«Минулої ночі ледь не стався атомний вибух»!

Все це викликало вже не подив, а шок у «західних партнерів».

Останньою краплиною став законопроект, який було зареєстровано два дні тому у ВРУ, у разі прийняття якого наставав би гаплик і всій системі «антикорупційної боротьби» - всі новоутворені органи, які поки бодай формально незалежні і непідконтрольні владі – НАБУ, САП тощо переводилися під прямий контроль ВРУ, яка власним рішенням, без будь-яких перевірок або ревізій мала б право звільняти всіх її працівників від директора до прибиральниці.

«Наші західні партнери» впали у коматозний стан, а трохи прийшовши до тями – розразилися прямими погрозами.

Схоже у владі, де стали в останній час втрачати розум, події на економічному фронті, які відбувалися у листопаді – грудні не стали отверезлюючим фактором.

Нагадаю, спочатку ситуація з макрофінансовою допомогою: Київ втратив 600 млн. євро через гальмування реформ.

Позатим стало зрозуміло, що Україна не дочекається чергового $1 млрд. з боку МВФ.

А сьогодні (07.12.17.) ще один холодний душ: екстрена заява МВФ.

Директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард у окремій заяві нагадала, що антикорупційні вимоги лишаються ключовими умовами співпраці України з МВФ: «глибоко занепокоєна останніми подіями в Україні, які здатні відмотати назад прогрес, досягнутий раніше у створенні незалежних органів з протидій корупції високого рівня, в тому числі Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП)». Окрім того, антикорупційні індикатори є ключовими зобов'язаннями уряду України за програмою співпраці з МВФ і є критичними умовами зростання економіки. «Ми наполегливо закликаємо українську владу та парламент захистити незалежність НАБУ та САП».

Перед тим, хоч і мовою дипломатів, але прозвучала ультимативна заява з боку Посла Канади в Україні Романа Ващука, який у стриманій формі, але видав такі «прогнози» від яких у професійних дипломатів мороз поза шкірою побіг: він «спрогнозував», що знищення незалежності Національного антикорупційного бюро матиме наслідки для економічної підтримки України: «Не підтримую. Саме незалежність була і є наріжним каменем НАБУ (З цим пов'язана, звісно, і велика відповідальність, підкріплена професійним аудитом.) А витягати наріжний камінь має наслідки для структури міжнародної економічної підтримки України».

Отже минулої ночі Україна ледь не перетнула червону лінію. Лінію неповернення. Якщо ті заяви, які звучали і з Брюсселя, і з Вашингтона минулий тиждень, можна описати словом «подив», то те про що говорять останню добу інакше як «жах» назвати неможна.

Як передають поінформовані джерела: «Переговори між іноземними дипломатами та українськими політиками тривали до опівночі, з'явилися навіть прямі заклики зупинити програми підтримки України».

Крім того стало відомо, що у ЄС почалася пряма дискусія щодо того, аби задіяти «ядерну зброю»: в разі ухвалення коаліцією закону, який знижує незалежність НАБУ, на порядку денному з'явилося би питання про призупинення безвізового режиму.

Вночі провладна коаліція дала заднiй хід і скандальний проект виключили з плану роботи ВР на четвер.

Далі пропоную вам думки Сергія Сидоренко, редактора «Європейської правди»: «Це не означає, що тепер проблему можна просто ігнорувати – навпаки, потрібно розібратися, перед якою загрозою ми стояли. Те, що БПП та НФ були готові за одну ніч перевернути правову систему держави та увійти у стан відкритої ворожнечі з США та ЄС, саме по собі є дуже тривожним сигналом.

Що відбувається?

Війна «всіх проти всіх» у правоохоронних органах, частиною якої став конфлікт навколо агентів НАБУ, дійшла кульмінації в середу ввечері.

На сайті Верховної ради з'явився законопроект №7362 із доволі неконкретною назвою «Про внесення змін до законів щодо забезпечення парламентського контролю». Документ доволі короткий, але він кардинально змінює вплив ВР на систему протидії корупції.

Депутати отримують право без жодних обґрунтувань звільнити директора НАБУ, керівника антикорупційної прокуратури, будь-якого члена НАЗК або ж директора новоствореного Державного бюро розслідувань. Ще раз підкреслимо: жодних підстав, аудиту, судових висновків не потрібно. Більшість голосів у ВР за «недовіру» - і будь-хто з них автоматично йде з посади.

За таких умов розслідування корупції у Раді неможливе в принципі.

У разі схвалення закону всі антикорупційні органи стають «підлеглими» провладної коаліції та перетворюються на політичний інструмент, а якщо хтось із керівників з цим не згодний – йде у відставку.

Звісно, можна зауважити, що у Раді щодня реєструють чимало проектів, і далеко не всі з них стають законами, але цей випадок – особливий.

Першим автором законопроекту записаний Артур Герасимов – голова фракції БПП та, донедавна, представник президента у ВР. Другий автор - Максим Бурбак, лідер фракції «Народного фронту». Такі проекти з'являються виключно в разі, коли документ погоджений правлячою коаліцією і Банковою та повинен бути схвалений якнайшвидше – щойно знайдуться голоси.

Оскільки йдеться про розширення прав парламенту, то за голосами далеко ходити не треба – щонайменше, «радикали» та Опоблок радо підтримають закон, який дозволить їм покарати ненависних антикорупційників. Для швидкості проект зареєстрували у «непрофільному», але підконтрольному комітеті з державного будівництва. Це дозволило включити його в порядок денний вже на четвер.

Але якщо в багатьох українських політиків цей документ викликав радість, то закордонних партнерів України на Заході він без перебільшення шокував. Адміністрація президента та низка впливових депутатів отримали однозначні попередження: «Схаменіться! Ви надто багато чим ризикуєте».

До чого тут безвіз?

Це може здаватися неочевидним, але насправді між діяльністю НАБУ та безвізовим режимом є прямий зв'язок.

Ми всі пам'ятаємо, що ЄС скасував візи для громадян України лише після того, як Київ виконав План дій з візової лібералізації. "Антикорупційні критерії" цього плану були найскладнішими, їх виконання затягнулося на роки. Одним із них було створення системи незалежних інституцій із розслідування корупційних злочинів найвищих посадовців, включаючи НАБУ.

Слово "незалежних" тут має ключове значення. Саме цей критерій перевіряв ЄС, коли ухвалював рішення про готовність України до безвізу.

А тепер найголовніше: разом із наданням безвізу Євросоюз схвалив новий механізм його призупинення. Ще рік тому ми писали про принцип дії цього механізму (детальніше в статті «Призупинення безвізу: п'ять запобіжників, що чекатимуть на Україну»).

Один із таких запобіжників стосується "безвізових реформ". Європейська комісія зобов'язана до 2024 року щонайменше раз на рік звітувати перед Європарламентом та Радою ЄС про те, як Україна виконує безвізові умови.

Якщо хоча б з один із критеріїв не виконується, ЄС зобов'язаний розпочати процедуру призупинення безвізу.

Саме так прописане європейське законодавство. Немає вибору, є чітке зобов'язання.

"У випадках, коли Комісія демонструє, що одна або декілька специфічних вимог більше не виконуються, має бути застосований параграф 4 (визначає процедуру призупинення безвізу. - ЄП)", - йдеться в у чинному регламенті ЄС про візову лібералізацію. (Детальніше про цей «політичний» запобіжник безвізу ми писали ще наприкінці минулого року, в статті «Брюссель збільшує ціну розвороту реформ в Україні»).

«Наразі ми не готові говорити про загрозу безвізу публічно, але у розмовах з українськими колегами ми давали цей сигнал. Адже питання вже постало», - розповів один зі співрозмовників ЄвроПравди в інституціях ЄС.

Чим думали на Банковій, у БПП та в НФ, коли просували цей законопроект - питання відкрите.

Тиск грошима

«Безвізовий важіль» у Брюсселі називають «ядерною зброєю», і це дійсно так. Політик, через дії якого Україна втратить одну з небагатьох ознак свого зближення з ЄС, може готуватися до завершення кар'єри.

На щастя, Єврокомісія не поспішає застосовувати цей механізм, залишаючи його в якості засобу останньої надії.

Але у Заходу є також інші важелі, політичні й фінансові, і цієї ночі вони також пішли в хід.

ЄвроПравді достеменно невідомо, чи обговорювалися на нічних переговорах деталі нового траншу макрофінансової допомоги від ЄС, але про них точно згадають в п'ятницю, на засіданні Ради асоціації. Після спроби "корупційного перевороту" немає жодних сумнівів, що Брюссель чітко пропише антикорупційні умови для отримання траншів.

А от від МВФ до Києва ще вночі надійшла чорна мітка.

Київ має зупинити атаку на НАБУ та створити антикорупційний суд, якщо хоче продовжувати програму співпраці з Міжнародним валютним фондом. Чіткішого повідомлення з Вашингтона годі було й чекати.

Білий дім цієї ночі утримався від заяви, але неофіційні контакти по американській лінії були більш ніж активними. Найточніше їх можна описати словами Майкла Карпентера, колишнього радника Джо Байдена та одного з ключових експертів по Україні. Дарма що Карпентер є представником старої влади - схожі думки цієї ночі були у багатьох.

«Якщо Рада проголосує за зняття голови Антикорупційного комітету та голови НАБУ, я рекомендуватиму урізати урядову підтримку України з боку США, включаючи безпекову підтримку. Це (те, що відбувається) - ганьба!» - підкреслив він.

До речі, слова про "безпекову підтримку" заслуговують на окрему увагу. Боротьба з корупцією є вимогами не лише ЄС та США. Це - один з ключових критеріїв, який визначає глибину співпраці України з НАТО.

Підсумовуючи: важко навіть уявити всі наслідки коаліційної ініціативи в разі, якби владі вдалося її затвердити.

І дуже важливо стежити, щоби така ідея не з'явилася знову».

Що ж, всім нам слід як слід замислитися, а що ж відбулося цієї ночі? Що могло трапитися? Чим це закінчилося не для тих, хто прожирає західні гроші, а для всіх нас – пересічних громадян? А можливо, це може ще статися? Адже – відклали, це не означає – забули! Влада і гроші – розбещують. Невже всередині країни люди – громадяни перестали остаточно бути навіть теоретично тими, хто може зупинити і заставити владу бути слухняною?

Сергій ОСОЛОДКІН