Виборчі технології... смерті
Залишимо за дужками те, що відбувалося того дня у стінах самої Ради, і спробуємо дати відповідь на питання: «Кому вигідно те, що було зовні?»
Одразу відкину припущення, що у «Свободі» з'їхали з глузду, і вирішили самі на собі поставити хрест. Зрозуміло, що будь-хто свідомо не буде підставляти себе під об'єктиви десятків телевізійних та відеокамер, і вчиняти ті злочинні дії, які сталися минулого понеділка.
Зрозуміло, що при бажанні з'ясувати, хто і що робив, хто що кидав, хто кого бив, і хто став ініціатором, у правоохоронних органів вистачить і сил, і засобів.
Інша справа, хто створив ситуацію і її використав? Хто спровокував? Хто отримав зиск? Для чого було все це вчиняти?
Зиски політичні, і зиски прагматичні суттєво різняться, а тому треба розмежувати дії насильницького характеру, які вчиняли представники «Свободи», чи ті, хто прикрився їх гаслами і символікою.
СИЛОВІ ДІЇ
Всі бачили, і тому є документальні підтвердження, що «Свобода» вчиняла ті самі дії, які ми бачили півтора роки тому, коли починалися події під стінами Адміністрації Президента на Банковій та на Грушевського, неподалік стадіону ім. Лобановського.
І там, і тут використано одну й ту ж методику: провокація. І тоді, і зараз влада виставила у першу лінію хлопчиків строкової служби, які були озброєні спеціальними засобами для захисту, скоріш самих себе.
Цього разу не зафіксовано жодного застосування силовиками навіть сльозогінного газу не те, що насильницьких дій, аби зупинити тих, хто кидався на них із бітами, ціпками, дубинами!
«Цеждіти», діяли так само як і тоді: висмикували правоохоронців з рядів, били, намагались «розірвати» шеренги правоохоронців.
Навіщо? Що б робили «захисники свобод», якби їх не зупинили? Увірвалися у Парламент? І що? Результат? На який результат розраховували? Розгромити будівлю, як колись деякі ОДА? Чи вони сподівалися, що депутати кинуться переголосовувати вже прийняті зміни до Конституції? Абсурд. Якби «штурм» стався до того, як відбулося голосування... тоді, теоретично, його можна було б виправдати. А так... Навіщо?
ПРОВОКАЦІЙНІ ДІЇ
На згадку приходить ситуація, яка була майже два роки тому, коли вночі, кілька десятків «активістів» «Правого сектору», під керівництвом Яроша пішли «брати» Раду...в вечері неділі. У стінах Ради не було навіть прибиральниць. Чого хотів тоді Ярош? На що розраховував?
Можу припустити, що це була така само провокація, як і минулого понеділка, з тією різницею, що 31 серпня це було вдень, а у стінах ВРУ насправді були депутати. Що б змінилося у разі «результативного» захоплення? Окрім потрощених меблів? І там, і тут результат завідомо відомий – нульовий.
Але, якщо організували, то зиск повинен бути. Який? Налякати нардепів? Захопити заручників? Відмінити голосування? Що?
ПОЛІТИЧНІ ДІЇ
Мені задається, що ті, хто спровокували події ставили перед собою кілька завдань. Одне з них: випробувати владу. Що вона зробить: вчинить опір, як і два роки тому, чи пропустить «активістів» у стіни ВРУ? Скільки разів за перші місяці т.з. «революції гідності» ми бачили захоплень державних установ.
Скільки разів нам демонстрували дії молодиків, які від імені «народу» вимагали від законних представників влади писати заяви про «звільнення», про «відмови» від посад... Все це їм «сходило з рук». Пригадайте, хто був серед тих активістів? Здебільшого бійці «Правого сектору» та «Свободи».
Саме вони були каталізаторами протистояння. Вони вчиняли протизаконні дії навіть там, де питання можна і треба було вирішувати законним, мирним шляхом. Представники цих організацій виконували за когось «брудну роботу»?
ЗАКОННІ ДІЇ
Чому вважається, що тоді це було законно? Лише тому, що вигідно окремим особам? Треба було продемонструвати «гнів народу», який «бореться» проти ненависного режиму? Що змінилося 31 серпня?
Формально, якщо залишити ті ж самі мірки, 31 серпня нам продемонстрували «народний гнів». Дії та дійові особи ті ж самі. Формат той ж. А реакція? Реакція влади інша. Хоча гасла «мітингувальників» ті ж самі: «Корумпована влада діє проти народу».
Суть не змінилася. Дії, як тоді, так і сьогодні носять насильницький характер, спрямовані на насильницьку зміну влади. Тільки цього разу вони направлені проти тих, хто тоді (бодай формально) керували «повстанцями», а сьогодні сидять у владних кабінетах.
Півтора роки тому, їх трусість взяти на себе відповідальність, очолити маси і піти мирним конституційним шляхом змінювати владу, призвела до того, що диктувати умови країні взялися «націоналістичні» клани.
Як наслідок по державі покотили десятки автобусів з «Активістами» з окремих географічних регіонів, які спровокували і «Крим», і «Схід». Невже той, хто направляє «побратимів» не розуміють чим закінчуються такі дії?
«Діти на прогулянці» (із бітами та ціпками)... «Гнів народу»... На що розраховували? На те, що знову займуть панівне становище, і знову по країні покотять хвилі насильницького протистояння? Невже нічому не навчилися за ці півтора роки? Невже «діти» не вивчили урок: неможна протиставляти між собою людей?
А може саме на це й був розрахунок? Може саме цього й домагалися?
БОЙОВІ ДІЇ
Я не схильний думати, що публічні організатори дій 31 серпня, думали про використання бойової зброї. Скоріш за все розгортати «війну» у центрі столиці не планували. Троє загиблих, ще четверо у вкрай важкому стані у лікарнях, півтори сотні звернень до лікарів. І все це від однієї бойової гранати? Або гранат було більше, або статистику хтось підтасував.
Що ж планували насправді? Чого очікували? Повтор Банкової? І знову зухвалі «набіги» на міста і села України? Комусь стабільність, яка намітилася за останній два тижні на Сході не дає спокійно спати? Хтось вирішив знову підняти градус? Тут вже не «рука Москви», тут «свої». Варіант «Мукачево»?
Хто отримав вигоду? Хто вклав гранату в руки тому, хто її кинув? Можливо той, хто заробляє не політичні, а економічні дивіденди? Хто у нас там за рік став доларовим мільярдером?
ГУМАННІ ДІЇ
Я ні у якому разі не виправдовую дії «Свободи» сьогодні, а тим більше разом з «Правим сектором» тоді. Але, кожен раз, як тільки Україні «загрожує» стабільність і тиша, хтось знову кидає у топку нові «дрова». Навіщо?
Кому вигідно сьогодні знову запустити нову «майданну» хвилю? Кому знову вигідно роздмухати те, що Україна такими жертвами і таким старанням гасить?
Хто вклав у руку начебто представника «Свободи» гранату, а чеку від неї у сумку? Чи не той, хто благословив два роки тому бійців «Правого сектору» штурмувати пусту ВРУ?
Чому тоді, це була «воля народу», а сьогодні бунт «озброєних бандитів»? Чи є за що судити тих, хто тоді, так само як і сьогодні, стояли під стінами АП та ВРУ, виконуючи наказ не пропускати «дітей»? За «сьогодні» дають нагороди, за «вчора» ув'язнення...
ПЕРСПЕКТИВНІ ДІЇ
Кому було вигідно кинути Україну у пучину протистояння тоді, і хто спробував це зробити сьогодні?
А може минулого понеділка треба було всього лише відвернути увагу від головної події? Для того, аби не звернули увагу на головне, увагу публіки акцентують на «другорядному». Це ж життя людей! А нас цікавить ефект!
Ще один варіант відповіді. Минулої суботи в Україні офіційно розпочався виборчий процес. Хтось дуже не зацікавлений у тому, аби вибори відбулися? Хто? Невже той, хто втратив і продовжує втрачати довіру? Хто голосніше за інших кричить: «Тримай злодія!»?
Що стосується «кримінальної» відповідальності, то щось цього разу тих, хто буде відповідати «призначили» занадто швидко. Хто нестиме відповідальність політичну?
Якщо ми не дамо відповіді на ці запитання, ми не матимемо права говорити, що ми насправді правова і демократична країна.
Якщо ми не скажемо «Ні!» тим, хто провокує народ України на внутрішнє протистояння; якщо ми не дамо собі відповіді на ряд важливих питань, серед яких: «розуміння сусіда», «сприйняття позиції політичного опонента», до того часу ми не матимемо право називати себе цивілізованою нацією – Українцями!
Сергій ОСОЛОДКІН
