Теорія програшу...
І все тому, що мешканці його так і не змогли відійти від традицій і стереотипів, піднятися над ситуацією і зрозуміти, що місту насправді потрібна нова, незаангажована на політику людина, яка зможе дозволити собі відкинути всі забобони та передумови, начхати на ставлення до неї політиків і політиканів.
Забути про те, що є зобов'язання перед партіями і якимись олігархічними угрупуваннями. Просто взяти і звільнити з роботи всіх, хто не вміє працювати, набравши натомість, людей насправді професіональних, які не будуть працювати із озиранням на те, що скаже партійний бос, хто, кому, скільки грошей винен, і хто з ким які домовленості має.
Місто програло. Програли його мешканці. Які заздалегідь були не налаштовані на шлях вперед.
Про які політичні амбіції мера може йти мова, коли він повинен бути завгоспом. І я про це неодноразово говорив напередодні виборів. Нажаль стереотипи працюють і спрацьовують. Політики активно намагаються саме цим дурити довірливих громадян. Тільки представник однієї політичної сили, тільки ті, хто мають відношення до партії.
Люди. Ви так і не зрозуміли, що вас «розвели, як кошенят», знову й знову, у черговий раз ви ведетеся на яскраві картинки і ні чим не підтверджені у житті заклики.
Вам знову нав'язують стереотип, вас знову заставляють йти прокладеним шляхом. А ви знову на це зголошуєтеся.
Замість того, аби насправді озирнутися навколо і побачити перспективу. Ви приводите до влади «лузерів». Тих, хто вже програв. Тих, хто вже довів, що вони ніколи не будуть працювати чесно й відкрито. Чому? Та тому, що знають і розуміють як можна красти. Як можна обманювати. Де, що і як лежить «погано».
Ви проводите до влади людей, які вже вас обманювали. Людей, які крали сотнями, мільйонами. А ви знову готові за них голосувати. Вам хоч перед самими собою не соромно?
Вже завтра ви знову почнете кричати, що вас ніхто не помічає, вами ніхто не цікавиться, ваше життя нікому не потрібно.
Так і буде. Зрозумійте – ви нікому не потрібні. Ви не цікаві, адже ви не можете за себе постояти.
Ви не здатні боротися. А якщо й боретеся то тільки за тих, хто вам дає хабар, хто вас «підгодовує» 3 – 5 днів лише для того, аби наступні 5 років (є різниця?!) жити за ваш рахунок.
Кому ви вірите? Тим, хто має статки для того, аби з кожного забору кричати вам про те, що він вас любить? Ви знову голосуєте за тих, хто намалював вам яскраві картинки. Погляньте, що за тим полотном, на якому ця картинка намальована? Реалії життя. А які вони? Хіба ви не знаєте і не розумієте у якому світі ви живете?
Невже за стільки років не навчилися елементарній істині – чим більше вам обіцяють, чим більш яскраво малюють, тим менше для вас будуть робити. Вічна пам'ять вашім сподіванням.
І потім не говоріть, що вас у черговий раз не попереджали. І потім не жалійтеся, що нікого не цікавлять пенсіонери-невдахи, які проголосували за свого «чувака», який у черговий раз вас кинув. І сам, і через друзів, і через тих, у чиїх руках він опиниться.
Ви вже привели до влади тих, хто грабує державу більш страшніше ніж їх «попередники». Ви цього ще не бачите? Ви цього ще не чуєте? Ви цього ще не відчули на собі? А тоді ж якого біса ви знову голосуєте за них? Невже вам мало того, що є?
Виходить, що мало. Отже начувайтеся, адже ви самі обрали собі шлях у прірву беззаконня, небуття. Ваші діти, онуки, ви самі. Куди рухаєтеся? Начувайтеся...
Ви так і не зробили правильний вибір. Що ж робити, це ваш вибір ви на це маєте право. Тож щасливий путь, і вічна пам'ять вашому спокійному життю. Начувайтеся...
Сергій ОСОЛОДКІН
«Вера не начало, а конец всякой мудрости»
Иоганн Вольфганг Гете
Священник сделал объявление, что в следующее воскресенье в церковь придет сам Иисус Христос. По этому случаю собралось очень много народа. Каждый ожидал, что Сын Божий будет проповедовать но, войдя, Он лишь улыбнулся и поздоровался. Каждый из присутствующих предлагал Ему ночлег, особенно священник, но Иисус вежливо отказался, сказав, что заночует в церкви. Все подумали, что так должно быть.
Рано утром на следующий день, прежде чем отворили церковь, Он скрылся из виду. Священник и люди ужаснулись, когда увидели, что храм их варварски осквернен. Все стены были расписанные единым словом: ОСТЕРЕГАЙТЕСЬ.
Не осталось нетронутой ни одной части церкви: двери и окна, колонны и кафедра проповедника, алтарь, и даже Библия, лежащая на алтаре...
ОСТЕРЕГАЙТЕСЬ. Нацарапанное большими и маленькими буквами, карандашом и ручкой, и всеми возможными цветами. Везде, куда простирался взгляд, можно было прочесть слова: ОСТЕРЕГАЙТЕСЬ, остерегайтесь, остерегайтесь, ОСТЕРЕГАЙТЕСЬ, остерегайтесь, остерегайтесь...
Шокирующе. Раздражающе. Беспокояще. Зачаровывающе. Ужасающе. Чего они должны остерегаться? Этого не было сказано. Просто - ОСТЕРЕГАЙТЕСЬ.
Первым намерением людей было повытирать следы этого надругательства, этого святотатства. И лишь одна мысль сдерживала их: тот, кто сделал это, был сам Иисус.
Тем не менее, таинственное слово ОСТЕРЕГАЙТЕСЬ начало проникать в сознание людей каждый раз, когда они приходили в церковь. Так они начали остерегаться Священных Писаний, а потому могли более из них почерпнуть, не впадая при этом в фанатизм.
Начали остерегаться Таинств - и таким образом, могли освящаться, не становясь суеверными. Священник начал остерегаться своей власти над людьми - и стал способен помогать другим без ограничений. И каждый начал остерегаться религиозности, которая заводит в обман неосторожных.
Люди остерегались церковного закона - и стали законопослушнее и при этом снисходительнее к немощным. Остерегались молитвы - и она больше не мешала им быть уверенными в себе. Остерегались даже собственных понятий о Боге, становясь способными распознавать Его не только в узких церковных рамках.
Сейчас они выбили это странное и шокирующее слово над входом к церкви, и ночью, если вы будете проезжать мимо этого места, то можете увидеть, как оно сияет над храмом разноцветными неоновыми огнями...
