Які депутати нам потрібні?
Для когось головним принципом підбору кандидатів була приналежність до партії та безумовна підтримка Програми та Статуту. Для когось критерієм відбору були: принциповість, позиція, відкритість, характер дій тощо.
Хтось у формуванні списку орієнтувався на те, що до вподоби електорату: екстравагантність, галасливість, епотажність (все, що завгодно, аби тільки виборці проголосували, аби подолати 5% бар'єр).
Для когось, безумовно, головний принцип підбору: люди, які зможуть допомогти партії назбирати мінімум голосів, ті самі 5% для того, аби у владу пройшов – перший номер (у разі подолання прохідного бар'єру, особа, яка стоїть у списку за № 1 проходить автоматично). Безумовно, є партії, які шукали консенсус: намагалися формувати списки такими чином, аби у владу пришли ті, хто буде працювати на професійній основі та робитиме все, аби влада була підконтрольною народу.
Є й такі, які ставили перед собою завдання привести контрольованих осіб. Серед політичних сил, які будуть боротися за голоси Херсонців, є щонайменше три сили, які будуть йти під різними гаслами, з різних напрямків, з різними формальними лідерами, але завдання у них одне: концентрація влади у одних руках. Можливо таке? «Кармані» партії, власником яких є одна людина.
Купити партію просто. Були б гроші. Прикупивши структуру, власники втілюватимуть у життя задумане: привести у депутати таку кількість людей, яка дозволять приймати бажані рішення.
Прикладів на загальнодержавному рівні скільки завгодно. Цьогорічний політичний «сезон» вніс пікантні зміни у повсякденне життя «перефірії». Технології, які раніше використовувалися тільки на загальноукраїнському рівні перекочували на місцевий. Херсон тому яскравий приклад.
За кілька днів до початку виборчого процесу Міністерство юстиції України зафіксувало факт, що новітні технології у Херсоні – діють. У нас з'явилася іменна партія. У чому логіка створення Всеукраїнської партії із «вузькою» назвою? Невже для «походу» на вибори до Верховної Ради, або на вибори Президента?
Маємо два – три приклади з історії. Юлія Тимошенко перша утворила «іменний» блок. Спрацювало. Таким шляхом пройшли Ляшко та Порошенко. Навіщо їм це було потрібно? Отримати максимальну кількості голосів, через власне «розкручене» ім'я.
Навіщо у Херсоні партія загальнодержавного рівня? Невже «підсидіти» Порошенко? Аби зареєструвати партію, треба мати її первинні осередки щонайменше у 2/3 областей. Створити таку структуру не просто: величезна кількість голосів, час, гроші. Є інший шлях – «перекупити».
У місцевого «політика» завдання більш «прозаїчне»: виграти вибори і стати Херсонським міським головою. Вдасться чи ні, справа інша.
Навіщо партія? Чи не простіше зареєструватися самовисуванцем. Так. З цим проблем немає. Розрахунок на інше. У разі перемоги треба мати тих, на кого будеш спиратися. Хто буде приймати рішення, які потрібні? Якщо не назбирати голосів депутатів, які тебе підтримуватимуть, годі й думати про те, що ти будеш керувати процесом – він керуватиме тобою.
Треба думати заздалегідь, і формувати склад ради під себе. У разі не проходження у крісло мера, «Політик» стає депутатом. «Наявні» голоси дадуть змогу боротися за посаду Секретаря ради (суттєва фігура у місцевому самоврядуванні). Навіщо ж ще партія?
Технологія виборів, це наука. Тут не роблять щось навмання, все прораховується.
Три шляхи
Шлях перший. У частини тих, хто збирається стати мером є прихильники. Вони будуть голосувати за нього, і як за потенційного міського голову, і як за особу, яка веде «іменний» блок, який має шанси набрати 5% голосів на імені «лідера». Т.т. люди будуть голосувати не за особу, яка буде стояти у списку, а за прізвище політика. Назбирані 5% дозволять йому «увійти» у раду під № 1 та привести якусь кількість підконтрольних депутатів.
Шлях другий. Є люди, які категорично не підтримують «Політика». Ні за яких обставин вони не будуть голосувати ні за нього, ні за партію. Що робити? Втрачати електорат? Ні. Цього робити не можна. Що робити? Слід мати «нейтральну» партію, у списку якої не буде «одіозних» кандидатів. Гасла будуть «загальні»: «покращення», «зниження», «зміни»... Все те, що хоче почути електорат.
У партії буде особливість – критика діючого міського голови: говоритимуть про промахи, про негатив. Але не настільки, щоб створити образ «нікчемної особи» (стане на заваді «загального» іміджу). Критика буде поміркованою. Говоритимуть про дрібні помилки: «могло б бути краще». Ця політична сила не буде «розкручувати» «кримінальні схеми», не буде чіпляти оточення. Не будуть вони говорити й про корупційні вертикально-горизонтальні ланцюги, які побудував той чи інший чиновник (під прикриттям мера). На що розрахунок?
Частина «протестного» електорату підтримує партію, і проголосує проти «Політика». Партію «відтіняють» і відводять якомога далі від «Політика». Навіщо? Там збирають людей, які підконтрольні йому. Партія приведе у раду людей, які сьогодні себе позиціонують як противники «Політика». Насправді ж, після обрання, вони будуть працювати на справжнього господаря.
У такий спосіб політтехнологи не просто відбирають «протестний» електорат у опонентів – вони «приводять» у сесійну залу ще кілька депутатів, які потім будуть голосувати так, як потрібно.
Шлях третій. У серпні кілька політичних сил змінили назву. З'явилася «місцева» партія і у Херсоні. Зрозуміло, партія ніколи не буде виходити на загальнодержавний рівень. Не витримують слова критики заяви власників, що вона створювалася як Всеукраїнська: «...для того, аби у наступний склад ВРУ йти одним «міцним блоком». Не реально. Для того, аби потрапити у ВРУ треба назбирати 5% голосів. Не на місцевому, а на загальнодержавному рівні. Для цього треба, аби за партію проголосувало щонайменше 800 тисяч громадян України. (ВО «Батьківщина», під час позачергових виборів до ВРУ набрала 5,68%, і це було 894 837 голосів).
Рахуємо. Для того, аби «назбирати» 5% на рівні держави, треба аби на вибори прийшли й проголосували «за» цю партію всі виборці Херсонської області, яких на сьогодні 864 тисячі 499 осіб. Навіщо ж утворювати проект? Для того, аби привести у склад Херсонської міської ради ще певну кількості депутатів, які будуть працювати на того ж «Політика».
Чий насправді проект з місцевою назвою? На кого він працює? Очолювати партію поставили особу, яка начебто має конфлікт з «Політиком». Навіщо? Для того, аби утворити ілюзію, що й ця політична сила буде воювати з ним та працюватиме «проти» нього. Чи буде це насправді?
Якби туди прийшли «незаангажовані» люди, які насправді не підтримують «Політика», то у це б можна було повірити. Проект утворювали під «правильними» гаслами: «люди-професіонали, які працюватимуть на розбудову Херсона», які «готові віддати все заради того, аби процвітало рідне місто». Такі заяви повинні сформувати у електорату уяву, що саме тут збираються ті професіонали, про яких сьогодні так багато говорять. Приваблива картинка. Але вона має суттєву прогалину.
Зверніть увагу. Всі повідомлення, які звучать від представників цієї політичної сили спрямовані на те, аби сформувати у виборців уявлення, що це не випадкові люди, це люди успішні, які чогось досягли у своїй справі. Це люди, які мають ім'я. Люди – яким слід довіряти. Все зробили вірно. На яскравому малюнку показано те, що «з'їсть» електорат. Що залишили у «тіні»? Проект – третій шлях якими приведуть підконтрольних «Політику» людей у раду.
Подивіться, хто вже зараз входить до його складу? Ті, кого на посади призначають. Чи буде «вільно» голосувати депутат, коли його керівник пильнує кожен крок? Чи будуть самостійно голосувати ті, кого завтра можна звільнити? Це проблема не сьогоднішнього дня. Таких прикладів у складі кожної ради безліч.
Чи потрібні нам й надалі «залежні» депутати? Вирішувати вам...
Сергій ОСОЛОДКІН
