Хто пояснить херсонцям, що буде у жовтні?
Адже саме у цей день депутати ухвалили у другому читанні та у цілому той самий проект закону, над яким так довго і «старанно» працювали – «Про місцеві вибори».
Ані фанфар, ані шампанського... Чому? Невже все так погано, що ані рука не піднялася з чарчиною, ані язик не повернувся похвалити себе?
Як починався кінець...
18 червня, 2015 року. Київ. Грушевського. Верховна Рада України. Зала. Депутати ухвалюють у першому читанні проект закону № 2831-3 «Про місцеві вибори». «За» 271 голос. За інші два документи № 2831-1 та № 2831-2, під час так званого «рейтингового голосування», нардепи віддають 88 та 182 голоси відповідно. Фахівці одразу заявляють – підтримано найгірший варіант.
«Основа» є, далі – «опрацювання». Проект назбирав 1547 поправок. Як ви думаєте, чи було їх враховано? Правильно! Їх навіть не читали...
10.00. 14 липня, 2015 року. Вівторок. Київ. Грушевського. День «Х». Далі тягнути немає куди. Термін крайній. Настрій – «нуль». За всіма підрахунками проект не має навіть 200 голосів «за». Депутати тиняються коридорами. Сумними голосами щось коментують журналістам. Відповідно до «основи»: Рада повинна оголосити про старт виборчих перегонів не пізніше ніж за 100 днів (п'ятниця, 17 липня, 2015). Проект катастрофічно не набирає голосів. Ні про який «старт» не може бути й мови.
12.15. 14 липня, 2015 року. Вівторок. Київ. Грушевського. Депутатів «розпустили», але не далі вулиць Банкової, Садової та площі Лесі Українки (місця розташування комітетів). Всі напружено «обідають».
12.30. 14 липня, 2015 року. Вівторок. Київ. Грушевського. Кабінет Голови ВРУ. Присутні: сам Голова, голови фракцій, особи наближені до тіла № 1. Розмова відверта й «гаряча». В хід йдуть всі можливі засоби.
14.00. 14 липня, 2015 року. Вівторок. Київ. Грушевського. Підвал. Так званий «кінотеатр». Це те саме місце, де відбуваються зовсім не публічні зустрічі. «Кіно» там вже кілька років показують одне й теж (дуже специфічне) – «Ламання через коліно». Улюблений серіал влади. Ефекти – залежно від партійних кольорів. Результат планований. «Кіно» дивляться голови фракцій, особи наближені до тіла № 1, депутати з окремих партій, «мажоритарники».
16.00. 14 липня, 2015 року. Вівторок. Київ. Грушевського. Стає зрозумілим, що чергова серія фільму пройшла на «біс». «Поповзли» чутки, що голоси начебто є.
17.00. 14 липня, 2015 року. Вівторок. Київ. Грушевського. У залі триває голосування. Головуючий щось оголошує. Депутати тиснуть кнопки. Та вся увага прикута до того, що відбувається за лаштунками: члени «Коаліції» уточнюють нюанси: «Кому? Що? Скільки?» (головні терміни при прийняті будь-яких «доленосних» рішень). Нічого нового за останні 15 – 20 років. Різниця тільки у тому, що сьогодні там домовляються ті, хто півтора роки тому приходячи до влади декларував: «Законність», «Порядність», «Відкритість», «Непримиримість до корупції». Гасла, з якими вони перемагали, які й сьогодні допомагають непогано жити.
17.55. 14 липня, 2015 року. Вівторок. Київ. Грушевського. Зала. Всі переконані, що перемовини пройшли успішно. Голоси є!..
18:00:45. 14 липня, 2015 року. Вівторок. Київ. Грушевського. Зала. «Сигнальне голосування». На табло – 222 голоси. Крах! Жах! Криза! Час легітимного засідання сплив – рішення немає!
18:00:47. 14 липня, 2015 року. Вівторок. Київ. Грушевського. Зала. З «голосу» вкидається проект Постанови ВРУ.
18:00:53. 14 липня, 2015 року. Вівторок. Київ. Грушевського. Зала. 244 депутати «за» продовження засідання до тієї мить, поки не буде прийнято Закон «Про місцеві вибори».
18:08:46. 14 липня, 2015 року. Вівторок. Київ. Грушевського. Зала. Депутати дають 271 голос «за основу».
18:09:33. 14 липня, 2015 року. Вівторок. Київ. Грушевського. Зала. 242 «за» скорочення терміну підготовки до другого читання. Депутати не мають на руках паперового проекту. У залі не розглянуто жодної поправки. Хтось запевняє, що все розглянуто і враховано. Хтось вносить правки в «усному режимі». Що врахували? Що не врахували? Цього не розуміє жодна особа, ані ті, хто пропонує, ані ті, хто голосуватимуть. Все треба робити швидко, поки маса «напружена».
18:38:50. 14 липня, 2015 року. Вівторок. Київ. Грушевського. Зала. Голосування за процедуру голосування. «За».
18:39:38. 14 липня, 2015 року. Вівторок. Київ. Грушевського. Зала. Голосується проект у другому читанні та у цілому – 257! Закон прийнято!
Що проголосували? «Кота у мішку». Закон прийнято, але жоден депутат й до сьогодні (з тих, з ким вдалося поспілкуватися) не може сказати однозначно: що ж саме проголосоване, у яких формулюваннях. Що пройде повз вуха тих, хто готуватиме остаточний варіант, що буде враховано? Про яку якість можна говорити?
Хто ж саме «прийняв» Закон. Поглянемо на результати голосування.
Фракція «БПП» (всього депутатів – 144). «За» – 106, «Проти» – 1, «Утрималися» – 15, «Не голосували» –11, «Відсутні» – 11 осіб.
Фракція «НФ» (всього депутатів – 81). «За» – 69, «Проти» – 0, «Утрималися» – 1, «Не голосували» – 1, Відсутні – 10 осіб.
Фракція «ОП» (всього депутатів – 43). «За» – 0, «Проти» – 15, «Утрималися» – 1, «Не голосували» – 5, «Відсутні» – 22 особи.
Позафракційні (всього депутатів – 42). «За» – 17, «Проти» – 2, «Утрималися» – 0, «Не голосували» – 2, «Відсутні» – 21 особа.
Фракція «САМОПОМІЧ» (всього депутатів – 31). «За» – 30, «Проти» – 0, «Утрималися» – 0, «Не голосували» – 0, «Відсутні» – 1 особа.
Група «Відродження» (всього депутатів – 22). «За» – 0, «Проти» – 1, «Утрималися» – 1, «Не голосували» – 3, «Відсутні» – 17 осіб.
Фракція «РП» (всього депутатів – 21). «За» – 18, «Проти» – 0, «Утрималися» – 0, «Не голосували» – 0, «Відсутні» – 3 особи.
Група «Воля народу» (всього депутатів – 19). «За» – 0, «Проти» – 0, «Утрималися» – 2, «Не голосували» – 2, «Відсутні» – 15 осіб.
Фракція «Батьківщина» (всього депутатів – 19). «За» – 17, «Проти» – 0, «Утрималися» – 0, «Не голосували» – 0, «Відсутні» – 2 особи.
Депутати видохнули спокійно – головну справу зроблено – «результат» є. Що у підсумку? Їх майже не цікавить. Князевичу, як Голові комітету з питань правової політики і правосуддя доручають «підредагувати» остаточний варіант редакції Закону. Що напише Князевич? Що врахує, що ні? Дізнаємося тільки після того, як проект буде підписаний та друкований.
Експерти вже тиждень висловлюють занепокоєння тим, що так і невідомо за що ж саме проголосували депутати і як довго буде тривати «остаточне редагування». За регламентом ВРУ має 3 дні, але коли з'явиться остаточний варіант – прогнозувати не береться ні хто. Чому? А тому, що оприлюднювати остаточний варіант немає політичного сенсу.
Зараз остаточнім варіантом (чи його принциповим розумінням) володіють тільки ті, хто допущений до тіла Голови комітету. Інші – гадають. Експерти переконані: проект будуть тримати «на редагуванні» так довго, як тільки це можливо. Коаліції вигідно тримати все у таємниці максимум довго.
12:30:28. 17.07.2015. Київ. Грушевського. Зала. Голосування Постанови №2148а про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2015 році. «За» - 237, «Проти» - 10, «Утримались» - 26, «Не голосували» - 52. Рішення прийняте.
Рішення про проведення – є. Правил проведення – немає. Позапарламентські політичні сили, будуть залишаться у «темряві» так довго, як це тільки можливо, тоді як провладні вже розгортають штаби, пишуть плани, починають агітацію. Опоненти знатимуть «правила гри» останньої миті.
І все ж, те, що на поверхні можна аналізувати.
У основу покладено так звану «німецьку модель», у якій розділені принципи висування та обрання у різних громадах.
* Депутатів сільських та селищних рад, Голів (до 90 тисяч виборців), а також старост обиратимуть за мажоритарною системою, у одномандатних виборчих округах, на які буде поділено територію відповідних адміністративних одиниць, відносною більшістю (більше ніж інший). Висування: партії, самовисування.
* Депутатів обласних, районних, міських, районних у містах рад (понад 90 тисяч виборців) – обиратимуть за пропорційною системою, у багатомандатних округах з т.з. «відкритими списками». Висування: виключно партії.
Правознавці говорять, що це є порушенням конституційних прав громадян: особистої участі у процесі (висувати та самовисуватися). Рішення носить ознаки узурпації прав громадян провладними партіями. Експерти переконують запропонований варіант: не «відкриті» списки, а «мажоритарка», в якій право висувати узаконили виключно за партіями.
* Мерів великих міст (виборців понад 90 тисяч) будуть обирати за мажоритарною системою абсолютною більшістю голосів (50% + 1 голос). Якщо у першому турі не вдасться цього досягти – відбуватиметься другий тур (у якому будуть брати участь ті, хто набрав більшу або рівну кількість голосів: 1 + 2 (або 1+2+3 при рівній кількості голосів) у першому турі). Перемагає той, хто набирає відносну більшість голосів від тих, хто проголосував.
* Блоків не буде.
* Участь у виборах беруть всі партії, які офіційно зареєстровані на день оголошення виборчого процесу (проект передбачав обмеження реєстрації до 365 днів).
* Вибори на територіях Донбасу та у Криму проводитися не будуть (політики стверджують, що Закон відбирає право на обрання влади, більше як у 1 мільйона громадян).
* У списках повинно бути не менше 30% жінок-кандидаток.
* Партія один раз вносить заставу на рахунок ЦВК.
* Останні зміни у список можна вносити не пізніше ніж за два дні.
Як таке може бути поки не з'ясовано. На той момент бюлетені вже будуть надруковані і роздані по ДВК. Внести зміни неможливо. Можна тільки скористатися штампом «вибув». Теоретично закладається можливість для маніпуляцій. Технологи радіють: чим частіше бюлетень потрапляє до сторонніх рук, тим більше вірогідність його зіпсувати.
* Прохідний бар'єр піднято з 3 до 5%. Що ставить заслон для більшості т.з. «молодих» партій, які народилися у останні кілька місяців (в Україні 262 партії, з яких 66 «народилися» за останні 18 місяців).
* Кількість депутатів у кожній окремій раді відтепер буде визначати ЦВК залежно від кількості виборців, які має територіальна громада. Мінімальна кількість – 16, максимальна – 120. Херсонська міська рада матиме 40 депутатів (відповідно 40 виборчих округів), скорочення сталося у два рази.
* Кожна територіальна громада (місто, район, область) будуть поділені на округи. У кожному окрузі партія матиме право висунути свого кандидата.
* Кандидат, який набере на окрузі більшість голосів, стане депутатом тільки у тому випадку, якщо партія подолає 5% бар'єр. У разі, якщо кандидат набирає максимум, а партія не долає бар'єр – кандидат не проходить, його місце займає той, хто йде за ним у підсумковому списку наступним, і чия партія подолала 5% бар'єр.
Такими чином зростає залежність виборців. Вони автоматично повинні думати про всю партію, а не лише про окремого її члена. Фахівці й тут вбачають привілеї для провладних партій. Частина виборців (навіть районів) можуть залишитися без депутатів (політично персоніфікованих).
* Кількість депутатів у раді від кожної партії, буде залежати від того, як багато депутатів наберуть «максимум» в округах.
* Автори законопроекту стверджують: «До ради проходять ті кандидати від партії, які отримали найбільшу підтримку виборців, а не ті, яких партія поставила на перші місця у списку» (дуже відносна умовність). Теоретично зрозуміло. Як буде на практиці? Поки сказати важко, адже округи не рівні за кількісним складом. Говорять, що ЦВК введе коефіцієнт «вирівнювання» Що це? Чекаємо постанов ЦВК.
* У бюлетені буде позначено прізвище кандидата, а також вказана назва партії, від якої його висунуто. Отже, голосуючи за кандидата – виборець голосує за партію. Такими чином, вважають фахівці, партії підготували для себе ще одну шпаринку: включаючи у списки ряд кандидатів, які відомі широкому колу, і які автоматично будуть агітувати виборців голосувати не тільки за себе, але й за представників політичної сили на всіх округах. Варіант «паротяга»: одна – дві особи будуть вести агітацію і прохати виборців: якщо ви довіряєте мені, і хочете, що б я був депутатом, необхідна перемогла партія – голосуйте за її представників в усіх округах. «Знакові» особи будуть «тягнути» партійний список. Отже, та партія, яка назбирає хоча б з десяток видатних імен, які будуть привертати увагу, матиме більший шанс. При цьому можна говорити, що частина кандидатів стане депутатами не завдяки, а усупереч.
* Крім того, як заявив Руслан Князевич, є домовленість, яку начебто внесуть у остаточну редакцію (що апріорі суперечить законодавству – внесення змін після голосування), про те, що буде «закріплено» у т.з. «закритій частині» по одному лідеру виборчого списку. Фактично це є варіант протягування бодай хоч одного та «лівого» пасажира. Якщо це так, то вартість цього прохідного місця значно зростає.
* Щодо політичної реклами, то, за словами того ж Князевича, її буде врегульовано окремим законом.
* Крім того, заявлено, що враховані пропозиції щодо кількості виборчих округів; формування складу виборчих комісій на паритетній основі; визначення черговості кандидатів у депутати від місцевої організації партії; проведення повторного голосування; гарантії відкритості процесу місцевих виборів; повноваження ЦВК при формуванні територіальних виборчих комісій та терміни їх формування. Вдосконалено процедуру створення одномандатних виборчих округів, їх кількості, формування списків виборців та ін.
* Несподівано виборці отримали можливість відкликати депутатів. Процедура складна, але є. Для відкликання треба зібрати відповідну кількість підписів, направити її до територіальної виборчої комісії, яка передасть їх партії. Партія, рішенням з'їзду, може відкликати свого представника і «замінити» його іншим. Норма народилася раптово, «з голосу» голови комітету. Її підтримали. Тут, я б звернув увагу на два моменти: по-перше, партія «може», а не «зобов'язана» це роботи; по-друге, у такий спосіб партія може «відкликати» депутатів, які перестали бути «слухняним», або «привести» у раду, скажімо через пару місяців, «потрібних» людей, що дасть можливість замінити тих, кого обрали – тими, ким потрібно. Суттєва небезпека. Такий собі «імперативний мандат», який свого часу був визнаний незаконним.
Такими є основні положення Закону, які є на поверхні. Що знаходиться у «підводній частині», стане зрозумілим тільки після оприлюднення Закону.
Будемо чекати «котів у мішку»...
Для тих же, хто хоче, прагне політичного життя, і бачить себе депутатом, настав час шукати ту політичну силу, яка б задовольнила його та яку б задовольнив він.
Сергій ОСОЛОДКІН
