Херсонці, тільки для вас: наступним президентом буде…
Президентом України стане той з кандидатів, хто... переможе у ІІ турі. Я ж говорив – все просто... А от далі складніше – хто буде у ІІ турі? Всі заяви, що там «без сумніву буде Юлія Тимошенко» політтехнологи називають одним словом: «Пропаганда». Людей привчають до однієї думки (всі інші не правильні) – «зомбування підсвідомості».
Хто боротиметься? Невідомо. Прізвища які у всіх на слуху: Ю.Тимошенко, А.Гриценко, Ю.Бойко, О.Ляшко, П.Порошенко, В.Зеленський, С.Вакарчук, В.Рабинович – «вершина айсбергу», а «нижче»? І, потім, хто сказав, що вони будуть балотуватися?
Ось від Вакарчука очікували якісь заяви у День Незалежності? Не сталося...
До речи, що стосується артистів, то хто сказав, що вони здатні витягнути державу з лайна у якому вона по самі вуха. Хто буде «тягнути»: істеричний Вакарчук чи егоцентричний Зеленський?
Експерти переконують: Вакарчука і Зеленського на вибори не пустять – їх поява завдасть шкоди «основним гравцям» на яких і робитимуть «ставку» ті, хто тримає у своїх руках проекти «Артистів у президенти». Тільки далекі від політики люди (пересічні громадяни) не знають і не розуміють, що за Вакарчуком і Зеленським стоять відповідні особи.
«Проекти» можуть бути запущені у «виробництво» тільки в тому випадку, якщо його «власник» і «особа» (кандидат у президенти) не знайдуть консенсус щодо «розвитку України» (з урахуванням інтересів «власника»).
Не треба думати, що ці двоє «самостійні» (як герой Зеленського у кіно) які зможуть і будуть щось робити «самостійно» у разі їх «самостійного» обрання на будь-яку посаду (Президента, депутата, двірника).
Проекти «Артисти у політиці» розіграють на парламентських виборах (там вони гратимуть провідну роль). На президентських же виборах їх «підтримка» буде спрямована на підтримку «правильного» кандидата. Звичайно не факт, що всі прихильники Зеленського готові голосувати за Тимошенко, Гриценко чи Бойко. Але сам фактор «підтримки» скидати з рахівниць ніхто не буде. І це при тому, що Вакарчука вже називають «технічним кандидатом» одразу від кількох «центрів тяжіння» (США, Пінчук, Порошенко, Коломойський).
Один з журналістів настілки високо підняв значення особи Вакарчука, що навіть написав: «Святослав міг би стати фігурою, яка об'єднає політичні сили. У такій якості на нього дивилися і дивляться дуже багато демократичних партій з різними векторами розвитку, яким потрібен локомотив. Саме тому його появи у якості кандидата побоюються всі лідери виборчих перегонів – і Порошенко, і Тимошенко, і інші. Тому що масштаб Вакарчука і низький антирейтинг зробили його куди більш компромісною фігурою, яка здатна об'єднати різні еліти». Сперечатися з таким висновком – не пересперечатися. Втім, кожна людина має право на власну думку.
Нездатність працювати у політиці Вакарчук вже довів. Пам'ятаєте, у нього є досвід досить невдалого «походу в політику», коли його зробили депутатом Верховної Ради України (ВРУ) у «помаранчеві» часи, але він дуже швидко склав мандат. Одна справа співати – інша бути «владним мужем». Втім, слід зазначити, що практично всі артисти які приходили у ВРУ дуже скоро розчаровувалися і починали розуміти, що одна справа «грати у політика» - інша щодня ходити на роботу, голосувати, писати законопроекти... Всі вони свою «політичну кар'єру», після того як виконували головне завдання – приносили партії додаткові голоси – закінчували безславно.
Втім, і Вакарчук, і Зеленський це прихована «бімба» яку можуть застосувати. Популярність у них шалена і правильно спрямований «удар» може для когось стати «смертельним».
Кого вони підтримають? Найбільша інтрига. Це буде найдорожчий контракт на «корпоратив» за всю їх творчу кар'єру (тільки підписувати його будуть не вони). Тут сума гонорару захмарна – життя (як творче так і фізичне). Тут у іграшки не граються. Тут ставки неймовірні. Тут мова не про мільярди. Тут мова про життя десятків мільйонів людей. Тут йдеться про долю країни (яка може зникнути з мапи світу як політична одиниця).
Про це поговоримо окремо, трохи пізніше. А поки про рейтинги. Чого-чого, а їх нині вистачає. Соціологічні організації налаштувалися на рік активної роботи, яку поставили на потік і кожні 2 – 3 тижні – свіжі результати від різних інституцій. Що, до речі, дозволяє не тільки чітко розуміти на кого працює структура, а й виводити середньостатистичну «криву» справжнього рейтингу того чи іншого претендента.
Чергові цифри оприлюднила група «Рейтинг».
Перед тим, як подивимося на цифри серпня пригадаємо, що було в липні. Опитування провели 22 червня – 5 липня. Вибіркова сукупність 3200 осіб. Похибка не більше 1,7%.
Ю. Тимошенко – 17,1%, А. Гриценко – 9,7%, Ю. Бойко – 8,9%, В. Зеленський – 8,5%, О. Ляшко – 8,1%, П. Порошенко – 7,8% (від тих, хто готовий голосувати і визначився з вибором). Решта за межею 5%.
Свіжі дані. Опитування провели з 20 липня по 3 серпня. Опитано 2000 осіб. Похибка не більше 2,2%.
Ю.Тимошенко – 17,7%, А.Гриценко – 10,7%, Ю.Бойко – 8,9%, О.Ляшко – 8,5%, П.Порошенко – 8,3%, В.Зеленський – 8,0%, С.Вакарчук – 8,0%, В.Рабинович – 5,9% (від тих, хто готовий голосувати і визначився з вибором).
Рейтинг інших кандидатів менше 3%.
Як бачимо результати дають по тих претендентах, які долають умовний прохідний бар'єр у 5% на виборах до ВРУ. Випадково? Звісно, що ні.
Якщо з «президентами» все більш-менш зрозуміло, то щодо виборів у ВРУ комусь час хапатися за голову і шикуватися у чергу до Зеленського та Вакарчука: «Не погуби, батюшка!». Втім, і це тема окремої розмови.
Що стосується підтримки умовних претендентів по регіонах, то у серпні «Тимошенко мала сильні позиції в усіх макрорегіонах, з відносно більш високими показниками на заході, в центрі і на півдні країни». Основна електоральна база Гриценко, як і раніше, більше зосереджена у західних і центральних регіонах. Порошенко підтримують більш-менш помірно-рівномірно в усіх регіонах, за винятком сходу. Ляшко більше на півдні і у центрі, тоді як Вакарчука – на заході. Потенційних виборців Бойка, Рабиновича і Зеленського відносно більше на сході і півдні, при чому перших двох відносно більше підтримують на сході, а Зеленського – на півдні.
Ці дані підтверджують мою тезу щодо того, що Вакарчука і Зеленського можуть використати проти кандидатів з якими вони «грають» на одному полі для відтягування голосів. Це дає право припустити, що «проекти» можуть бути вигідні як «опозиціонерам» так і «владі» (розпорошеність голосів дає сподівання на другий тур).
Що стосується «антирейтингу», то його продовжує очолювати Порошенко, за нього «за будь яких обставин» не будуть голосувати – 50,4% (майже стільки ж, скільки проголосували за нього у першому турі у 2014 році). Не готові підтримувати Ю.Тимошенко, О.Ляшко та А.Яценюка від 26 до 29%. Не будуть голосувати за О.Тягнибока – 18%, Ю.Бойко – 17%, В.Рабиновича – 15%, В.Зеленського – 13% , С.Вакарчука – 11% опитаних.
У Вакарчука та Зеленського насправді найнижчі рівні «антирейтингу», що у співставленні «плюс – мінус» виводить їх на досить високі місця загальної електоральної підтримки (при повній відсутності будь-яких політичних заяв).
Результати опитування залишають сподівання і тим, чиї прізвища ми ще почуємо. У них непогані шанси на бліцкриг серед тих, хто не «визначився» (а це майже 40% опитаних) і тих, хто голосуватиме за «нові обличчя». Таких претендентів, як показав ефір на каналі «Ньюз Ван» минулої середи, хоч греблю гати. До січня десятка два, а то й три набереться. Зрозуміло, що всі вони «стартують» сьогодні з розрахунком на те, що стануть фіналістами перегонів «осінь-2019» (вибори у ВРУ в мажоритарних округах). Ефір показав, що технологічно вони вже позиціонують себе як кандидати у одномандатному окрузі.
Що ж стосується «президентів», то більшість респондентів мало уявляє, що збираються робити кандидати у разі обрання на посаду. 60% – не уявляє, що будуть робити Ю.Бойко і А.Гриценко, В.Зеленський і С.Вакарчук; 46% – Ю.Тимошенко, 39% – О.Ляшко, 36% – П.Порошенко.
Результати свідчать: краще «орієнтуються» у планах старші виборці.
Цікавими у цьому плані є відповіді молоді, яка заявляє, що вона «обізнана» про плани С.Вакарчука і В.Зеленського (це при тому, що обидва не сказали про це жодного слова). Ось вам технологія «стада» – всі говорять і я говорю: «Я не можу відрізнятися від всіх».
А тепер порівняємо результати. У серпні Тимошенко додала – 0,6%, Гриценко +1,0%. Бойко – залишився на тій самій позиції. Ляшко +0,4%, Порошенко +0,5%. Зеленський – втратив 0,5%. Вакарчук – втратив більш 1,0%.
А от в опитуваннях від групи Gfk: на першому місці Тимошенко, другим йде Зеленський, Порошенко займає сьому сходинку.
До офіційного старту виборчої кампанії ще сила-силенна часу, а «основні гравці» вже починають «шпинати» один одного.
Ще у липні Гриценко звернувся до Тимошенко із закликом розпочати публічні дебати щодо змін до Конституції України.
«Запрошую Тимошенко Юлію Володимирівну на відкриті дебати в прямому ефірі на тему нової Конституції України. Замість монологів або закулісних домовленостей щодо змісту Основного закону», - заявив Гриценко.
Нагадавши, що Тимошенко виступає за обмеження повноважень президента і за введення посади Канцлера, як ключової фігури у системі виконавчої влади він наголосив: «Моя позиція з цього питання – абсолютно протилежна: протистояння двох центрів виконавчої влади має бути скасовано, але іншим шляхом, і ключовою фігурою повинен бути Президент, всенародно обраний».
Гриценко так само висловив сподівання, що «незважаючи на тиск з боку влади, в Україні залишилися телеканали, які нададуть нам з Тимошенко таку можливість» і пообіцяв проявляти повагу і толерантність до іншої думки.
Я переконаний, що є щонайменше один телеканал який має велике покриття території України мовним сигналом, і який формально хоч і не водять у ТОП-5, але від цього не менш популярний. Гадаю, що там із задоволенням нададуть свої ресурси для проведення публічних дебатів цим потенційним учасникам другого туру президентських. Я маю на увазі канал «Ньюз Ван», який вже зробив сміливий крок і першим запропонував свій майданчик потенційним кандидатам у президенти аби ті висловили свої програмні позиції. Канал випередив всіх своїх конкурентів і став «законодавцем моди» у цьому політичному сезоні.
Вже перший ефір довів – ряд «кандидатів» нездатні: говорити людською мовою, давати конкретні відповіді, адекватно озвучити те, що написали їм спічрайтери, і чітко висвітив хто насправді розбирається у проблематиці, а хто ховається за пустопорожніми фразами.
«Ньюз Ван» настільки високо підняв планку (цікаво, гостро, публіцистично, відверто), що іншим доведеться або їх наслідувати, або відмовлятися від такого формату. Не перелюбки буде й кандидатам, формат відкриває справжнє обличчя «політичного нікчеми».
Що ж стосується пропозиції Гриценко Тимошенко щодо публічної дискусії, то це був дуже сміливий хід – і він вивів його уперед. Пропозиція ставить Тимошенко у незручне становище: якщо відмовити, то це дає можливість опоненту говорити, що він пропонував діалог, а отримав відмову, а якщо погодитися, то невідомо у кого аргументи сильніші.
Виграв Гриценко і тактично, і стратегічно – він першим запропонував такий підхід з'ясовування стосунків. Цікаво, що відповість Тимошенко. Та, поки можна припустити, що формат дебатів Юлія Володимирівна не сприймає. Такій висновок можна зробити з того, як кинулися захищати «добре» ім'я лідерки депутати від «Батьківщина» у відповідь на репліку Гриценко щодо того, що згідно з одним із сценаріїв майбутніх виборів, президентом «поставлять» Тимошенко, спікером – Медведчука, а Прем'єр-міністром – Бойко.
Іван Крулько, заступник голови фракції «Батьківщини» заявив, що Гриценко відпрацьовує брудну технологію: «Ми припускали, що проти Юлії Тимошенко будуть використовувати найбрудніші технології. Нажаль, ми не помилилися. Ось і зараз Гриценко синхронно з командою влади запускає одну з таких брехливих технологій, прив'язуючи ім'я Юлії Тимошенко до одіозних прізвищ Бойко і Медведчука.
Гриценко варто згадати свою роботу в уряді Януковича, а не поширювати брехню про Тимошенко».
Здавалось би на «рівному» місці: сандал і протиставлення – ім'я Гриценко «прив'язали» до влади. Тому говорити, що Тимошенко піде на дебати не беруся.
В усіх випадках перший раунд ініціатив за Гриценко, тут він став «законодавцем моди» (сам по собі формат не новий, але, як правило, його використовують у заключній фазі), і якщо формат застосують зараз, то це змінить всю стратегію політичного сезону.
Хоча, я переконаний, що окремі кандидати і цей формат будуть використовувати не для ведення аргументованих дебатів, а переведуть його у площину «закрикуваня» (скажімо Ляшко). Такі як він (у відповідному образі) який завгодно формат (при відсутності освіченості, розумінь, позицій, програм) перетворюють у єдину доступну їм форму: демагогічні звинувачення.
Чи використовуватимуть претенденти цивілізовані форми з'ясування стосунків? Побачимо. Все попереду.
А поки, 4 вересня, стартує передостанній перед вборами політичний сезон.
Переконаний, він принесе багато чого цікавого і несподіваного. Одна заява Гройсмана про продовження мораторію ціни на газ чого вже варта... Втім, і це тема окремої розмови.
Сергій ОСОЛОДКІН
