Вибори на Херсонщині, як репетиція дострокових виборів в Україні

Вибори на Херсонщині, як репетиція дострокових виборів в Україні

Проміжні вибори, які відбулися минулої неділі, в тому числі, і в Херсонській області невипадково вважають репетицією «великих» виборів, які, скоріш за все, відбудуться в Україні вже найближчим часом...

Події на політичному Олімпі вказують на те, що ситуацію слід розцінювати як таку, яка ось-ось закінчиться великим «бада-бумом».

Останні дні засідань у Верховній Раді України, які відбувалися минулого тижня продемонстрували: «більшості» немає, коаліції не існує. Депутати все частіше не можуть «знайти» завітні 226 голосів для прийняття рішень.

Не дивлячись на те, що картками (електронний варіант) «реєструвалося» по 300 – 320 депутатів, голосів для прийняття рішень немає. «Контрольні» голосування доводили, що «піаністи» (ті, хто голосують за кількох депутатів) спроможні набрати не більше 196 – 206 голосів. Рада не спромоглася навіть на те, аби продовжити сесію до вересня (про що заявляли 2 тижні тому). Сесію закрили. Парламент на канікулах до 6 вересня.

Засобів «тиснути» на «демократів» бракує. Вже нікого не лякає застереження, що «МВФ – не дасть кредити» (їх не дають вже 10 місяців, а перспектива прийняття рішення перенесена на осінь). Не діє й «страшилка» про «Безвізовий режим» (тему знову відклали на невизначений термін).

У підсумку в Парламенті все менше «оптимістів» і тих, кого утримують в цій «зоні». Кожен з елементів окремо, ще якось можна було б пережити, а всі разом... Все свідчить: «вижити» цьому Парламенту не вдасться.

Формально «більшість» (не математичну, а «політичну») утримують дві фракції: «БПП «Солідарність» та «Народного фронту». Чому вони? Бо їм немає куди діватися. Вони мають найнижчі рейтинги і у разі проведення «позачергових» виборів у них найменші шанси повернутися. Якщо рейтинг БПП тримається на відмітці 5-7%, т.т. є перспектива привести у парламент від 10 до 15 депутатів, то у партії Яценюка шанси знову опинитися «під куполом» дорівнюють нулю. І депутати це добре розуміють.

Процеси, які йдуть на Грушевського – вихід депутатів з фракції, перехід у інші партії, публічна незгода з керівництвом, все це складові одного ланцюжка – недовіра до керівників партій, розуміння безперспективності перебування у цих політичних силах.

Окремо стоять мажоритарники. Вони так само розуміють, що «гратися» у «більшість» з «провладними» фракціями – провальна перспектива. Єдиний шанс – «відійти» від тих, проти кого налаштовані люди. Вихід з «більшості» це єдина можливість не загубити «політичне обличчя».

Зрозуміло, що «розпуск» Парламенту Президент буде гальмувати. Навіть якщо «більшість» розвалиться юридично, Порошенко не розпустить його (це право, а не обов'язок).

Який вихід? Скласти мандати й обнулити списки. Так вже було. Чи є 151 депутат готовий стати «камікадзе»? Теоретично так. А практично? Хто готовий у бій дострокових виборів просто сьогодні?

Першими, три тижні тому, про це заявили депутати від ОПБ. Думають про такий крок у Ляшка та Тимошенко. Не будуть проти дострокових виборів й у партії львівського мера.

Хто виграє? «Батьківщина» і ОПБ. Не дуже страждає «Самопоміч» (не дивлячись на те, що рейтинг Садового, після скандалу з «пожежею», став котитися вниз). Не випадково в останні кілька тижнів активізував «протистояння» Ляшко. Він чудово розуміє, є шанс «підтягнути» рейтинг.

Що з реальними цифрами? Дивимося на склад фракцій (на ранок 19 липня 2016 року): БПП – 142 депутати; «НФ» – 81, ОПБ – 43, «Самопоміч» – 26, РП – 21, «Батьківщина» – 19, «Воля народу» – 19, «Відродження» – 23. Позафракційні – 42. Всього: 416 депутатів (з 450 Конституційного складу).

Спробуємо розкласти пасьянс. Ті, хто проти розпуску (формально) – 168 депутатів («БПП» + «НФ»), але не фактично. Відомо, що 8 – 10 депутатів залишаючись формально у складі фракції (аби не втратити мандат) на ділі «живуть» у автономному режимі. Сюди ж слід додати частину «позафракційників» та членів груп «Воля народу» та «Відродження».

Рахуємо тих, хто «за». Однозначно ОПБ – 43 мандати. Треба ще 108. Шукаємо. У разі дострокових виборів виграють «Батьківщина» та РП. Додаємо їх як «можливі»: 19 + 21 = 40. Всього 83. Бракує 68.

Припустимо, що «колег» підтримає «Самопоміч» (у якої є шанси якщо не додати, то не втратити), це ще – 26 мандатів (якщо всі депутати складуть повноваження і вдасться закрити список). Всього – 109. Треба ще 42.

Чи є шанс їх знайти і серед кого? Думаю, що з десяток депутатів знайдеться серед «провладних», але це не рятує ситуацію (там в основному «партійці»), отже на їх місце «заведуть» наступного за списком. Відпадає. Треба шукати мажоритарників.

Слід зазначити, що за тією інформацією, яку має автор, вже зараз лідери партій, які зацікавлені у дострокових виборах, ведуть тонку гру. Чи відгукнуться на «залицяння» депутати з груп «Воля народу» та «Відродження» (разом вони одразу дають необхідну кількість недостаючих мандатів)?

Думаю, що приблизно 50% членів груп (які підконтрольні окремим олігархам) із задоволенням відгукнуться на пропозицію (у разі гарантії того, що вони потрапляють у наступний склад ВРУ через списки партій, або на мажоритарних округах).

Треба ще 20 – 26 мандатів (для страховки). Ось вони – «позафракційники» (ті, хто не входить до складу жодної фракції), які проаналізував «плюси» й «мінуси» побачать, що перспектива потрапити у наступну Раду більш виграшна, ніж залишитися у складі цієї, і потім мати халушис («неприємності» – єврейська).

Правда тут є певний нюанс. У одномандатних округах, відповідно до Закону, слід призначати проміжні вибори. Але, в усіх випадках, під час дострокових виборів, а вони відбудуться за «будь-якої погоди», якщо не цієї осені, то наступної весни (коли владу «винесуть на вилах») виникне питання: з чим йти до народу? У гурту «151» (ті, хто здадуть мандати) будуть всі козирі. Тоді вже буде неважливо хто ти, який ти. Того, хто не підтримав ініціативу «зацькують», «затопчуть» ногами і «закидають» шапками.

Тож перспектива розпуску через складання мандатів не така вже й примарна, як про це говорять у «провладників». Більш реальною вона стане після відповідної «роботи» (з обіцянками моральної та матеріальної «підтримки»). Ситуація свідчить, що тих, хто готовий зробити такий крок все більше.

«Страшилки» до яких вдавалися: «Путін, що прийде», «Не треба розхитувати човник», «Війна» вже ні кого не лякають. Це себе пережило.

Скажімо заява, яку зробив нинішній Генеральний прокурор Юрій Луценко у Херсоні, два роки тому б «зіграла», сьогодні тільки «веселить»: «Країна стоїть на дуже небезпечному рубежі. Ще декілька місяців тому дострокові президентсько-парламентські вибори були фактично реалією.

Я глибоко переконаний – як людина, як громадянин – що дострокові вибори призведуть до катастрофи в цій країні. Якщо ми зараз отримаємо чергове внутрішнє збурення – країна може розлетітися. Люди «клюють» на ідеї позачергових виборів лише тому, що вони не бачать змін, особливо в добру сторону...».

Тут слід гомерично сміятися (вибачте на слові «ржати»). З якого «бодуна» це було сказано? Яких змін у «добру сторону» не бачать люди? Що верзе цей пан? Ніякого краху у тому, що країна знову піде на вибори немає й бути не може. Ми маємо пройти ще двоє – троє дострокових виборів, аби суттєво обновити ВРУ.

Сьогоднішні проміжні вибори довели саме це. «Владні» партії можуть «зливати воду». НФ, з рівнем підтримки 1% не має права навіть говорити, що представляє народ. Кого представляє БПП? Кількість наявних мандатів не відповідає рівню підтримки.

Проміжні вибори це довели. По-перше – явка. В одній з своїх публікацій я говорив, що вона буде у межах 15 – 17%. Так і сталося. Участь у голосуванні взяли 16,36% виборців Херсонщини, найнижча в Україні (Луганська – 63,07%, Волинська – 48,8%, Івано-Франківська – 37,89%, Чернігівська – 34,64%, Полтавська – 34,19%, Дніпропетровська – 26,03%).

Найбільша явка склала на спеціальних дільницях і дорівнює 100%. За кого там голосували? Спробуйте вгадати з першого разу... Чи вистачило цього для перемоги? Ні! Але, це зайвий раз довело, що влада, як і раніше, використовує адміністративний ресурс. Експерти вже не перший рік доводять, що вибори у таких місцях, як виправні колонії, в'язниці, психіатричні лікарні треба взагалі заборонити. Говорити, що там голосування відбувається чесно не ризикує найвідважніший оптиміст.

Явка виборців говорить про дуже низький рівень довіри електорату до того, що робить влада в Херсонській області. Це, в значній мірі, також покажчик результату діяльності керівників регіону - Андрія Путілова і Андрія Гордєєва.

По результатам голосування представникам влади час ридати крокодиловими сльозами. Коли почали надходити перші протоколи, стало зрозуміло – декому час "купувати мило й шукати мотузку" - у Києві такі результати їм не подарують...

На даний час ЦВК підрахував 100% електронних протоколів. Перемогу отримав Юрій Одарченко («Батьківщина»), за нього проголосували 6 694 виборців, або 25% тих, хто взяв участь у голосуванні.

Фактично це розгром «влади», представник якої Андрій Путілов набрав тільки 4 587 голосів виборців, або 17,13%. На третю сходинку піднявся Михайло Опанащенко («Відродження»), у нього 4 099 голосів, або 15,30%. Четвертою стала Анна Середа (Опозиційний блок), у неї 2 660, або 9,93%. Першу п'ятірку замкнув Ігор Дудар («Самопоміч»), який набрав 1 593 голосів і це 5,94%.

Під час проміжних виборів по Україні у склад ВРУ прийшли: двоє самовисуванців, два представники «Батьківщини», двоє представників «УКРОПу», один висуванець від партії «Наш край». Висновок однозначний: владі час пакувати валізи – вона втратила довіру людей. Що ще раз доводить: позачерговим виборам ВРУ бути і скоро...

Сергій ОСОЛОДКІН

Фото Олександр Корняков

Херсонцы в твиттере