Сергей Осолодкин

Заслуженный журналист Украины

У окремих депутатів Херсонської міськради виявлена «залежність»

У окремих депутатів Херсонської міськради виявлена «залежність»
Здавалося б, всім відомо: аксіома – не потребує доведення. Але, Херсонські міські депутати доводять її знову й знову.

В черговий раз не відбулася позачергова сесії Херсонської міської ради (ХМР), під час якої депутати планували розглянути два так званих «тарифних» питання. Перше: «Про скасування рішення виконавчого комітету ХМР від 10.02.2017 № 42», яке було прийнято у так званому «робочому» порядку і стосувалося підняття ціни за проїзд у міських автобусах з 3 до 5 гривень.

Нагадаю, рішення призупинено Ухвалою Херсонського міського суду в порядку забезпечення позову, з яким звернулися два депутати: ВРУ та ХМР. Рішення призупинено, але не скасовано.

Для його скасування депутати ХМР вдруге намагалися провести сесію. Попередня, яка була призначена на 22 лютого, не відбулася через те, що у залі так і не зібрався кворум (найменша кількість учасників сесії повинна складати: 54 депутати + 1 міський голова = 55. 55/2 = 28 осіб – проста більшість).

Друге питання, яке пропонувалося до розгляду: «Про встановлення тимчасової заборони на прийняття виконавчим комітетом Херсонської міської ради рішення про підвищення тарифу на послуги з перевезення пасажирським автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Херсоні».

Цим рішенням депутати-ініціатори хотіли перекрити можливі шляхи для підконтрольного меру Виконавчого комітету.

Ще до початку сесії виникало питання: навіщо у авральному порядку збирати позачергову сесію на 9 березня, якщо вже оголошено про проведення планової 10-го, до порядку денного якої запропоновано поставити «тарифні» питання? Відповідь стала відома при голосуванні порядку денного.

9 березня. 10.12. Кворум зібрався. Сесію оголосили відкритою. Але одразу виникла проблема із затвердженням порядку денного, який, відповідно до Регламенту ХМР, є обов'язковою передумовою проведення сесії. Голосів для прийняття позитивного рішення не вистачило. Володимир Миколаєнко закрив сесію у зв'язку з тим, що не було затверджено порядок денний.

У чому хитрість? Формально мер «скликав» позачергову сесію з питаннями, за які була зібрана необхідна кількість підписів депутатів. А її результативність? Це вже питання не до нього, а до депутатів. Буквально через пару годин після невдалої спроби «опанувати» тарифи, стало відомо, що планової сесії 10 березня не буде. Її перенесено на 21 березня. Та, чи буде й вона? Невідомо.

Традиційно сесії відбуваються останньої п'ятниці місяця і більшість депутатів так підлаштовують свої робочі графіки, аби бути у цей день у Херсоні. 21 березня – вівторок, а тому вже зараз виникає питання: чи зможе навіть «проста більшість» бути у залі? Не слід забувати: депутати працюють на громадських засадах і виконують обов'язки у вільний від основного місяця роботи час.

Чому позачергова сесія була без результативна? Тому, що була запрограмована саме на такий результат. В залі було 28 депутатів. Де решта? Де ще 26? Чому їх немає? Їх не цікавлять питання, які є такими важливим для тих, хто за них голосував і чиї інтереси вони обіцяли захищали. Є якісь більш суттєві питання ніж проблеми городян? Так!

Чому депутати не прийшли? Відповіді можуть дати тільки самі депутати. Але припущення ми можемо зробити самі. Думаю у першу чергу почуємо розповідь про те, що вони дуже зайняті і у них безліч невідкладних завдань; що у них є: основне місце роботи, керівники, зобов'язання...

Відмовок може бути скільки завгодно. Але йдучи на вибори, всі знали куди йдуть. Знали й про те, що доведеться суміщати основну роботу і громадську. Питання зайнятості на основній роботі виникає навіть у тих, хто сумлінно виконує свої повноваження.

Я нагадаю, що депутати працюють у місцевих радах всіх рівнів (сільська, селищна, районна, міська, обласна) на громадських засадах добровільно. Їх роботодавці жодним чином не можуть впливати на те як і у який спосіб депутати виконують свою громадську роботу.

У той же час, не слід забувати, що на час виконання депутатських повноважень (засідання комісій, сесії тощо) депутати звільняються від виконання службових обов'язків із збереженням заробітної плати.

Та чи всі роботодавці вітають таку «вільність» відвідування роботи? Є обов'язки які людина повинна виконувати, і якщо її постійно немає на робочому місті, то це впливає на якість роботи. У роботодавця може бути цілком законна претензія: або основна робота, або громадські обов'язки.

У нашому випадку ситуація ще більш складна: більшість депутатів не тільки працюють у приватних підприємства, вони є їх керівниками і власниками. Бувають моменти коли стає питання – що головніше: бізнес чи виборці? Що обрати гроші, які можна втратити чи сесію? Це стосується сумлінних депутатів, які насправді працюють для людей. Але є й інша категорія – «залежні».

Якщо люди мають алкогольну чи наркотичну залежність, то депутати страждають «посадовою». Вони залежать від міського голови (позачергова сесія це яскраво довела). Скільки про це вже сказано. Здавалося, повинно дійти до розуму кожного виборця. Ні, не доходить. А слід було б.

На позачергової сесії у залі були відсутні депутати, які підконтрольні міському голові. Один з присутніх задався питанням: куди поділися депутати-директори КП? Чому в залі немає депутатів, які працюють у медицині, освіті, органах виконавчого комітету?

Інший депутат констатував: коли мова йде про розподіл фінансів і матеріальної допомоги чиновникам, то вони у залі, а вирішення такого соціально значущого питання як тарифи, їх не цікавить.

У залі були озвучені прізвища депутатів, які працюють у комунальних закладах: Михайло Чемерес директор МКП «Управління Водопровідно-каналізаційного господарства»; Ігор Токар, заступник директора «Херсонкомунтранссервіс»; Ігор Семенчев (старший), директор КП «Гарантія»; Єгор Устинов, директор КП «Херсонелектротранс»; Євген Матковський, заступник директора ЖЕК «Дніпровський»; Олександр Ложічев, заступник директора КП «Дорожник»; Лариса Леонова, директор КП «Херсонська енергосервісна компанія».

Список на вичерпний. Сюди ж слід додати ще 5 – 7 прізвищ тих, хто працює у школі, лікарні, у виконавчих органах влади. З повним складом депутатського загалу ХМР VII скликання можна познайомитися тут. Хто й як голосував під час позачергової сесії 9 березня тут.

Під час сесії один з депутатів попросив міського голову аби начальник відділу кадрів надав інформацію про те, «де ці люди сьогодні знаходяться і чому вони не виконують своїх депутатських обов'язків».

Але, ще раз наголошую, що міський голова ніякими чином й неповинен впливати на те, що роблять чи не роблять депутати. А тому не може нести відповідальність. От якби він, як керівник, не відпустив їх на сесію, і вони б це довели, то тоді б його можна було притягати до відповідальності, а так... Все у межах законодавства.

То, хто ж повинен відповідати? Хто повинен карати тих, хто не ходить на сесії? Виборці і тільки виборці. Як? Шляхом подальшого не голосування за відповідну партію. Виборці вірять, що партії приводять тих, хто буде виконувати свої повноваження сумлінно. От і привід запитати: де сумління?

Щодо «залежності» від міського голови, то виборці повинні пам'ятати, як тільки вони голосують за особу яка працює у комунальному закладі, у виконкомі, у «системі», то вони голосують проти себе.

«Залежність» від міського голови запорука того, що він буде протягувати потрібні для себе рішення. Чи міг прийти на сесію директор КП? Завтра його звільнять! Чи буде воювати за виборців директор школи? Завтра її звільнять! Чи вистачить мужності у лікаря голосувати на користь городян, якщо ціна голосування його посада?

Перегляньте списки тих, хто прийшов на сесію і знайдіть прізвище підлеглого мера? Чого ми хочемо? Про яку справедливість йдеться, якщо ті, хто повинен її відстоювати об'єктивно, неупереджено, враховуючи різні політичні погляди виборців – грають не на їх боці?

Позиція партії і мера зрозумілі – диктат. Вони вимагають голосувати так як вигідно для них. А люди? Хто думає про них? Жахливо те, що диктат мера беззаперечний. Що може партія? Відкликати депутатів? Не факт. Відповідно до чинного законодавства – практично нездійсненне бажання. А міський голова? Всесильний! У нього реальні важелі тиску. Він може все, що завгодно.

Що маємо? Законного шляху усунути ні мера, ні депутата немає. Ми – заручники ситуації. Ми самі проголосували за узурпацію влади? Всі політичні сили які представлені у ХМР, мають у своєму складі від одного до кількох тих, чиєю душею «володіє» мер.

Всі фракції мають тих, хто «продався» або «залежний». Позачергова сесія довела: міський голова (не важливо яке у нього прізвище) контролює «залежних». Партії повинні за це відповідати. Вони не повинні отримати жодного голосу на наступних виборах. Та, чи пам'ятатимуть про це виборці, коли настане час голосувати?

Як тільки прийде час рекламувати себе, партії виллють нам на голови чергову порцію бруду на супротивника і не скажуть жодного про те, як працювали у попередньому скликанні, як і за що голосували.

Я неодноразово наголошував: перед тим як голосувати, треба розуміти за кого. Чи є у списках люди, які завтра будуть працювати на себе, на того, хто контролює кожен їх крок? Якщо є, то за такий список голосувати неможна.

Позачергова сесія ХМР ще раз довела, що влада диктує умови і формує «систему» під себе. Жодна політична сила не може гарантувати того, що ті кого вона привела у раду через списки, завтра не зрадять виборців.

Часто виборці визначаючись «за кого голосувати» орієнтуються на саморекламу партії на загальнодержавному рівні, і навіть не уявляють кого вона веде у місцеву владу, кого внесла у списки, і як ці люди поведуть себе у подальшому. Що робити виборцям перед тим як голосувати?

Вивчати списки і аналізувати – кому вони віддають голос: рекламному буклету і керівнику партії, який епатує чи конкретній людині, яка завтра буде у раді? На кого ця людина працюватиме: на вас, на себе, на мера?

Питання складне і коріння його значно глибше ніж здається. Якщо окремі бізнесмени, скажімо, ще можуть собі дозолити якимось чином протиставляти себе системі, то, однозначно ті хто працює на підприємствах скажімо слюсарями чи прибиральницями навряд чи зможуть протистояти тиску з боку керівника підприємства, на якого будуть тиснути через бізнес. Чи вистоїть двірник? Хоча, з іншого боку, а що йому втрачати?

Ми знову й знову повертаємося до проблемного питання: як зробити правильний вибір?

Сергій ОСОЛОДКІН

© 2022 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: kherson.inform@ukr.net, контакти, архів