Херсонщині доведеться приймати бій…
Петро ПОРОШЕНКО, Президент УкраїниАвтор законопроекту переконаний, що прийняття Закону має стати основою для початку мирного врегулювання ситуації на сході України: «Україні дуже потрібен мир і на мої плечі, як Президента країни, лягає величезна відповідальність, щоб мирний план був імплементований. Будь-кому, хто хоче війни, зі мною не по дорозі».
Порошенко також нагадав, що саме питання децентралізації, надання більших повноважень регіонам були серед основних пунктів його мирного плану: «Ті, хто живе в Донецьку і Луганську, повинні мати можливість вибрати собі нову владу, і з цією владою ми повинні знайти порозуміння і принести мир, спокій, злагоду в державу. Це мій шлях.
Сьогодні ми наблизилися до того, що люди на Сході перестануть гинути. Це головне».
На пряме запитання, а чи упевнений Президент у тому, що його ініціатива насправді принесе мир, і чи всі сторони будуть дотримуватися прийнятого Закону, Порошенко зауважив: «Ми повинні зробити свій крок до цього і забезпечити, щоб та сторона теж зробила відповідні кроки. Не буде цього – вони не будуть діяти».
Отже, можемо констатувати, що це не більш ніж декларація, адже навіть у Президента немає переконливих аргументів щодо того, що Закон буде діяти.
При цьому повинен зазначити, що левова частина політиків, фахівців, політологів та лідерів політичних сил висловили не просто своє «занепокоєння» прийнятим Законом, а заявили про те, що Закон буде «діяти проти України».
Юлія ТИМОШЕНКО, лідер партії ВО «Батьківщина»
В умовах війни не можна запроваджувати особливий статус Донбасу.
«Нам зараз говорять, що для того, щоб повернути мир, треба ввести особливий статус частини Донбасу. Що це за особливий статус, які там будуть порядки? Сьогодні більшість експертів сходяться на тому, що в Україні на території Донбасу буде створено таке своєрідне Придністров'я, де будуть панувати зовсім не українські закони. Це означає, що таке питання немає права парламент вирішувати самостійно. Треба запитати у громадян, чи готові вони на це».
Крім того пані Тимошенко переконана, що проводити вибори у органи місцевого самоврядування у окремих районах можна тільки після того, як будуть виведені російські війська і буде встановлено мир.
В кулуарах ВРУ Тимошенко заявила, що «Батьківщина» не підтримувала цей законопроект і за нього не голосувала: «Во время голосования за эти унизительные проекты «Батькивщина» не голосовала. Кроме того, они были приняты за закрытыми дверями в закрытом режиме.
Произошла сдача национальных интересов Украины. Мне стыдно, что после революции достоинства такое произошло. Проголосованные законы не принесут мира стране. Голосовали за эти унизительные законы «ударовцы», бывшие регионалы и коммунисты, внефракционные и подконтрольные Порошенко депутаты».
Лідер партії також заявила, що фракція «Батьківщини» готує подання у Конституційний Суд України щодо відповідності Конституції законів, які були прийняті під час закритого засідання, і має бажання: «...відмінити ці абсолютно неконституційні закони».
Крім того, пані Тимошенко збирається доводити, що результати голосування були сфальшовані: «Мы сможем свести все балансы, кто в парламенте и как голосовал, и после того, как станет очевидным, что народные депутаты за эти законы не голосовали, что голосование сфальсифицировано, мы будем готовить в Генеральную прокуратуру представление по факту совершения преступления относительно фальсификации при голосовании антиукраинских законов».
Олег ТЯГНИБОК, лідер «ВО «Свобода»
За словами пана Тягнибока «Свобода» не голосувала за запропоновані президентом законопроекти.
Дмитро ЯРОШ, лідер «Правого сектору»
Очільник «Правого сектору» висловився дуже радикально, і заявив, що рішення, які були прийняті у вівторок, є як антидержавними, так і антиконституційними: «Це "таємне" голосування не має жодної ваги та юридичної сили. Вся ця наволоч, що голосувала за цей антинаціональний "закон" Порошенка майже ідентична тим, хто голосував за січневі "закони" Януковича. Його прийняття є спробою антидержавного заколоту.
Якщо Петро Олексійович Порошенко не отямиться – у нас, українців, буде новий Президент і Головнокомандувач... Якщо хтось у це не вірить, то хай напише листа Януковичу. Той підтвердить, що нездійсненне здійснюється».
Здається цього Президента «наволоччю» публічно ще ніхто не називав...
Сергій ТАРУТА, Губернатор Донецької області
Прийнятий Закон залишив багато питань, на які жителі Донбасу хочуть отримати відповідь.
Губернатор наголосив, що очікував, що перед тим, як проекти почали б голосувати у ВРУ повинно було б відбутися їх публічне обговорення: «Люди хочуть розуміти, ця територія залишається в складі України чи ні?
Яка тут буде освіта, правоохоронна система, які органи влади будуть діяти».
Ігор ГРИНІВ, заступник голови Адміністрації Президента України, радник Президента
Закон дає «особливий статус» тільки окремим громадам, таким як сільські, селищні чи місцеві ради, а не їх об'єднанням:
«Мова не йде про Донбас – ні про «ЛНР», ні про «ДНР». Мова не йде про Луганську або Донецьку області. Ніякого краю, нічого подібного не створюється».
Марі ХАРФ, представник держдепартаменту США
Держдеп США вітає прийняття Закону про особливий статус Донбасу.
«... Ми також вітаємо прийняття Верховною Радою України законів про амністію і особливий статус частин Донецької та Луганської областей.
Ці нові закони підкреслюють прихильність українського уряду до мирного розв'язання конфлікту на сході України».
Міністерство закордонних справ Росії
У Росії розглядають ухвалений закон, як крок у правильному напрямку.
У заяві МЗС зокрема йдеться про те, що цей документ: «... відповідає духу домовленостей, зафіксованих в Женевській заяві Росії, України, США і Євросоюзу від 17 квітня, а також у Берлінській декларації від 2 липня...
... можна позитивно оцінити ті положення закону, які гарантуватимуть право мовного самовизначення кожного жителя в окремих районах Донецької і Луганської областей, розвиток в окремих районах Донецької та Луганської областей транскордонного співробітництва, спрямованого на поглиблення добросусідських відносин з адміністративно-територіальними одиницями Російської Федерації».
Крім того у МЗС Росії заявили, що розраховують на виконання всіх положень закону, бо «спроби відомих політичних груп на Україну скасувати його або змінити його суть знову відкинуть ситуацію до конфронтації» на сході України.
Андрій БІЛЕЦЬКИЙ, командир батальйону «Азов»
Військовий вважає, що прийнятий Закон: «Це повна капітуляція після сдачі Криму, повна капітуляція по Донбасу, яка не призведе до повного миру...
За рік чи два ми отримаємо такі ж конфлікти, інспіровані Росією у Харківській, Одеській, Миколаївський областях».
Щодо так званої «народної міліції», про яку йде мова у Законі, то пан Білецький вважає, що: «Таким чином, ми отримуємо узаконених терористів...».
Тарас БЕРЕЗОВЕЦЬ, директор компанії консалтингу Berta Communications
Розмірковуючи над тим, що має на увазі прийнятий Закон – фінансування регіону чи тероризму, він робить такі припущення: «... деякі положення цього закону викликають побоювання, що це призведе до сдачі національного суверенітету. Україна, по суті, має фінансувати ці терористичні організації «ДНР» та «ЛНР».
Щодо так званої «народної міліції», то експерт заявив, що : «...народна міліція буде контролюватися терористами...
... тоді ж виникає питання, чому народну міліцію не можна створювати в інших регіонах, чому це дозволено одним і недозволено іншим?».
Олександр МОСКАЛЮК, експерт з конституційного права
Пояснив, що видатки територіям, які окуповані терористами будуть захищені і не можуть бути зміненими: «Зменшувати суму видатків буде неможливо, тому що Верховна Рада буде позбавлена такого права... Фінансування видаватиметься із державного бюджету. Тут виникає така ситуація: з однієї сторони, чому надається така, по суті, широка автономія, а з іншої сторони – що Україна ще й повинна за це платити. Виходить, що ті, хто вели війну, фактично будуть фінансуватися із державного бюджету».
Викликає у експертів низку зауважень питання щодо «амністії».
«Загальний закон (про особливий статус, - ред.) говорить про те, що всі підлягають амністії і не допускається дискримінація за ознаками того, чи перебувала людина у "ДНР", чи ні. Але у спеціальному законі йдеться про те, що амністія не поширюється на тих осіб, які вчиняли зґвалтування, вбивства - і далі пішов цілий перелік тяжких злочинів, у тому числі тероризм. Тут, по суті, створюється така "вилка", така колізія на самому початку прийняття законів, і вже незрозуміло, як він (закон, - ред.) далі може реалізовуватися, коли є така неоднозначність", - наголосив Москалюк, додавши, що під закон про амністію підпадають хіба що дрібні злочини, наприклад, хуліганство.
Андрій ІЛЛАРІОНОВ, економіст, колишній радник Володимира Путіна
Прийняття рішень про особливий статус окремих регіонів на сході України буде мати важкі наслідки для державності України на тривалу перспективу.
«У всіх своїх діях попередніх 15 років і, тим більше, протягом останнього року з гаком війни проти України Путін показав, що єдина мова, яку він розуміє, – це мова реального спротиву. Спроба догодити йому, умиротворити його призводить до того, що апетити лише зростають. Тому, якщо хтось приймає ці дії, виходячи саме з таких міркувань, це дуже серйозна, глибока помилка, яка виходить із фатального нерозуміння його відносин, його позиції...
... це структурне рішення, яке буде практично гарантовано мати важкі наслідки для державності України на тривалу перспективу. Це, по-моєму, стратегічна помилка українського керівництва...
... По суті справи, це легітимізація злочинних організацій, терористичних організацій на українській землі. Той, хто думає, що можна обійтися малою кров'ю, якимись особливими статусами, не розуміє ні природи російського режиму, ні тих можливостей, які такого роду закон дає і цим терористичним утворенням, і російському режиму для нанесення довготривалого, структурного, стратегічного збитку українській державності та українському вибору, вільному вибору, яким би він не був». 
Юрій ЛУЦЕНКО, радник президента, лідер партії «Блок Петра Порошенка»
Третина території Донбасу отримає особливий статус, але в складі цілісної України, згідно з мінським протоколом: «Протокол чітко визначив: мова не йде про особливий статус двох областей. Там чітко написано: тільки ті райони, які не підконтрольні українській владі в двох областях».
Як зазначив Луценко, особливий статус отримають деякі райони Донецької і Луганської областей, які в цілому займають близько третини території українського Донбасу.
Як підкреслив політик, таким чином буде створена «спеціальна зона» у складі цілісної України.
За словами радника президента, ця зона може бути ізольована і обнесена інженерними спорудами.
Аналіз наведеного вище вимагає від нормальної людини зажатися питаннями: «Як таке може бути у реальному житті?», «Як взагалі таке могло статися?», «Хто, з ким і про що домовився у нас з вами за спинами?»...
«Єдина територія», але на непідконтрольній її частині – будуть керувати невідомі особи, невідомо у який спосіб обрані, а фінансувати їх будемо ми – українці, яким й так не вистачає на життя! Чому?
Так, я беззаперечно проти війни! Я проти того, аби гинули мирні люди. Але, де ж логіка? Навіщо було все це створювати? Для чого, і за що було загублено стільки життів пересічних українців? Невже заради того, аби Путін отримав 1/3 Донбасу (громадян, які були з самого початку налякані певними діями наших урядовців, там вже немає)... І все це радник Українського Президента вважає «несуттєвими поступками»? Виявляється що головним є тільки те, щоб ми могли тільки говорити, що Україна суверенна і цілістністна? У нас є вже такий «наш» «Український» – Крим. А що далі? Так само здадуть території південних областей? Адже зрозуміло, і про це прямо говорить людина, яка працювала не один день із Путіним (його колишній радник), що Путін на цьому не зупиниться, що він буде йти далі.
Ситуація на сході України 15 серпня 2014 року
Ситуація на сході України 26 серпня 2014 року
Скільки треба мати радників для того, аби не зрозуміти, що Путіну у першу чергу необхідний суходільний вхід у Крим? Скільки треба вищих освіт, аби взяти до тями, що Крим для Путіна – заноза у причинному місці! Якщо у найближчий час питання нормального життєзабезпечення: подача електрики, води, продуктів харчування; сталий суходільний трафік, не будуть вирішені, то там станеться такий вибух, що мало не видасться нікому. Спасти ситуацію можна єдиним шляхом: «прокласти» суходільні шляхи входу в Крим!
Всі дії які відбуваються в останній час вказують саме на те, що це й є головний тактичний план Путіна. Що там у нього у подальших планах поки залишимо за дужками... Але зрозуміло головне: якщо його сьогодні не зупинити, то наступною буде не Миколаївська чи Одеська області, як вказав один із експертів, наступною буде Херсонщина. Тільки через нашу область існують ті самі два суходільні шляхи, якими й можна зайти у Крим.
Можу припустити, що на першому етапі росіянам вистачить й частини області – саме прикордонної... Але, хто дасть гарантію, що Путін на цьому зупиниться? Апетит, як відомо – приходить...
Де хто із «оптимістів» говорить про те, що у Путіна й так вдосталь «виходів до моря», і що після того, як будуть «побудовані» суходільні шляхи у Крим він зупиниться. Судячи із того які розгортаються події, щось підказує мені, що плани там значно більші...
Поки пишу цей матеріал вже кілька разів приходила на ум сторінки з підручника історії, де розповідалося про початок Другої світової війни, про те, як діяв свого часу Гітлер. Той теж приходив із «красивими» гаслами, і теж говорив про мирні принципи. Чим все закінчилося? Нажаль дехто із сучасних політиків-українців про це забуває. Якби не Радянській народ, не Велика Вітчизняна війна (яку так люблять сьогодні хаяти деякі політикани), то «Де була б ти сьогодні, Європа?».
Багата, сита, напудрена – напомаджена, заколихана Європа... Вона зараз переймається питаннями гендерізації, геїзації, лезбіянизації та ще казна чим, і просто не хоче розуміти очевидного: якщо зараз все це зійде Путіну з рук, то вже через 3 – 5 років ми можемо мати страшні наслідки... У сорок другому Гітлера зупинив Радянський Союз! У сорок п'ятому – він його знищив... Хто зупинить варварів, якщо вони продовжуватимуть рух, сьогодні?..
Як не страшно прозвучить те, що зараз скажу... та, все ж: чи не є все те, що відбувається у останні роки більш масштабною грою, яку затіяли дві наддержави... які знаходяться по різні боки океану... з точки зору світового господства, а Україна для них тільки так – випробувальний... а можливо й стартовий майданчик... Втім, це тільки дурні думки у голос, повернемося до реалій життя нашої області...
Особисто мені моторошно дивитися зараз на мапу України... До Запорізької, а там й до Херсонської областей залишилося всього нічого, і лінія «фронту» вибудовується занадто чітко, аби не зрозуміти, куди у першу чергу будуть спрямовані наступні кроки...
То, чому ж сьогодні ВРУ приймає саме такий Закон? Чому його ініціатором стає саме Президент?
Чому замість того, аби вживати рішучі дії ще у травні, квітні, лютому Турчинов та Яценюк, як дві «ПРИвладі» фігури зайнялися питаннями проведення дострокових виборів Президента, а не державного суверенітету України? Тоді, й саме тоді треба було займатися не політиканством і з'ясовуванням питання: «Хто більше любить Україну? Той, хто живе на Сході, чи той, хто живе на Заході?», саме тоді треба було зупиняти агресію (тоді ще не зовнішню, а внутрішню!). Кому були вигідні провокації, яки посилювали протистояння? Хто відродив ідеї «бандерізації», «фашизації», «українізації» та іншої «зації», у той час як треба було займатися питанням недопущення розвалу країни?
Здається мені, що все, що ми маємо сьогодні є наслідком того, що бере свій виток з 26 грудня 2004 року, коли відбувся так званий «третій» тур виборів Президента України, під час якого перемогу отримав третій Президент України Віктор Андрійович Ющенко. Чи не це є джерелом того, що ми маємо сьогодні: розкол України спочатку по мовному питанню, потім по історичним, політичним та національним кордонам... З часом поглиблення економічного розшарування суспільства... А вже з листопада-грудня минулого року – відкритого, збройного протистояння у середні держави («провокації міліції на Майдані», «провокації бойовиків на Грушевського», «провокації на Банковій»...) – все це укладається у дуже об'ємну послідовну та структуровану картинку... Потім масовий похід окремих представників Західних регіонів... чи не це спровокувало спочатку паніку в Криму, а потім і на Півдні та Сході?..
Дострокові вибори Президента... Нацьковування однієї частини населення проти іншої за політичними уподобаннями... Розвал Коаліції... Упорне небажання помічати реальних кроків, які ведуть до програшу... Упорне небажання бачити ситуацію на сході щодо введення військового стану (і тільки через те, що потрібна керована ВРУ)... Що далі?
Вибори, які не змінять ситуацію... Пропрезидентської більшості немає вже сьогодні, її не буде й у новому складі ВРУ.
Вчорашні «запеклі друзі», вже сьогодні заявили що йдуть на вибори щонайменше чотирма колонами. Що вони принесуть електорату? Диктатуру... Так вона проглядається вже й зараз...
Погляньте лише на «лагідне» обличчя Голови ВРУ, коли він лишає слова народних обранців...
А можете подивитися на обличчя тих, хто підпалює шини вже під будівлею самої ВРУ... Або тих, хто кидає у бак для сміття недоторканого народного депутата... Це й є панове диктатура невеликої купки оплачуваних осіб, які діють вже не криючись – їм потрібен результат! І вони його матимуть!.. Той, хто не думає так як вони, той, хто має власні мізки – з тими їм не по дорозі...
То, що попереду... геноцид...
Здається мені, що сьогодні занадто багато тих, хто бачать себе у кріслі Царя «місцевого розливу»...
Та, як би їх всіх не переграли ті, двоє інших... які живуть на протилежних кінцях Земної кулі, і які, можливо, вирішили перекроїти геополітичну мапу планети...
Сергій ОСОЛОДКІН
