До успіху - через сумісництво

Про це журналістам розповів народний депутат від фракції «Блок Петра Порошенка» Артур Герасимов. «Вже є 176 підписів за проект постанови», - повідомив нардеп, потрясаючи паперами, наче зірвав джек-пот у популярній телегрі «Розсміши коміка».
А що? Я так думаю, що саме з цього й треба було починати децентралізацію вкупі з адміністративно-територіальною реформою: перемістити Верховну Раду з Грушевського на Банкову, щоб депутати-міністри не гаяли часу на переходи-переїзди. Раніше, за тоталітарного режиму, як було? Всі міністри були депутатами, а депутати – міністрами.
Деякі із депутатів були, щоправда, свинарками й пастухами, шахтарями - металургами, вчителями-лікарями. Але то були винятки, присутність яких у правилі вимагала Система. Зараз в таких депутатах потреби нема. Ми над собою політично виросли, й вони виявились рудиментом. Не дивно, що й відпали «в процесі», як у пуголовка, що в результаті метаморфоз став жабою, відпав хвіст.
Якщо депутати будуть працевлаштовані за принципом «два в одному», то що робити із будинком Верховної Ради? – може дехто, кого хазяйська жилка і в депутатстві не осиротила. Все дуже просто. Якби серед нас жили Клара Цеткін чи Інеса Арманд, вони б запропонували утворити тут щось на зразок музею тоталітарному режимові. Не слушна думка?
Ну... музей, якщо підходити до використання вивільнених площ з меркантильної точки зору, може й підождати, згоден, але в майбутньому – тільки музей! Як Лувр у столиці дружньої нам Франції, місті-празнику Парижі. Щоб майбутні покоління на віки затямили, звідки все починалось. Маю на увазі корінний поворот до кращого життя.
А якщо сумістимо владні гілляки на верхах, то на низах вона сама підтюпцем побіжить до сумісництва. Ну, хто, скажіть на милість, не схоче виконувати ті рішення, які сам і прийматиме, хоча б в обласній чи міській раді? Крім того, іще й контролюватиме хід виконання? Ви зрозуміли. Продуктивність праці тих же самих людей зросте у рази!
Он вони скільки часу у Верховній Раді переводять на словоблудіє, мітинги, кулачні бої, блокування туалетів-трибуни-президії і навіть застосування димових шашок (пам'ятаєте, на цьому фронті особливо відзначився на той час іще рядовий нардеп Андрій Парубій, який лише у стінах Верховної Ради одержав нарешті можливість реалізувати свій задавнений потяг до «партизанки»)!
А тепер буде не до нереалізованих свого часу дитячих забав. Тепер жорстко: рішення сам розробив – сам проголосував – сам виконав – сам перевірив – собі й доповів про виконання. А далі – ще простіше: виступив перед телекамерою й мікрофоном, засвітився в пресі, у Фейсбуці чи Твіттері, а як видасться вільна часина – на майдані, перед народом, із звітом про успіхи і обіцянками про поліпшення життя, яке обов'язково прийде не сьогодні, то завтра, не наступного року, то колись потім, не у нас, то... Ні, це мене не туди занесло. Що значить, «не у нас»? А кого ж тоді, «у них»? Та ні-за-що!
Які гарантії? А яка вам потрібна гарантія? Та ви знаєте, що ініціював суміщення роботи, ні – діяльності! - у ВРУ і КМУ сам лідер Радикальної партії Ляшка Олег Ляшко! А цей якщо вже береться за діло, то завжди доводить до кінця кінців. У всіх смислах. Маю на увазі те саме, що й ви: поширити суміщення і на депутатів нижчого рангу – обласних, районних і так далі.
Щоб оті, що сидять по своїх «присутствіях», і були депутатами-чиновниками. І тут, як і в Пенсійному фонді чи Податковій, де діє принцип «єдиного вікна», діяв би, наприклад, принцип «єдиного стола». Прийшов до столоначальника – і порішав усі вопроси чохом! А то маємо зараз? Йдемо до депутата чи навіть до самого голови всіх депутатів із своїм вопросом, марнуємо час - його і свій власний: ми, розмахуючи руками, розказуємо; він, киваючи головою, вислуховує, а в підсумку він або подає папір чиновникові або посилає нас. До нього, відома річ, й все починається спочатку...
Ну, кому це нада? Та нікому й не нада! Суміщення ж гарантуватиме економію часу і увільнить нас від мороки із розплутуванням цього Гордієвого вузла, а так само, як і Александр Македонський, одним помахом меча розрубає його!
Нас же чому вчить історія, а особливо новітні історики? Так, нас вчать шанувати історично-генетичну пам'ять. Так вчімось і шануймо! Правильно: то ж - далина далин. А тут те, що іще не забулось, у найкращому смислі слова вчорашній день. Якщо ж ми збовтаємо нашу пам'ять, то відкриємо «секрет»: у радянські часи саме так і була побудована система управління державою.
Тому навіщо знов марнувати час на винахід велосипеда? Беремо не блискучий, але нікчемний китайський, а наш - хоч і старий, але надійний і добряче обкатаний, змахуємо із нього пил, змащуємо каретку й ланцюг, накачуємо шини, защіпаємо праву холошу, перекидаємо ногу - і їдемо!
Борис ПРИЩЕПА