Дозвольте не повірити, що Бог такий жорстокий
І не марно наші предки, творячи гімн духовний, вставили слова: «Боже, нам єдність подай», тобто в ті далекі часи бачили, що в українців єдності нема. Для того, щоб ми були єдиними, Господь попускає нам смерть і страждання, і в цих стражданнях ми об'єднаємось», - говорив Патріарх Філарет на зустрічі із громадськістю області в Херсонському обласному академічному музично-драматичному театрі імені Миколи Куліша, якого цитує «Типичный Херсон» у новинному випуску за 13 жовтня ц.р.
Іншими словами, Бог – стверджує Філарет – послав на наші голови війну із самих, що не є, благих намірів. Що ж Він такий жорстокий до нас, по якій причині? Адже якщо хтось і завинив перед Ним, то не молоді хлопці, взагалі завинили не прості українці, одні з яких вже наклали головою за те, щоб нарешті – за Філаретом – об'єднатись, інші навіки стали каліками; у одних залишились сиротами маленькі діти, вдови і безутішні матері, інші душевно травмовані, війна для них не минеться безнаслідково.
Невже саме вони, ці абсолютно безневинні люди, повинні зараз нести плату за єдність, благополуччя і щастя для майбутніх громадян України? Якби Патріарх пояснив причини, тоді можна було б і замислитись: що же це ми за люди такі, «маленькі українці», як охрестив нас Віктор Ющенко, що не живемо в ладу одне з одним, а – головне - з Господом? І тепер ось справедливо, якщо вірити заяві Патріарха, – розплачуємось.
Тільки не віриться мені, так само, як, певен, і Філаретові, що юні хлопці і молоді чоловіки, чиї останки, доставлені в трунах із зони АТО, прийняла нинішнього літа рідна земля, а також сотні (чи й тисячі) їхніх бойових товаришів, настільки перед Богом і людьми завинили. Вони, з одного боку, не мали такої можливості, а з іншого – за свій коротенький вік на цьому світі наробити зла, ціна за яке - розплата каліцтвом, а то й життям, просто не встигли.
Винні перед Богом такою зовсім інші люди. Але їм випробувань «градами», «точками» і просто мінами-снарядами та стрілецькою зброєю Він чомусь не посилає. В результаті одні із них давно «далече», а інших, як відомого кота із не менш відомого мультфільму, й тут добре годують.
Втім, кому адресовані ці розмірковування? Богові? Ні, Його волі ми не чули й не почуємо. А священнослужитель, який привласнив собі роль тлумача Божих замислів, може говорити (і говорить!), що хоче, і будь-які ситуації спише «на волю Господа» у той чи інший бік – звинувачення чи оправдання - в залежності від кон'юнктури. Він не списує ці біди лише на владарів над нами (та й над ним), з ким ручкався і жив, як у Бога за дверима, й живе, судячи із його комфорту в усьому і вся, й зараз.
Якщо прослухати таких проповідників, то й Гітлера на всенький світ напустив Бог. А та війна «за єднання всіх людей» - за аналогією побудови розмірковувань Філарета - забрала близько 100 мільйонів життів! Це населення – від немовляти до стариків – двох таких держав, як нинішня Україна!
Не вірю, що Бог такий жорстокий.
Звичайно, на Бога, як і на війну можна списати все. Але перекладати на плечі невинуватих тягар чужих злочинів – це роль фарисеїв, дволиких янусів, тих, хто загарбав людські капітали, й тепер їх примножує.
Бог тут ні при чім. І всує згадувати Його ім'я не слід, мабуть, навіть Патріархові.
Борис ПРИЩЕПА
