим більше, Володимир Кличко не здатні: приймати рішення, оперативно реагувати, вести за собою маси. Місце лідера – «вільне» (Тимошенко у Качанівській в'язниці), а у трьох панів – «харизми не вистачає».
Вони тоді продемонстрували – на рішучі кроки не здатні. Я переконаний, що ті, хто думали про «зміну» влади чітко зрозуміли – ця трійця на рішучі кроки нездатна. За всіма джерелами, які є у відкритому доступі, можна зрозуміти, що силовий сценарій, який було розіграно у грудні 2013 – січні 2014 років, готували вже тоді.
Автори чудово знали й врахували той фактор, що Янукович боїться силових дій, і якщо будуть події із ризиком для його життя (наявні чи уявні) він, як молюск, «зачиниться» у раковині й впаде у глибоку депресію. Саме на природному страху Януковича певні особи, які були і у найближчому оточенні, будували розрахунки.
Як буде вести себе Янукович у складній ситуації було зрозуміло – втратить контроль. А як поведе себе протилежна сторона? Хто буде будувати барикаду жахів? Хто буде тримати Януковича у напрузі? «Трійка» на побідне нездатна... Треба було знайти «вождя». Хто ж привів Яроша і «Правий сектор» на Майдан?
Звідки вони там взялися? Хто автор сценарію з радикальним розвитком подій?
Історія про це поки мовчить, але, я переконаний, що прийде час і ми про це дізнаємося. Справа у тім, що якби «Правого сектору» не було, його треба було б вигадати.
Але, він був. Народився він не тієї ночі, коли Ярош дав команду йти на облогу пустої Верховної Ради України. Тоді, коли біля стадіону ім. Лобановського сталися перші сутички, запалали перші шини та пролилася перша кров – відбулася його «презентація» світу.
Ситуація була запрограмована, її готували. Чи ви думаєте, що це випадковість, що поки Ярош з своїми людьми дійшов туди з Майдану Незалежності (повільною ходою 5 – 7 хвилин), там вже було кілька сотень міліціонерів та військових?
Є відповідь сьогодні й на питання: навіщо було «блокувати» ВРУ вночі неділі, коли там окрім охоронців не було навіть прибиральниць. Автори порахували, що ситуацію слід загострювати, і тому пішли на провокацію.
Чому Ярош? Чому «Правий сектор»? Треба було вводити у дію «бойового» гравця, який, на відміну від «трійки лідерів», тримав б ситуацію під контролем, і діяв рішуче. Саме у той момент, коли на перше Віче у Києві вийшла сила-силенна люду, а «лідери» так і не спромоглися прийняти рішення, автори сценарію зрозуміли, що «трійка» брати на себе відповідальність неспроможна, їх треба відсувати.
Хоча там був й інший ризик – Ярош, на відміну від «трійки», був незрозумілий і невідомий натовпу. Але ризик себе виправдав, за короткий проміжок часу вдалося «сформувати» противагу незграбній «трійці».
Так у дію ввели план: «ПС». Якби не провокації Яроша, якби не його ультиматуми, ситуація б розвивалася у зовсім іншому напрямку. Провокації були заплановані з обох боків, кожна сторона повинна була діяти по написаному сценарію.
І тут остаточно з'ясувалося, що «трійка» (яка скоріш за все не була посвячена у деталі) ніякими чином не вписується у загальну картину розвитку події. Саме тому заяви Яроша ставали все більш гучними і безапеляційними – він штовхав «трійку» у потрібній напрямок.
Хто «народив» «ПС» і Яроша? Шукати сьогодні тих, хто фінансували Яроша і його «патріотичний» рух, невдячна справа. Ще пройшло надто мало часу. Відповідь на питання «Хто фінансував», дасть відповідь на інше – «Хто замовляв»... І все ж, певні прізвища звучать вже. Іноді про це заявляють самі «фінансисти».
Якщо почати аналізувати те, що точно відомо, і документально підтверджено, то питань буде ще більше ніж було. Наприклад серед «спонсорів» Яроша та його руху звучить прізвище Валентина Наливайченка, на той час Голови СБУ.
Він сам зізнавався у одному з своїх інтерв'ю, що до доклав руку до фінансування «Тризуба» (це була та сама «громадська» організація, яку було покладено у основу «Правого сектору»).
У якості кого Наливайченко був спонсором «Тризуба»? Він стверджує, що як підприємець і приватна особа, а не як Голова СБУ... Офіційної інформації говорити про протилежне у нас немає, але припустити, що ситуація має під собою інше пігрунтя, враховуючи подальшу картину розвитку подій, з урахуванням диспозиції: Наливайченко – Тимошенко – Ярош, ми можемо.
Серед тих, хто підтримував «ПС» був і, як це не дивно можливо для когось прозвучить, народний депутат України Віктор Балога. Про це він обережно заявив сам, під час однієї з прес-конференцій.
«Підозрювали» у фінансуванні «ПС» й олігарха Коломойського, хоча той офіційно одразу ж заявив, що хоч до Яроша ставиться із повагою, але грошей йому не давав. Чи так це насправді? Можливо.
А от нинішній керівник «ПС» Андрій Тарасенко, по необережності, або навмисно «випустив» у «світ» інформацію, що фінансами допомагав не сам Коломойський, а пан Корбан (лідер «УКРОПу»). «Картина олією», як кажуть у Одесі... З якого боку не підійти, все одно виходить... «чорне море». За чиї кошти «живе» Корбан?
Цікаву інформацію щодо фінансів ПС висловила ще один народний депутат України Олександра Кужель, яка заявила, що Яроша фінансувала «або «родина» Віктора Януковича, або від Віктора Медведчука».
Таку заяву вона зробила ще у 2014 році. Якщо припустити що Олександра Володимирівна права, то виходить, що Віктор Федорович доклав руку до проекту який потім зіграв проти нього. Мало ймовірно? Якщо тільки не припустити, що «проект» потім перекупили...
Не думаю, що й Віктор Медведчук владав гроші у спилювання дуба у тіні крони якого, він дуже добре себе почував. Припущення можуть бути... але те, що Янукович фінансував своє наступне вигнання з посади Президента, видається дуже малоймовірним. Адже ситуація у якій «ПС» зіграв «першу скрипку», була спрямована на зняття з посади Януковича і зміну влади. Або, все ж, можливо, хтось переграв Януковича і зруйнував попередні домовленості.
Аналіз ситуації показує, що є точно одна версія, яка не витримує ніякої критики: «Слід Москви». Якщо йти за логікою сьогоднішніх «демократичних лідерів», які стверджують, що Янукович був цілком керованим політиком, який працював на Москву, то виникає питання: навіщо було вчиняти такий бедлам, зчиняти міжнародний галас?
Чи не логічніше припустити, що «керований» Янукович, повинен був би «здавати» Україну без галасу й зайвої уваги з боку світового товариства? У його руках була сила-силенна ходів, для того, аби спустити ситуацію «на гальмах». Силовий варіант був більш на руку тим, хто залишається поки за лаштунками дійства, і кому було вигідно прибрати Януковича від влади (саме у такий спосіб), а отже від фінансових потоків як всередині державі, так і зовнішніх.
Що ж стосується подальшого розгортання подій, то, скоріш за все, треба говорити про інший варіант: Москва стала діяти так тому, що побачила, що втрачає свій вплив на керівників держави. Діяти почали «оперативно», без урахування наслідків?
Чому так сталося? Ризикну припустити, що скоріш за все ті, хто розписував сценарій Майдану, і наступних дій, не врахували реакції частини населення. Сподівалися, що народ буде тихо сприймати те, що вчиняє Ярош і його «хлопці», коли вони почали рух з Західної України у її Центральну, Південну, а потом й Північну частини? Дії повинні були тільки трішки «налякати» окремих політиків та «грошові мішки»?
А виявилося, що своїми діями Ярош налякав до тваринного жаху частину населення. Реакція була не прогнозованою? Дії «Правого сектора» налякали населення Південно-Східного регіону. Неадекватна поведінка невеликої купки людей – викликала відповідну реакцію. На фоні жаху, у стані афекту, людина здатна на некеровані дії.
Саме цим скористалися певні політики та економічні клани, які не хотіли втрачати підконтрольні ним території. Москва ж почала грати спочатку акуратно, але коли на її зазіхання у Криму влада у Києві не дала адекватної відповіді – там ризикнули на більш нахабне поводження, і зірвали банк...
Наскільки такі припущення відповідають дійсності? Покаже час. Коли все, що сьогодні скрито за грифом «абсолютно секретно» набуде доступності, ми й дізнаємося, як насправді розгорталися події.
Та те, що дії Української влади тоді були хаотичні й неадекватні, зрозуміло вже зараз. Й до сьогодні немає офіційних пояснень чому Київ не ввів бодай надзвичайний, не говорячи про військовий стан? Хоча відповідь відома – стан «війни» не припускає проведення виборів... А країну готували до виборів Президента. Ні кого не дивує ситуація?
Більш-менш на поверхні лежить відповідь на питання: чому з Москвою не розірвали ні дипломатичні, ні економічні стосунки – таке невигідно певним особам. Це зайвий раз підтверджує мою тезу, що у розписаному сценарії таких пунктів не було – вони не вигідні обом сторонам.
З самого початку було зрозуміло, що більша частина як промисловості, так і «важких» індустріальних грошей зав'язані на Росію, а більшості українських олігархів розрив таких «зв'язків» був не вигідний тоді, не вигідний і зараз...
А тому всі розмови про те, що «військовий» сценарій був запланований відразу – «відмазка» для неосвіченого електорату. В Росії, як і в Україні розуміють, що втрачають значно більше, ніж набувають...
Я залишаюся бути переконаний у тому, що те, що відбувається в Україні зараз, це не той сценарій, який збиралися розіграти. Ситуація, яку ми маємо всередині держави, говорить, що ці два роки «владноможці» діють імпульсивно, екстенсивно, не заплановано.
Два роки після «революції», яка по суті так і не закінчилася, а ми так й не маємо вирішення проблем. Більш того, вони загострюється із кожним днем. Ті, хто прийшли до влади, провівши вже троє виборів (президент, ВРУ, місцеві) так і не спромоглися дійти до народу, а тим більше переконати його у тому, що вони працюють для людей.
Рейтинги валяться. Кожного дня влада сама собі кидає виклики, і доводить що неспроможна вирішувати будь-які поточні питання. Економіка у такому занепаді, якою не була, здається, після закінчення Великої Вітчизняної війни. «Зупинено» все, що можна зупинити. Влада заганяє ситуацію у бік «неповернення».
Галасуючи про «патріотизм», «відданість людям», «революційний настрій», насправді чиновники роблять єдину справу, яку вміють роботи на «відмінно» – грабують країну (за два роки вони так й не спромоглися запустити жодне виробництво).
Перекладати відповідальність за ситуацію на одного лише Яценюка – безглуздо (де ж тоді Парламент та Президент). Було б бажання і Яценюк кожні три дні звітував про зроблене. Було б бажання, і КМУ був би у відставці ще рік тому. Чому не знімали? «Імунітет»? Киньте дурити себе... Всіх це влаштовувало – всі на своїх місцях, у кожного своя годівниця.
Де вихід із ситуації? Якими будуть подальші дії? Криза охопила державу і її владні інститути. Президент заявив, що у березні криза буде подолана... Яка з криз? У березні якого року? Чи насильницька зміна «більшості» однієї на «підконтрольну іншу», це й є вихід з кризи?
Політики показали, що вони неспроможні опікуватися життям людей. Вони як займалися питаннями вирішення власних проблем, так і залишилися з власними інтересами...
А що робити народу? Чекати? Чого?
Сергій ОСОЛОДКІН
