Херсонці цього року стали біднішими

Недаремно кажуть: «Де два українці – три гетьмани», а там «Де два економісти – три експерті думки» (Перша: «Все добре!», друга: «Все погано!», третя: «А як вам треба?»). Професіонали знають: залежно від трактування даних – результати будуть різні.

Намагаючись бути об'єктивними проаналізуємо чого досягла Україна у цьому році і порівняємо з тим, що було рік – півтора – два тому (постперіод «Революції гідності»).

Економісти не політики, а тому, на відміну від них, не використовують аналіз для досягнення політичних вигод, тоді як політики «видають» громадянам інформацію під тим кутом зору, який вигідний для них аби показати себе у «кращому» світлі.

Чи насправді економіка держави за останні півтора-два роки демонструє зростання? Чи насправді підвищився рівень життя?

Для того, аби переконати людей «Як добре ми живемо» часто-густо політики подають статистичні дані і додають до них некоректні коментарі. Найпростіший це коментар типу: «Бачите: було – стільки, стало – у півтора рази більше, отже, жити ми стали краще!».

Громадяни далекі від розуміння того, що відбувається у економіці, сприймають це як «покращення». Хто ж не повірить, що це не так? Було 3, а стало 5! Хіба ж це не є покращення?

Відкинемо емоції. Забудемо про політичні гасла і нарешті спробуємо зрозуміти, що збільшення цифр у звітах податкових це зовсім не «зростання» економіки. Правда й у тому, що збільшення об'єму грошової маси зібраної за звітний період, це не більше ніж «збільшення грошової маси» (нажаль, це розуміють лише економісти).

Громадян переконують: «Ми зібрали більше податків – грошей стало більше, відповідно ми можемо більше витрачати на виконання програмних завдань». Так, грошей стало більше, але це не означає, що на суму «збільшення» покращилося життя.

Не занурюючись у професійні терміни дайте відповіді на прості питання: «Скільки й чого можна було купити півроку чи рік тому за ту ж саму суму»? «Скільки коштувала та чи інша послуга»?

Для того, аби зрозуміти стали ви жити краще чи ні, зовсім не обов'язково мати вищу економічні освіту, достатньо зайти у магазин і порівняти ціни. От і всі «хитрощі».

Відповідно до даних (у тому числі й закордонних фахівців, які наші політики не розголошують адже вони не вигідні для самореклами – відображають дійсність, а не політичну «потребу»), українці за останні півтора роки стали суттєво біднішими.

Теж саме підтверджують і дані міжнародних фінансових установ (саме ними користуються «іноземні інвестори», перед тим, яка вести будь-які переговори щодо можливих інвестицій, а зовсім не «красивими» словами українських політиків), і результати внутрішніх досліджень, і аналіз відкритих джерел.

Автор не ставить перед собою завдання підняти або понизити чийсь імідж, це справа політиків, які постійно пам'ятають, що «вибори» це стан українського суспільства і до них треба бути готовими будь-якої миті.

Отже, чи підвищився «рівень життя»?

Такий об'єктивний покажчик як «добробут домогосподарств» свідчить: з липня 2015 до липня 2016 року українці стали біднішими на 18,5% (падіння склало $10 млрд., з $55 до $44 млрд.).

Для того, аби було зрозумілим всім, а не тільки фахівцям, зазначу, що: «рівень добробуту» вимірюють у двох умовних періодах: «довгостроковому» і «короткостроковому». У кожен фахівці закладають різні покажчики та чинники. У «довгостроковому», серед інших, присутні й такі:

* «демографічна ситуація» – збільшення або зменшення населення не тільки за рахунок народжуваності та смертності, але й за рахунок міграції, у т.ч. й «трудової» (в народі – «заробітчанство»);

* «економіка країни» – яка має досить велику кількість чинників, які, у свою чергу, постійно змінюються (їх ще називають «динамічні фактори»);

* «рівень заощаджень» (або капіталізація) – те, скільки людина може дозволити собі покласти на банківські рахунки (або просто у «банку»), аби накопичувати для того, щоб придбати якусь цінну річ (скажімо машину чи будинок, або, як говорять у народі: на «чорний день»), витрати на відпочинок тощо.

Якщо ж говорити про «короткостроковий період», то тут у першу чергу слід враховують такі покажчики як:

* «вартість активів» – якими володіє людина або родина (цінні папери, облігації, запозичення, державні казначейські білети тощо);

* «обмінний курс валют» (максимально динамічні та ситуативні).

За оцінками фахівців ринкова капіталізація активів громадян України за останні півтора роки впала на 96%, при тому, як обмінний курс гривні знизився – на 15,4%.

При цьому індекс «Української біржі» «за 2015 рік знизився на 33,6%, індекс ПФТС – на 37,8%» (відкриті джерела), у той же час, з початку поточного року (до липня), біржові індикатори відновилися на 17,2% і на 11% відповідно, тоді як індекс акцій українських компаній Варшавської фондової біржі WIG-Ukraine у 2015 році зріс на 51,22%, а з початку поточного року – ще на 36,6%.

Якщо ж говорити про курси валют (а основною валютою, у якій українці як зберігали, так і продовжують зберігати «заощадження», як були так і залишаються американські долари), то у 2015 році, відповідно до даних НБУ, курс гривні по відношенню до $ на міжбанківському валютному ринку впав одразу більш як на 51%, а за перше півріччя поточного ще на 7,4%.

Про що говорять дані? Звичайно ж, не про зростання економіки.

Всі намагання політиків переконати «маленьких українців», які у більшості своїй не мають фахових знань (не розуміють що таке валютні ринки і банківські операції), що «Україна збільшила золотовалютні запаси», є не чим іншим як «мовневою маніпуляцією», аби відволікти увагу від головного.

Отже, не дивлячись на те, що загальний об'єм грошової маси, яку збирає податкова та яка дійсно спрямовується у бюджети всіх рівнів став більшим – рівень життя не підвищився.

Україна, Росія та Аргентина входять до трійки аутсайдерів, у яких «добробут населення» у % скорочується найзначнішими темпами (Аргентина – 27%, Росія – 15%). При цьому, аби залишатися об'єктивним зазначу, що погіршення «добробуту» сталося й у Англії (понад $1,5 трлн).

Але, тут ситуація зрозуміла і була цілком прогнозована – це результат рішення жителів сполученого королівства про вихід з ЄС. Тут ситуація, на думку економістів буде залишатися у «підвішеному» стані від 12 до 20 – 30 місяців (до завершення перехідного періоду на «самостійне» життя та «стабілізації» економіки у «відірваності» від Європейських ринків).

Так само слід зазначити, що сьогодні існує падіння добробуту і у Китаї ($680 млрд.). Причини: знецінення місцевої валюти (що до певної міри є несподіванкою, адже кілька останніх років Китай демонстрував певну стабільність власної валюти), ризьке падіння цін на акції провідних компаній.

На лідерських позиціях зростання «добробуту населення» опинилися Японія ($3,9 трлн) і Сполучені Штати ($3,9 трлн).

Якщо говорити про Україну, то ринкова капіталізація її активів впала на 96,8%, а обмінний курс (як було сказано раніше) на 15,4%.

При цьому, аби виправдати ситуацію Уряд і НБУ розповідали про:

- «гнучкий стабілізаційний курс»;

- «планове коливання у контрольованих межах», які викликані «об'єктивними факторами».

Спочатку це була – «посівна кампанія», яка зумовила зростання попиту на пальне, що у свою чергу потягнуло «тимчасове» зростання попиту на валюту («посівна» закінчилась, але валюта до попередніх рівнів так і не повернулася). Потім було «збирання врожаю», що так само «вплинуло на коливання курсу» і т.п. речі;

- «періодом масового літнього відпочинку» – українці поїхали відпочивати, а отже їм знадобилася валюта (суто політична заява). Відповідно до звітів туристичних операторів: у відповідні періоди цього року, в порівнянні з минулими (на фоні заяв про «зростання добробуту») люди менше виїжджали на відпочинок за межі України, а, отже, менше потребували валюти.

Стосовно капіталізації, то за останні півтора роки Україна демонструє найгірший показник динаміки ринкової капіталізації, як держави в цілому, так і громадян зокрема. Хоча «е-декларування» до якого було залучено тих, хто працює на вищих щаблях влади показало, що є громадяни, які мають стабільне збільшення статків (але це не об'єктивні дані щодо всіх громадян України).

Згідно досліджень інвестбанку Credit Suisse, Україна входить до групи держав, які мають найнижчі покажчики доходу на дорослу людину на рік (менше $5 тис.). При цьому в поточному році в Україні зросла частка дорослого населення, серед країн, які мають найнижчий добробут до 2,5% (15 років тому – 2,1%, у 2008-у – 1,3%).

Різке погіршення сталося за два роки (2014 – 2016) через стрімке знецінення національної валюти. Слід зазначити, що у Північного сусіда ситуація не краща: 2000 – 3,7%, 2008 – 2,0%, 2016 – 2,9%.

Відповідно до повідомлення Державної служби статистики, сьогодні вважають себе бідними більш як 72% Українців. І це не межа. Продовжує існувати безліч факторів, які впливали і продовжують впливати на погіршення рівня забезпечення населення.

До кінця року кількість громадян, які живуть на межі бідності зросте:

- по-перше, на початку грудня населення вперше отримало платіжки за новими цінами за повний місяць опалювального періоду.

- по-друге, у повному об'ємі стане зрозумілим, як впливає нова ціна на електрику на бюджет родин (дні стали ще більш короткими та прохолодними, а отже, використання електрики збільшилося).

- по-третє, дадуть про себе знати нові ціни на алкогольні напої;

- по-четверте, до кінця року слід очікувати підвищення ціни на всі групи товарів та послуг на 10 – 17% через зростання ціни на газ.

Нагадаю, з 1 грудня 2016 року «Нафтогаз України» «підвищив мінімальні ціни на природний газ для промислових споживачів». У порівнянні з листопадом цього року мінімальну ціну піднято на 400,80 грн за 1 тис м3, що складає 5,4%, тоді як максимальна буде підвищена на 4,8%, або на 394,80 грн за 1 тис м3.

На рівень ціни, за розрахунками самої компанії, будуть впливати: обсяги закупівель, умови оплати, стан попередніх розрахунків (наявність боргів) тощо.

Зрозуміло, що нову ціну виробники тепла включать у тариф, а ті, хто отримує послугу будуть змушені включити її у кінцеву вартість товарів та послуг, що автоматично потягне за собою підняття цін для споживачів.

Враховуючи те, що наші «підприємці» звикли не просто перекладати на плечі кінцевого споживача (народ) всі витрати, але й при цьому заробляти, то це дає право припустити, що ціну вони піднімуть на 10 – 17%. Таким чином громадяни опиняться під подвійним «ударом».

З одного боку підприємства-виробники тепла збільшать для них тариф на 7 – 9%, з іншого боку це відіб'ється на цінах на промисловому та харчовому ринках (спочатку магазини, потім всі ті, хто надає послуги).

Водночас підняття ціни на газ ще більше ускладнить ситуацію з опаленням будинків. На місцях, як у маленьких містечках, так і в містах обласного значення по всій території України, вже сьогодні говорять про те, що ситуація вкрай складна.

Підприємства ЖКГ, які надають послуг з опалення, отримують не тільки непомірні рахунки за газ та електрику, але їх обклали ще й штрафами.

Монополісти («обленерго», «облгази») користуючись тим, що підприємства не можуть розрахуватися повністю і вчасно через те, що люди не мають можливості платити – виставляють штрафні санкції, що ще більше погіршує фінансово-економічний стан підприємств.

На підставі формальних рішень судів виконавчі служби арештовують рахунки теплопостачальних організацій, що фактично унеможливлює будь-яку їх стабільну роботу.

Таким чином ми стоїмо на порозі колапсу не тільки галузі, а й можливо всієї країни. Якщо тенденція зберігатиметься й далі, то виникне ланцюгова реакція: підприємства не платять, бо не мають обігових коштів, які їм не платить населення; споживачі не платять через те, що з одного боку не отримують якісну послугу, а з іншого у них немає чим платити (з підняттям мінімальної зарплати у 2 рази – ситуація стане тільки ще більш гіршою – відміни субсидій).

Коло замкнулося. Якщо держава не втрутиться у найближчий час, то країна втратить галузь, а зимою це означатиме тільки одне – пологове вимерзання населення.

Отже, відповідаючи на питання: чи є в Україні покращення, на підставі об'єктивних даних можемо констатувати: ні, не має.

Нажаль, але фахівці не вбачають об'єктивних підстав для того, аби говорити, що слід чекати «покращення добробуту населення» не тільки у найближчий, але й у далекій перспективі.

Сергій ОСОЛОДКІН

Фото FINANCE.UA