Сергей Осолодкин

Заслуженный журналист Украины

Непотріб – на смітник історії

Непотріб – на смітник історії
Частина політикуму лякає пересічних громадян тим, що «дострокові вибори ВРУ» це «смерть» України...

Давайте спробуємо об'єктивно і без упередження поглянути на це питання, і чесно відповісти: що саме відбувається в країні, чи на часі «смертельні» вибори?

Чим закінчиться процес, якщо вибори провести просто сьогодні?

Чи склалася ситуація, яка вимагає змінити владу? У матеріалі «Тушкована зрада», я вже наводив деякі аргументи щодо того, чому провладні депутати категорично не зацікавлені у проведенні дострокових виборів: для них це – політична смерть.

Лідери – без лідерства

«Оптимістам», і тим, хто продовжує бути стійким прихильником «лідерів революції гідності» (партій БПП, НФ, «Самопомічі»), пропоную уважно вивчити результати електоральної підтримки за останні півроку.

Дані наведені за різними суб'єктами дослідження.

Ми бачимо: партії, які претендують на роль «лідера», і намагаються сформувати нову-стару Коаліцію, насправді мають наднизькі рівні підтримки у народі. Про яке лідерство йде мова?

«Народний фронт» взагалі не потрапляє у новий склад ВРУ. БПП (до останніх скандалів з Порошенко), міг розраховувати хіба що на мінімальний склад фракції. «Самопоміч» на рівні статистичної похибки. «Ляшківці» ледь набирають на 0,5% більше рівня прохідного бар'єру... «Батьківщина» поки у лідерах, а «Опозиційний блок» на другому місці.

За підсумками інших опитувань позиції лідерів та аутсайдерів міняються, але все одно, це ті самі політичні сили. Нових немає. Крапка.

Удари Долі

Втім! Такою була ситуація до початку цього місяця. Кінець березня, початок квітня виявився для Порошенко і його політичної сили «убивчим». Одразу три потужних удари з різних боків. Спочатку скандальна історія з редакційною статтею у провідній газеті США The New York Times («Нью-Йорк Таймс»).

Потім гранд-скандальна історія з офшорами. І, нарешті, Нідерланди! Кожен удар сам пособі болючий і відчутний. А всі разом! І у такій щільній проміжок часу – політична катастрофа, яка вдарила і по Порошенко, і по АП, і по БПП, і КМУ. Концентрація влади в одних руках нарешті дала про себе знати!

Удар перший – The New York Times

Стаття у The New York Times вдарила по політичному іміджу Порошенко. Автори на рівні оціночних суджень дали характеристику Президентові України. Критика виявилася настільки об'єктивно-нищівною, що «вірнопіддані» (серед них і один депутат який представляє нашу область) кинулися прогинатися і «зализувати» «укушені сідниці».

Так старалися, що договорилися до того, що вирішили судитися із The New York Times аби та спростувала «недостовірну» інформацію. Хай щастить, хлопці. От тільки для початку власні кримінальні справи позакривайте, а потім будете вчити «життю» журналістів найстарішого видання на континенті.

Втім, тут «працюють» не на результат, головне аби помітили на Банковій, зарахували ще один «підхід» й далі продовжували спускати «на гальмах» кримінальну справу про крадіжку.

Удар другий – «сліпий офшор»

Що стосується історії з офшорами та «сліпими трастами», то не дивлячись на те, що «відбілювання» «світлого образу» борця за народні статки триває по всіх напрямках та загальна картинка залишається зіпсованою. Без сумніву юристи доведуть, що криміналу в цій ситуації немає, а в інших? Чи всі забули, що у Президента є ще сила-силенна власності?

Чомусь всі «вхопилися» тільки за «кондитерський бізнес»? А як вам це:

Без відповіді інше питання: «моральна складова»? Як оцінити моральний вчинок Президента який у той час, як країна веде антитерористичні дії на Сході, де щодня гинуть українці – займається справами власних фірм: відкриває офшори, з якими обіцяв боротися? Таке не забувають і не пробачають.

Я, як і більшість політичних оглядачів, схиляюся до того, що у даному випадку слід говорити не про юридичний бік справи – мав чи не мав Порошенко юридичне право відкривати офшорні фірми (в Україні не заборонено Законом), акцентувати увагу слід на моральному боці справи.

У той час як у країні кожного дня стає все більше тих, хто живе за межею бідності, хто жебракує, коли 90% громадян ледь зводять кінці з кінцями, коли держава вимирає – Президент заробляє сотні мільйонів доларів, не тільки на території України, але й у державі, яку його політична сила оголосила «агресором».

Чи нормально таке? Чи нормально, що Президент виводить власний бізнес у офшори? Чи нормально, що він не вказує це у декларації (мінімум – така фірма є у власності)? Коли про це говорили журналісти, він заявив, що це не так. Після того, як про це дізнався весь світ, він виправдовує її наявність тим, що це єдиний спосіб передати управління капіталом у «сліпий траст». Чому б про це не сказати одразу й відкрито? Що з іншим капіталом?

Здається, тут політтехнологи наступили на ті граблі, які вдарили у лоба Януковича. Пригадайте: тоді вирішили приховати факти судимостей у Віктора Федоровича. Замість того, аби подати це під вигідним для себе кутом – промовчали.

Так і тут. Хтось порадив Порошенко мовчати про офшор? Замість того, аби з цим бігати по світу і на кожному перехресті кричати: «Президент продає бізнес!». І десь там, на 10 хвилині, використати слово «офшор». Все «чесно» і «відкрито»: такі умови бізнесу. А потім вже вішайте локшину. Сказано? Сказано! Погралися у мовчанку? Стерильна декларація?

Не даремно кажуть: «Все таємне колись стає явним». Скандал «розірвав» Україну у найнесприятливіший момент – внутрішньополітичної кризи.

Як це відіб'ється на парламентській ситуації? Чи будуть депутати й надалі такими ж слухняними? Чи будуть й далі «тушкуватися» у пропрезидентську фракцію? Чи розумні втямили, що з БПП шлях один – у політичну безодню?

Історія з «офшорами» коштувала світу кількох відставок, розслідувань і дострокових виборів. Це стосується виключно політиків з цивілізованих держав, де звикли поважати закони та своїх громадян. Що в Україні?

Удар третій – «нідерландський»

Не додає упевненості у завтрашньому дні владі й результат референдуму в Голландії. 61% громадян якої сказали рішуче ні Україні у Європі.

Свою позицію Президент, Міністерство іноземних справ та ряд «привладних» аналітиків – сказали. Вони запевняють громадян, що результати Референдуму ні на що не вплинуть, що він носив дорадчий характер.

Так? Ні, не так! Чи можуть тамтешні політики дозволити собі знехтувати думкою своїх громадян? Чи ризикнуть вони «не почути» і прийняти певне рішення? Наші політики забули, що мають справу з цивілізованою Європою.

Судячи з коментарів, які прозвучали вже – нам слід зрозуміти, що зовнішня політика Порошенка потерпіла крах. Говорячи, що результат не вплине на остаточне рішення Уряду Нідерландів, політики обманюють або себе (що малоймовірно), або виборців (які на цих питаннях просто не розуміються). Намагання «заспокоїти» електоральне поле має місце, а результат?

Наступного року в Голландії вибори. Як ви думаєте, чи ризикне правляча партія знехтувати думками громадян? Чи врахує вона «голос народу» при прийнятті рішення по Україні? «Там», на відміну від «тут», електорат поважають. 12 квітня, коли будуть офіційні результати Плебісциту, у Амстердамі «дозріють» з офіційною позицією.

Хоча, у Страсбурзі вже прокоментували ситуацію, і не шкодуючи слів сказали все, що думають про Україну (мовою дипломатів). У перекладі на загальнолюдську це звучить так: «довыделывались»...

Чим таке рішення загрожує Україні? Якщо будуть змінені умови формату її входу в ЄС (без Нідерландів; або з Нідерландами, але без політичної складової, тільки – зона вільної торгівлі), це все повинно бути прописане у новому Договорі, який повинні знову ратифікувати всі країни ЄС. Про таке заявили міжнародні експерти (т.т. весь шлях з початку).

Що стало причиною того, що більшість громадян Голландії не захотіли бачити нас у складі ЄС? Фахівці називають протилежні причини. Одні переконують, що це було голосування не проти України, а проти Євроглобалізації (проти терористичних актів, емігрантів тощо).

Інші переконують, що голосували саме проти України, яка має найвищий рівень корупції на пострадянському просторі; яка неспроможна утримувати себе; яка має низький рівень культури та високий злиденності тощо.

Ряд політичних оглядачів вважає, що провал треба віднести й на рахунок МЗС та особисто Павла Клімкіна (який відповідав за «розгортання» «світлого образу» України на міжнародному рівні).

Чи буде хтось персонально нести відповідальність за таку ганьбу держави? Скоріш за все – ні (у нас не звикли карати за провали). Тут, скоріш за все, спрацює й те, що весь склад Уряду, разом із Яценюком ось-ось залишиться на вулиці. Разом із відставкою піде у небуття й відповідальність за провалений план входження України у ЄС.

Рейтинги

Знову повертаємося до рейтингів. Якщо у березні партія Порошенка ще мала рівень підтримки, то на фоні скандалів, які йдуть один за одним, у БПП ситуація стала більш хиткою.

Якщо у понеділок і навіть вівторок звучали оптимістичні речі, про те, що є вже 230, і навіть 235 голосів за нову «Коаліційну угоду», і те, що у п'ятницю все буде «підписано».

То у четвер – п'ятницю риторику змінили. У провладній фракції заявили: підписанти будуть готові к 12-у... к 14-у квітня (затримку пов'язують з тим, що Президент у відрядженні). Чому ж не оголошують прізвища? Скоріш за все їх тепер вже немає (думаю, що до початку скандалів вони насправді були), і зараз аврально «доформатовують» необхідну кількість. За рахунок чого? Чого завгодно.

Опитування, яке провели на телеканалі «Шустер» показало, що 82% населення України – проти того, аби «пробачити» Президента.

Де взяти голоси, аби голосувати?

Окремі політики з екранів телевізорів заявляють: провладні партії (БПП и НФ) перед ризиком ніколи більше не потрапити у ВРУ, об'єдналися заради того, аби утриматися при владі і безцеремонно скуповують голоси яких не достає за рахунок тих, кого вигнали з інших фракцій.

Штурмують переговорники й «мажоритарників»: комусь пропонують мільйон чи два, комусь обіцяють кримінальну справу, комусь «кормову» посаду дружині чи свекру. Приймають пропозиції одиниці, ті, хто розуміє, що їм новий прихід у ВРУ не світить.

При цьому у ВРУ є ще одна проблема і вона більш актуальна. Навіть якщо вдасться назбирати 226 підписів під оновленою Угодою, то де брати голоси для прийняття рішень?

Зібрати 226 депутатів разом фізично неможливо (відрядження, хвороби, прогули) – «запас» нульовий. «Соціальні» проекти голосуватися будуть: голоси даватимуть всі, а де брати голоси за «кабмінівські» та «президентські» проекти?

Вже зараз є упевненість у тому, що один проект Закону який ця «більшість» не проголосує ніколи – зміна виборчого законодавства.

Загальновідомо, що ведуться розмови (і це умова входження до складу Коаліції однієї з партій) про внесення змін у Закон «Про вибори ВРУ» щодо переходу до пропорційної системи за так званими «відкритими списками» (скасування змішаної системи).

На таке мажоритарники не підуть ніколи. Більшість з них чудово розуміє, що партійні списки для них «закриті», а гра у «Робін Гуда» (захисника прав виборців) може принести результати.

Тут вже ні яка «партійна» дисципліна, ні які погрози, ні які вмовляння не «проканають». На таку зміну не підуть і «партійці», які хоч і потрапили за списком, але на наступні вибори підуть самостійно.

Це сьогоднішні одіозні фігури (хтось «виносив тіло», хтось хвастав «гучними розслідуваннями», а хтось і просто насправді зробленим). Я думаю, що тут за приклад можна навести одного з депутатів від Херсонщини (хоч він і мажоритарник).

Якщо проаналізувати ситуацію, то саме пан... (для того, аби не звинувачували у рекламі прізвище називати не буду), на мою думку, єдиний з п'яти, матиме шанс переобратися, навіть у разі проведення дострокових виборів.

Не дивлячись що 4 з 5 нардепів знаходяться при провладній силі, той, кого я маю на увазі, точно може розраховувати на успіх. Чому? Причин тому кілька: перша – є що показати реально зробленого; друга – активна робота у ВРУ для міста та області; третя – без фанатизму ставиться до своєї приналежності до пропрезидентської сили. Це ще раз говорить, що «розумні» намагаються і себе уберегти, і зв'язками не дуже псувати майбутнє.

Що ж стосується політичних сил, які заявили, що вони не братимуть участь у Коаліційній угоді, то, думаю, що там чудово розуміють, що входження у її склад це – політична смерть. Краще у цьому себе не бруднити.

Як тільки стало відомо про «сліпі трасти», першим відреагував «радикал» Ляшко, який став галасувати про «імпічмент». Хоча, чудово розумів, що говорити можна скільки завгодно, імпічменту все одно не буде – Закону немає, хоча діючий президент обіцяв. Втім, обіцяти – одне, втілювати у життя – інше.
Використала з вигодою для себе ситуацію й «Батьківщина».

Обабіч залишається стояти «Самопоміч»: будь-яких заяв. У той же час «коаліціанти» продовжують говорити, що «Самопоміч» доєднається до них, і саме її депутати готові «підставити плече». Невже Садовий втратив здоровий глузд і став політиком-самогубцем?

Думаю, що він не захоче власноруч поставити хрест на можливості погратися у вибори Президента (ситуація не виключає проведення дочасних виборів Президента, навіть раніш ніж ВРУ). Садовий, Тимошенко, Ляшко будуть брати участь у виборах, а тому уявити, що вони ризикнуть «потягнути» на себе «бруд» нової Коаліції?..

Як проявить себе «Опозиційний блок»? Зрозуміло, у Коаліцію не запросять (про це неодноразового заявлялося). Хоча, хто знає. Можливо ситуація складеться так, що врятувати від гибелі БПП та НФ зможе тільки «ширка» («широка коаліція», яку колись утворив Кучма).

Відповідь?

Ну, й відповідь на питання з якого починали: чи на часі дострокові вибори? А чому б й ні? Гірше ніж зараз – далі немає куди. Всі переконання, що гроші дають під Яценюка – блеф. Реалії – грошей не дають вже півроку. Є шанс, що їх й далі не буде.

«Західні партнери» сказали прямо – гроші в обмін на боротьбу з корупцією, реформи тощо. Отже, ніколи? Урядовці та можновладці продовжують розкрадати бюджет. Тож замість того, аби мільярд віддати їм може краще провести вибори і хоч трохи змінити владу?

Когось лякає те, що «візьмуть реванш «регіонали»? Чинна влада демонструє на що спроможна. Чи готовий народ змінити її? Кого він приведе? Вирішувати тому, хто має всю повноту влади – народу!

Якщо народ вважає за необхідне викинути непотріб на смітник історії – він на це має право... Чи хтось вправі навіть думати, що це не так?

Сергій ОСОЛОДКІН

© 2008 - 2024 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: khersonci08@gmail.com, контактиархівТеатр Куліша - Херсон