Сергей Осолодкин

Заслуженный журналист Украины

Політика повинна бути політичною

Політика повинна бути політичною
Не дивлячись на те, що життя в Україні як ніколи раніше заполітизоване – реальну владу сфокусували в руках 5 – 6 політичних сил,які представлені у Верховній Раді України, самі партії продовжують жити уособленим життям: вони самі по собі, народ сам по собі.

Кожен раз, коли політки говорять «розумні» слова, що життя в державі потребує змін – ми з ними погоджуємося. Насправді, країна потребує змін. Але змін не «взагалі», а саме тих, які будуть спрямовані на покращення життя людей. Що на ділі?

Зміни є, але від них «покращення вже сьогодні» відчувають не пересічні громадяни, життя яких з кожною «зміною» все більш погіршується, а ті, хто взявся «покращувати» життя народу – його слуги: партократи, депутати, прем'єри, президенти, губернатори, прокурори, поліціанти...

От вам свіжий приклад. З 1 жовтня поточного року Уряд країни розпочав новий масштабний експеримент, у ролі піддослідних пацюків – народ. В Україні відмінено регулювання цін на продовольчі товари. Мета? Дослідити, як це вплине на життя громадян. Хтось знає результат?

Думаю більшість з тих, хто читає цей матеріал – люди стануть жити ще гірше, вони витрачатимуть ще більше грошей на оплату за харчі. Ті ж, у кого грошей немає (адже пенсії, соціальній виплати і зарплати не підвищуватимуть), будуть ще більше недоїдати, і врешті-решт помруть.

А що влада? Її завдання «правильно» подати «покращення». Клерки, прес-служби, продажні ЗМІ подають це як чергову «перемогу» влади над страшним комуністичним минулим. Нас переконують, що Постанова, яку прийняв Уряд минулого тижня, дозволить «боротися» з пережитками радянського періоду, коли все було «зарегульовано».

Що ж, провладні партії і тих, хто на них працює можна «привітати» – вони насправді отримали суттєву «перемогу» (правда над народом). На додачу до захмарних тарифів на електрику та газ, на воду та опалення, на зв'язок та послуги ЖКХ, відтепер маємо ще й узаконене підвищення ціни на харчі.

Так, насправді, навіщо нам пережиток Радянського періоду, коли держава утримувала, контролювала та регулювала ціни для того, аби громадяни, які насправді отримували зовсім невеликі зарплати та пенсії (можна подумати, що зараз вони стали більшими) могли пристойно харчуватися, одягатися, і, в принципі, не помирати від голоду, холоду та хвороб?

Відтепер, коли держава зняла з своїх плечей «тягар» регулювання ціни, ми повинні радіти, що досягли ще вищого рівня «покращення».

Правда, слід відзначити, що відміну регулювання цін у форматі так званого «пілотного проекту» (який чомусь одразу вирішили розповсюдити на всю країну) запровадили лише на 3 місяці (під час якого будуть уважно вивчати ситуацію, моніторити ціни і т.і.), потім будуть вирішувати: регулювати ціни й далі чи залишити як є.

Ми з вами пам'ятаємо, що немає нічого більш постійного чим те, що введено «тимчасово». Щось підказує мені, що це рішення так і залишиться... За три місяці або ішак «здохне», або падишах «помре»... «Падишах», кажуть, збирається «жити» щонайменше два терміни...

Ця Постанова КМУ яскраво підкреслює ще одну річ. Звертаю вашу увагу, що останнім часом в Уряді все частіше стали говорити про те, що ось-ось і вони почнуть відміняти свої ж рішення щодо підняття тарифів, збільшення цін на те або інше, відміняти заборонні Постанови та Розпорядження і все це станеться наступної весни. Чому?

Чому навесні, а не сьогодні слід відміняти грабіжницькі ціни на газ? Чому навесні обіцяють відмінити «несправедливі» тарифи на електрику? Чому навесні обіцяють переглянути норми споживання?

Варіантів відповіді може бути кілька. Перший. Тому, що Уряд не уявляє як пережити зиму. За оцінками незалежних аналітиків і експертів країна майже не готова до зимового періоду: у нас немає запасів газу, нафти, твердого пального тощо.

Чи звернули ви увагу на те, що Уряд Гройсмана практично не піднімає тему підготовки до зими? Якщо Яценюк (як політик) на цьому будував свою лінію «турботи» про населення, про це постійно говорили і чи не кожні два тижні розповідали скільки чого заготовлено на зиму, то Гройсман про це «мирно» мовчить. Народу не розповідають про готовність комплексу до роботи взимку.

Чому? Звідки така таємниця? Чому мовчать? Чому пошепки було сказано, що у нас проблеми з виробництвом електрики?

Минулої зими ми не виживали самостійно – купували її у Росії. І це зрозуміло: у нас немає потужностей для того, аби вижити самостійно. Так було побудовано систему. Щось змінилося за літо? Було побудовано нові центри, які виробляють електрику? У нас з'явилися нові потужності?

Ні. А якщо їх немає, і ми «патріотично» відмовилися від російської електрики, то як ми будемо жити? Дві третини виробництва тепла побудовано на електричному струмі. Навіть там де опалення відбувається за рахунок газу – там стоїть автоматика, яка потребує управління від електричних приладів.

Зрозуміло, що ТЕЦ самі себе забезпечать електрикою для роботи місцевої автоматики. А далі? Як бути далі? Якщо у місті 3 – 5 годин на добу не буде електрики, бодай у одному мікрорайоні, то багатоповерхівки залишаться без опалення і гарячої води – підкачка зупиниться. ТЕЦ має потужності тільки «випустити» воду від себе, далі її прокачують насоси, які працюють на електриці.

Що буде з приватними будинками де встановлені котли? Вони без електрики працювати не будуть. Що робити? Запасатися дровами, встановлювати «буржуйки» якими опалювати одну кімнату і на ній же готувати їжу? А що буде з магістралями?

Якщо ТЕЦ працюватиме (а різні мікрорайони будуть відключати віяльно), то там будуть змушені знижувати тиск, адже поки не буде розбиратися вода (не працюватиме підкачка), вона стоятиме у трубах, а тиск на виході буде зростати.

Результат? Постійні розриви трубопроводів. Технологи переконують: постійні зміни режиму роботи обладнання то на підняття тиску, то на його скидання, вже через короткий термін такої експлуатації відіб'ється на обладнанні – воно почне виходити зі строю, а перспектива аварій збільшується у десятки, якщо не у сотні разів.

Що буде з електрикою незрозуміло ще й тому, що немає відповіді на питання, а що у нас із запасами твердого пального? Що з вугіллям? Звідки цієї зими «героїчними» проривами будемо його завозити?

Знову нам будуть розповідати про «перемогу», коли чергове судно доставить кілька сотень тон вугілля (яких вистачить на кілька годин роботи однієї ТЕС) з протилежного боку земної кулі? Чим займається Уряд? Саморекламою? Виборчим процесом? Агітацією за провладні партії? «Військовими» діями місцевих призначень? Чи тихим розкраданням державного бюджету? Якими є результати підготовки до зими? Відповідь дасть зима.

Нажаль ночі стають все довшими і холоднішими, а дні все коротшими і менш «спекотними». Якщо Бог не пошле й цього року на Україну теплу зиму, як рік тому, то відповідь буде не страшною, а жахливою.

То, чому ж Уряд «покращення» обіцяє навесні? Відповідь друга (більш реалістична). Тому, що розуміє, що до весни він не доживе; тому, що бачить, що у нього 3 – 4 місяці для того, аби ще щось вкрасти, а весною народ візьме вили і винесе його разом з Парламентом та Президентом.

Може випадково, а може й ні цими днями заявили про те, що готові почати «боротьбу» з тарифами «профспілки». Чи не запізно? Що таке профспілки сьогодні? Це не більше ніж декорація, як прикриття діяльності місцевих «ділків».

В останні років 10, ми чуємо «профспілки» тільки тоді, коли приходить час виборів, чи треба організувати картинку народної «волі» під стінами Парламенту. Цього разу представники «профспілок» заявили, що відбудеться маніфестація за зниження цін, збільшення заробітних плат і пенсій, у якій візьмуть участь кілька сотень тисяч людей.

Така заява, особисто для мене, є покажчиком того, що в Києві насправді відбуваються певні процеси, які вказують на те, що ситуація і з підготовкою до зими, і з політичним протистоянням як між гілками влади, так і всередині самих партій настільки складна, що настав час готуватися до радикальних кроків.

Саме розуміючи це, деякі «профспілкові лідери» вирішили своєчасно підсуєтитися і підготувати підґрунтя для розкрутки власних імен, аби потім знову вішати локшину на вуха електорату: ми були першими. Подивимося чи багато людей братимуть участі у акції, яку збираються проводити під стінами ВРУ. Чому? А що Кабмін, ні в чому не винен? А що Президент, вже більше не переймається питанням гарантуванням конституційних права громадян на достойне життя?

«Лідери» профспілок знову вирішили погратися у «народну непокору»? Чому «погратися»? Та тому, що під будівлю ВРУ з боку Маріїнського парку багато людей не «поставиш»: дві – три тисячі і площа «переповнена». Т.т. для телевізійної картинки достатньо, а для реального впливу? Тими тисячами владу не налякати.

Якби готували насправді велику акцію і сподівалися, що її підтримує багато людей, то як мінімум почали би з Майдану, а потім би пішли пікетувати будівлі Уряду, Ради, Адміністрації Президента.

А так? Все буде як завжди: з 7 до 9 зберуть людей, з 9 до 12 погаласують перед камерами, потім журналісти поїдуть монтувати сюжети для новин, «лідери» підуть смачненько пообідати в урядову «харчевню», потім з'являться у вечірніх ток-шоу, під час яких розповідатимуть як вони «кров проливали» за «щастя народу». Рекламна кампанія.

Про акцію поговорять 1 – 2 дні, потім про неї забудуть. Чи зверне увагу на таке «шоу» влада? Малоймовірно. «Переможцями» на два дні стануть «лідери» профспілок, які на цей час переберуть на себе увагу відвойовуючи у партій, які засідають у ВРУ, трішки електорального пирога.

І все ж, говорячи про інфантильність партій як таких, було б неправильним не згадати одну з політичних сил, яка представлена у Парламенті з досить скромними позиціями, яка в останній час робить все більш переконливі кроки для того, аби повернути собі колишні лідерські позиції. І хоча роблять вони це за рахунок популістських заяв і дій та все ж, слід сказати, що на фоні правлячої партії ця політсила має певні успіхи.

Не роблячи реклами політичній силі, слід відзначити, що її позиції на загальноукраїнському рівні міцніють, а ті кроки які там роблять, можуть насправді стати шляхом політичної реінкарнації. Представники партії все більше перебирають на себе владу на місцях, і Херсонська обласна рада стала тому яскравим прикладом (мається на увазі зняття з посади колишнього Голови облради від БПП, і приведення до влади власного представника).

Максимум на що спромоглася провладна сила, яка, як і раніше, все ще вважає себе «провідною» і «передовою» (а на ділі не має навіть простої більшості для прийняття рішення ні на місцях, ні у Парламенті), так це звинувачувати партії опонентів та їх прихильників у тому, що вони «не патріоти», які будучи «ватниками» «розгойдують човен» і «працюють на Москву».

Чому купка людей від політики вважає, що вона вправі ображати інших? Чому одні не чують інших? Класичні питання, яким кілька століть. Завжди були прихильники і противники правлячої сили. Але, одна справа коли вихід із ситуації шукають нормальним цивілізованим шляхом, інша коли використовують силу, погрози, шантаж тощо.

Нагадаю, що під час виборів нового голови Херсонської обласної ради, які відбувалися тиждень тому, депутати «більшості» (т.т. ті, хто голосував за відставку колишнього Голови і обрання нового) отримували від «меншовиків» (т.т. тих, хто прийшов у раду як переможці і колись мали «більшість») різні погрози, наприклад у втраті бізнесу (якщо братимуть участь у голосуванні).

Один з депутатів демонстрував СМС, у якому йшлося, що якщо він не вийде з зали і візьме участь у голосуванні, то його дитина більше не буде навчатися у вищому навчальному закладі. Що це, як неполітичний тиск на людей, які прийшли у раду виконувати волю народу?

Фактично це боротьба влади з власним народом. Це не збройний конфлікт, його неможна назвати «громадянською» війною, це політична «гібридна війна», про яку говорять, коли згадують події на Сході.

Чи розуміє влада чим вона ризикує? Так, чудово. Розуміє, що її політика «проїдання» і «розкрадання» не чим не краща від тієї, яка була три роки тому (по окремим позиціям – гірша).

От і говорять в Уряді про покращення навесні тому, що розуміють, що зима буде жахливою і останньою для нього.

Партії. Чому ж мовчать партії? Чому не діють? Вже вкотре я дивуюся тому, що й як роблять лідери партій, які представлені у ВРУ. Чому мовчать інші політичні сили? Де вони? Чи працюють вони? Чи намагаються хоч щось робити? Де ліві?

З усього колись суттєвого прошарку «лівих» на плаву залишився тільки «Союз лівих сил». Чому? Чому люди такі інертні? Чому вони не хочуть нічого робити для себе? Чи інфантильність і інертність мас, це саме те, на що розраховує влада, коли поводить себе саме так, розуміючи, що люди не будуть воювати навіть за власні інтереси?

Звідки така аморфність у людей? Чому вони не самоорганізовуються? Дивні речі відбуваються в суспільстві. З одного боку громадяни постійно скаржаться на те що вони живуть погано, а з іншого нічого не роблять для того, аби покращити власне життя.

Кожен раз коли приходить час вибирати, подавляюча більшість населення залишається вдома і спокійно спостерігає за тим, як маленька купка людей, яка голосує або за гроші, або під примусом – знову й знову «здає» державу в рабство.

Чому народ дозволяє так званим «активістам» діяти від свого імені? Якщо більшість мовчить, значить задоволена. Виходить «меншість» перетворила «більшість» на слухняне стадо? Два собаки випасають стадо баранів... Класика!
Що заважає вийти на вулицю відстоювати свої права? Хто заважає взяти на себе сміливість і сказати владі, що вона діє не так, що їй час піти геть?

Хоча, «Що це дасть», - запитаєте ви? І можливо будете праві. Три роки тому вже був розіграний силовий сценарій. Наслідки? «Маємо те, що маємо», - живий класик Леонід Макарович Кравчук, який сказав крилату фразу як і його попередник Леонід Ілліч Брежнєв: «Економіка – повинна бути економною».

Ризикну сказати й я: «Політика – повинна бути політичною». Політичні сили повинні зрозуміти, що вони мають не просто давати обіцянки, а нести відповідальність за їх невиконання. Часто мене запитують членом якої б партії я став?

Мабуть тієї, яка введе кримінальну відповідальність за невиконані обіцянки. Якщо партія знаючи, що у разі невиконання обіцянок буде розпущена, а її члени будуть притягнуті до кримінальної відповідальності все ж обіцятиме, тоді можна говорити, щодо до влади приходять відповідальні політики.

Аналітики переконують, що наступної весни (провладні сили опосередковано це доводять своїми діями), нам слід чекати кардинальних змін у житті держави. Про це говорять й астрологи – у 2017 році закінчується черговий сторічний цикл. Згадайте всі події, які пов'язані із 17 – 19 роками у різні століття.

Можливо розуміючи це влада зайнялася ще більш інтенсивним накопиченням вторинного капіталу (у т.ч. й за рахунок відміни регулювання цін на продукти харчування)?

Може саме тому нам радісно сповістили, що у нас чергова «перемога» – влада отримала ще $2 мільярди у борг, який буде повертати не вона, а ті самі «маленькі» українці, які залишаться жити тут, коли сьогоднішні «вожді» полетять у «теплі» країни і крутитимуть звідти нам дулі великими пальцями ніг...

Перемога, програш, чи чергова зрада? Вирішуйте самі...

Сергій ОСОЛОДКІН

© 2020 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: kherson.inform@ukr.net, контакти, архів