Старі знаряддя – старої політики…
Влада тішиться тим, що їй вдалося зробити «прорив» у економіці – минулого тижня в Україну надійшов довго очікуваний транш від головного економічного «спонсора» України – Міжнародного валютного фонду (МВФ) у розмірі $1 мільярд.
І хоча очікували значно більше, а чекали більше року, але влада видала це за чергову свою перемогу. А що від цього пересічним громадянам? Як це позначиться на їх житті?
В Уряді і у Президента переконливо запевнили, що разом з мільярдом від МВФ, будуть ще «вливання» від інших позичальників (очікують приблизно ще стільки ж?).
Та що ж від цього громадянам? Чому вони повинні «радіти», що до кінця поточного року, як заявив Порошенко, Україна можливо отримає ще один транш від МВФ (про яку суму йдеться не повідомляється).
Від цього запозичення щось «перепаде» громадянам? Ні. Вже відомо, що левова частка піде на поповнення золотовалютних резервів (які значно зменшилися, особливо у кілька останніх тижнів, коли НБУ вийшов на ринок і почав продавати валюту задля підтримки гривні), а ще частина піде на погашення зовнішніх боргів попередніх періодів.
А є щось приємне для громадян? Так, для тих, хто торгує валютою. Після того, як стало відомо, що гроші МВФ дає, падіння курсу гривні призупинилося і дещо стабілізувалося. Нас запевнили, що наступні надходження призведуть до того, що валюта стане ще більш дешевою, а курс впаде нижче відмітки у 25 грн/$. Чи станеться «покращення» далека перспектива, а реалії такі:
- чергове збільшення цін на електрику, яке сталося 1 вересня, зовсім не порадувало українців.
- опалювальний сезон, коли у листопаді надійдуть рахунки за перший місяць опалювального періоду – настане прозріння.
Вже сьогодні зрозуміло, що більшість мешканців Херсону, які не матимуть фінансових можливостей оплачувати неймовірні рахунки, кинуться оформлювати широко розрекламовані субсидії. Але, здається, відповідно до тих обережних заяв, які роблять в Уряді, гроші отримуватимуть далеко не всі. Як бути? Особливо з урахуванням того, що паралельно із зростанням цін на електрику та опалення зростають ціни на все інше.
Фахівці ринку нафтопродуктів констатують: підвищення ціни на пальне відбувається постійно, в середньому 1 – 2 рази на тиждень. Зрозуміло, що більш дороге пальне відбивається на цінах на товари та послуги. Чому? Тому, що для того, аби доставити товар у магазин, постачальнику доводиться включати підвищену вартість пального у ціну товару. Саме тому вартість пального щодня відбивається на вартості продуктів. Подивіться на цінники, і ви побачите: той товар, який у понеділок мав одну ціну, у середу став дорожчим, а у суботу ще більш дорогим.
Теж саме з ліками. За тиждень ціна на кожну одиницю товару зростає в середньому на 2 – 4 гривни. При цьому зарплати, пенсії, соціальні виплати залишаються незмінними. Всі заяви Уряду щодо збільшення виплати не витримують ніякої критики. «Доплати» обіцяють у грудні, а купувати їжу та ліки треба сьогодні. Я вже не говорю про те, що деклароване підвищення у майбутньому, вже сьогодні відстає від рівня цін. Т.т., збільшення тарифів буде значно вищим ніж обіцяні доплати. Отже, для того, аби покривати витрати на ЖКГ, електрику, газ люди будуть змушені знову економити на харчуванні і лікуванні. Про купівлю речей мова не йде, так само як і про відпочинок (про це свідчать результати курортного сезону, який закінчився на Херсонщині).
Не дивлячись на те, що цього року наша область прийняла рекордну кількість відпочиваючих (вперше за роки Незалежності), підприємці, які надавали послуги на узбережжі морів по харчуванню та розвагам, констатують: прибутки скоротилися. Курортники не готові були платити не тільки за розваги, але й за харчування у кафе та ресторанах: більшість споживали ті харчі, які привозили з собою. Власники приватних готелів та квартир розповідають: відпочиваючі привозили з собою не тільки картоплю, моркву, цибулю та заправку для борщу, а й заморожене м'ясо...
Це пов'язують з тим, що у людей не вистачало грошей на організацію повноцінного відпочинку. Замість того, аби насолоджуватися купанням у морі та загорати, господині по кілька годин на день відстоювали біля плит для того, аби годувати родини.
А які перспективи? Чи є шанси на те, що «покращення» все ж настане?
Політики про це поки мовчать. Взагалі початок цього політсезону на всеукраїнському рівні видався якимось кволим. Чого, правда, не можна сказати про Херсонську область. Перший прояв активності стався у останні дні літа, коли депутати обласної ради спробували відправити у відставку Голову облради Андрія Путілова.
Відкидаю всі емоційні заяви і дії, просто констатую – все сталося так, як планувалося. Правда пану Путілову вдалося «зберегти» обличчя і він пішов з посади за «власним бажанням». Політики, судячи з усього, на рівні Києва, дійшли згоди і вирішили не «рвати на шматки» колишнього Голову облради, а відпустили його з миром.
Разом з виходом у відставку Путілов пішов у політичне небуття. Формулюванням «за власним бажанням» можна обдурити хіба що дуже наївних селян. «Власне бажання» було продиктоване рішенням депутатів. Якби не результативне голосування на сесії, коли питання «про відставку» підтримала абсолютна більшість, то Андрій Станіславович й надалі б керував радою.
Відтепер у облраді нова проблема: хто стане наступним Головою? Фракція БПП під час засідання Президії наполягала на тому, аби питання обрання нового Голови було розглянуто негайно, на позачерговій сесії.
Частина місцевих політиків розуміючи, що ситуація не з кращих, одразу запропонували – не поспішаймо, візьмемо тайм-аут для консультацій і визначимося з можливими претендентами? Під час сесії жодного прізвища, від жодної політсили!
Здається у БПП забули, що у них проблеми, і що вони не зможуть привести у крісло Голови свою людину (у кулуарах активно говорили про те, що новий Голова знову буде від БПП). Якщо так, то тоді логічним є питання: навіщо було все це затівати, як що із зміною прізвища Голови, нічого не зміниться? Адже це тільки для непосвячених звучали запевнення, що депутати борються не проти БПП, а «воюють» з особою (таке формулювання не тільки не відповідає дійсності, але й суперечить існуючий ситуації).
Вже після того, як Путілов програв Одарченко проміжні вибори до ВРУ, стало зрозумілим, що наступним кроком буде заміна Голови облради, у крісло якого приведуть людину з іншої політичної сили (а далі, скоріш за все, заміна й Голови ОДА). І справа тут не у Путілові та Гордєєві. «Воюють» не особистості, а політичні сили.
Скільки б не говорили, що в країні все «спокійно», скільки б не повторювали: «У нас немає розбіжностей між гілками влади, а тим більше політиками першого ешелону влади», життя доводить протилежне: все це казки для заморських бенефіціантів України (замилювання очей і показова «дружба»).
Розбіжності є. Протистояння є. «Дружби» немає, вже давно, навіть у таборі «демократів», що вже говорити про «військові дії» між БПП та НФ. Сучасне «протистояння» набуло нових форм (менш виражений публічний характер), але його наслідки очевидні. Зрозуміло, що існують певні домовленості (наявність окремих фігур у певних кріслах державного рівня доводить це), які забезпечують дуже крихке «порозуміння». Аналітики переконують: це «мир» на рівні «війни компроматів» (кожен має свій). Досить зробити один необачливій крок, як від «мирних домовленостей» не залишиться й сліду, «війна» набуде публічності, а компромат полетить тонами.
Зверніть увагу: не дивлячись на всі гучні заяви і повідомлення про те, що чи не кожного дня відбуваються десятків обшуків, затримань і навіть арештів, за всі роки (і навіть після того, як Яценюк пішов з посади, а Луценко став Генеральним), ми так і не стали свідками жодного голосного вироку суду за участі «знакових» фігурантів. Чому? Чи не тому, що ГПУ і поліція роблячи гучні заяви – не роблять нічого, аби справи були доведені до логічного завершення – судового вироку? У першу чергу це стосується тих осіб, які мають відношення до політичних сил, керівники яких входять у коло тих, хто полюбовно домовився між собою (може навіть підписали Пакт про те, що вони не нападають один на одного?). Зовнішні «активності» є, а справ у суді немає. Обивателю натомість продовжують показувати «картинку» активності, яка демонструє активність влади. Та коли справа доходить до суду, то вона розсипається як картковий будиночок. І не тому, що погані і продажні судді (не без цього звичайно). Суди стали працювати по-іншому. Судді чудово бачать, що відбувається зараз у суспільстві і розуміють, що рано чи пізно, але ситуація може змінитися і їх так само будуть знімати з роботи, як сьогодні відправляють у відставку тих, хто 3 роки тому виконував накази влади. Ніхто не гарантує, що «нові – старі – нові» не будуть себе вести так, як ведуть себе сьогоднішні «господарі» держави.
Думаючи про перспективу «люстрації» судді діють в рамках Закону. Фахівці від юриспруденції свідчать – більшість справ слухається суддями у відповідності до чинного законодавства. А рішення щодо припинення справ проти того чи іншого фігуранта у гучних провадженнях насправді приймаються відповідно до Закону. Фахівці доводять: чи то навмисно, чи випадково, а може з політичних міркувань, але більшість «гучних» справ не містять фактів. Т.т., Суд, не знаходить підстав навіть для того, аби тримати підозрюваного під вартою не те, що виносити йому обвинувальний вирок.
Прокуратура і поліція все «валять» на «продажний» суд, який, натомість, стоячи на букві Закону, не може діяти по-іншому, адже у справі окрім політичних гасел та популістських заяв немає фактів.
Підтвердження того, про що я говорю, стала заява СБУ, яку вона зробила минулої п'ятниці щодо того, що більшість заяв носять саме політичний, популістський характер і не містять фактів, які зроблені лише для того, аби підняти свій авторитет часто за рахунок використання імені СБУ.
Певні політики, - йдеться у заяві СБУ, - для того, аби додати собі «ваги», безпідставно звинувачують політичних опонентів у злочинах. Гучні заяви звучать чи не щодня. Для того, аби прикрити рот популістам СБУ зокрема заявила: «...Навіть в умовах російської агресії та пов'язаних з нею викликів Україна має залишатися правовою державою. Тому СБУ працюватиме виключно в рамках повноважень, визначених Конституцією та законами України, чітко виконуючи завдання Президента України щодо забезпечення законності у діяльності усіх гілок влади. Ми не дамо втягнути себе у політичні «ігри», тим більш використати потенціал та позитивний імідж СБУ в суспільстві для рейтингових баталій окремих політиків...».
Заява досить відверта і жорстка. Мабуть у певних колах зрозуміли, що подальше навішування політичних ярликів та ведення справ у державі не правовими методами може призвести до сумних наслідків. Зрозуміли там нарешті й те, що ситуація нестабільна і може вийти з-під контролю і матиме для країни фатальні наслідки.
Я у своїх коментарях вже не раз наголошував на тому, що таке політичне свавілля може коштувати державі навіть її суверенітету. Хоча ми й далі продовжуємо чути «звинувачення» навіть на найвищому рівні у такій формі, яка є неприпустимою для правової держави та все ж «прозріння» поступово настає.
Не можна звинувачувати людину, а тим більше судити її тільки за те, що комусь вона не подобається, чи тому, що є політичне бажання.
Здається СБУ стала саме тією службою, яка вперше за всі роки після т.з. «революцій» (починаючи із «помаранчевої») вперше сказала вголос те, про що говорять журналісти (рідко окремі політики) і чиї слова влада не хоче чути.
«Охота на відьом»! З історії відомо чим це закінчується – смутою та бунтами.
В останній раз активна боротьба з ідеологічними супротивниками велася за часів комуністів, у колишньому СРСР. Тоді всі, хто не думав так, як вважалося правильно, відповідно до директив ЦК КПРС – були зрадниками. Так й зараз. Ми не маємо можливості думати вільно, висловлювати свої думки, не погоджуватися з тим, як «правильно» слід думати відповідно до провідної лінії правлячої політичної сили.
Все те, з чим сьогодні так активно публічно «бореться» влада та окремі «активісти» є не чим іншим, як боротьбою з вільнодумцями і тим, хто не «підспівує» владі.
Тому, говорячи про початок нового політичного сезону, який на загальнодержавному рівні поки що не відзначився нічим надзвичайним, можемо констатувати, що Херсонщина (відставкою Голови облради) зробила перший крок, який свідчить, що політики готові йти на загострення ситуації і готові демонструвати правлячій партії, що у неї не все так добре, як вона це демонструє.
Владу поставили перед фактом: політичні сили готові з нею боротися і готові протиставляти себе їй. Це перша суттєва подія цього політичного сезону. Яка вказує й на те, що між собою здатні домовлятися різні політичні сили (як ті, які самі себе прирівняли до «демократичних» і «патріотичних», так і ті, яких перші віднесли до «зрадників»). Про яких «зрадників» може йти мова, якщо їх підтримує населення на території всієї держави?
Поки що політики майже не чують один одного, але перший крок зроблено. Саме Херсонська обласна рада, яка об'єднала політиків 6 різних фракцій, вперше довела, що вони можуть одним шляхом, дивитися у одному напрямку, і готові домовлятися один із одним заради інтересів народу, а не власних амбіцій.
Рішення, яке прийняли депутати облради не дивлячись на шалений тиск, це вірна ознака того, що ми йдемо демократичним шляхом, і у нас є всі можливості насправді довести справами, що децентралізація, про яку так багато говорять у АП, це не спосіб загнати народ у стійло, а це насправді демократичні інструменти для досягнення надзадачі – побудови насправді демократичного суспільства європейської фармації.
І якщо деякі політики ще цього не зрозуміють, то саме депутати Херсонської обласної ради продемонстрували їм, як це слід робити.
Справа за малим: навчитися чути народ і працювати заради нього, а не забаганок влади.
Сергій ОСОЛОДКІН
