Економічний крах для кожного громадянина

Починаючи з серпня минулого року, коли МВФ в останній раз надавав Києву позику, мова постійно велася про те, що ще трохи й терпець урветься. Сталося те, чого чекали, але чого, сподівалися, не буде.

Не дивлячись на те, що для України прозвучав «вирок», українські загальнодержавні ЗМІ про це ані пари з рота. Політики – жодного коментаря. Всього кілька коротких повідомлень й то у нічних випусках новин.

Чим таке рішення загрожує Україні? Поодинокі політики та економісти, які ризикнули прокоментувати ситуацію, сходяться на тому, що на заході так й не дочекавшись очікуваних результатів боротьби з економічною та політичною кризою, боротьби із корупцією вирішили сказати своє «фє» вголос, адже всі натяки Київ успішно пропускав повз вуха.

Складовою такої заяви називають й урядову кризу, яку утворив Український парламент після того, як визнав роботу Уряду незадовільною, але відправити Яценюка та його Кабмін у відставку так й не спромігся. Про це я писав у матеріалах: «Херсонці, готуйтеся: ціни ростимуть, прибутки зменшуватимуться» та «Дo poкoвин Peвoлюції Гіднocті: Oбіцяємo викoнaти тe, щo oбіцяли викoнaти...»

Політики недослухалися до голосу розуму. Прикро. Вже тоді, майже чотири тижні тому, мова йшла про те, що така ситуація з повною невизначеністю скоріш за все стане причиною того, що західні інвестори будуть вживати якісь адекватні на їх думку дії, адже вони хочуть розуміти з ким мають справу.

Практично про те ж саме заявила й Вікторія Нуланд під час слухань, які відбулися у комітеті Сенату США на тему: «Українські реформи – два роки після революції на Майдані й російського вторгнення», зокрема вона сказала: «МВФ, як і уряд США, не має вибору доти, поки ми не переконаємося у тому, хто буде нашим партнером на іншій стороні столу». Все відкрито й дуже прозоро.

Американці не просто рахують гроші, вони хочуть не просто розуміти, під що їх дають, але й контролювати куди їх витрачають, для того, аби переконатися, що борг повернуть.

При тій політичній нестабільності, яка охопила зараз країну: «МВФ не може забезпечити додаткову фінансову допомогу Україні у зв'язку з політичною нестабільністю в країні», - заявила Вікторія Нуланд. Крім того вона заявила, що в Україні так й не вирішені свої давні проблеми щодо подолання корупції та тіньової політики.

Чи розуміли тоді депутати ВРУ, коли не проголосували питання «недовіри» (фактично відставки Яценюка та КМУ), на що наражають країну? Чи розуміють сьогодні, що така заява, це фактично висловлена недовіра існуючій владі?

Всі розмови, які ведуть політики про те, що США підтримує конкретну особу і дає їй гроші, насправді не що інше, як пустопорожні політичні балачки, які покликані підсилити позицію конкретної політичної особи й підняти її «значущість».

Все це нагадує гру у «перетягування канату», переможець якої отримає приз у вигляді державного бюджету з мільярдними надприбутками. Наші політики вважали, що там рішення приймають «тупі американці»? Вони помилилися. «Вони» все чудово розуміють. І, судячи з усього, «їх» терпець урвався.

Нагадаю, гроші від МВФ Україна отримує у рамках Програми, яку рік тому – 11 березня, затвердила рада директорів МВФ. Програма розрахована на 4 роки, у об'ємі $17,5 мільярдів (всі міжнародні кредитори обіцяли Україні – $40 млрд).

Перші два транші надійшли в Україну минулого року: у березні – $5 млрд, у серпні – $1,7 млрд. Третій транш у об'ємі $1,7 млрд Київ чекає з листопада, але він так і не надійшов, не дивлячись на всі запевнення з боку КМУ, АП та НБУ, що ось-ось, і, гроші будуть.

Міністр фінансів України Наталя Яресько неодноразово переконувала, що Фонд готовий ухвалити рішення щодо виділення Києву чергового траншу. І, от, замість «рішення» прозвучала заява Нуланд. Ймовірніше за все решта донорів «почує» адміністрацію США, а, отже, грошей і з інших джерел найближчим часом чекати годі.

Скоріш за все «партнери» вирішили тиснути на Київ і жадати від нього насправді «рішучих дій» щодо виконання взятих не себе зобов'язань. Зрозуміло, що те протистояння, яке сьогодні загострилося на політичному Олімпі України, зовсім не сприяє покращенню ситуації.

Аналітики та експерти вже не один раз говорили, що Америка дещо втомилася від витівок «провладних пагорбів» Києва. Натомість наші політики замість того, аби діяти, відбувалися черговими заявами на кшталт: «Підігрування Москві», «Внутрішній сепаратизм», «Розгойдування човна». Три основні розхожі ярлики, які використовують всередині країни, коли намагаються закрити рота незгодним з політикою Банкової та Грушевського.

Про «внутрішніх ворогів» можна все що завгодно, а як діяти проти тих, хто дає гроші (або, як їх називають у нашому політикумі, «Наших західних друзів»)? Тут ярлики не діють. Наші пішли найпростішим шляхом – ігнорування. Так, як варіант, можливий. Та, чи на довго вистачить? Робити вигляд, що нічого не відбувається можна, але, шила у мішку сховати не можна.

Першим «виліз» і «вколов» - курс долара. Офіційний курс на міжбанку 17 березня 2015 року, становив 26,65/26,85 грн/$; у банківських обмінниках за долар правили 26,40/26,95; на «чорному ринку» 26,55/26,79. І це при тому, що «бюджетний» долар за рік не повинен був перетнути межу у 24,10 – 24,40.

Маючи такі «перспективи» аналітики припускають, що вже до кінця цього місяця долар може «перетнути» межу в 30, а до кінця року (якщо питання з черговим траншем МВФ та надходженнями грошей від інших донорів не буде вирішено) «перескочить» і 50,0.

Та навіть при сьогоднішньому курсі економісти вказують, що виконання поточного бюджету знаходиться далеко за межами реальності. А всі звіти про «виконання», а тим більше «перевиконання» не більш ніж маніпуляція. Бюджет не може бути виконаним, якщо розрахунок щодо прив'язки до долара не витримується.

Минулого четверга, під час інвестиційної конференції, яка проходила у Києві, Яресько говорила, що чергове засідання ради директорів МВФ відбудеться у квітні, а: «...нам потрібно до цього часу виконати додаткові умови». Про які саме умови йшлося?

Яресько пояснила, що перед тим, як відбудеться засідання ради, ми повинні «оновити меморандум по кредитуванню України, робота над яким триває», і тільки після цього Фонд зможе ухвалити рішення щодо виділення чергового траншу. Такого рішення годі чекати раніш ніж через два-три тижні, після підписання оновленого меморандуму.

Відповідно до умов Програми, перед тим як отримати новий транш (кожен наступний надається не автоматично), з МВФ підписується оновлений меморандум (не плутати з Програмою, як про це іноді говорять політики).

«Нову програму, я думаю, ніхто не обговорює, тому що ситуація, яка була торік, це були божевільні зміни фінансового стану країни. Зараз ми це не обговорюємо. Оновлений меморандум підписується перед кожним траншем. І поки цей меморандум не підписаний, він може мінятися, і він мінявся, я це називаю «живим документом», - пояснила Яресько.

Економічний експерт Всеволод Степанюк, пояснює: «Якщо Україна не обговорює із МВФ зміни в програму співробітництва, значить Фонд буде надавати транші на старих умовах».

Втім, всі ці заяви були минулого тижня, а сьогодні маємо кардинально іншу ситуацію. Хто винен і що робити далі? Політики поки активно не коментують ситуацію. Вони бояться взагалі піднімати тему, мабуть сподіваючись, що воно «само по собі розсосеться».

Але, скільки б не ховали голову у пісок, та відсутність такого стримуючого фактору як транш МВФ та інші валютні надходження, дуже скоро вдарить по всіх економічних напрямках держави. Якщо в останні кілька місяців у окремих напрямках й спостерігалася хоч якась стабільність, то зараз про неї говорити годі.

На фоні загального замовчування ситуації, окремі політики все ж намагаються використати ситуацію з користю для себе. Зрозуміло, у першу чергу в усьому звинувачують діючого Прем'єра Арсенія Яценюка.

Про це зокрема заявляла народний депутата від БПП, член комітету ВР із питань податкової й митної політики, глава Всеукраїнського об'єднання підприємців малого й середнього бізнесу «Фортеця» Оксана Продан, після того, як у Брюсселі завершився «Український тиждень» у Європейському парламенті, де Україні, на її думку: «... дали чітко зрозуміти, що українським політикам варто почати діяти, а не імітувати проведення реформ».

Економіст Сергій Фурса заявив, що без траншу МВФ в Україні не буде ні реформ, ні інвестицій. Україна має гостру потребу в коштах МВФ. Без додаткового фінансування економіка країни протримається на плаву лише 2 – 3 місяця, а про реформи взагалі можна буде забути.

У той же час, економічний експерт Всеволод Степанюк наголосив на тому, що наявність політичних умов МВФ до видачі траншу не повинні нікого дивувати: «Були заяви, що МВФ прагне, щоб у нас був нормальний легітимний уряд, щоб закінчилася політична криза. Я завжди говорив, що МВФ – це більше політична, а не економічна організація. І політичне підґрунтя їх траншів воно очевидне, вимоги фонду при видачі траншів не мають ніякого відношення до економіки».

Разом з тим ще у лютому Нацбанк заявляв про те, що співробітництво з МВФ є життєво необхідним, і від цього залежить фінансова стабільність України та рівень добробуту громадян. Така заява від НБУ прозвучала у відповідь на заяву директора-розпорядника МВФ Кристін Лагард, про можливість заморожування співробітництва, на фоні того, що Україна практично не бореться з корупцією. Прикро, але українські політики тоді не надали цій заяві належної уваги, а дарма, її підтримали і США, і посли країн «Великої сімки».

Сьогодні ж Національний банк України визнає, що зволікання з відновленням співробітництва з Міжнародним валютним фондом має негативні наслідки для економіки країни. «Останній транш ми одержали в серпні, а сьогодні березень. Тому, як ви розумієте, ми, нажаль, не можемо розвиватися далі», - заявила глава Національно банку України Валерія Гонтарева.

Намагаючись «підсолодити» «гірку» пілюлю, вона розповідала про те, що на даний час існує безліч реалізованих програм, але, все ж, всі міжнародні запозичення України залежать від ставлення до країни закордонних інвесторів, насамперед МВФ. У зв'язку з цим глава НБУ ще раз підтвердила, що базовим сценарієм для України є продовження співробітництва з МВФ.

Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що слова Міністра фінансів Наталії Яресько щодо того, що «...у разі зміни уряду в Україні МВФ візьме «паузу» в програмі розширеного фінансування EFF і продовжить її тільки при готовності нового уряду виконувати зобов'язання, взяті попередниками», справдилися.

Загальна ситуація та шляхи напрямків руху – залишаються невизначеними. Чого чекати Україні? Чи повернеться найбільший позичальник держави до нас обличчям, після того, що утнули політики – питання відкрите...

Нажаль, поки маємо констатувати: політики продовжують вирішувати власні інтереси, а пересічні громадяни продовжують невпинне падіння у економічну прірву.

У той час як йдуть розмови про нового Прем'єра та новий склад Уряду, від політиків немає жодного слова про економічну стабільність держави, про її розвиток. На перший план знову виходять підкилимні домовленості про «економічні потоки», про те, хто буде головний. Про розвиток держави – жодного слова.

Економічні інтереси кланових груп – зайняли панівну позицію...

Сергій ОСОЛОДКІН