Хто ризикне напасти на «лева»?
Так і у повсякденному, а тим більше політичному житті – «вкусити лева» наважуються відважні, які не бояться говорити правду в очі, не бояться за наслідки. Часто у політиці на ділі «лев» це той, хто насправді харчується трупами. Такі «падальники» бояться відкритого бою і часто нападають зі спини, адже їм бракує сміливості сказати щось в очі справжньому «леву», а бути «героєм» в очах електорату хочеться. Що робити?
Що робити тим, кому «справами» треба доводити господарю, що ти не даремно їси його хліб? Треба якось демонструвати свою значущість, і те, що ти захищаєш його інтереси і відстоюєш його «славне» ім'я.
Викручується хто як може, і у кого на скільки вистачає мізків...
Ситуація, яка склалася у Херсонській області після того, як обласна рада спочатку зняла з посади колишнього свого Голову, а потім стала показувати «зуби» і попросила обласну адміністрацію віддати повноваження, які вона «делегувала» їй багато десятиліть тому, все більше набуває розголосу та загострення.
Ситуація нагадує боротьбу двох «левів» («шакала» і «героя»)...
У те, що між ОДА і Облрадою панує «дружба» і «взаємопорозуміння» «вірять» звичайно ж всі. Ми «віримо», що всі слова про «любов» один до одного є щирими і правдивими.
«Любити-то» «люблять», але, як тільки видається нагода, не забувають «увіткнути ніж у спину».
Зрозуміло, що головне протистояння відбувається не між особистостями (хоча й це присутнє), головні «військові» дії розгортаються між двома політичними партіями. Одна з «провідних» сил стабільно втрачає, тоді як інша набуває.
Не буду говорити про результати опитувань, їх може намалювати хто завгодно і які завгодно (на замовлення того, хто оплачує). Інша справа, уважно відстежувати те, як політичну силу сприймає народ. Чим він готовий «віддячити» політикам за «турботу»? Чим на ділі можна висловити саму турботу? Правильно – справами. Яких від більшості партій не дочекатися як снігу у Херсоні у «холодний» полудень липня.
Як не дивно, але цікавий варіант прояву турботи запропонував новий Голова Обласної ради, який після обрання на посаду зробив кілька нестандартних кроків і які, як виявилося згодом, стали народу до душі. Владислав Мангер (новий Голова обласної ради), «запропонував» обласній державній адміністрації такі нововведення, що навіть у тих у кого не голова, а більярдна кулька й у тих волосся «встало дибки». Виявляється, що жити і працювати без «цінних» вказівок президентської гілки влади цілком можливо. І нічого «кримінального»» Пряма норма ст. 5 Конституції України: «... Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування... Ніхто не може узурпувати державну владу».
Виявляється, що той самий народ, про який говорить Конституція, уважно слідкує за тим, що відбувається у владі, і насправді готовий підтримувати її цікаві кроки. Приклад обласної ради та її Голови готові наслідувати в області. Кілька районних рад одразу готують відповідні проекти рішень, які збираються винести на найближчі свої сесії, якими так само збираються зробити «пропозицію» районним державним адміністраціям – повернути частину «делегованих» повноважень.
Я вже не раз говорив і писав про те, що структура «президентської» вертикалі, це той самий «атавізм», який залишився від Радянських часів, коли Ради (а вся влада знаходиться саме у їх руках) «делегували» партійним структурам КПРС повноваження, фактично віддавши владу в руки партійної номенклатурі. Компартію визнали незаконною і навіть заборонили, а те, чим вона успішно користувалася понад 70 років – «делегованими повноваженнями» чомусь у її послідовника «президентської вертикалі» не забирають? Чому? Чи не тому, що тоді стане зрозумілим, що ця гілка влади непотрібна, і що вона даремно проїдає народні гроші?
Обласна рада демонструє приклад, як можна працювати самостійно. Я говорив, що не буду здивований, що якщо слідом за облрадою забирати повноваження у РДА почнуть і в районах.
«Лед тронулся, господа присяжные заседатели, лед – тронулся. Командовать парадом буду я», - Остап Сулейман Ибрагим Берта Мария Бендер-бей, главный герой романа Ильи Ильфа и Евгения Петрова «Двенадцать стульев», «великий комбинатор», знавший «четыреста сравнительно честных способов отъёма денег».
Лід почав рухатися. Думаю, це тільки початок, що з часом РДА взагалі залишаться без повноважень, стануть «технічним додатком», який буде скорочений як непотрібний, а приклад Херсонської обласної ради підхоплять і у інших областях України. Чим не «децентралізація», тільки під новим кутом зору – без узурпованого диктату?
Пропозиції, які прозвучали від нового Голови облради не могли пройти непоміченими представниками влади, адже він підняв руку на «святе»! Як з ним боротися? Виявилося, що його дії помічають, про нього говорять, його наслідують? Треба ж якось «понизити» авторитет людини, яка тільки встала до керма і такий успіх.
Чим «дістати», якщо публічних гріхів немає? Треба щось вигадувати.
Один з місцевих сайті вирішив «прогнутися» і «потаскати» прізвище Голови облради у «зубах». На щось креативне мізків у авторів невистачило, вирішили піти перевіреним шляхом – компіляція (поєднання): «зв'язали» між собою два прізвища (один начебто покриває гріхи іншого). На що розраховували? На те, що більшість не розібравшись у чому суть, клюне на чергову «качку».
Матеріал, який розмістили на сайті назвали «голосно»: «Скандальный подчиненный Мангера регулярно выезжает за границу». Навіть не читаючи матеріал одразу просякаєш несприйняттям і «підлеглого», і Мангера: «погані» люди (всім жити складно, а вони «жирують»).
У матеріалі автор, який так і не ризикнув назвати своє ім'я, досліджує «життя» свого героя – головного лікаря Комунального закладу «Херсонський психоневрологічний будинок-інтернат Херсонської обласної ради».
Ламаючи канони побудови матеріалу, одразу дам відповідь на питання: чи насправді головний лікар є підлеглим Мангера? Ні. Сам по собі Мангер ні як особа-людина, ні як особа-посадовець не має прав приймати або звільняти з посади керівників комунальних установ – вони йому не підвладні. Це можуть зробити виключно депутати – колегіальний орган місцевого самоврядування, який від імені громади розпоряджається власністю. Заклад «комунальний», а отже приймає й звільняє з посади першу особу (яка потім керує установою від імені Ради) тільки Рада, а її Голова, як уповноважена особа, підписує з посадовою особою Контракт. Т.т., навіть якщо Голова ради буде стрибати вище власної голови, він не зможе самостійно ні прийняти, ні звільнити головного лікаря з роботи. Сесія й тільки сесія. Голосування. 33 голоси «за», і рішення законне.
Чи знає про це автор матеріалу? Повинен. Навіщо пише неправду? Так треба.
Далі у матеріалі автор досліджує скільки разів, починаючи з 2004 року, його герой бував за кордоном.
Як би між іншим, але дуже «правильно», звучить інша, на мій погляд головна інформація – протиставлення: «В 2015 году, еще в бытность А. Путиловым главой Херсонского областного совета, аудит КУ «Агентство развития совместного имущества территориальных общин Херсонского областного совета» показал многочисленные факты финансовых злоупотребления Шутикова, который создав свое маленькое феодальное владение на базе диспансера, попросту говоря обворовывал бюджет и своих подопечных». Все, що написано правда? Де кримінальна справа? Де гучний скандал? Де вирок суду? Чому ще у 2015 році матеріали не були покладені у основу кримінального провадження? Можливо там щось було не так? Втім, зараз не про це.
Далі автор виходить на головну думку («добрий» – «поганий», «тодішній» – «теперішній»): «Дело запахло тюрьмой, но получение Одарченко мандата нардепа и приход Мангера в областном совете спасли Шутикова от решетки. Выступив несколько раз на агитсобраниях одарченко-мангеровской «Батькивщины», рассказывая о своей неугодности Путилову и обеспечив голоса Одарченко, Шутиков заработал себе индульгенцию за прошлое воровство и карт-бланш на будущее.
Почему бы после этого не попутешествовать, если Мангер прикроет».
Все встало на свої місці. Головна думка матеріалу озвучена. Те, про що повинен винести читач сформульовано й висловлено: Мангер ледь прийшовши до влади вже прикриває тих, хто розкрадає майно держави і живе на нечесно нажиті гроші! «Висновок»: які погані Мангер і Одарченко (ну й «герой», хоча він не головний), ату їх. Поки не прочитав цей матеріал був переконаний, що «Батьківщина» це Юлія Тимошенко, а виявляється, це власність Одраченко-Мангера!..
Ну, що ж, коли такі справи, то треба до відповідальності притягати всіх!
От тільки, до чого тут Мангер (ну, й Одарченко звісно)? Публікуючи матеріал сайт наводить графік виїзду «героя» за кордон. Там вказується не тільки дати й місця перебування, а навіть вид транспорту, яким той пересікав державний кордон України. У його діях є кримінал? Правоохоронні органи повинні це довести, суд винести вирок.
Цікава деталь: останній перетин державного кордону «героєм», як видно з опублікованого матеріалу, стався 20.05.2015 4:42:12, через термінал у аеропорту Бориспіль. Т.т., це сталося за 16 місяців до того, як Мангер посів посаду Голови обласної ради, і за 18 до того, як став депутатом обласної Ради. То ж як він міг «прикривати» «поганого підлеглого», у якого на той час був інший «керівник». Що заважало тодішньому Голові обласної ради звільнити його? Повноважень не вистачало? А у Мангера виходить вони є? Чому попередній Голова облради (вже цього скликання) не виносив питання на розгляд сесії, якщо у діях керівника комунального закладу був склад злочину?
Ось вам яскравий приклад того, як елементарним підтасовуванням фактів можна створити картину вини тієї самої «невістки», якої й вдома-то останні три дні не було...
У авторів не вистачило розуму й майстерності вигадати і написати щось більш «тонке», а тому пов'язали між собою перше, що трапилося під руки. Але ми ж з вами пам'ятаємо, що: «В одну телегу впрячь не можно осла и трепетную лань...»
Підняти голос на «лева» не ризикне жоден шакал, а от поскавчати з кущів – скільки завгодно...
Сергій ОСОЛОДКІН
