Сергей Осолодкин

Заслуженный журналист Украины

Херсонці, чи знаєте ви, що буде з вашим житлом, якщо…

Херсонці, чи знаєте ви, що буде з вашим житлом, якщо…
От вам страшенна таємниця «урядового двору»: якщо не будете платити, то залишитися без...

Уряд Яценюка, який так старанно розповідає нам про здобутки і досягнення, вирішив, у черговий раз «вирішити» деякі наші життєві питання, без нашої участі. У громадян, за комунальні борги – відбиратимуть квартири.

Пам'ятаєте з курсу історії у середній школі, що таке кріпацтво? Кобзаря вивчали? Шевченко писав: «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте...». Це він про ситуацію не історичну, а сьогоднішню.

Не вірите? Тоді відповідайте: де зараз знаходиться чи не 90% населення? Фігурально у кріпацтві. Чи не до нас звернення Тараса: «...І вражою злою кров'ю Волю окропіте»?

Одна з форм кріпацтва – відсутність можливості вільно пересуватися та обирати місце проживання. Із пересуванням у нас ніколи не було вільно – кожен переїзд на нове місце супроводжує контроль з боку держави.

Раніше це називали – «прописка», сьогодні назва змінилася – «реєстрація місця перебування», але суть – залишилася та сама.

Тим час, на «тихих лапах», підповзла нова форма кріпацтва. Якщо людина немає грошей оплатити непомірні рахунки за світло, газ, воду, то її лишають права їх отримувати. У не далекій перспективі нас чекає «сюрпрайз»?

Якщо не буде чим заплатити за комунальні послуги, то Держава, не моргнувши оком, відбере оселю – квартиру або будинок, або, скажімо, землю.

У ДЕРЖАВИ НЕМАЄ СУМЛІННЯ?

«Реформатори» з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства виступили з ініціативою (от де зібралися заможні особи) щодо посилення заходів до осіб-неплатників за житлово-комунальні послуги. Пропонується виняткова форма – вилучення житла.

Державу давно не цікавить за рахунок чого виживає 90% населення.

Державі байдуже за рахунок чого харчується людина.

Держава не переймається питанням чи купує громадянин одяг, або, навіть, товари першої необхідності?

Натомість для бійців спецназу антикорупційного бюро України, за рахунок бюджету, закупили шкарпетки по ціні 373 грн пара.

Що головне для Держави? Навіть не думайте сказати – життя людини. Для неї важливіше чи оплатила людина рахунки.

Я не сперечаюся з аксіомою: за все, і за комунальні послуги, – слід платити. Задурно нічого не буває. Але, давайте зрозуміємо чому люди не платять за комунальні послуги? Невже всі тільки тому, що такі «Бякі?».

ЩО ГОЛОВНЕ?

Як правило у першу чергу платять за те, без чого вижити неможливо. У зимовий період, без сумніву, на перше місце виходить газ. Газ це – опалення (спочатку тепло, а вже потім приготування їжі).

На другому місці електрика – опалення квартири, приготування їжі, затишок, а іноді й якась розрада, хоч на 30 хвилин та включений телевізор.

І, нарешті, третя сходинка – вода. Сходинка третя, але не остання. Як відомо, без води людина проживе ще менше ніж без їжі, але, все ж, більше, ніж без тепла.

Що стосується оплати комунальних платежів, то їх залишають «на потім». Адже перші три одиниці товару, а скоріш ознак цивілізації, відключити неплатнику дуже просто. Відтепер слід враховувати, що у «разі чого», то не тільки старість, але й все життя можна провести просто неба.

До якого цинізму і рівня мерзотності треба дійти, аби відбирати у людей оселі, якщо вони реально не в змозі платити. Держава забула порахувати скільки вона дає, а скільки вимагають платіжки.

Так, формально, держава не отримує гроші. А тому й говорить: «Я з вас не беру». Можна клястися хоч на Біблії – правда. Адже електрика і газ давно у приватних руках. Вода – комунально-приватна. Водовідведення – комунальна власність.

Тут Держава робить кульбіт через голову: виробництво електрики – 90% у її руках (10% альтернативні джерела); видобування газу для громадян – 100% державна форма власності; підняття води, централізована її подача та відвід – 100% в руках місцевої влади.

Тож, до якого рівня ненависті до власного народу треба дійти, аби продати постачання газу та електрики у приватні руки (на черзі «водоканали»), заробити на цьому, вкрасти зароблене, надати 3 – 4 особам можливість наживатися?

ВІДПРАВНІ ТОЧКИ

Про що йде мова? Про ціну. По-перше, якою є собівартість того, що виробляє, видобуває держава. По-друге, по якій ціні це продають приватникам. По-третє, якою є ціна для громадянина?

Собівартість електрики для населення складає 0,34 грн за 1 кВт/год, у той час як вартість складає 0,456 грн (за умови споживання до 100 кВт/год на місяць. Тариф діє до 29 лютого 2016 року).

При цьому фахівці енергоринку стверджують, що ціна «виробництва» дуже сильно завищена (Держава заробляє), насправді вона не перевищує 0,18 – 0,22 грн за 1кВт/год (залежно від форми виробництва, часу доби тощо).

Собівартість газу – тема окремої розмови. Про реальну ціну так багато говорять і фахівці, і політики, і пересічні громадяни. Але, знайти «правду» так і не вдалося (адже тут люди заробляють свій перший мільярд).

Якщо вірити розрахункам, які зроблено у Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України», то минулого року собівартість газу, який видобувався в Україні, і якій начебто повністю йде для населення, склала 5 400 тис. грн/тис. м3 (без ПДВ), або $319,4 (при курсі 17 грн/$).

У сьогоднішньому офіційному курсі 24,92 грн/$1, це всього $216,69. Та ми не знаємо головного: які «відправні» закладені у собівартість.

Що стосується роздрібної торгівлі, то відповідно до Постанови № 583, від 03.03.2015р., Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг: «...Роздрібні ціни на природний газ, який використовується для потреб населення (з урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом), у разі використання природного газу:

1) для приготування їжі та/або підігріву води – 7,188 грн за 1 м3;

2) для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, приготування їжі та/або підігрів води):

у період з 1 травня по 30 вересня (включно) – 7,188 грн за 1 м3;

у період з 1 жовтня по 30 квітня (включно): за обсяг, спожитий до 200 м3 природного газу на місяць (включно), – 3,600 грн за 1 м3; за обсяг, спожитий понад 200 м3 природного газу на місяць, – 7,188 грн за 1 м3».

Собівартість водопостачання та водовідведення розраховуються кожним постачальником послуг, у кожному населеному пункті окремо, з урахуванням витрат і затверджується НК.

Що стосується Херсона, то тут, залежно від категорій та відповідних норм, вартість водопостачання та водовідведення складає від 53,75 до 97,82 грн/1 людина на місяць.

Навіть при тих цінах з якими споживачі ледь «справляються», і змушені економити на всьому, аби тільки не залишитися без того, без чого неможна вижити, Держава повідомила, що у квітні – червні поточного року відбудеться наступне підвищення цін.

Комунальні оплати, якими є вони? Тут все залежить від того де знаходиться квартира/будинок, як її/його обслуговують, які послуги надають.

ЩО У ПІДСУМКУ?

Якщо ви не будете платити за перші три послуги, то вам їх просто припинять надавати (відключать в індивідуальному порядку). Якщо не будете плати за квартиру, то Держава у вас її забере.

Як стверджує начальник управління економіки систем життєзабезпечення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Наталія Хоцяновська: «На сьогодні є закон про виконавче провадження і досить широкий спектр впливу на неплатників ним передбачено. Передбачено стягнення насамперед на кошти боржника, на рухоме майно і більше того, 63-ю статтею цього закону передбачено вилучення вашої квартири, вашого будинку і вашої земельної ділянки».

Чи може Держава, яка насправді піклуються про народ, дозволити собі так вчиняти? Уряд – вища форма правління виконавчої структури держави, який покликаний виявляти турботу про людей, які найняли його для цього.

Але, здається, Уряд України вважає, що у нього зовсім інша місія. Можливо саме тому сьогодні й ведеться така запекла боротьба за «виживання» цього Уряду? Ті, хто при владі, чудово розуміють, що вдруге народ у кабінети їх не пустить, і що час ось-ось добіжить кінця.

ПОЛІТИКА ЧИ ЕКОНОМІКА?

В Україні за 24 роки Незалежності були різні катаклізми: Уряди, Президенти, політичні партії. Але, тільки останні два роки у коловорот політичних та економічних подій затягнули окремих політиків і партії, які так стрімко втратили довіру народу. Зверніть увагу, все найгірше, що могло статися і з народом, і з Державою сталося саме у ці два роки.

Рейтинги політиків та партій і раніше піднімалися та падали. Здавалося, що таке карколомне, стрімке падіння, яке зазнав Віктор Ющенко перевершити неможливо...

Можна! Сьогоднішні Президент і Прем'єр стали рекордсменами. Виявилося, що абсолютну довіру можна втратити за 1 – 1,5 роки. Так бездарно промотати й прогуляти...

Ющенко, який став Президентом у третьому «політичному» турі виборів, втратив довіру через 3 роки. Порошенко, який став Президентом у першому турі (набравши 54,7% голосів тих, хто проголосував), зумів майже все втратити за один рік. А його партія, за 1 рік існування, має зараз лише 1% довіри (2014 рік – позачергові вибори ВРУ – 21,82%).

Не може «похвалитися» таким рівнем падіння довіри й жоден з попередників Яценюка. Його партія, яка мала довіру в 22,14%, набравши абсолютний максимум під час позачергових виборів до ВРУ у 2014 році, вже через рік не ризикнула навіть взяти участь у виборчому процесі місцевих рад. Чому? Повна втрата довіри.

І це при тому, що Яценюк тримає в руках вертикаль виконавчої влади і має власного силового міністра.

Партії-банкрути продовжують чіплятися за владу. Лідери-банкрути продовжують переконувати, що їх любить і підтримує країна.

ДЕРЖАВА ЧИ ПРИВАТНИЙ ВЛАСНИК?

Людей продовжують гнобити... Ціни ростуть... Борги накопичуються... Неприйнятні для держави рішення приймаються... І все заради чого?

За ради того, аби купка олігархів до яких відносяться й перші особи держави, гульнули на задвірках Української історії. Волелюбний український народ чекає довго, але потім швидко приймає рішення.

Що є мірилом? Для когось перший мільярд, для когось двадцятий, тридцятий... Для когось остання копійка, відкладена на «чорний» день.

У кожного свої критерії... історичні віхи... далекоглядні плани. Нажаль і Держава, у кожного своя...

Чи ризикнуть ті, хто ніяк не нажереться, і зроблять, нарешті, останній крок до власної «смерті» - почавши викидати людей на вулиці? Час покаже. Втім, чого їм хвилюватися? У разі чого – власний літак...

1 – 2 години, і вони у ситій і спокійній Європи...

4 – 6 годин, і вони у ще більш спокійних регіонах...

8 – 12 годин, і вони на затишних островах, у іншій півкулі Землі...

Десь там, далеко звідси, вони будуть жити спокійно, без галасу зі сміхом пригадуючи, як вони цілу Державу: «Як кошенят...»...

Сергій ОСОЛОДКІН

© 2021 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: kherson.inform@ukr.net, контакти, архів