Сергей Осолодкин

Заслуженный журналист Украины

До роковин Революції Гідності: Обіцяємо виконати те, що обіцяли виконати...

Замість прологу: «Я з ганьбою жити не буду! Якщо куля в лоб, то куля в лоб. Але чесно!»,– сказав зі сцени Євромайдану Арсеній Яценюк.

З того часу минуло два роки: 123 загиблих, 27 зниклих, більш 2000 поранених, і – жодного покараного... «Это дело чести украинских правоохранительных органов, украинской прокуратуры, украинских судов. В кратчайшие сроки привлечь к ответственности не только исполнителей, не только снайперов, но и командира, который отдал этот приказ»,обіцяв Петро Порошенко на Майдані.

«Я хочу передать господину Порошенко, господину Яценюку и им подобным, которые обещали чуть ли не золотые горы. Они на нашей крови пришли к власти, а на своей оттуда уйдут», – Олександр Жамойдо, один з тих, хто отримав поранення 18 лютого на Інститутській. Шансів на одужання не мав, але вижив. Сьогодні він дає обіцянки діючий владі.

Готуючи до друку цей матеріал я переглянув кілька десятків матеріалів різних інформаційних джерел, які розповідають про обіцянки, які давали ті, хто приходив до влади на хвилі «Революції гідності», зокрема сьогоднішніх Прем'єр-міністра та Президента, і що за цей час втілено у життя.

ЩО ОБІЦЯНО – ЗАБУТО

Виявилося, що за ці два роки вони стільки наобіцяли різного, що якщо просто перераховувати сказане, то для цього знадобиться біля 30 сторінок. Важко все навіть просто перечитати, а тим більше оцінити. Фахівці вважають, що у кращому випадку виконано не більше 20% з того, що обіцяно...

Але й пункти «виконаного» носять або «розмовний» характер (провести нараду), або мають декларативний характер (виконаємо, але за певної умови). Все інше залишилося словами.

Разом з Яценюком «коаліційному» Уряду так само немає чим похвалитися. Обіцянки українцям європейських зарплат, високотехнологічної медицини, європейських судів, щедрих інвесторів, дешевих кредитів і нових робочих місць – все це кануло у Літу. Обіцянки, як були, так і залишилися обіцянками.

За оцінками фахівців обіцянки КМУ – 60% декларації, які постійно озвучував Прем'єр; біля 30% не виконані, а ще 10% – реалізовано з точністю до навпаки:

зарплата та пенсія – на рівні найбідніших африканських країн;

мінімальна оплата – на рівні 50 доларів на місяць;

безробіття – побило 15-річний максимум;

ціни на ліки – на рівні неможливості їх придбати;

ціни на хліб – з 1 грудня 2015 року, у черговий раз піднялися (на 15%);

ціни на проїзд у громадському транспорті – чергове підняття;

тарифи, розцінки, комуналка – все збільшилося на кілька десятків відсотків, по окремих напрямках у рази.

У владу Прем'єр приходив з обіцянкою відмінити «пенсійну реформу Азарова», яка збільшила пенсійний вік громадян. Які були обіцянки, якщо він стане владою: «Хочу, чтобы эта реформа осталась для двоих – Януковича и Азарова – и отправить их на 894 грн. пенсии. Но для того, чтобы принять эти законы, нам нужно большинство в Верховной Раде.

Для того, чтобы подписать эти законы, нам нужен президент Украины как украинский президент. Для того, чтобы выполнять эти законы – нам нужен украинский Кабинет министров». 26 квітня 2013 рік. Чернігів. Акція «Восстань, Украина!».

Все про що мріяли: «Прем'єр», «Президент», «Більшість» все є, всі «проукраїнські». А відміна реформи? Немає. Є нові запровадження, які, крім Арсенія Петровича, не вводив жоден Прем'єр – податок для пенсіонерів на пенсію. Годі й згадувати про те, чого й скільки могли купити пенсіонери на свої гривні при доларі тоді по 8, і сьогодні по 28. Сам Яценюк це пояснює тим, що це «неможливо в умовах військової економіки».

Про яку «військову економіку» йде мова, коли Україна офіційно не знаходиться у стані війни?

18 вересня 2015 року, Прем'єр гарантує: «В Україні середня заробітна плата буде становити 1 960 доларів», правда сам себе доповнив, це буде через 25 років, і тільки у тому випадку, якщо ситуація в Україні стабілізується.

13 вересня 2015 року, Яценюк запевнює: «заборгованість по зарплатах для працівників бюджетної сфери буде погашена у повному обсязі до кінця поточного місяця». На вулиці лютий 2016. Борги накопичуються.

30 серпня 2015 року, Яценюк обіцяє підвищити соціальні стандарти з 1 вересня 2015 року.

Яценюк і Порошенко урочисто обіцяли, що за «сепаратизм» та «державну зраду» буде покарано всіх високопосадовців і чиновників, які мали до цього відношення. Натомість, покарано 5 осіб (жодного державного чиновника).

Листопад 2015 року, Яценюк обіцяв, що через два тижні будуть звільнені міністри енергетики, охорони здоров'я й освіти... Й до сьогоднішнього дня всі Міністри при посадах... До четверга (04.02.16), п'ятеро Міністрів не бажали працювати з Яценюком, але різко змінили свої наміри. Чому...

НОВІ ОБІЦЯНКИ – НОВІ ЗАХМАРНІ ВИСОТИ

Не виконавши обіцяного раніше, Яценюк продовжує роздавати нові обіцянки. Тільки за три останні місяці минулого, і перший місяць цього року, він наобіцяв, що у 2016 році нас чекає:

«...довгі й дешеві кредити для розвитку малого й середнього підприємництва...»,

«...створення нових регіональних шкіл...»,

«...частина українських митниць перейде в управління провідних іноземних компаній...»,

«...створення нових регіональних лікарень...»,

«...будуватимуться нові дороги...»,

«...продовжено податкову реформу...»,

«...закупівлі ліків будуть здійснюватися через ООН і британське закупівельне агентство...»,

«...проведено реформу середньої освіти...»,

«...всі герої Майдану і їх родини одержать допомогу від держави...»,

«...депутати, які не проголосують за пакет законів по безвізовому режиму з ЄС, будуть позбавлені диппаспортів...»,

«...іншої системи вступу у виші, крім ЗНО, не буде...», «...доходи міст виростуть ще мінімум на 50 мільйонів гривень...»,

«...держава більше не буде дотувати олігархів, які заробляли мільярди на газовому бізнесі...»,

«...у чотирьох областях України доходи будуть розподілятися 50/50 між місцевим і державним бюджетами...».

РЕАЛІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИТУАЦІЇ

Наприкінці січня видання The Economist оцінило ситуацію у економіці України, і констатувало: «ситуація жахлива «але не у всіх регіонах. На заході країни справи не так уж і погані». При цьому видання констатує: у 2014 році ВВП України скоротилося на 7%, а у 2015 – ще на 12%. За 2014-15 роки гривня втратила 70% своєї вартості (по співвідношенню до долару). Інфляція на рівні 57%.

МІНІСТРИ ПОКИДАЮТЬ «КОМАНДУ» ЯЦЕНЮКА?

Міністр інфраструктури Андрій Пивоварський, міністр аграрної політики Олексій Павленко, міністр інформаційної політики Юрій Стець, міністр охорони здоров'я Олександр Квіташвілі, а тепер − і міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавічус, заявили що готові залишити уряд Арсенія Яценюка. Але, раптом, для багатьох несподівано, четверо з п'яти публічно відкликали свої заяви. Скільки коштувало «загасити» полум'я?

І, все ж, такого в країні ще не було. Гучний публічний скандал. Пояснюючи своє рішення про відставку, Абромавічус єдиний хто ризикнув зробити гучну заяву, йдучи гучно грюкнув дверима та так, що їх гуркіт почула вся Європа, а частина ринків цінних паперів «просіла» на 1,5%.

Абромавічус єдиний хто не злякався, не «продався», і не відступив від свого рішення, він заявив, що «не може бути ефективним керівником в умовах тотального блокування його роботи замість обіцяної 14 місяців тому всебічної підтримки реформ і свободи дій, у тому числі в кадрових питаннях». Він перший, хто прямо заявив, що «втручання у роботу Мінекономіки здійснював перший заступник голови парламентської фракції «Блок Петра Порошенка» Ігор Кононенко, який лобіював призначення лояльного до себе менеджменту в деякі держкомпанії, зокрема − «Укрхімтрансаміак».

Судячи з усього на Банковій такого не очікували, а тому відповідь Кононенко прозвучала на рівні «самдурак»: «не перекладати з хворої голови на здорову». На його думку, таким чином глава МЕРТ шукає зовнішніх винуватців у невдачах роботи його відомства.

Та на відміну від інших «напів-збіглих» колег, Абрамовічус не планує затримуватися на посту і просив парламент проголосувати його відставку вже у четвер. Своє рішення він не змінив навіть після вмовлянь залишитися з боку Президента.

Заява міністра економіки відбулося за півтора тижні до широкого звіту уряду про виконану роботу за рік. Текст цього документа − у форматі 18 барвистих, але малоінформативних піар-слайдів було розміщено на сайті уряду 2 лютого. Днем раніше звіт Кабміну, але у вигляді розгорнутого аналізу роботи на більш ніж 200 сторінках, отримали народні депутати.

Фахівці вважали, що саме з цим звітом пов'язано те, що команда Яценюка зменшувалася на очах. «Відставки українських міністрів пов'язані і зі звітом Кабміну, який планується через два тижні, і зі стосунками всередині правлячої команди»,упевнений політолог Кость Бондаренко.

У розпорядженні автора є й звіт, і його оцінки фахівців від економіки. Слід зазначити, що більшість з них переконують, що це черговий рекламний проспект, у якому йдеться про те, як гарно працював Яценюк, а ще намагання переконати читачів, що окрім нього будь-хто інший не буде таким успішним Прем'єром.

Чи сприймуть це послання депутати? Чи затвердять звіт? Сказати важко. Але, протистояння між Банковою та Грушевського триває і слід зазначити, що полеміка ведеться не стільки навколо покращення життя українцям, скільки про те, хто надалі буде контролювати основні потоки бюджетних коштів.

Заява Міністра економічного розвитку за менше ніж два тижні до офіційного звіту вчинила ефект бомби, що розірвалася всередині «благородної родини». Журналісти стверджують, що у середу під час закритого засідання БПП у ВРУ навіть через зачинені двері були чутні «сміливі» вигуки.

За словами очевидців справа дійшла навіть до бійки. Судячи з оцінок деяких депутатів з БПП, частина фракції неготова підтримувати звіт КМУ. Більш того, мова йде про розірвання «Коаліційної угоди», із виходом на дострокові парламентські вибори не дивлячись на всі заяви Президента, що він і його фракція будуть категорично проти відставки Уряду, а отже дострокових перевиборів парламенту.

МІЖНАРОДНІ РЕАКЦІЇ – НЕВТІШНІ

Заява Міністра Айвараса Абромавичуса вперше за часів сучасної історії України об'єднала між собою одразу кількох послів іноземних держав, які дружньо, менше ніж за пів дня підготували і підписали спільну заяву, у якій висловили розчарування рішенням міністра економічного розвитку і торгівлі України Айвараса Абромавичуса піти у відставку.

Заява з'явилась на сайті посольства Швеції в Україні: «Абромавичус і його професійна команда добились важливих зрушень у впровадженні жорстких, але необхідних економічних реформ, покликаних стабілізувати українську економіку, викоріненні хронічної корупції, приведенні України у відповідність до вимог програми МВФ і сприянні формування більш відкритої та прозорої влади».

Це думка не просто «дипломатів» – це позиція держав, які вони представляють. Під заявою стоять прізвища послів Канади, Франції, Німеччини, Італії, Литви, Швеції, Швейцарії, Великобританії та США.

Я думаю, що враховуючи таку «швидкість» реакції, слід припустити, що посли країн-підписантів все ж були поінформовані заздалегідь про те, що така заява буде озвучена. А отже, рішення прийнято не спонтанно. Можемо говорити, що існує дуже велика вірогідність того, що воно узгоджено на міжнародному рівні, що, у свою чергу, може призвести до більш ніж серйозних наслідків і для держави, і для її керівників.

Країни-донори просто так такі заяви не роблять. Відповісти Україні немає чим. Традиційна риторика яку використовують коли хтось зсередини критикує владу на кшталт: «Це заяви сепаратистів», «Не розхитуйте човен», «Рука Москви», «Люди Путіна» - не пройде.

Критику такого рівня неможна пропустити повз вуха. А тому думку послів, що: «...процвітаюче майбутнє України вимагатиме постійних зусиль професіоналів, які інтереси народу України ставлять вище за свої», слід сприймати як дипломатичний натяк на дуже серйозні наслідки.

Замість епілогу: «Обіцяти – не обов'язково одружитися», - так звучить народний вислів. Але, чи все так просто у «політичній родині»? Чи зможе Президент і Прем'єр вийти із ситуації на рівні нових обіцянок, чи все ж на цей раз доведеться або «одружуватися» або «відповідати за базар», який розпочали два роки тому, і за який сотні українців віддали своє життя?

Сергій ОСОЛОДКІН

Фото 2014 года: InfoSMI.net

© 2020 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: kherson.inform@ukr.net, контакти, архів