Чи є сподівання на покращення?
Минуло п'ятниці Прем'єр так і не прозвітував у ВРУ... Ні, він прийшов, і навіть щось там булькотів про те, що він самовіддано працює на користь Українського народу. От тільки: чи повірив у це народ? Чи насправді це був звіт?
З точки зору Яценюка і його політичної сили, це був яскравий виступ «економічного лідера країни». Якщо ж взяти за похідну точку зору законність, то це був не більш ніж черговий рекламний виступ Прем'єра, який відбувається постійно, по п'ятницях, у рамках Дня Уряду.
Для того, аби це був «справжній» звіт, він повинен бути відповідним чином оформлений: за 15 днів до виступу у Верховній Раді Прем'єр повинен подати депутатам письмовий звіт про виконання Програми Уряду, яку депутати затверджували рік тому.
Звіт повинен містити, по кожному пункту, що зроблено, що ні, і чому. Наступний етап: кожен Міністр повинен прозвітувати у профільних комітетах ВРУ, надання відповіді на питання депутатів. І вже на третьому етапі Прем'єр звітує під час засідання ВРУ та відповідає на питання депутатів. Чи була дотримана процедура? Ні.
Якщо звіту не було, то що було? «Рекламна акція Сені», як вказують окремі депутати, під час якої він розповідав, як все у житті добре.
Депутати, які категорично не сприймають такий «звіт» не раз за ці дні наголошували, що всі ми переконалися, що Прем'єр та його Уряд живуть на одній планеті, а 98% пересічних громадян на іншій. Співіснування Уряду і людей відбувається у паралельних світах, які ніколи між собою не перетинаються. Громадяни Прем'єрські вислови «Ми стали жити краще», сприймають однозначно: він особисто та його Міністри, насправді стали жити краще.
Звідки Яценюк взяв ті цифри, які у продовж 30 хвилин так щедро, як локшину, розвішував на вуха громадянам?.. Підручник «Стеля» (потолок – рос.), відомий кожному студенту. Для Яценюка, судячи з усього, пан «Стеля» є знаним економістом, фінансистом та «міжнародним» експертом, який і надає йому «достовірну» інформацію.
«Ми перевиконуємо бюджетні надходження», - бадьоро рапортував Яценюк. Хіба ні? Чи маємо перевиконання? Чи є поточний бюджет профіцитним (надходження перекривають видатки)? Так. Отримуємо більше ніж планували. Частину грошей взагалі «заощаджуємо».
За рахунок чого: «Збільшилось виробництво», «Ми стали більше виробляти продукції та продавати її за кордон», «Заробляємо валюту»? Ні. Тоді за рахунок чого? В Україні «квітнуть» інфляція (знецінення гривні) і підвищення цін (для придбання однієї й тієї ж одиниці товару, громадяни витрачають грошей більше, але купують цих одиниць менше).
За оцінками фахівців, станом на 1 вересня 2015 року, на межі бідності живе мінімум 60% Українців (люди які не можуть покривати всі необхідні та бажані витрати). У той же час, 88% громадян може дозволити собі тільки частково покривати обов'язкові витрати. Їм доводиться вибирати: повноцінна їжа, або оплата комунальних послуг; придбання одягу або ліків. На те й інше одразу грошей у них немає.
Такі висновки зроблено на підставі аналізу т.з. «споживчого кошика» (який встановлює КМУ); цін на товари, послуги; розцінок на газ, воду, електрику; вартість їжі, одягу, ліків у порівнянні з реальними, а не «середньостатистичним» заробітними платами.
Що вже говорити про пенсіонерів. Там картина ще більш жахлива. Сьогодні важко зрозуміти, як і за рахунок чого виживає пенсіонер. Якщо він заплатить по всіх платіжках, при споживанні товарів та послуг у повному об'ємі (не економлячи на електриці, опаленні, водопостачанні тощо), то у нього не залишається грошей купити їжу, ліки, одяг. Про оплату «спокус красивого життя» (театр, кіно тощо), мова не ведеться.
За 21 місяць, поки КМУ в руках Арсенія Яценюка, ми не стали жити краще. Це об'єктивна реальність. І тут дарма говорити, що Арсенія підтримує Захід. А що говорить Україна? Кого це цікавить? Це й є ті два паралельні світи, які ніколи не перетнуться.
Що сталося із державною?
- Падіння національної валюти у 3 рази.
- Зростання цін на товари та послуги у 2,0 – 2,5 (по деякими галузям у 4,2 рази).
- Розкручення гіперінфляційного маховика, який продовжує набрати оберти. Заяви Яценюка, що «ми призупинили» та «зменшили інфляційні процеси», тільки слова. Відповіді на питання: «У якій саме галузі чи по якому напрямку?», Прем'єр не дав.
- Суттєве збільшення комунальних тарифів.
- Стрімке збільшення цін на газ, електроенергію.
- Стабільно зростають ціни на проїзд у транспорті – міський пасажирський, приміський, водний, залізничний (повітряний перенесено у розділ «фантастика»).
У той час, як на світовому ринку останні 6 – 9 місяців ціни на нафту зменшуються (ціна за барель нижче $40, а була біля 100), в Україні постійно збільшуються ціни на бензин та дизельне пальне (зросли у 2 рази).
- Держава вимирає, катастрофічно скорочується населення (за рахунок смертності та еміграції).
- В Україні найбільший рівень безробіття на всьому пострадянському просторі та у розвиненій Європі.
- Держава продовжує скорочувати, зменшувати, або повністю згортає соціальні програми. Ті, що існують, як стверджує статистика та фахівці-економісти, не покривають й на 30% ті видатки, які повинні виплачувати українці.
- Громадяни зубожіють. Деякі політологи називають це вже суровим терміном «геноцид». У якості прикладів наводять дії приватних підприємств, таких як «Облгази» та «Обленерого»; комунальні та державні підприємства – «водоканали» та підприємства, які виробляють тепло. Всі вони тотально, щоденно вимикають десяткам, а то й сотням громадянам-боржникам: світло, газ, воду, тепло.
На Херсонщині вже зафіксовані випадки смерті від переохолодження у приміщеннях, які відключені від газопостачання. Не дивлячись на те, що лікарям (неофіційно) заборонено ставити діагноз – «дистрофія», ми маємо смерті людей від хронічного недоїдання.
У той же час, на фоні подальшого погіршення рівня життя громадян, відбувається значне зростанні доходів олігархів, частина з яких представляють офіційну владу («каста недоторканих» живе за рахунок «жебраків»).
Такими є реалії життя, про які мовчить Прем'єр, про які мовчать провладні партії (а якщо й говорять, то нічого не роблять, аби ситуацію покращити).
Яценюк неодноразово хвалив себе, що він свідомо обрав «шлях камікадзе», постави «політичну кар'єру, заради процвітання життя українців», «аби привести країну до світлого майбутнього». Майбутнє настало. Чи стало воно світлим?
Заради ж чого «жертви»? За ради власної економічної вигоди. Яценюк ніколи не був самостійним політиком. Він зажди був «при комусь». Чудово розуміючи, що перспективи буди самостійним політичним гравцем дорівнюють нулю, він пішов іншим шляхом – спочатку «матеріальне забезпечення», а потім крок «у небуття».
На фоні чого все це відбувається? Казок, які народу почали розповідати ще «папередники» «попередників».
"Безвізовий режим". Нам розповідають, що ще трохи, і ми виконаємо всі умови Європейського союзу і довгоочікуване – здійсниться. Обіцяли сьогодні – знову перенесли. А що це дасть пересічним громадянам?
Згідно офіційної статистики закордонні паспорти в Україні має від 10 до 14% населення. Приблизно 80%, від цієї цифри, складають громадяни, які проживають у Західних областях України, і які постійно виїжджають на «чорні» заробітки.
Абсолютна більшість людей, які живуть у Південно-східній, Північній та у Центральній Україні ніколи не мали такий паспорт і не збираються його оформлювати через те, що він їм не потрібен.
Що принесе безвізовий режим? Зможемо перетинати кордон? Так. Натомість, на відміну від «справжніх європейців», тільки на певних умовах: термін перебування до 3 місяців на півроку; наявність, як і сьогодні, документів: проїзних, страхових, валютних тощо. «Режим» дасть право працювати? Ні. Що тоді? Можливість подорожувати і виїжджати у відрядження. Хто цим скористається? Біля 2% населення, вважають фахівці.
"Економічна асоціація" з ЄС. Ще «гірка цукерка» у яскравій обгортці, яка гарантує подальше зменшення власного виробництва. Ви колись чули, що разом «з виходом на ринки Європи», ми так само впустимо європейські товари на внутрішній ринок? Про їх якість говорити не будемо, а їх вартість? Вони дешевші. Чого очікувати? Згортання власного виробництва.
І це тільки ті проблем, які лежать на поверхні. Якщо ж розбирати з олівцем та калькулятором, то відкриється безодня питань.
Власне виробництво. За весь час поки пан Яценюк при владі, ми не побудували жодного нового підприємства. Ми живемо виключно за рахунок запозичень. Перспективи відродження, або відкриття нових виробництв? Нуль. Ми стабільно «проїдаємо», а чиновники розкрадають ті гроші, які надходять від міжнародних позичальників. Ситуація неконтрольована. Перспективи повернення боргів? Примарні...
Корупція в Україні. Корупція – квітне. Реальної боротьби – нуль. Хоча й на цей напрямок отримуємо цільові гроші з-закордону.
Все це результати роботи Уряду Яценюка. Де ж покращення?
Яценюк використовуючи прямий шантаж заявляє про три кроки: «Відставка Уряду» – «Розпад Коаліції» – «Дострокові перевибори ВРУ».
Чого бояться партії? Тема окремої розмови. Головне питання дня: чи слід звільняти Яценюка? Чим це загрожує? Як переконує сам Яценюк: «неприйняття Бюджету на 2016 рік, неприйняття Податкового Кодексу – прямий шлях до неотримання чергового траншу МВФ майже у 5 мільярдів. Відсутність грошей – шлях до дефолту».
Ставленик Прем'єра Арсен Аваков просто залякує: не прийняття умов Яценюка сьогодні – у червні долар по 70 грн.
То, чого слід боятися більше Прем'єра-позичальника, перспектив дефолту? А може все ж головна проблема у тому, що за накопиченням зовнішніх боргів маячить інша перспектива: зростання залежності від тих, хто «утримує» країну, їх диктат, а отже втрата самостійності.
Вже сьогодні перед депутатами ВРУ не дилема, який вибирати бюджет, а ультиматум – треба голосувати тільки так, як сказав Яценюк, тільки те, що ним вже узгоджено з МВФ. Навіщо тоді депутати - представники народу? А може у нас вже немає самостійності? Може її вже продали?
З точки зору Яценюка і його політичної сили, це був яскравий виступ «економічного лідера країни». Якщо ж взяти за похідну точку зору законність, то це був не більш ніж черговий рекламний виступ Прем'єра, який відбувається постійно, по п'ятницях, у рамках Дня Уряду.
Для того, аби це був «справжній» звіт, він повинен бути відповідним чином оформлений: за 15 днів до виступу у Верховній Раді Прем'єр повинен подати депутатам письмовий звіт про виконання Програми Уряду, яку депутати затверджували рік тому.
Звіт повинен містити, по кожному пункту, що зроблено, що ні, і чому. Наступний етап: кожен Міністр повинен прозвітувати у профільних комітетах ВРУ, надання відповіді на питання депутатів. І вже на третьому етапі Прем'єр звітує під час засідання ВРУ та відповідає на питання депутатів. Чи була дотримана процедура? Ні.
Якщо звіту не було, то що було? «Рекламна акція Сені», як вказують окремі депутати, під час якої він розповідав, як все у житті добре.
Депутати, які категорично не сприймають такий «звіт» не раз за ці дні наголошували, що всі ми переконалися, що Прем'єр та його Уряд живуть на одній планеті, а 98% пересічних громадян на іншій. Співіснування Уряду і людей відбувається у паралельних світах, які ніколи між собою не перетинаються. Громадяни Прем'єрські вислови «Ми стали жити краще», сприймають однозначно: він особисто та його Міністри, насправді стали жити краще.
Звідки Яценюк взяв ті цифри, які у продовж 30 хвилин так щедро, як локшину, розвішував на вуха громадянам?.. Підручник «Стеля» (потолок – рос.), відомий кожному студенту. Для Яценюка, судячи з усього, пан «Стеля» є знаним економістом, фінансистом та «міжнародним» експертом, який і надає йому «достовірну» інформацію.
«Ми перевиконуємо бюджетні надходження», - бадьоро рапортував Яценюк. Хіба ні? Чи маємо перевиконання? Чи є поточний бюджет профіцитним (надходження перекривають видатки)? Так. Отримуємо більше ніж планували. Частину грошей взагалі «заощаджуємо».
За рахунок чого: «Збільшилось виробництво», «Ми стали більше виробляти продукції та продавати її за кордон», «Заробляємо валюту»? Ні. Тоді за рахунок чого? В Україні «квітнуть» інфляція (знецінення гривні) і підвищення цін (для придбання однієї й тієї ж одиниці товару, громадяни витрачають грошей більше, але купують цих одиниць менше).
За оцінками фахівців, станом на 1 вересня 2015 року, на межі бідності живе мінімум 60% Українців (люди які не можуть покривати всі необхідні та бажані витрати). У той же час, 88% громадян може дозволити собі тільки частково покривати обов'язкові витрати. Їм доводиться вибирати: повноцінна їжа, або оплата комунальних послуг; придбання одягу або ліків. На те й інше одразу грошей у них немає.
Такі висновки зроблено на підставі аналізу т.з. «споживчого кошика» (який встановлює КМУ); цін на товари, послуги; розцінок на газ, воду, електрику; вартість їжі, одягу, ліків у порівнянні з реальними, а не «середньостатистичним» заробітними платами.
Що вже говорити про пенсіонерів. Там картина ще більш жахлива. Сьогодні важко зрозуміти, як і за рахунок чого виживає пенсіонер. Якщо він заплатить по всіх платіжках, при споживанні товарів та послуг у повному об'ємі (не економлячи на електриці, опаленні, водопостачанні тощо), то у нього не залишається грошей купити їжу, ліки, одяг. Про оплату «спокус красивого життя» (театр, кіно тощо), мова не ведеться.
За 21 місяць, поки КМУ в руках Арсенія Яценюка, ми не стали жити краще. Це об'єктивна реальність. І тут дарма говорити, що Арсенія підтримує Захід. А що говорить Україна? Кого це цікавить? Це й є ті два паралельні світи, які ніколи не перетнуться.
Що сталося із державною?
- Падіння національної валюти у 3 рази.
- Зростання цін на товари та послуги у 2,0 – 2,5 (по деякими галузям у 4,2 рази).
- Розкручення гіперінфляційного маховика, який продовжує набрати оберти. Заяви Яценюка, що «ми призупинили» та «зменшили інфляційні процеси», тільки слова. Відповіді на питання: «У якій саме галузі чи по якому напрямку?», Прем'єр не дав.
- Суттєве збільшення комунальних тарифів.
- Стрімке збільшення цін на газ, електроенергію.
- Стабільно зростають ціни на проїзд у транспорті – міський пасажирський, приміський, водний, залізничний (повітряний перенесено у розділ «фантастика»).
У той час, як на світовому ринку останні 6 – 9 місяців ціни на нафту зменшуються (ціна за барель нижче $40, а була біля 100), в Україні постійно збільшуються ціни на бензин та дизельне пальне (зросли у 2 рази).
- Держава вимирає, катастрофічно скорочується населення (за рахунок смертності та еміграції).
- В Україні найбільший рівень безробіття на всьому пострадянському просторі та у розвиненій Європі.
- Держава продовжує скорочувати, зменшувати, або повністю згортає соціальні програми. Ті, що існують, як стверджує статистика та фахівці-економісти, не покривають й на 30% ті видатки, які повинні виплачувати українці.
- Громадяни зубожіють. Деякі політологи називають це вже суровим терміном «геноцид». У якості прикладів наводять дії приватних підприємств, таких як «Облгази» та «Обленерого»; комунальні та державні підприємства – «водоканали» та підприємства, які виробляють тепло. Всі вони тотально, щоденно вимикають десяткам, а то й сотням громадянам-боржникам: світло, газ, воду, тепло.
На Херсонщині вже зафіксовані випадки смерті від переохолодження у приміщеннях, які відключені від газопостачання. Не дивлячись на те, що лікарям (неофіційно) заборонено ставити діагноз – «дистрофія», ми маємо смерті людей від хронічного недоїдання.
У той же час, на фоні подальшого погіршення рівня життя громадян, відбувається значне зростанні доходів олігархів, частина з яких представляють офіційну владу («каста недоторканих» живе за рахунок «жебраків»).
Такими є реалії життя, про які мовчить Прем'єр, про які мовчать провладні партії (а якщо й говорять, то нічого не роблять, аби ситуацію покращити).
Яценюк неодноразово хвалив себе, що він свідомо обрав «шлях камікадзе», постави «політичну кар'єру, заради процвітання життя українців», «аби привести країну до світлого майбутнього». Майбутнє настало. Чи стало воно світлим?
Заради ж чого «жертви»? За ради власної економічної вигоди. Яценюк ніколи не був самостійним політиком. Він зажди був «при комусь». Чудово розуміючи, що перспективи буди самостійним політичним гравцем дорівнюють нулю, він пішов іншим шляхом – спочатку «матеріальне забезпечення», а потім крок «у небуття».
На фоні чого все це відбувається? Казок, які народу почали розповідати ще «папередники» «попередників».
"Безвізовий режим". Нам розповідають, що ще трохи, і ми виконаємо всі умови Європейського союзу і довгоочікуване – здійсниться. Обіцяли сьогодні – знову перенесли. А що це дасть пересічним громадянам?
Згідно офіційної статистики закордонні паспорти в Україні має від 10 до 14% населення. Приблизно 80%, від цієї цифри, складають громадяни, які проживають у Західних областях України, і які постійно виїжджають на «чорні» заробітки.
Абсолютна більшість людей, які живуть у Південно-східній, Північній та у Центральній Україні ніколи не мали такий паспорт і не збираються його оформлювати через те, що він їм не потрібен.
Що принесе безвізовий режим? Зможемо перетинати кордон? Так. Натомість, на відміну від «справжніх європейців», тільки на певних умовах: термін перебування до 3 місяців на півроку; наявність, як і сьогодні, документів: проїзних, страхових, валютних тощо. «Режим» дасть право працювати? Ні. Що тоді? Можливість подорожувати і виїжджати у відрядження. Хто цим скористається? Біля 2% населення, вважають фахівці.
"Економічна асоціація" з ЄС. Ще «гірка цукерка» у яскравій обгортці, яка гарантує подальше зменшення власного виробництва. Ви колись чули, що разом «з виходом на ринки Європи», ми так само впустимо європейські товари на внутрішній ринок? Про їх якість говорити не будемо, а їх вартість? Вони дешевші. Чого очікувати? Згортання власного виробництва.
І це тільки ті проблем, які лежать на поверхні. Якщо ж розбирати з олівцем та калькулятором, то відкриється безодня питань.
Власне виробництво. За весь час поки пан Яценюк при владі, ми не побудували жодного нового підприємства. Ми живемо виключно за рахунок запозичень. Перспективи відродження, або відкриття нових виробництв? Нуль. Ми стабільно «проїдаємо», а чиновники розкрадають ті гроші, які надходять від міжнародних позичальників. Ситуація неконтрольована. Перспективи повернення боргів? Примарні...
Корупція в Україні. Корупція – квітне. Реальної боротьби – нуль. Хоча й на цей напрямок отримуємо цільові гроші з-закордону.
Все це результати роботи Уряду Яценюка. Де ж покращення?
Яценюк використовуючи прямий шантаж заявляє про три кроки: «Відставка Уряду» – «Розпад Коаліції» – «Дострокові перевибори ВРУ».
Чого бояться партії? Тема окремої розмови. Головне питання дня: чи слід звільняти Яценюка? Чим це загрожує? Як переконує сам Яценюк: «неприйняття Бюджету на 2016 рік, неприйняття Податкового Кодексу – прямий шлях до неотримання чергового траншу МВФ майже у 5 мільярдів. Відсутність грошей – шлях до дефолту».
Ставленик Прем'єра Арсен Аваков просто залякує: не прийняття умов Яценюка сьогодні – у червні долар по 70 грн.
То, чого слід боятися більше Прем'єра-позичальника, перспектив дефолту? А може все ж головна проблема у тому, що за накопиченням зовнішніх боргів маячить інша перспектива: зростання залежності від тих, хто «утримує» країну, їх диктат, а отже втрата самостійності.
Вже сьогодні перед депутатами ВРУ не дилема, який вибирати бюджет, а ультиматум – треба голосувати тільки так, як сказав Яценюк, тільки те, що ним вже узгоджено з МВФ. Навіщо тоді депутати - представники народу? А може у нас вже немає самостійності? Може її вже продали?
Сергій ОСОЛОДКІН
