Виборців віддалили й від місцевих депутатів
Змінами передбачено скасувати норму, у відповідності з якою громадяни України мають право вносити пропозицію про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою не раніше, ніж через рік з моменту набуття таких повноважень.
Простіше кажучи, запропоновані зміни повинні були дати можливість виборцям не ждати цілого року, а замінити депутата мало не негайно.
Однак, законопроект був доповнений поправкою з голосу народного депутата від «Батьківщини» Сергія Власенка, яка взагалі забрала у виборців право мати вплив на обраних ними депутатів. Адже у відповідності з поправкою Власенка, у перехідних положеннях введено норму, яка вказує, що «дія цього закону поширюється виключно на членів партій - депутатів місцевих рад, обраних на місцевих виборах 25 жовтня 2015 року станом на момент реєстрації».
Крім того, що виборці тепер мають право лише обирати, але позбавлені права відкликати депутатів, ця поправка практично повністю перекреслює сам законопроект, оскільки серед депутатів місцевих рад не стільки вже й багато членів партій (досить ознайомитись із списками депутатів хоча б районних рад Херсонщини, щоб пересвідчитись: членів політичних партій там не більше третини, решта - «співчуваючі»).
Отже, на них дія цієї норми закону не поширюється). Разом з тим, відсутність партійного білета – це такий собі бронежилет, що убезпечує депутата, який, прийшовши в раду, забув про те, завдяки кому він туди прийшов і як обіцяв працювати, будучи іще кандидатом.
Правове регулювання участі членів партій у роботі місцевих рад, у тому числі норма, у відповідності із якою депутати-партійці підпадають під процедуру відкликання із числа депутатів, повинно бути внесена, в першу чергу, не в Закон про статус депутатів місцевих рад, а в статути політичних партій.
Депутат, який відмовляється від входження до фракції місцевої організації партії, за виборчим списком якої він обраний, а також вихід депутата із фракції або виключення його із фракції за невиконання рішень фракції, в тому числі щодо солідарного голосування, - звичайно, повинен бути відкликаний і виключений із партії, але - як порушник Статуту.
І тут не можна не погодитись із думкою депутата від «БПП» Віктора Чумака, який наголосив, що даний законопроект – «це спроба перекласти проблеми поганого партійного будівництва на депутатів, це спроба свої власні помилки по підбору кадрів, формуванню партійних осередків, формуванню списків, вирішити за рахунок виборців і за рахунок депутатів». Віктор Чумак зазначив, що увага лідерів партій має бути зосереджена на якості виборчих списків.
Ряд народних депутатів під час обговорювання цього питання наголошували, що ухвалення такого закону призведе до волюнтаризму партійних лідерів, які позбавлятимуть депутатства неугодних їм людей. Може бути. Але знов-таки це стосується партійного будівництва. А в нас, на жаль, вже в ходу навіть «партійні самострої», при тому іменні (партія такого-то), що взагалі нонсенс у практиці демократизму. Отут би законодавцеві добряче попрацювати та навести порядок.
Як приклад дій, які виходять за рамки адекватного розуміння ситуації, - обрання, а через два тижні відкликання з посади голови Білозерської районної ради Ніни Бойко. Із коментарів, які розміщені в соцмережах, зрозуміло одне: тепер вже екс-голова районної ради виявилась «не такою» для більшості депутатів районної ради, які лише два тижні тому й обрали її головою. Чи це не ті самі депутати? А якщо ті самі, то, можливо, вони «не ті»?
У відповідності із розміщеним у соцмережах коментарем одного із депутатів Херсонської обласної ради, Ніна Бойко виявилась «не такою» не лише для колег-депутатів, а й для «представників громад, сел району».
Але якщо при обранні голови районної ради (процедура виписана у відповідному законі) назріла потреба враховувати думку «представників сел», то нехай Верховна Рада внесе поправки до закону, хто і яким чином буде вносити від «сел» ці думки, як їх враховувати, визначить сороки подачі і процедуру розгляду (ким?) і т.д., й тоді не виникатимуть зайві питання. І позбавимось, нарешті, методів обрання кошового отамана на Січі: увечері, «підігрівшись» сивухою, обрали; а вранці, на «важку» голову, – свій вибір скасували.
Борис ПРИЩЕПА
P.S. Відомого кошового Костя Гордієнка, в основному знаного як отамана Олешківської січі, запорожці 12 разів обирали отаманом і стільки ж разів свій вибір скасовували. У тринадцяте Гордієнко балотуватись відмовився...
