Сергей Осолодкин

Заслуженный журналист Украины

Чи народжені ми для того, аби казку зробити буттям?

Чи народжені ми для того, аби казку зробити буттям?
Скажіть, а ви насправді думаєте, що «економічне диво Китаю» це випадковість? Ні, це закономірність яка будується на 3 китах: освіта – наука – економіка.

Чи насправді Україна, з її нинішньою системою освіти й науки, здатна видряпатися з того «провалля» у якому вона опинилася за останні кілька років?

«Реформатори» всіх мастей з мінімальним знаннями, або взагалі без них, планомірно ведуть країну до деградації і освітнього знищення. Навіщо плодити розумних, адже вони ставлять питання на які владі незручно відповідати. І, потім, кому подобається коли твій підлеглий розумніший і знає набагато більше ніж ти? Кому потрібні розумні? Зручніше керувати плебеями. Кілька десятків «розумних» слів: «хай-тек», «діджиталізація», «хайп», «пруфт», «скайп», «онлайн»... і цього досить аби робити вигляд, що ти розумна людина, а всі інші тебе не варті.

Кому потрібні кваліфіковані працівники? Досить і дешевої робочої сили.

Навіщо власні висококваліфіковані працівники? Для цього у нас є «західні друзі», це їх ми кличемо на керівні посади, це їм ми платимо високі зарплати.

Ми ж «патріоти»!.. Навіщо нам свої? Ми будемо годувати «західних друзів». Як вони скажуть, так і будемо жити. Вже кілька років, не говорячи про це вголос, ми живемо під протекторатом «друзів», які точно знають що саме нам потрібно, куди саме ми повинні рухатися, чим торгувати, з ким дружити, що вчити...

Чи не кожного дня чуємо: треба «скорочувати», «укрупнювати», закривати нерентабельні (школи, садки, фельдшерські пункти). А що, насправді, навіщо у селі ФАП, садок-школа, якщо скоро там взагалі нікого не залишиться?

Навіщо дарма витрачати гроші, якщо для того аби полоти та збирати полуницю у Польщі знань взагалі ні яких не потрібно: встав з ранку в позу «Z» і ввечері розігнувся. Яка там теорема Піфагора? Який там Ньютон? Про що мова?

Ми ж знаємо що таке «смартфон»... Треба лише ткнути пальцем... Хтось насправді сьогодні ходить до школи аби вчитися? Ну, хіба що, до 5 – 6 класу, а далі? «Черга» за атестатом. А потім? Потім, батьки хапаються за голову і у випускному класі лаючи на чому світ стоїть «нерадивих» вчителів шукають «якісних» репетиторів, які за «скажені гроші» «натаскують» ледаще дитя відповісти (бодай інтуїтивно) на кілька питань ЗНО аби отримати бодай «трієчку» і з нею просунутися до університету (бодай якого)... Гроші роблять диво. Нерадиве «вонождитина» вступає на контракт і через 4 роки отримує папірець в якому написано, що він має вищу освіту.

Папірець вішають на стіну, а «дитятко» їде заробляти гроші за кордон укладаючи тротуарну плитку. Батьки продовжують бути упевненими, що їх діти найкращі, а в усьому винні школа, виші і вчителі. Звичайно ж, так воно й є, хто ж ще?

Невже хтось зізнається, що винна влада, яка нівелює якість освіти і виконує «завдання закордонних друзів» щодо постачання дешевої робочої сили?

Ми звикли лаяти вчителів: «За що їм платити?». А й справді «за що»? А якщо взагалі не платити?! А навіщо взагалі та школа і вчителі? Жили прадіди неписьменними – на панщину ходили. Чим не життя? Ще трохи таких «реХформ» і вчителів дійсно не буде. Старі повимирають, а молодих просто немає. «Який дурень за ті копійки погодиться, щоб всі, кому не лінь, на нього плювали?». Порахуйте, скільки бажаючих вчити?

Проблема не у вчителях, проблема у суспільстві – деградованому і дебілізованому. Вчитель це дзеркало яке відбиває те, що породило суспільство. Розумні люди знають, що узагальнене «суспільство» це ніхто. Це – міф, це вигадка, це інструмент для маніпулювання масами. «Ми – справжні патріоти». Це хто? «Ми говоримо від імені українців», «Так думає вся держава», «Такими є думки українців». Це що? Політичні маніпуляції... Про яку освіту й знання може йти мова у суспільстві де все це роками цілеспрямовано знецінюється? Для чого учневі знання, якщо він знає, що надалі вони йому не ... впали? Не потрібні ні знання, ні освіта. Досить папірця який підкріплений «баблом», «хамством», «бидлячистю»... А далі? Кричати: «Хто не скаче...»... Наклеювати ярлики... Отримувати гроші на «патріотичних пікетуваннях»... Бути липовими «героями»... Скільки завгодно. Там гроші «на шару». А знання? Їх треба «вигризати», за них треба «воювати» з власною лінню, а це дуже складно й довго. Все й сьогодні. Все й одразу: машина, квартира, «красиве життя» з ресторанами, нічними клубами, дівчатами та багатими «татусями»...

А зараз факти, які засвідчують те про що сказано вище (з відповідною частиною емоцій).

3 грудня 2019 року було розповсюджено результати міжнародного дослідження якості освіти PISA-2018, яке засвідчило, що рівень знань українських школярів нижче середнього.

До міжнародного дослідження, яке триває з 2000 року, приєдналася значна кількість країн, які не є членами Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) і зараз їх кількість складає 80. Україна так само не є членом організації, але минулого року й вона вперше доєдналася до дослідження.

Під час вивчення рівня знань оцінювалися читацька і математична компетенції, а також знання у галузі природничих наук.

За показником читацької компетенції – здатності розуміння і інтерпретації текстів з якими школярі матимуть справу в повсякденному житті – 15-річні учні українських шкіл набрали в середньому 466 балів з 1000 можливих. При цьому середній показник для країн OЕCP становить 487 балів. Таку ж кількість балів отримала Туреччина. Найближчими сусідами України в рейтингу за цим показником стоять Ізраїль і Люксембург, які набрали 470 балів. Найгірша ситуація у філіппінських школярів (340). Найкращий показник у китайських школярів – 555 балів.

Перше десятка взагалі вражає своєю «екзотичністю»:

P – S – J – Z (Китай. Дослідження проводилися у 4 провінціях)
Сінгапур, MACAO (CINA), HONG KONG (CINA), Естонія, Канада, Фінляндія, Ірландія, Корея, Польща.

На 30 місці – Росія, на 35 – Білорусь, на 38 – Україна.

За показником математичної компетенції учні українських шкіл в середньому отримали 453 бали при середньому показнику 489. Тут найближчими сусідами України знову ж є Туреччина (454), Греція і Кіпр (451). Лідером рейтингу за цим показником є школярі чотирьох китайських провінцій (591), на останньому місці – діти з Домініканської Республіки (325 балів).
Білорусь – 472, Росія – 458.

У сфері природничих наук українські школярі в середньому отримали 469 балів, у той час як середній показник становить 489 балів. Подібні результати отримали Білорусь (471), Туреччина (468). Учні шкіл в чотирьох китайських провінціях лідирують з показником в 590 балів. Замикає список Домініканська Республіка – 336 балів.
Росія – 478 балів.

Слід наголосити, що відповідні дослідження PISA проводиться ОЕСР кожні три роки. В останньому взяли участь 600 000 учнів у віці 15-ти років, які на час проведення опитування навчалися мінімум в сьомому класі.

Дослідження крім визначення рівня трьох компетенцій щодо читання, математики та природничих науках також торкалися умови життя учнів, що дозволяє встановити які фактори впливають на їх успішність.

Відомо, що новий міністр освіти і науки України Ганна Новосад (яка не має будь-якої профільної освіти) вже заявила, що результати PISA-2018 стануть для української влади «відправною точкою» за допомогою якої у подальшому можна буде вимірювати успіхи в сфері освіти. Сміливо!

Дехто з професіоналів-фахівців від освіти переконаний, що в першу чергу це дослідження повинно зацікавити тих, хто на кожному перехресті кричить, що у нас грамотне поселення, і про те, що у нас: розумні люди, велика територія, м'який клімат і багато корисних копалин, а у тому, що ми погано живемо винна корупція...

Та, важко сперечатися, корупція винна багато у чому, але у тому, що ми живемо погано у першу чергу винен той фактор, що рівень освіченості нації – нижче плінтусу. І по школі це видно, і по вишам.

І саме це штовхає людей на еміграцію (у тому числі й трудову), адже низькокваліфікований труд стає в Україні чим далі тим більше непотрібний – ми нічого не будуємо, не виробляємо. А на висококваліфікований більшість з «вониждіти» нездатні, адже «папірець про вищу освіту» не здатний замінити мізки і відсутність в них знань... Як результат? Низькокваліфікований персонал поїхав на Захід. Трохи згодом за ними потяглися й ті, хто мав більшу кваліфікацію. Так, «там» їх готові прийняти, але на більш низьку за кваліфікацією роботу, а, отже, платити менше...

Який вихід? А вихід один: вчитися, вчитися і ще раз вчитися. Державі слід розбудовувати культ освіти і вкладати багато-багато грошей у освіту, аби зробити її знову престижною...

Але такого замовлення від «західних друзів» не надходило...

А тому...

«Мы все учились понемногу
Чему-нибудь и как-нибудь,
Так воспитаньем, слава богу,
У нас немудрено блеснуть.
Онегин был по мненью многих
(Судей решительных и строгих)
Ученый малый, но педант:
Имел он счастливый талант
Без принужденья в разговоре
Коснуться до всего слегка,
С ученым видом знатока
Хранить молчанье в важном споре
И возбуждать улыбку дам
Огнем нежданных эпиграмм».

           «Евгений Онегин», А.С. Пушкин, гл. 1, строфа 5.

Більшість сьогоднішніх власників «папірців» навіть не чули ці рядки.

Сергій ОСОЛОДКІН

© 2020 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: kherson.inform@ukr.net, контакти, архів