Борис Прищепа

В журналистике с 1967 г., член НСЖУ. Лауреат премии имени Илюши Кулика (1977 г.), Гостелерадио Украины (2010 г.), премии имени Ивана Гайдая (2013 г.).

Боротьба і жертви – два крила

Боротьба і жертви – два крила
Ждемо фіналу ЛЧ із футболу на «Олімпійському» в Києві. Перший крок зроблено: Кабмін у фіналі зацікавлений, і гарантійне зобов'язання довірив підписати міністру молоді та спорту Ігорю Жданову, про що останній повідомив журналістам особисто. «Це політичне зобов'язання, зауважив чиновник, визначити цей матч як справу державної ваги».

Пікантна деталь: саме того дня, 25 листопада, коли й було озвучено цю заяву, УЄФА виніс вердикт по НСК «Олімпійський», у відповідності з яким два наступних єврокубкових матчі відбудуться при порожніх трибунах - безумовно і ще один - у випадку найменших порушень вимог вердикту УЄФА.

Таке покарання Союз футбольних організацій Європи визначив через расистське побоїще, влаштованого на трибунах «Олімпійського» українськими «толерантними», «доброзичливими», «м'якосердними», «гостинними», «розчуленими» (перелік чеснот, якими ми самі себе наділяємо, можна продовжувати), а головне дуже демократично і проєвропейсько налаштованими професійними уболівальниками.

Нагадаємо, що «ніггерів» українські уболівальники «пригощали» на матчі «Динамо» - «Челсі».

Головне, вважають футбольні експерти, у реалізації благородного задуму із реабілітації нашої толерантності навиворіт – це провести не менше двох безлюдних єврокубкових матчів на «Олімпійському», і до реалізації гарантійного зобов'язання щодо фіналу Ліги Чемпіонів у нас все готово.

Памятаючи Жванецького, який зазначає, що «самое интересное начинается со слов «вместе с тем....», щодо своїх планів на предмет приймати фінал ЛЧ мусимо охолонути. Якщо ми до 77-ї хвилини (як, наприклад, «Шахтьор» того ж 25 листопада!), поки Тайсон біля «чужих» воріт не впав так правдоподібно, що йому повірив би сам Станіславський, матимемо у своїх воротах 4 «сухих» голи, толерантності у нас не добавиться, і фінал ЛЧ нам може лише снитись.

Але все це – політика. Головне, що з економікою у нас все гаразд. Маємо на увазі не важку промисловість, у т.ч. металургію, металопрокат, а також високотехнологічну космічну галузь, авіабудування... Все це сущий примітив. Маємо на увазі економіку легкого профілю. А саме: профілю туризму, а в ньому (у туризмі) – сферу насолод. Телеканал Zik нещодавно провів дослідження і встановив, що Київ, Одеса і Львів – найпопулярніші напрямки у проституціювання України, або, висловлюючись дипломатичною мовою, заманювання секс-туристів із ЄС. А європейські сервіси буквально завалені пропозиціями від секс-турів у нашу країну.

«Секс-туризм розвинувся, адже Україна почала приваблювати все більше іноземних туристів. Якщо у вас буде побачення з українською дівчиною, ви виявитесь у ліжку скоріше, ніж із жінкою з Британії. У ліжку вони (не британські жінки, відома річ, а наші. – Б.П.) фантастичні. Головне пам'ятати – ти платиш, і воно того варте», - цитує Zik рекламну пропозицію на одному із пікантних сайтів Великобританії.

Якби про отакі відкриття щодо наших дівчат прочитав, скажімо, Квітка-Основ'ненко, чи Карпенко-Карий, чи ближчі у часі Олесь Гончар, Григір Тютюнник, Іван Григурко, Василь Земляк і багато інших майстрів слова, які оспівали у літературі цнотливу українську дівчину, то вони б перевернулись у трунах! А чому? Та тому, що вони були й залишись навіки відсталими людьми, невігласами; вони не знали і вже ніколи, нещасні, не взнають, що таке «єврогейські цінності». А от нам поталанило! Ми вже майже в «європі».

Ні, Європа з великої літери – це те, що на карті. А те місце, куди ми упевнено йдемо, з географією не має нічого спільного. Варіант, «європи», яку ми будуємо вдома, можна зустріти в американському Гарлемі, серед клошарів під мостами через Сену в Парижі й у нас - біля кожного вокзалу. Ви не помітили? Ми давно у цій «європі», тільки досі не знали, що воно «європою» називається.

І навіщо було стільки списів зламати, щоб де-юре прийти туди, де ми перебуваємо де-факто? Ось вам ще один (перший ми навели вище) приклад із богемного життя Львова, «культурної столиці України». Тут – не в Одесі! - вже й Андрія Макаревича, одного із найбільших наших друзів, не мигнувши оком, облапошили: «Три концерта во Львове. Один — на Лимуде, два — в оперном театре. Чудесный город, чудесная архитектура. Принимали потрясающе... Если бы в ночном поезде Львов — Могилев не сп.....ли из сумки все деньги — впечатление было бы окончательно великолепное», — написав він на своїй сторінці у Фейсбуку.

А так настроение дещо зіпсувалась. Не біда! Всім відомо, і всі це на собі постійно відчувають, що боротьба за утвердження європейських цінностей - це вам не бринькання на гітарі; ця боротьба, як і будь-яка інша, без жертв не обходиться.

Борис ПРИЩЕПА

© 2020 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: kherson.inform@ukr.net, контакти, архів