Кухарка хоче, але не може…
Відповідь очікували до 15 грудня, минулого року, але не дочекалися й до тепер...
З чого почалися сьогоднішні проблеми України? Майже три роки тому, студенти вийшли на майдан Незалежності у Києві, з вимогами щодо неприпустимості відкладання процесу євроінтеграції.
Головним зовнішнім проявом «статусу» «європейської інтеграції» вважалося набуття Україною безвізового режиму.
Відправною точкою трагедій, які маємо сьогодні, став момент, коли тодішній Президент Віктор Янукович оголосив, що питання «євроінтеграції» складне і Україна відкладає його на один рік, для вирішення проблем, які стоять на шляху до Європи, і про які заявили представники ЄС.
Що вони вимагали тоді? Теж саме, що й сьогодні. Тодішнє керівництво держави вважало, що цей шлях для країни неприйнятний. Заяву про «відкладання» зробили, а чому – народу так й не пояснили. А прикро...
Можливо б тоді не було того, що ми маємо тепер. Заява спровокувала Майдан-2, точніше його першу фазу – мітинг студентів. Чи була у цьому мітингу якась трагедія? Ні. Якби не чиясь злочинна халатність...
А може чиєсь бажання показати, хто у домі справжній господар... А може чиїсь непомірні політичні та економічні амбіції... Хто знає, скільки ще таких «може», може бути.
Якби тоді у влади була більш розумна людина, а не такий боягуз яким є Янукович, то ми б і сьогодні жили мирно. Не було б сотень загиблих у Києві та тисяч на Сході. А українці все так само відпочивали б у Криму...
Але, сталося так, як сталось. Безглуздий силовий розгін студентів, наджорстка поведінка міліції – спровокували дії, які запустили ланцюгову реакцію. Її наслідки маємо зараз. Хто винний? Судити буде Історія, і можливо, свого часу, Міжнародний трибунал.
Хто став каталізатором? Хто намагався у такий спосіб вирішити свої особисті політичні амбіції? Хто вирішив в'їхати на чужому горбу в Рай? Сподіваюся, ми про це дізнаємося.
Уривки правди про події тодішньої зими, які потрапляють у відкритий доступ – жахають. Виявляється далеко не всі такі вже й Янголи, яких вони удають. Та й Диявола видається треба шукати у іншому місці – трохи далі від трикутника: Хрещатик – Банкова – Грушевського.
Втім, говоримо не про ситуацію з розгоном мирних студентів, а про те, що стало причиною їх виходу на вулиці – «безвізовий режим» з ЄС. Що це? Яскрава «картинка», яку малювали кілька років. Здавалося – мрія близька, ще трохи й її можна помацати руками. І тут: «Мрія відкладається». «У дитини відібрали улюблену іграшку», як наслідок – «емоційний зрив».
Сьогодні фахівці констатують: те, що ми маємо у відносинах з Європою сьогодні, було на 90% підготовлено владою Януковича. Як не дивно це звучить, але при «майданівській» владі, більшість процесів заморожені, відкладені, або навіть скасовані. Якби заяву 2013 року почули і сприйняли адекватно, то ситуація розвивалося б іншим чином.
Три роки потому. Ми не тільки на тому самому місці, але й зробили крок назад у міжнародній геополітиці. Експерти стверджують: безвізового режиму годі чекати й з 1 січня 2017 року. Причин тому багато. І потім, не треба забувати, що мова не йде про вступ до Європейського союзу: з «відкритими кордонами», «корумпованими чиновниками», неадекватним керівництвом і Парламентом...
Мова йде виключно про те, що Українці зможуть перебувати на території країн «шенгенської зони», у продовж обмеженого часового відрізку. При цьому перетинання кордону як було, так і залишиться проблематичним.
Як і раніше треба дотримуватися усіх вимог: валютний рахунок, страховий поліс, квиток у зворотному напрямку, підтверджене місце проживання тощо. Ну й головне: безвізовий режим не дає права працювати. Про ці «обмеження» більшість не хоче чути.
Хто у першу чергу зацікавлений у тому, аби Україна отримала безвізовий режим? Ризикну накликати на себе гнів «активістів», але скажу прямо – майже ніхто. З сорока двох мільйонів Українців безвізовим режимом скористаються хіба, що кілька десятків тисяч.
3 – 4 роки тому міжнародний туризм був на підйомі. Якщо при курсі долара від 6 до 8 грн, середній зарплаті у 4000 тис. грн. ($500), неймовірна кількість українців могли собі дозволити 1 – 2 рази на рік злітати на відпочинок, скажімо у Єгипет (з ним і так немає візового режиму), а на зимові свята поїхати покататися у Великі Татри...
То при сьогоднішній середній зарплаті у ті самі 4000 тис. гри ($160), про який відпочинок за кордом йде мова? Про знедолених пенсіонерів взагалі мовчу. А коли порахувати наскільки за три роки зросли ціни на товари, послуги і додати до них витрати на комунальні послуги та оплату за електроенергію, газ, воду... то про які поїздки за кордон може йти мова? Навіщо тоді безвізовий режим?
Тож, відповідь на питання: «Кому потрібне вільне пересування за кордон без походу у посольство?», банальна – майже нікому. Скільки людей зрадіє, якщо ЄС прийме таке рішення? Та, чи прийме? У нас чергова проблема.
Нагадаю, що для того, аби отримати «безвізовий режим» ЄС висунув Україні ряд вимог (саме з часів Януковича). Останнім каменем «спотикання» було питання щодо електронного декларування майна та статків чиновників.
Приймаючи бюджет на 2016 рік (у ніч, під «Йолку») депутати вирішили відкласти це питання до 2017 року. Чи пам'ятаєте про таку епопею? Ні? Більшість громадян це навіть не помітили. А от Європа цього не «подарувала», там показали «майстер-клас», що буває з тими, хто не слухає «господаря».
Довелося Президенту виправляти ситуацію – вносити законопроект щодо «декларування». Проект приймали сутужно. Ой, як не хотілося. Для того, аби бодай частково нівелювати прописані у ньому норми – постійно вносили абсурдні правки у неймовірній кількості.
Головне навіщо був потрібен Закон, це аби запрацювало антикорупційне законодавство. Закон вимагає декларування майна не тільки самим чиновником, але й всіма його рідними та близькими.
Поясніть звідки у чиновника при скромній зарплатні у 4 тис. грн. квартира у Лондоні? Я не говорю про олігархів. Мається на увазі чиновник, який займає «скромну» посаду скажімо у тих органах, які борються з хабарами та корупцією?
У когось «бабуся» у 80 років купила «Ягуар», у когось «дядько» у 84 «Бентлі»... а у когось «брат», працюючи статистиком – маєток на Сейшелах...
15 березня, цього року, проект проголосували, він став останнім у пакеті документів, який повинен був прийняти Київ, у рамках виконання програми щодо лібералізації безвізового режиму с ЄС.
Закон містить норму: якщо декларант надав недостовірну інформацію, або помилився на суму більше ніж 10 тис. євро, то він несе за це адміністративну та кримінальну відповідальність.
Виявилося, що депутати й тут «обдурили» Європу... відповідальність настане тільки з 2017 року... Навіщо така «лазейка»? Аби встигнути сховати, перепродати і переоформити на третіх осіб?
Отже, з понеділка 15 серпня 2016 року, система декларування чиновниками статків нарешті повинна була б запрацювати. Але, знову не запрацює? А якщо й запрацює, то виключно на папері?
Минулої п'ятниці в Україні стався скандал, наслідки якого можуть ще довго відгукуватися тим, хто майже 3 роки вішає на вуха українцям локшину про «боротьбу», «патріотизм» і «героїзм»; хто блюзнірно розпатякує не теми, за що і чому гинуть люди, за які цінності «стояв» Майдан...
Не треба говорити про «зраду», «не патріотизм» та «розгойдування» човна. Вже не діє. Громадяни вже зрозуміли: ті, хто вигукують такі заклики, хто видає себе за патріотів, є першими серед тих, хто працюють проти народу і країни.
Що ж з «безвізовим режимом»? Вступ закону в силу – останній формальний крок... і знову проблема.
Запуск електронного декларування виявився «заблокований». У п'яницю стало відомо, що «наявна функціональність Реєстру (Єдиний державний реєстр декларацій осіб чиновників) не відповідає цілям створення системи електронного декларування».
Прес-служба Держспецзв'язку повідомила, що «система захисту інформації електронного декларування розроблена лише частково і не відповідає ні нормативним документам, ні технічним завданням». Що сталося?
По-перше, комплексна система захисту інформації Реєстру у взаємодії з іншими реєстрами, базами і банками даних для забезпечення виконання усіх функцій системи електронного декларування не реалізована.
По-друге, програмне забезпечення, створено частково, що не дозволяє говорити про забезпечення надійного захисту інформації в системі електронного декларування.
По-третє, експертна рада Держспецзв'язку, яка повинна була видати сертифікат відповідності, прямо заявила, що система не відповідає чинному законодавству і сертифікована бути не може: «... це єдине правильне рішення, яке ґрунтується на приписах закону і вимогах нормативних актів, повазі і захисті прав наших громадян і їх персональних даних, безумовному забезпеченні безпеки інформації, що охороняється відповідно до чинного законодавства».
Цікавий факт: замовником розробки виступило Національне агентство з питань запобігання корупції, а розробником стала маловідома приватна фірма ТОВ «Міранда».
З урахуванням того, що система повинна була запрацювати з 15 серпня, фахівці служби «все необхідне для проведення експертизи...» отримали тільки 11 серпня. Але й цих днів виявилося достатньо для винесення сурового вердикту – програма працювати не може.
Після такої гучної заяви реакції з «високих» кабінетів посипалися як з гори статків. Відреагували всі...Президент і Прем'єр дали 2 дні для того, аби «порєшать» проблеми (фахівці вважають, що треба щонайменше півроку). Одразу включили й каральну машину, дано доручення – перевірити компетентність тих, хто робив висновок (не хочеш сидіти – підписуй?).
Як таке могло статися? Чому експертизу відклали на останню мить? Відповіді може бути дві: перша – це зроблено навмисно, через те, що більша частина чиновників не встигала сховати награбовані у народу квартири, вілли, маєтки, брильянти тощо і тому було невиконане технічне завдання, яке викликало не сертифікацію Програмного забезпечення; друга – некомпетентність тих, хто робив замовлення і тих, хто його виконував.
Тут ми виходимо на ще одну болючу проблему останніх років. В Україні, після «революції» до влади прийшли безграмотні люди. Так звана «люстрація», про яку так голосно кричали півтора – рік тому, дає результати?
Ми отримали те, про що неодноразово говорили ті, кого не хочуть чути «революціонери»: керувати країною може – й кухарка, й фахівець, але результати будуть різні...
Люди у владних кабінетах, які прийшли туди з вулиці встановили власні правила: головне не освіта і досвід роботи, головне, як ти ставився до майдану? Якщо стрибав високо, кричав голосно, то ти кращий і можеш займати посаду?
Даремно пояснювати людині, що вона не може працювати кухарем, якщо не знає як готується борщ. Даремно пояснювати, що людина не може бути Міністром, якщо вона не знає, що таке процес адміністрування.
Хто сьогодні здебільшого у керівних кріслах? Люди дебільнуватої зовнішності. Кого вони взяли у заступники? Тих, хто знає ще менше ніж вони (не може підлеглий бути розумнішим за начальника). Хто став виконавцем? Той, хто ще тупіше ніж заступник керівника.
Так у владі опинилися люди, які далекі від розуміння того, що вони роблять. Вони виконують «команди» тих, хто їх поставив на посаду. Коли до такого чиновника приходить розумна людина й говорить, що так робити неможна, що вона чує у відповідь? «Мені дали «команду!», «Я виконую наказ «з гори!». На всі зауваження звучить: «Крокодили літають, але дуже низенько»...
А закони природи: Сонце сходить на Сході; полюси розташовані на Півночі та Півдні; Земля обертається навколо Сонця? Їх ніхто не відміняв... Так повинно бути і у житті: День міста повинен робити – режисер, а не вчитель; оперувати – хірург, а не сантехнік; керувати містом – фахівець, а не моряк, борщ готувати – кухар, а не «активіст»...
Так було, такого немає, але хочу вірити, що так буде знову... «Активісти» «люстрували» корупціонерів. Чому ж тоді на посадах ті, хто бере хабарі і вимагає «відкати»?
«Революціонери» замінили «поганих хлопців», які знали як працює система опалення і каналізації, і тепер успішно розкрадають їх. Ім'ям «Майдану» у крісло керівників районів, областей, держави прийшли «полум'яні революціонери», які успішно розвалюють економіку...
Безвідповідальність, породжує – безвладдя... Бездарність, породжує – невігластво... Безкарність, породжує – вседозволеність...
Якого монстра породили в Україні трохи більш, як два роки тому? Може це й є той самий Мінотавр?
Сергій ОСОЛОДКІН
