Чи врятують ландшафтні парки рукотворні ліси Херсонщини?
Херсонці продовжують дискусію щодо створення у нашій області регіональних ландшафтних парків (зокрема РЛП «Гілея») та їх рольу збереженні та розвитку лісової галузі Херсонщини.
Свій, не науковий, погляд на сутність викладеного в науковому творі «Розробка наукового обґрунтування створення регіонального ландшафтного парку «Гілея» продовжує викладати голова Херсонської обласної організації Партії Зелених України Володимир Шелудько:
...Перш за все подяка керівнику розробника цього наукового твору «Розробка наукового обґрунтування створення регіонального ландшафтного парку «Гілея» керівник НДР доктору біологічних наук, професору О.Є. Ходосовцеву за оперативне надання його для ознайомлення.
Як по мені, в цьому творі на 169 сторінок скомпоновано і історичний фактаж, і статистичні дані, і характеристики земель, і геологія, і геоморфологія, і про рослини, і про тваринний світ, і про людей, і про населенні пункти, і про промисловість та сільське господарство.
Є навіть зрозумілі висновки, що штучні лісові насадження, які створювалися на території нижньодніпровських арен протягом майже 200 років, підлягають постійному догляду людиною. Без проведення в цих ландшафтах біотехнічних та лісовпорядкувальних робіт, відбудеться поступова їх деградація та знищення внаслідок хвороб та лісових пожеж.
Але далі починаються суперечності і формулювання, які розум сприймає важко, бо тут розмова йде про пасквальне навантаження, дефляційні процеси, про широкий спектр абіотичних умов, і далі і т п. Ось ці наукові висновки і є по суті основою обґрунтування для створення РЛП.
Як по мені ми живемо в реальному світі в якому не треба затуманювати людям мозок високими матеріями. Чому не зупинитися на характеристиках діючих лісогосподарських підприємств створених навколо населених пунктів щоб захистити їх від наступу пустелі, і сказати, що уряд припинивши фінансування лісової галузі в області зводить нанівець всі 200 річні досягнення в розбудові штучного лісу.
Далі можна було б підкреслити, що об'єкти ПЗФ в системі лісового господарства області складають десь 36%, а в Європі середня цифра заповідання 10 %., і що тут є, безумовно, свої плюси і мінуси. Що сьогодні держава прикриваючись обмеженістю в фінансах взагалі три роки не фінансує лісову галузь Херсонщини і веде тільки їй відому політику, перевіряючи міцність людей і насаджень.
Тут треба підкреслити, що така політика спонукає масове безробіття серед лісівників з діда - прадіда, не дозволяє садовити нові ліси, охороняти та лікувати їх. Не відбувається оновлення технічного парку лісомисливських господарств, не будуються пожежні водойми та дороги.
Пожежі ми припиняємо тільки завдяки об'єднанню зусиль лісових господарств та підрозділів МНС області. Як наслідок ми маємо не поодинокі факти браконьєрства як в відомчих лісах, так і в лісах бувших колгоспів та радгоспів, на площах, які рахуються полезахисними смугами.
І ось тут з'являється вагома заява, що виходячи з цього ХОДА та обласна рада, громадськість Херсонщини не бажають бути стороннім спостерігачами і пропонують створити РЛП «Гілея». А от як це зробити, то вже завдання для науковців лісової справи обґрунтувати та обрахувати створення цього парку. Що ж ми отримали в реалі.
Стосовно наукової сутності обґрунтування. Автори в своїй праці намалювали нам картинку об'єктів ПЗФ, які розташовані навколо майбутнього парку – це сучасні заповідники та національні природні парки, дали повний перелік існуючих об'єктів ПЗФ в тілі лісомисливських підприємств.
Насторожує те, що частина цього матеріалу викладена з помилками, а перевірити написане аспірантами, у авторів мабуть не знайшлося часу. Так і вийшло, що ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Куртина вікових дубів» розташована в Олешківському районі замість 0,1 га стала займати площу 30 га, ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Деревостій Акації білої» в Олешківському районі замість площі 3.0 га стала займати 30,0 га.
Заповідне урочище «Цюрупинський сосновий бір» замість площі 290 га, в обґрунтуванні стало займати лише 216 га. В обґрунтуванні відсутні висновки науковців про стан насаджень в цьому заповідному урочищі.
А тут ми маємо перестійні деревостани акації білої вік яких складає більш 80 років і які за всіма ознаками досягли граничного віку. Процес розпаду насадження набув незворотного напрямку – спостерігається 100% суховершинність, первинна крона відсутня, в наявності сухі скелетні гілки в кроні – понад 40%, зламані на різній висоті дерева та ознаки ураження дерево руйнівними грибами.
Хочемо ми того чи ні, а наявність великоі кількості зламаних дерев приваблює населення, яке ці дерева та хмиз використовує в якості палива. В такому насадженні слід негайно провести заходи з поліпшення санітарного стану лісів, бо з наукової точки зору надалі утримувати насадження в такому стані нераціонально, але діючі нормативні документи не дозволяють робити це на обєкті ПЗФ.
Досить значна площа заповідного урочища зайнята деревостанами сосни віком близько 130 років В наявності всі ознаки стиглості – відсутній приріст, крім того окремі дерева уражені стовбуровим гниллям, є сліди діяльності стовбурових шкідників.
Останні рубки догляду тут проводилися наприкінці 1990-х років в віці проріджування. Існує загроза, що в подальшому в таких ділянках лісу розвинеться процес самозріджування, який приведе до накопичування сухостою та виникнення осередків шкідників лісу.
В заповідному урочищі «Цюрупинський сосновий бір» розташована дослідна ділянка тополі Торопогрицького яку було закладено у 1984 році на площі 3,0 га. У віці 12 років плантацію було зрубано. З того часу виросло нове покоління тополі вегетативного походження. Стан насадження незадовільний.
Масово розповсюджена комлева та стовбурова гниль, яка взяла початок від залишених пеньків. Більш, ніж третина дерев має нахил 30о і більше від вертикалі, що в поєднанні із стовбуровими гнилями створює небезпеку для відпочиваючих та прилеглих будинків (висота окремих дерев близько 30 метрів).
В крайньому ряду насадження звисають над електролінією, що є загрозою для здоров'я людей та пошкодження зони енергооб'єктів. Потребує проведення вибіркових санІтарних рубок, після чого насадження продовжать виконувати свої естетичні та захисні функції.
На жаль, за існуючим законодавством та нормативними документами рубки догляду в таких насадженнях та в такому віці дерев заборонені. Якщо рубки і надалі будуть заборонені то дерева будуть поступово відмирати! Звідси захаращеність, шкідники і хвороби, підвищена пожежна небезпека.
І ось з приводу цього ніяких рекомендацій автори наукового обґрунтування чомусь не дають. Хоча по великому рахунку мова повинна йти про внесення певних змін до законодавства.
В обґрунтуванні взагалі відсутній опис стану справ з збереженням насаджень на землях запасу, де в області завжди рахувалося 37,9 тис. га, а це площа полезахисних лісосмуг, які взагалі безгосподарні і облік залісення тут взагалі відсутній. Те ж саме стосується і насаджень на землях сільськогосподарських підприємств, де у нас рахувалося порядку 2,7 тис. га, це так звані площі лісів бувших колгоспів і радгоспів.
Я вже мовчу про землі промисловості, транспорту, енергетики, а їх у нас завжди рахувалося порядку - 1.6 тис. га, землі водогосподарських підприємств, де завжди рахувалося насаджень на 1.2 тис. га. Загалом таких вкритих земель в області не менш 50 % від того, що рахується за державною частиною під управлінням держлісгоспів області.
Ну хоча б для порядку зафіксуйте, що там робиться, бо миритися з цим ні ХОДА, ні обласна рада, ні громадськість все одно не зможе і не буде. Бо саме тут найбільше працюють браконьєри. То не вже ми і надалі будемо закривати очі на це?
Навпаки автори обґрунтування виходять на зонування майбутнього парку де на їх думку має бути цілком заповідна зона, площею 8884,84 га куди увійдуть окремі квартали Іванівського та Рибальчанського лісництв ДП «Збур'ївське ЛМГ», Чулаківського та Збур'ївського лісництв ДП «Голопристанське ЛМГ», Гладківського, Кардашинського та Голопристанського лісництв ДП «Голопристанське ЛМГ», Цюрупинського лісництва ДП «Цюрупинське ЛМГ», Малокопанського та Виноградівського лісництв ДП «Великокопанського ЛМГ».
На територіях заповідної зони парку «Гілея» забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню природно-заповідного об'єкту, проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін свійських тварин, пересування механічних транспортних засобів, заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення диких тварин, мисливство, рибальство, туризм.
Далі йде зона регульованої рекреації - 38 189,8 га. В її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць. На Західній ділянці Господарська зона розташована вздовж дороги Рибаче – Геройське, північно-західніше села Іванівка та біля с. Рибаче. На Збур'ївській ділянці рекреаційна зона розташована біля с. Чулаківка, Збур'ївка та Рибаче.
На Олешківській ділянці рекреаційна зона розташована на периферії Олешківської арени біля сел Нова Збур'ївка, Гладківка, Малі Копані, Костогризово, Раденськ і 133 Підстепне, праві та ліві Саги, Нечаєво, Велика Кардашинка, праві Солонці, Кохани, міст Олешкі та Гола Пристань.
На Корсунській ділянці зона регульованої рекреації розташована на північній ділянці Козачелагерсткої арени біля сіл Козачі Лагері, Кринки, Корсунка, Дніпряни. У цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок. Тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони.
Зона стаціонарної рекреації - 206,64 га та господарська зона - 40 968,16 га – включає території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності. В ній забороняється лише мисливство. Розташована в межах державних підприємств «Збур'вське ЛМГ», «Голопристанське ЛМГ», «Великокопанівське ЛМГ» та «Цюрупинське ЛМГ», «Каховське ЛГ» та степового філіалу ім. В.М. Виноградського Укр НДІЛГА.
Як на мене це помилкові висновки, бо не можна домагатися суцільного заповідання там де частина земель лісгоспів розташована вздовж населених пунктів, де люди історично випасали худобу, заготовляли такі сякі корми. На іншій частині території сьогоднішні лісгоспи вирощують і зерно, і баштанні, і просо, і кукурудзу, займаються сінокосінням. Запропоновані зміни в зонуванні повністю виключають мисливство, значно обмежують випасання населенням худоби, заготівлі сіна, грибів. А це, хоче влада того чи ні, нові соціальні потрясіння і невдоволення.
Такий підхід перш за все змусить перейменувати діючі лісомисливські господарства вилучивши з їх назви слово «мисливські». Ламати по живому певні традиції не досягаючи бажаного результату мабуть не кращий варіант для нашого і так далеко не спокійного часу. Панове депутати, вам приймати відповідні рішення і брати відповідний гріх на душу.
Давайте приймемо за аксіому, що науковці Херсонського державного університету фахово розробили своє обґрунтування, то чого ж не проконтролювати самих себе запросивши на нього рецензію у профільного Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації імені Г. М. Висоцького — провідної наукової установи України з питань лісівництва та агролісомеліорації, заснованої у 1929 році, фахівці якої по суті обґрунтували і створили разом з робітниками сучасний рукотворний ліс в піщаній пустелі? Може ви, панове депутати, наполяжете на цьому?
Суттєвим мінусом обґрунтування є те, що автори навіть не спробували в ньому визначити можливості цільового фінансування за рахунок обласного чи інших місцевих бюджетів, обласного екологічного фонду окремих напрямків роботи державних лісогосподарських підприємств на землях яких передбачається створити РЛП, цим самим компенсуючи частку того що не додає держава.
Запроектувавши чисельність новостворюваного РЛП в 105 працівників, вони по суті садовлять їх над безробітними працівниками діючих лісгоспів. Хочемо ми того чи ні але мимоволі виникає запитання, створенням РЛП ми рятуємо лісову галузь в Херсонській області чи навпаки ховаємо її?
Свій, не науковий, погляд на сутність викладеного в науковому творі «Розробка наукового обґрунтування створення регіонального ландшафтного парку «Гілея» продовжує викладати голова Херсонської обласної організації Партії Зелених України Володимир Шелудько:
...Перш за все подяка керівнику розробника цього наукового твору «Розробка наукового обґрунтування створення регіонального ландшафтного парку «Гілея» керівник НДР доктору біологічних наук, професору О.Є. Ходосовцеву за оперативне надання його для ознайомлення.
Як по мені, в цьому творі на 169 сторінок скомпоновано і історичний фактаж, і статистичні дані, і характеристики земель, і геологія, і геоморфологія, і про рослини, і про тваринний світ, і про людей, і про населенні пункти, і про промисловість та сільське господарство.
Є навіть зрозумілі висновки, що штучні лісові насадження, які створювалися на території нижньодніпровських арен протягом майже 200 років, підлягають постійному догляду людиною. Без проведення в цих ландшафтах біотехнічних та лісовпорядкувальних робіт, відбудеться поступова їх деградація та знищення внаслідок хвороб та лісових пожеж.
Але далі починаються суперечності і формулювання, які розум сприймає важко, бо тут розмова йде про пасквальне навантаження, дефляційні процеси, про широкий спектр абіотичних умов, і далі і т п. Ось ці наукові висновки і є по суті основою обґрунтування для створення РЛП.
Як по мені ми живемо в реальному світі в якому не треба затуманювати людям мозок високими матеріями. Чому не зупинитися на характеристиках діючих лісогосподарських підприємств створених навколо населених пунктів щоб захистити їх від наступу пустелі, і сказати, що уряд припинивши фінансування лісової галузі в області зводить нанівець всі 200 річні досягнення в розбудові штучного лісу.
Далі можна було б підкреслити, що об'єкти ПЗФ в системі лісового господарства області складають десь 36%, а в Європі середня цифра заповідання 10 %., і що тут є, безумовно, свої плюси і мінуси. Що сьогодні держава прикриваючись обмеженістю в фінансах взагалі три роки не фінансує лісову галузь Херсонщини і веде тільки їй відому політику, перевіряючи міцність людей і насаджень.
Тут треба підкреслити, що така політика спонукає масове безробіття серед лісівників з діда - прадіда, не дозволяє садовити нові ліси, охороняти та лікувати їх. Не відбувається оновлення технічного парку лісомисливських господарств, не будуються пожежні водойми та дороги.
Пожежі ми припиняємо тільки завдяки об'єднанню зусиль лісових господарств та підрозділів МНС області. Як наслідок ми маємо не поодинокі факти браконьєрства як в відомчих лісах, так і в лісах бувших колгоспів та радгоспів, на площах, які рахуються полезахисними смугами.
І ось тут з'являється вагома заява, що виходячи з цього ХОДА та обласна рада, громадськість Херсонщини не бажають бути стороннім спостерігачами і пропонують створити РЛП «Гілея». А от як це зробити, то вже завдання для науковців лісової справи обґрунтувати та обрахувати створення цього парку. Що ж ми отримали в реалі.
Стосовно наукової сутності обґрунтування. Автори в своїй праці намалювали нам картинку об'єктів ПЗФ, які розташовані навколо майбутнього парку – це сучасні заповідники та національні природні парки, дали повний перелік існуючих об'єктів ПЗФ в тілі лісомисливських підприємств.
Насторожує те, що частина цього матеріалу викладена з помилками, а перевірити написане аспірантами, у авторів мабуть не знайшлося часу. Так і вийшло, що ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Куртина вікових дубів» розташована в Олешківському районі замість 0,1 га стала займати площу 30 га, ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Деревостій Акації білої» в Олешківському районі замість площі 3.0 га стала займати 30,0 га.
Заповідне урочище «Цюрупинський сосновий бір» замість площі 290 га, в обґрунтуванні стало займати лише 216 га. В обґрунтуванні відсутні висновки науковців про стан насаджень в цьому заповідному урочищі.
А тут ми маємо перестійні деревостани акації білої вік яких складає більш 80 років і які за всіма ознаками досягли граничного віку. Процес розпаду насадження набув незворотного напрямку – спостерігається 100% суховершинність, первинна крона відсутня, в наявності сухі скелетні гілки в кроні – понад 40%, зламані на різній висоті дерева та ознаки ураження дерево руйнівними грибами.
Хочемо ми того чи ні, а наявність великоі кількості зламаних дерев приваблює населення, яке ці дерева та хмиз використовує в якості палива. В такому насадженні слід негайно провести заходи з поліпшення санітарного стану лісів, бо з наукової точки зору надалі утримувати насадження в такому стані нераціонально, але діючі нормативні документи не дозволяють робити це на обєкті ПЗФ.
Досить значна площа заповідного урочища зайнята деревостанами сосни віком близько 130 років В наявності всі ознаки стиглості – відсутній приріст, крім того окремі дерева уражені стовбуровим гниллям, є сліди діяльності стовбурових шкідників.
Останні рубки догляду тут проводилися наприкінці 1990-х років в віці проріджування. Існує загроза, що в подальшому в таких ділянках лісу розвинеться процес самозріджування, який приведе до накопичування сухостою та виникнення осередків шкідників лісу.
В заповідному урочищі «Цюрупинський сосновий бір» розташована дослідна ділянка тополі Торопогрицького яку було закладено у 1984 році на площі 3,0 га. У віці 12 років плантацію було зрубано. З того часу виросло нове покоління тополі вегетативного походження. Стан насадження незадовільний.
Масово розповсюджена комлева та стовбурова гниль, яка взяла початок від залишених пеньків. Більш, ніж третина дерев має нахил 30о і більше від вертикалі, що в поєднанні із стовбуровими гнилями створює небезпеку для відпочиваючих та прилеглих будинків (висота окремих дерев близько 30 метрів).
В крайньому ряду насадження звисають над електролінією, що є загрозою для здоров'я людей та пошкодження зони енергооб'єктів. Потребує проведення вибіркових санІтарних рубок, після чого насадження продовжать виконувати свої естетичні та захисні функції.
На жаль, за існуючим законодавством та нормативними документами рубки догляду в таких насадженнях та в такому віці дерев заборонені. Якщо рубки і надалі будуть заборонені то дерева будуть поступово відмирати! Звідси захаращеність, шкідники і хвороби, підвищена пожежна небезпека.
І ось з приводу цього ніяких рекомендацій автори наукового обґрунтування чомусь не дають. Хоча по великому рахунку мова повинна йти про внесення певних змін до законодавства.
В обґрунтуванні взагалі відсутній опис стану справ з збереженням насаджень на землях запасу, де в області завжди рахувалося 37,9 тис. га, а це площа полезахисних лісосмуг, які взагалі безгосподарні і облік залісення тут взагалі відсутній. Те ж саме стосується і насаджень на землях сільськогосподарських підприємств, де у нас рахувалося порядку 2,7 тис. га, це так звані площі лісів бувших колгоспів і радгоспів.
Я вже мовчу про землі промисловості, транспорту, енергетики, а їх у нас завжди рахувалося порядку - 1.6 тис. га, землі водогосподарських підприємств, де завжди рахувалося насаджень на 1.2 тис. га. Загалом таких вкритих земель в області не менш 50 % від того, що рахується за державною частиною під управлінням держлісгоспів області.
Ну хоча б для порядку зафіксуйте, що там робиться, бо миритися з цим ні ХОДА, ні обласна рада, ні громадськість все одно не зможе і не буде. Бо саме тут найбільше працюють браконьєри. То не вже ми і надалі будемо закривати очі на це?
Навпаки автори обґрунтування виходять на зонування майбутнього парку де на їх думку має бути цілком заповідна зона, площею 8884,84 га куди увійдуть окремі квартали Іванівського та Рибальчанського лісництв ДП «Збур'ївське ЛМГ», Чулаківського та Збур'ївського лісництв ДП «Голопристанське ЛМГ», Гладківського, Кардашинського та Голопристанського лісництв ДП «Голопристанське ЛМГ», Цюрупинського лісництва ДП «Цюрупинське ЛМГ», Малокопанського та Виноградівського лісництв ДП «Великокопанського ЛМГ».
На територіях заповідної зони парку «Гілея» забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню природно-заповідного об'єкту, проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін свійських тварин, пересування механічних транспортних засобів, заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення диких тварин, мисливство, рибальство, туризм.
Далі йде зона регульованої рекреації - 38 189,8 га. В її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць. На Західній ділянці Господарська зона розташована вздовж дороги Рибаче – Геройське, північно-західніше села Іванівка та біля с. Рибаче. На Збур'ївській ділянці рекреаційна зона розташована біля с. Чулаківка, Збур'ївка та Рибаче.
На Олешківській ділянці рекреаційна зона розташована на периферії Олешківської арени біля сел Нова Збур'ївка, Гладківка, Малі Копані, Костогризово, Раденськ і 133 Підстепне, праві та ліві Саги, Нечаєво, Велика Кардашинка, праві Солонці, Кохани, міст Олешкі та Гола Пристань.
На Корсунській ділянці зона регульованої рекреації розташована на північній ділянці Козачелагерсткої арени біля сіл Козачі Лагері, Кринки, Корсунка, Дніпряни. У цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок. Тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони.
Зона стаціонарної рекреації - 206,64 га та господарська зона - 40 968,16 га – включає території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності. В ній забороняється лише мисливство. Розташована в межах державних підприємств «Збур'вське ЛМГ», «Голопристанське ЛМГ», «Великокопанівське ЛМГ» та «Цюрупинське ЛМГ», «Каховське ЛГ» та степового філіалу ім. В.М. Виноградського Укр НДІЛГА.
Як на мене це помилкові висновки, бо не можна домагатися суцільного заповідання там де частина земель лісгоспів розташована вздовж населених пунктів, де люди історично випасали худобу, заготовляли такі сякі корми. На іншій частині території сьогоднішні лісгоспи вирощують і зерно, і баштанні, і просо, і кукурудзу, займаються сінокосінням. Запропоновані зміни в зонуванні повністю виключають мисливство, значно обмежують випасання населенням худоби, заготівлі сіна, грибів. А це, хоче влада того чи ні, нові соціальні потрясіння і невдоволення.
Такий підхід перш за все змусить перейменувати діючі лісомисливські господарства вилучивши з їх назви слово «мисливські». Ламати по живому певні традиції не досягаючи бажаного результату мабуть не кращий варіант для нашого і так далеко не спокійного часу. Панове депутати, вам приймати відповідні рішення і брати відповідний гріх на душу.
Давайте приймемо за аксіому, що науковці Херсонського державного університету фахово розробили своє обґрунтування, то чого ж не проконтролювати самих себе запросивши на нього рецензію у профільного Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації імені Г. М. Висоцького — провідної наукової установи України з питань лісівництва та агролісомеліорації, заснованої у 1929 році, фахівці якої по суті обґрунтували і створили разом з робітниками сучасний рукотворний ліс в піщаній пустелі? Може ви, панове депутати, наполяжете на цьому?
Суттєвим мінусом обґрунтування є те, що автори навіть не спробували в ньому визначити можливості цільового фінансування за рахунок обласного чи інших місцевих бюджетів, обласного екологічного фонду окремих напрямків роботи державних лісогосподарських підприємств на землях яких передбачається створити РЛП, цим самим компенсуючи частку того що не додає держава.
Запроектувавши чисельність новостворюваного РЛП в 105 працівників, вони по суті садовлять їх над безробітними працівниками діючих лісгоспів. Хочемо ми того чи ні але мимоволі виникає запитання, створенням РЛП ми рятуємо лісову галузь в Херсонській області чи навпаки ховаємо її?
ШЕЛУДЬКО В.В.,
голова Херсонської обласної організації
Партії Зелених України
Фото автора.
