Так хто програв проміжні вибори?
В першу чергу слід говорити про те, що дві партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» та «Опозиційний блок», які позиціонували себе як основні претенденти на перемогу – тотально їх програли, і там, і там розраховували на мандати, і там, і там не отримали жодного з семи можливих.
Якщо для Опоблоку (ОПБ) це прикрість, то для Блоку Порошенка (БПП), це крах. У чому причини?
По-перше, політичне банкрутство. Народ перестає вірити у порожні слова. Що пропонували партії? Слова. А конкретні справи?
По-друге, економічна ситуація. Вона в країні негативна. Про які здобутки може йти мова, якщо по всіх напрямках триває економічний занепад. Промисловість «лежить». Підприємства – знищені.
Яскравим прикладом може стати історія з оголошенням процедури банкрутства Херсонського суднобудівного заводу. Чому саме сьогодні підприємство, яке має робочі місця, опинилося у цій ситуації? Які послідовні і головне чиї кроки призвели до цього? Коли розпочався процес? Чи не тоді, коли місцеві «демократи» та «активісти» відмовили підприємству у пільгах? Чому саме зараз? Саме після того, як стали відомі результати виборів?
Я не раз говорив, що результати стануть показовими, для когось жахливими. Ризикну припустити, результати засвідчили – відлік ведеться не роками, не місяцями, а тижнями. Це не фальшовані результати замовних опитувань, це реальна картина ставлення.
У когось є бажання, перед тим як пакувати валізи, прихопити все, що тільки можливо? Чому б не суднозавод? Його цілком можна порізати на метал і продати. Як версія?
Ще кілька слів стосовно політичної ситуації. Вибори довели, що більшість партій, які весь час розповідають, що вони борці за народ, на ділі такими не є.
Зверніть увагу, програв вибори не тільки БПП, але й Опозиційний блок.
Так, на відміну від БПП для ОПБ це не крах, але це тривожний сигнал щодо того, що народ втомився й від цієї політичної сили, яка окрім декларативних заяв щодо своєї «опозиційності» нічого не робить. Де справи? Заявити з трибуни, що в країні все погано, для цього багато розуму не треба.
Так, з ОПБ у ВРУ ведуть сьогодні себе так, як вона вела себе з «опозиціонерами» 3 роки тому – демонстративно не помічаючи. Але ж «опозиційність» слід доводити результатами голосування, а не тим, що давити на кнопки синхронно з владою. У ОПБ продовжують думати, що народ дурний і нічого не помічає? Помітили, збагнули, відреагували – жодного мандату.
Чому у Херсоні ОПБ не виставив жодної із знакових фігур, яка б могла за рахунок власної харизми набрати додаткові голоси? Амбіції одіозних «лідерів», які плигаючи з місця на місце докерувалися до продажності? Невже барчуки у ОПБ думають, що їх ігри ні для кого непомітні, а їх пихатість нікого не дратує? Результат довів – не все у вас, панове добре. Продажність відгукнеться смітником історії.
Щодо політичних аспектів, то тут є проблеми ще у кількох політичних сил: радикалів, які так само не змогли вибороти жодного мандату. Чому? Люди втомилися від екстравагантних витівок. Не вірять у чесноти партійців після скандалів з хабарами. Проблемними виявилися вибори й для «Самопомічі» - мінімум підтримки і жодного місця навіть у трійці фіналістів.
Для Ляшка та Садового, якщо відбудуться дострокові вибори, політологи прогнозують великі проблеми на межі 5% бар'єру.
За цим бар'єром залишаються й так звані партії «націоналістичного» спрямування, і це цілком логічно. Партії, як і раніше торгують ім'ям. Там де владі треба придушити неслухняних, туди за гроші направляють купку «активістів» з цих політичних сил, які виконують брудну роботу і знову йдуть у тінь. Але неприємні відчуття залишаються. Результат у волевиявленні.
По-третє, антикорупційна діяльність. Партії при владі не можуть похвалитися успіхами і тут. Вся «боротьба» ведеться у ЗМІ – де звучать голосні заяви про «розкриття», «затримання». А де судові вироки?
Не треба все перекладати на плечі «продажних» суддів. Я далекий від того, аби ідеалізувати судову систему. Але, давайте хоч на мить уявимо, що судді вчиняють дії відповідно до Закону (чого всі прагнуть). Якщо у справі немає доказової бази, як того вимагає КПК, що робити? Відмовляти у задоволенні позову. Виходить – поганий суддя.
А може необхідно спитати наскільки розумний слідчий та прокурор? Може це їх корумпованих треба гнати з роботи через те, що вони заздалегідь так вели справу, що у суді вона розсипалася? Хто приводить у крісла керівників МВС, Поліції, Прокуратури? Парламентські партії. З них і треба питати.
Не менше проблем у нас і у боротьбі зі злочинністю. Статистика свідчить: за останній рік злочинність зросла на 50%, а розкриття впало на 70%. Чому? У міліції змінилася не тільки вивіска, але й підхід до розкриття злочинів. Фахівців розігнали. На вулиці вийшли випускники молодшої групи ясел, які окрім як носити окуляри на кшталт американських копів і фотографуватися, нічого не вміють. В державі немає кому розкривати навіть резонансні справи, не говорячи про банальні крадіжки.
Вбивство журналіста Павла Шеремета ще раз довело, що нинішні поліціанти не здатні діяти кваліфіковано. Не можуть? А може керівники не хочуть? Може їх влаштовує те, що відбувається на вулицях? Чи випадково заговорили про те, що до роботи треба залучити тих фахівців, яких «люстрували» і вигнали на пенсію лише тому, що вони якісно робили свою справу?
У розділ «політичні проблеми» слід віднести й питання реорганізації та децентралізації. Які результати? Нульові. Все у «підвішеному» стані. Більшість реформ, про які говорять вже 2,5 роки, не то що не завершені, навіть не початі.
Питання реорганізації місцевої влади, «укрупнення» населених пунктів. Хтось питав у громадян чи хочуть вони цього?
Так вирішила купка тих, яка дорвалася до влади і кілька безумних «активістів». Людей примушують об'єднуватися. Заради чого? Заради того, аби закривати школи, лікарні, ФАПи тощо. У чому зручності для людей? У тому, що влада викинула на місцевий рівень фінансування затратних соціальних сфер?
Пересічним громадянам, які мало розуміються на питаннях економіки, щодня розповідають, про те, що місцеві бюджети стали отримувати значно більше грошей. Так, стали. А видатки? На скільки збільшилися видатки? Про це мовчать. Порівнювати надходження минулого року і цього зручно – збільшення у кілька разів. А видатків? На кожен новий мільйон прибутку від 10 до 15 мільйонів видатків.
Сьогоднішня децентралізація та «укрупнення» нагадує ті самі дії Радянської влади, яку так лає сучасна влада. Чим вони відрізняються від періоду колективізації, створення колгоспів і радгоспів? Ті будували, ці розбудовують?
Четверта проблема, яка вплинула на результати волевиявлення – тарифи й ціни. Про це влада мовчить. На кожне закидання щодо збільшення тарифів є стандартна відповідь: ми збільшуємо соціальні видатки. Невже? На скільки? У грудні дадуть 20 – 30 грн, а вже сьогодні з гаманців виймають останні копійки.
Невже у владі вважають, що люди не розуміють, що головне над чим вона працює, це збагачення над вузького кола визначених осіб. При Януковичу їх називали «родина», сьогодні «паханат».
П'ятий пункт «провалів» влади – міжнародні стосунки. Звернули увагу, нам перестають вірити навіть ті, хто ще рік тому був нашим прихильником. Чому? Влада не демонструє результатів роботи, є тільки слова.
В черговий раз «зависло» питання Євроінтеграції...Знову не вирішується питання «безвізового режиму», яким нас годують три роки поспіль...
Кого фінансує (коли фінансує) МВФ: країну, чи гаманець «пахана»? Невже вони вважають дурнями й цих? Нам знову ввічливо відмовили... Рада директорів МВФ повернеться з літніх канікул і можливо розгляне наше питання. Скільки й чого зроблено під «прикриттям» Угоди «Україна – МВФ», яку ніхто на очі не бачив? А скільки ще зроблять?
Мабуть не тільки про це думали громадяни, коли відмовилися голосувати за владу та її ставлеників.
Що стосується ОПБ, то й тут чимало проблем. Для партії, яка весь час критикує владу результат провальний. І від цих люди чують тільки загальні слова. Де справи? Далі слів справа не йде. От і результат – жодного мандату.
Думаю, що у разі проведення дострокових виборів партія хоч і подолає 5% бар'єр, але мандатів буде не так багато, як мріється.
Особистості... Якщо подивитися на кандидатів, запропонованих партіями, то можна констатувати, що більшість з них підійшли до питання формально. Майже не було знакових фігур (хоча, це можна списати на «обкатку» молодих). Агітація велася здебільшого формально. Розрахунок робили на ім'я партій. «Зальотні» партії (які не мають навіть місцевого осередку) виставили завідома провальних кандидатів (навіть не місцевих).
Кандидат від влади і його штаб припустилися кількох суттєвих помилок. В першу чергу занадто переоцінили об'єм підтримки з боку людей. Таке враження, що вони живуть реаліями дворічної давнини.
Розрахунок на низьку явку «пересічних» виборців, яку компенсують бюджетниками – провалився.
Люди відмовлялися йти на вибори і голосувати за нав'язаного кандидата. Саме тут слід зробити перший і мабуть найголовніший висновок цих виборів – люди перестали боятися, перестали вестися на підкуп, і стали голосувати мізками. Люди вчинили революцію. Без гасел, без демонстрацій, без «майданів» і активістів... Вони просто збунтувалися, і послали тих, хто вимагав від них підкори до Бісової мами...
У ЗМІ з'являлися повідомлення про те, як відмовлялися голосувати під примусом цілі колективи. Нарешті люди збагнули, що майбутнє треба брати у власні руки. Якщо насправді об'єднатися і давати відсіч, то їх не здолає ні який адміністративний ресурс.
Влада нарешті досягла головного – своєю бездіяльністю розпочала процес об'єднання громадян проти себе самої.
Сьогодні представник від провладної партії розуміючи, що його політичній і економічній кар'єрі прийшов гаплик (у АП не подарують втрату голосу в ВРУ, коли їх там і так все менше) – намагається «виправити» ситуацію. Не хоче людина зрозуміти, що вона остогидла виборцями, що від неї воротить. Жага влади та наживи перемагає здоровий глузд.
Нагадаю історію дворічної давнини...Тоді у ОВО № 182 зійшлися два фіналісти О.Співаковський («БПП») 14 039 голосів, або 21,60% та Ю.Одарченко («Батьківщина») 13 865 голосів, 21,60%. Різниця 174 голоси, або 0,26%. Тоді провладний кандидат публічно звинувачував опонента у тому, що той не може «гідно програти».
Дивимося на результати цього року. Юрій Одарченко («Батьківщина») – 6 694 голоси, або 25,00%, Андрій Путілов («БПП») – 4 587 голосів, або 17,13%. Розрив 2 107 голосів, або 7,78%, і це при тому, що з 163 071 виборця, який мав право взяти участь у голосуванні до виборчих урн прийшли всього 26 742, або 16,39%. Чого вимагає Путілов? Перерахувати голоси по всьому округу.
На що розраховує? «Назбирати» понад 2 тисячі голосів? Смішно. Для такого рішення немає правової бази (хіба що інвалютна, кажуть у 600 тис.). Жодного приводу для тотального перерахунку. Навіщо?
Є версія, що під час «перерахунку», а для цього може знадобитися не один тиждень, а то й місяць (перераховувати має право тільки ОВК, у присутності всієї ДВК) будуть спроби знищити виборчу документацію шляхом пошкодження або банального підпалу.
Є ще один варіант – неможливість виконати рішення суду (зібрати ДВК, бодай у мінімальному складі, для легітимності засідання майже неможливо), а отже вибори будуть визнані такими, що не відбулися. Це й є надзадача?
У якості висновку – головні здобутки цих виборів: країна довела партіям, що вони не «безсмертні», а владноможцям, що з адміністративним ресурсом можна боротися.
Сергій ОСОЛОДКІН
