Партії у виборчому процесі
Нагадаю, що цієї неділі у Президента України може з'явитися офіційна підстава для того, аби запустити виборчий процес. Саме у неділю спливає місячний термін, як у ВРУ перестала існувати «Коаліція». Якщо до 24 серпня, 226 депутатів не заявлять про те, що вони утворили нову Коаліцію, то Петро Порошенко може оголосити старт дострокових виборів.
Судячи з того, що Коаліцію спеціально «розвалили», то дива не станеться, і 226 заяв від депутатів до неділі не надійде. Хоча дива іноді й трапляються, та такого нашій країні чекати скоріш за все не слід. Отже, вже у вівторок, 26-го серпня, можна очікувати офіційне повідомлення: «Виборча кампанія стартувала!».
Для того, аби спростити процес виборів для себе, і ускладнити його для опонентів, частина депутатів ВРУ цього скликання, в останній місяць всіма способами намагалася внести відповідні зміни у чинне законодавства, а саме: змінити рівень прохідного бар'єру, дозволити брати у виборах партійним «блокам», а ще змінити систему виборів.
Нагадаю, що зараз у нас існує «змішана» система: 50 на 50. Частина депутатів, а саме 225 осіб виборці обирають по пропорційній системі, по партійним спискам (у раду потрапляють ті партії, які набирають 5 і більше відсотків голосів виборців), і відповідно до набраного відсотку отримують певну кількість мандатів. Ще 50% депутатів, т.т. ще 225 осіб, виборці обирають у «відкритий спосіб» шляхом прямого голосування за кандидата, «мажоритарна» система. Саме за її повне скасування й боролася частина депутатського корпусу.
Те, що голосів для внесення змін у чинне законодавство не вистачає було зрозуміло давно. Так звані «опозиційні» партії, або сьогодні «партії влади», порахувавши всі свої можливості та резерви, ще минулого тижня заявили, що для прийняття змін не вистачає 55 голосів.
Нагадаю, що «Батьківщина» (яка у першу чергу наполягала на зміни системи), «Свобода» і «УДАР» мають разом тільки 162 голоси (відповідно «Батьківщина» - 86, «Свобода» - 35 та «УДАР» - 41).
Так і сталося на ділі – голосів невистачило. Більш того, на повірку виявилося, що голосів ще менше – їх не вистачило навіть на включення питання до порядку денного. Коли стало зрозуміло, що голосів немає у вівторок (12.08.), питання перенесли на четвер (14.08.), але й у четвер голосів хронічно не вистачало – питання залишили відкритим.
І тут вступив у силу чинник, який неможливо зупинити – час. Часу категорично не вистачає, і тому, закриваючи пленарне засідання у четвер, Голова ВРУ порадив депутатам далеко з Києва не їхати, попередивши, що може оголосити про проведення позачергового засідання.
Як стверджують наші добре поінформовані джерела, була думка про проведення позачергового засідання у цей четвер, або у п'ятницю, але голосів як не було, так і немає. А тому питання відклали знову.
Більш того, зараз не вистачає голосів навіть для того, аби просто відкрити засідання (у Києві знаходиться менше 226 депутатів – відпустки). Не дивлячись на всі заяви – працювати «плідно», більше половини депутатів все ж відправилися у відпустки, і частина з них знаходяться далеко за межами не тільки Києва, але й України.
Час невпинно збігає. 24 серпня, неділя – термін коли настає момент прийняття рішення про розпуск Ради та про проведення позачергових виборів. Скоріш за все вони таки відбудуться 26 жовтня, як про це й говорив Президент, але за незміненим Законом. Т.т. ми будемо обирати 50% депутатів за списками, 50% – у мажоритарних округах.
Отже, скоріш за все, депутатам вже не вдасться змінити основні правила: замінити закриті партійні списки на «відкриті», заборонити обирати мажоритарників та допустити до участі у виборах партійні блоки. Хоча, ще є варіанти... Один з них пов'язаний із скороченням терміну ведення кампанії з 60 до 45 днів...
Нагадаю, що партій 215. Під час останніх парламентських виборів, які були проведені 28 жовтня, 2012 року, а тоді вибори відбувалися за змішаною системою, у виборчому процесі брали участь 87 партій, з яких до бюлетеня для голосування потрапила 21. Від партій на 225 місць претендувало 1 502 особи, від самовисуванців 1 151 особа.
Що стосується результатів, то до Парламенту потрапили тільки п'ять партій: Партія регіонів, Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», «УДАР», Комуністичної партії України та «Свобода».
При цьому «УДАР», Комуністичної партії України, «Свобода», які посіли 3 – 5 сходинки, практично наступали одна одній на п'ята, так між УДАРом і Комуністами розрив у 0,78%, в той час як КПУ обігнала «Свободу» на 2,74%.
Зараз у відкритому доступі з'являється чим далі, тим більше різних результатів так званих «рейтингів», до яких фахівці ставляться по-різному. У нашому розпорядженні є результати 11 опитувань, які відбулися за останні 3 місяці.
Для того, аби було простіше аналізувати та оперувати цифрами, я прорахував середньозважений результат всіх 11.
Підсумок такий: «РП Ляшко» – 13,87; «Солідарність» – 13,36; «Батьківщина» – 11,98; «УДАР» – 8,58; «Громадянська позиція» – 6,26; «Свобода» – 4,44; КПУ – 3,55; «Сильна Україна» – 3,36; «Партія регіонів» – 2,40; «Самапоміч» – 1,50; «Фронт змін» – 0,72; «Правий сектор» – 0,72.
Інші партії – 3,11; «Не визначилися» – 11,32; «Не будуть голосувати» – 15,87; «Проти всіх» готові проголосувати – 2,65% респондентів.
Фахівці по різному коментують результати, але всі відзначають, що результати партії Олега Ляшко (а по деяким вона обходить навіть «партію Президента») є неправдивими.
З цього приводу наведу репліку керівника і генерального директора Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) Володимира Паніотто: «Результат партии Ляшко очень сильно удивил. Очевидно, сказывается то, что Ляшко принял тактику Жириновского и говорит людям то, что они хотят слышать, особенно в военное время». Саме ця організація дала Ляшко аж 23% голосів виборців.
Володимира Паніотто також зазначив, що феномен Ляшко створений із іншого рейтингу, під час опитування на прохання замовника, який залишається невідомим, партію «Солідарність» спеціально не прив'язували до прізвища Президента України.
При цьому окремі політологи та політтехнологи (які не бояться накликати на себе немилість чинної влади) стверджують, що реальний рейтинг парії, яка буде можливо асоціювати себе з Президентом, сьогодні не перевищує 3%. Ці висновки мають ціликом логічне підґрунтя через те, що сама по собі партія якщо її не пов'язувати з Президентом, не має рейтингу вище статистичної похибки, як і більшість інших політичних сил України, про які українці можливо й чули, але, які не можуть упевнено ідентифікувати.
Натомість деякі соціологи напряму заявляють, що рейтинг Ляшко «дутий».
«Я сейчас вижу возможность, которую рассматривают Ляшко и Тимошенко. Поражение данных политических проектов на выборах возможно с достаточно сильной вероятностью.
Демагогические заявления Ляшко и отстранение Тимошенко от угроз общенационального характера могут стать главными причинами их внезапного поражения на парламентских выборах...
Что же касается «Батькивщины», то причиной их проигрыша может стать возвращение к партийной диктатуре, которая способна привести к потере членов партии на местах и ориентированных на президент Украины Петра Порошенко членов фракции. Главным же признаком проигрыша может стать и неопределенность со стороны украинского премьер-министра Арсения Яценюка. Все дело в том, что он, скорее всего, не хочет связывать свое будущее с данной политической силой.
Если же говорить про «РПЛ», то тут вообще все просто. Со всем уважением к сторонникам политиков а-ля Ляшко, стоит отметить, что, помимо финансовых ресурсов и инвестиций в данный проект и многочисленных политических шоу, в этом проекте нет абсолютно ничего. Я считаю, что в зоне риска находится и «Свобода». Все дело в том, что появился более аргументированный конкурент в виде «Правого сектора».
Правда тут політологові протирічать результати всіх опитувань. За «Правий сектор» готові проголосувати всього від 0,7 до максимум 2,0% респондентів, і це при тому, що у 5 з 11 рейтингів, які я аналізував (ви самі бачите у таблиці), дана політична сила не згадувалася взагалі.
Що ж стосується того, кого Олег Ляшко може привести у новий склад ВРУ, то з цього приводу відверто висловився політолог Першої рейтингової системи Михайло Басараб: «Проходження Радикальної партії до парламенту стане для Ляшка великим викликом. Він уже зараз має запропонувати суспільству свій майбутній виборчий список. Гадаю, по багатьох персоналіях буде низка запитань. Адже Ляшко – не самостійний політик.
Його появу треба пов'язувати із серйозними політичними колами, і не тільки в Україні. Тому в його виборчому списку буде багато сюрпризів, темних та сірих "конячок". Це може стати приводом для скандалів. Я, скажімо, маю інформацію, що з Олегом Валерійовичем ведуть перемовини колишні члени Партії регіонів, у яких достатньо ресурсів, щоб зробити йому пропозиції, від яких важко відмовитися. Але й не виключаю, що в нього є власні серйозні політичні амбіції, які впливатимуть на формування виборчого списку Радикальної партії».
При цьому за повідомленням більшості структур, які проводили опитування сьогодні існує великий відсоток виборців, які або не визначилися із тим, за кого будуть голосувати, або готові змінити ставлення.
Так за повідомленням Соціологічної групи «Рейтинг» трохи більше третини опитаних (38%) цілком впевнені у своєму виборі партії, за яку збираються голосувати. Третина опитаних (32%) допускають, що можуть змінити свій вибір, а ще майже стільки ж (30%) – не впевнені у своєму виборі або не визначились з цього питання.
Зрозуміло, що більшу частину результатів треба ставити під сумнів, адже не випадково вже сьогодні запускають відповідні технології щодо підняття іміджу одних і опускання його у інших.
Так скажімо стосовно того ж Ляшко, то його опоненти вже почали активно розповідати про його реальне «народження», і те, що проект є не власним, а всього лише замовним, за яким стоїть колишній Глава Адміністрації Президента України Сергій Льовочкин. Що дає підстави фахівцям говорити про те, що Ляшко буде провідником у новий склад ВРУ колишніх фінансових донорів ПР.
Мабуть не випадково в останній час все частіше й частіше прізвище пана Ляшко прив'язують до впливових прізвищ ПР та деяких олігархів. Буквально днями у Інтернет не випадково з'явилося фото й відео інформація, як пан Ляшко користується чартерними рейсами, вартість яких обходиться у десятки тисяч доларів.
Теж саме стосується й питання іншого проекту, який також пов'язують із ПР – «Свобода». Фактично ми маємо те, про що вже не один раз говорили – проект «Свобода» потроху вмирає, і на наступних виборах йому за деякими результатами опитувань світить ще менше ніж їх запеклим ворогам з КПУ.
Що ж стосується Компартії, то вона має стійкий електорат, і вважається, що свої 5% вона візьме без будь-яких складностей, якщо проти неї не буде застосована інша технологія – заборона в останню мить і зняття із перегонів.
Без сумніву будуть проблеми із електоратом і у ПР, вона має стабільно низькі відсотки на загальнодержавному рівні, хоча, якщо до початку виборів ситуацію на Сході і Півдні вдасться стабілізувати і у цих регіонах вибори пройдуть спокійно, вважають політологи, то можна з певною упевненістю говорити, що ця партія зможе посперечатися за місця на Грушевського.
До речи саме зниження прохідного бар'єру до 3% (а торги з цього приводу ще тривають), є там самим «пряником» яким заманюють представників і КПУ, і ПР голосувати за зміни до чинного Закону.
Не відкидається варіант, що ще слід чекати новий «пакет» у який «запакують» пропорційну і мажоритарну системи; блоки і відсотки, на фоні скорочення терміну з 60 до 45 днів, і саме цим «пряником» спробують назбирати такі необхідні 55 голосів. Чи вдасться? Подивимося, чекати залишилося не довго...
Сергій ОСОЛОДКІН
