Сергей Осолодкин

Заслуженный журналист Украины

Херсон. Дубль два. Старт

Слава Богу на цей раз Херсонська міська територіальна виборча комісія (ТВК) не піддалася на емоційні сплески окремих своїх членів, і результати першого туру виборів мера Херсона засвідчила вчасно

Нічого надзвичайного у результатах першого туру немає. Як я й писав у матеріалі «В Херсоне будет второй тур выборов мэра? Ждем-с!», після остаточного підбиття підсумків по всіх районах міста, сума голосів у кожного кандидата змінилася, деякі із них насправді помінялися місцями, але загальна ситуація залишилася прогнозованою.

Перша двійка, перша п'ятірка та аутсайдер, саме ті люди, про яких я писав у продовж всього виборчого процесу. Всі мої прогнози справдилися. Настав час думати про те, чого чекати у другому турі.

Для тих, кого цікавлять остаточні результати, ще раз їх наведу, а потім поринемо у світ прогнозів та версій: як складеться другий тур.

1. Володимир Васильович Миколаєнко – 20 903 голоси виборців (від тих, хто взяв участь у голосуванні).
2. Володимир Васильович Сальдо – 14 224
3. Владислав Мангер – 10 418
4. В'ячеслав Яременко – 7 522
5. Олена Урсуленко – 6 451
6. Андрій Дмитрієв – 5 723
7. Михайло Опанащенко – 3 799
8. Юрій Погребний – 2 153
9. Борис Сіленков – 2 092
10. Володимир Іванович Миколаєнко («клон» діючого мера) – 1 980
11. Віталій Урбанський – 1 862
12. Владимир Михайлович Сальдо («клон» екс-мера Херсона) – 1 584
13. Тетяна Томіліна – 944
14. Олег Лахнеко – 941
15. Олексій Рибаков – 837
16. Дарт Вейдер – 809
17. Андрій Бєлоусов – 747
18. Олена Голобородько – 465
19. Юрій Трегубко – 398
20. Євген Руденко – 361

Звідки фіналістам брати додаткові голоси, і чи є у них шанси помінятися місцями?

По-перше, резерв у майже 70% виборців (ті, хто не прийшов голосувати). Тут, є де «розгулятися».

По-друге, голоси тих, хто у першому турі голосував за інших кандидатів. А тут, є за кого поборотися.

Почнемо з «вільного простору». Навіть якщо припустити, що більшість із тих, хто у першому турі не голосували за Сальдо та Миколаєнко не прийдуть знову, то кандидати все одно мають резерви.

Питання лише у тому, чи зможуть вони за 15 днів (саме стільки відведено на агітаційну кампанію між першим та другим туром, який відбудеться 15 листопада), зацікавити тих, хто просто не прийшов (не маючи політичної антипатії по відношенню до цих осіб).

Фахівці констатують: явка найнижча за всі часи. Я, так само робив аналіз, і прогнозував, що явка буде на рівні 33 – 35%. Мої припущення знайшли підтвердження.

Чому 65% мешканців міста не прийшли на виборчі дільниці?

Когось це не цікавить взагалі. Більш за все це молодь, віком від 18 до 25 років. Доводиться констатувати: молодь інертна. Її не цікавить навіть власне майбутнє; вона не усвідомлює, що сьогодні формує своє «завтра». Молоді люди не бачать перспектив.

До такої думки їх підштовхує і частина «політиків», навмисно бомбуючи підсвідомість: «Все вирішать без вас, ваша думка не важлива». Тактика спрацьовує. У молоді не сформована відповідальність. Вона не знає, що тримає в руках важливий важіль впливу на політиків щодо прийняття рішень у вирішенні справ держави – власний голос.

Є тут й певний вплив родини. Аналізуючи списки виборців бачимо – не голосують родинами: батько, мати, діти.

Люди середнього віку, від 25 до 40 років. Ці голосували трохи більш активно, але й тут спостерігається інертність, аморфність, відсутність упевненості, що вони насправді здатні впливати на управління державою.

Тут так саме виправдовують своє небажання йти кудись у вихідний день загальними фразами: «Чого мені там робити, там все вже вирішили. Я краще посиджу на дивані та подивлюся телевізор».

Ця вікова група під час виборів так само не активна, але вона вже має сформовану соціальну спрямованість оцінки того, що відбувається у державі. Тут частіше лунають оцінки щодо того, чому саме все погано. Але висновки не адекватні висловлюваній оцінці: «Все погано. Але щось робити для поліпшення ситуації я не буду, нехай це робить хтось інший».

Люди ще більш старшого віку, від 40 до 60максимально активні. Саме вони є левовою часткою тих, хто голосує і фактично формує владу. Це ті, хто здатен пересуватися самостійно, хто не проти витратити годину – дві свого часу, прийти на виборчу дільницю, для того, аби взяти участь у виборчому процесі.

Ці люди «приймають» рішення. Не випадково саме на них спрямовують свої погляди кандидати, розуміючи, що саме вони прийдуть голосувати і саме вони можуть привести їх до перемоги. Я переконаний, що і Сальдо, і Миколаєнко саме на цьому напрямку будуть активізовувати свої сили, для залучення додаткових голосів.

Люди поважного віку, від 60 і старше. Це так само активі виборці, але у них вже є певні складності (як правило зі здоров'ям). Їм важко пересуватися і саме це, попри їх активну життєву позицію, стає на заваді приходу на дільницю. Закон тут не на їх боці.

Вони не настільки хворі, щоб до них приходили члени ДВК до дому, але й не настільки здорові, щоб «збігати» на дільницю. Тому, скоріш за все, ця вікова категорія й далі залишатиметься поза увагою, а більшість людей з цієї групи знову не голосуватимуть.

Особливість цього туру: це виборі – виключно мера. Якщо тиждень тому частину людей старшої вікової категорії окремі кандидати від партій (у сподіванні, що вони проголосують за них) підвозили на виборчі дільниці, то у другому турі повтор ситуації малоймовірний.

До речі, підвозити людей на виборчі дільниці закон не забороняє. Говорять про те, що це порушення, як правило ті, хто не має можливості її здійснювати. Чим підтверджується, що якщо кандидат «А» привіз виборця «Б» на дільницю, то «Б» обов'язково проголосує за «А»? «Підвіз» намагалися видати за «карусель». Але жодного факту так і не було зафіксовано. Припущення. Особисто я не бачу в цьому проблеми – людині треба допомогти здійснити волевиявлення.

З «підвозом», скоріш за все, виникне проблема у Володимира Сальдо. У першому турі його партія вела досить довгий список кандидатів, серед яких були й ті, хто міг собі дозволити витратити кілька сотень гривень на оплату транспорту для підвозу виборців (які теоретично могли проголосувати і за кандидата, і за Сальдо).

Ситуація змінилася. Партія набрала не так багато голосів як розраховувала, а тому говорити, що всі, хто не пройшов у раду, але витратив гроші на перший тур, буде вести себе так само активно і продовжить рекламну кампанію «За Сальдо», не доводиться. Скоріш навпаки.

У Володимира Миколаєнко з цим ще гірше. Він йде як самовисуванець, у нього не було «активних» помічників у першому турі, так само не буде й у другому.

Хоча, тут може спрацювати інший фактор: «Сподівання». Є частина людей, яка зробить ставку на нього. Когось він привабить політичними поглядами, у когось є економічні зацікавленості. Хтось, сподіваючись на його перемогу, спробує вже зараз засвідчити свою «повагу», і запропонує послуги у сподіванні, що потім це згадають і віддячать.

З власних джерел знаю, що є люди, які, про всяк випадок, розкладають «яйця» у дві корзини, і через «третіх» осіб запропонували «підтримку» й одному, й іншому.

І все ж, більша частина тих, хто «грає» у місті не останню скрипку, стоїть на роздоріжжі і приймає дуже важливе рішення: на кого ставити? Якщо все зробити правильно, як що вгадати, хто прийде першим і вже сьогодні опинитися поруч, а тим більше допомогти грішми, то потім можна розраховувати їх не тільки повернути, але й заробити.

У кого кращі шанси? За моїми розрахунками Сальдо має більше перспектив ніж Миколаєнко (хоча у останнього й досить «солідний» запас міцності). За всіма розрахунками видається, що ті, хто хотіли віддати свої голоси за нього, проголосували у першому турі.

Не прораховується перспектива притоку «свіжих» голосів (Миколаєнко йшов без партії). Хіба що голоси ти, хто помилилися, і випадково проголосував за Володимира Івановича («клона»). Але, саме такий запас є й у Сальдо (кількість голосів за «клонів» майже однакова).

Хоча «розрив» дуже великий (майже 7 тисяч голосів, для такого формату виборів це дуже багато), але все ж вбачається, що поле для маневру у Сальдо більш широке, ніж у Миколаєнко.

Як будемо «перерозподіляти»? Настав час поговорити про «перерозподіл» голосів тих, хто у першому турі голосував за іншого кандидата.

Для початку треба зрозуміти, хто категорично не прийде голосувати за Сальдо. Ті, хто підтримував так званий «патріотичний пояс». Хоча жодного яскраво забарвленого «патріоту» в списку не було...

Прихильники цього напрямку, все ж, не будуть підтримувати Сальдо. Скоріш, якщо вони й підуть голосувати, то віддадуть голоси Миколаєнко (пригадавши його колишню приналежність до «майдану», заяви проти «лівих», ПР, і т.і.).

А от що стосується голосів тих, хто голосував за представника Опозиційного блоку В'ячеслава Яременко (7 522 голоси), то тут увагу слід загострити. Крім того, думаю, що можуть звернути увагу на Сальдо й ті, хто голосував за більш «нейтральних» кандидатів: Опанащенко, Сіленкова і більшість з тих, хто віддавав голоси за другу десятку першого туру (там ще понад 7 тисяч голосів).

То ж, ті «активні» голосувальники, які можуть прийти на дільниці 15 листопада, мають ту кількість голосів, яких може вистачити Сальдо для перемоги.

Тут не треба забувати, ще про одну річ: у другому турі слід чекати спаду активності виборців. Голосувати прийде не більше 23 – 25%, і це будуть тільки ті, хто чітко налаштований на конкретного кандидата.

Чи захочуть ті, хто не переміг у першому турі співпрацювати з Сальдо і Миколаєнко? Сальдо і тут простіше. Йому є з ким розмовляти, і домовлятися. Опозиційний блок цілком може вести розмови про підтримку Сальдо у обмін на те, що їх представник (той же Яременко) буде призначений першим заступником (якими він й був раніше, але, зрозуміло, із іншими правами).

Ризикну припустити, що може спробувати поагітувати за Сальдо і Дмитрієв (у першому турі він не працював відверто проти). І хоча він є представником «Самопомічі»...

Але, він ще й бізнесмен, який може розраховувати на те, що його аптеки та фармацевтичні фірми, можуть «виграти» потім тендери на поставку медпрепаратів для бюджетних комунальних установ міста (хоча, з тими самим успіхом, він може прийняти пропозицію й Миколаєнко). Хто із ким більше дружить, той і шансів має більше.

Може не залишитися осторонь й Михайло Опанащенко. Він так само не був помічений у поливанні брудом Володимирів у першому турі, а тому цілком може чекати пропозицій як від одного, так і від іншого.

Кому вдасться порозумітися з «Батьківщиною»? Жодному. Та кампанія, яку її представники вели у першому туру, я думаю закрила їм шлях до перемовин. Немає сенсу розраховувати, що Мангер і Одарченко будуть агітувати за Сальдо, а тим більше за Миколаєнко. Переконаний, що «Батьківщина» буде у «глухий» опозиції до обох (занадто багато було бруду на першому етапі).

Що стосується «УКРОПу», то на фоні ситуації, яка просто зараз розгортається із цією політичною силою в Україні, дає привід припустити, що її представники готові будуть вести переговори із Миколаєнко.

Сальдо та «Наш край» асоціюються із Порошенко і тим, що проект є таким, який народився на Банковій. Отже тут у Миколаєнко несподівано з'явився шанс «попастися» на «укріпному» полі.

Чи буде агітувати за когось Олена Урсуленко і її партія? Якщо й так, то тільки за Сальдо, адже, як сказано вище, проект «Наш край» Банковій ближче ніж «незалежний» Миколаєнко. Скоріш за все неофіційно, але надійно, можливості адміністративного ресурсу, який є в руках Банкової, через площу Свободи, буде спрямовані на Сальдо.

Я переконаний, що Путілов не буде вести відкриту агітацію щодо підтримки Сальдо. Скоріш за все від нього слід чекати «аналізу» ситуації: як було при Сальдо, як стало при Миколаєнко (і тут треба зазначити об'єктивно ситуація не на користь останнього), у підсумку якого стане зрозумілим, що при Миколаєнко стало гірше, а отже...

Цікаво, як себе поведуть: Тетяна Томіліна, Олег Лахнеко, Олексій Рибаков, Андрій Бєлоусов, Олена Голобородько, Юрій Трегубко (які разом мають 4 332 голоси), на чий бік стануть вони? Чи вдасться Сальдо знайти до них підхід і зробити якісь цікаві пропозиції щодо подальшої сумісної роботи та співпраці аби ті, натомість, стали закликати своїх прихильників віддати голоси саме за нього.

Наскільки у штабі Сальдо використають таку можливість? Та наскільки сам Сальдо буде гнучким по цьому напрямку?

Крім того, не слід забувати, що є ряд політичних сил лівого спрямування, які не висували своїх кандидатів у першому турі, але які назбирали разом від 2 до 5 тисяч голосів (на жаль поки немає остаточної статистики).

Чи скористається Сальдо цим ресурсом? Чи буде вести переговори (а може вже веде) з цими політичними силами? Я думаю, що ліві зголосяться скоріш за все закликати своїх симпатиків голосувати за Сальдо ніж за Миколаєнко (враховуючи суто соціальні спрямування).

У кого більше «скелетів»? Три мінуси Сальдо: ТРЦ «Суворовський», «Бандитські» закони 19 січня», «Виступ у Москві». І ще одна «теза»: «Що він доброго зробив для міста?». Але це ж саме питання можна адресувати й Миколаєнко.

Як правило про такі речі говорять ті, хто взагалі не розуміється на питанні, і говорять лише для того, аби говорити. Такий підхід використовують ті, кому бракує фактів.

Ситуація: «Сам дурак!» - провокує людину виправдовуватися, а отже вона втрачає симпатії, довіру, перестає бути переконливою. Такий хід використовують, як звичайнісінький психологічний тиск.

Три мінуси Миколаєнка: «Пастух», «Розрив з «Батьківщиною», «Зрада ідеалам Майдану». Про «війну» компроматів поговоримо окремо...

Час виборцям знайти відповідь на питання: хто із двох претендентів зробив для міста більше гарного, і хто здатен робити його у перспективі?

Сергій ОСОЛОДКІН

Фото РБК Україна

© 2020 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: kherson.inform@ukr.net, контакти, архів