Борис Прищепа

В журналистике с 1967 г., член НСЖУ. Лауреат премии имени Илюши Кулика (1977 г.), Гостелерадио Украины (2010 г.), премии имени Ивана Гайдая (2013 г.).

Правила виявились вищими від права

Правила виявились вищими від права
Підбиття остаточних підсумків нинішніх місцевих виборів затягнулось до непристойності. Здавалось би, що може бути простіше від підрахунку голосів. Аж ні!

Підрахунок комісії – це чорновик. Право формувати список депутатів начисто надано «політичним силам»*. Тобто, у даному випадку порушено Конституцію України, стаття 8 якої гласить: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права».

Можемо зауважити: визнається, але не діє. Принаймні у даному випадку.

Оскільки, незважаючи не те, що у відповідності із ст. 5 Основного Закону, «...єдиним джерелом влади в Україні є народ», списки депутатів у їх кінцевому варіанті, яким народ довіряє здійснювати владу через органи органи місцевого самоврядування, формує не він, а «політичні сили».

Маємо на увазі те, що народ голосує за одних кандидатів, а у вигляді «готового продукту», тобто депутатів одержує зовсім інших. Народові надано право волевиявитись. А от право скористатись результатом волевиявлення у народу, який - і лише він, повторимось, є єдиним джерелом влади у нашій державі забрано, і надано «політичним силам».

Адже остаточний варіант списку – це зовсім не список кандидатів, які набрали найбільшу кількість голосів, і саме з них, за будь-яких умов, і повинен бути сформований депутатський корпус. Бо більшість голосів (принаймні у демократичних країнах) – це і є результат вибору народу.

Тільки нас, у відповідності із висновком поета Федора Тютчева (дещо його перефразувавши), доведеться погодитись «Умом не понять, аршином общим не измерить». Тому що ми – особливі. Людство виробило десятки демократичних законів про вибори, ми ж насмикали «с бору по сосенке» і вибудували свій закон.

Ба, пішли навіть далі - вирішили поправити Конституцію, в результаті чого «правила» (галузева інструкція) виявились вищими від конституційного права. Можливо, навіть мимоволі: «Хотіли, як краще...» (що викликає закономірні сумніви х закони ж пишуть не «козаки», не «комбати» та інші «активісти», а люди юридично грамотні).

Але, щоб мати право хотіти, треба принаймні факт непорушності конституційних норм брати як основу з основ, а не розглядати Основний Закон як підручний матеріал для експерименту.

Як засвідчують приклади хоча б останніх виборів до ряду місцевих ради, депутат, за якого віддали голоси у два рази більше виборців, із списку «вибув», а його місце зайняв кандидат, який набрав ледь половину голосів суперника.

Люди довірили вирішувати злободенні питання першому, якого вони добре знають і саме йому, а не комусь іншому, довіряють бути при владі, але їм їхні права – супроти Конституції! - «скориговано»: нате вам замість вашого - нашого депутата. Такі «правила».

У нас вже зійшли нанівець донедавна популярні половецькі пляски навколо всіма і всюди критикованого обов'язкового колись процентного співвідношення «робітники-колгоспники-інтелігенція» в представницьких органах влади.

Але чи відображає нинішній депутатський корпус інтереси тих же селян і робітників, які представлені у радах двома-трьома фермерами і якимось оператором котельні? Чи так вже було неправильно дотримуватись процентного співвідношення? Нам не здається, що можливо, у ньому й була схована «сермяжная правда»?

Не позбавлений інтересу й пункт про можливість висуватись кандидатом у кілька рад одночасно, а у випадку перемоги обрати одну.

Тут знов маємо колізію. Виборець голосує на авторитетного кандидата, сподіваючись, що він працюватиме саме у цій (наприклад, у міській раді), а кандидат, перейшовши в іпостась депутата, зробив (або за нього зробила «політична сила») інший вибір. «Політична сила» використала його у ролі «паровоза», щоб протягнути у ради різних рівнів побільше своїх депутатів, для вирішення своїх інтересів, а не інтересів виборців.

У таких випадках було б безумовно правильно, побачивши одне й те саме авторитетне прізвище у різних списках, не голосувати за жоден. Бо голос буде віддано не стільки за носія цього прізвища як гідну обрання особистість, скільки за «паровоза»...

І вже зовсім ні в які ворота не лізе норма про т.зв. «самовисування». Кого представлятиме цей депутат (голова громади) і перед ким звітуватиме? Забудьмо про формальність, а спустімось до реалій – він самовисунувся, то які питання до нього, навіть якщо ми проголосували за нього?

Втім, Рубікон перейдено, себто вибір у будь-якому випадку зроблено. Зроблено нами. Претензії – до самих себе.

Борис ПРИЩЕПА

*Нехай вони не ображаються за те, що термін взято в лапки, але це ж несерйозно, що в Україні зареєстровано більше двох з половиною сотень офіційних груп, які претендують називатись політичними силами, чого не може бути за визначенням і в принципі.

© 2020 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: kherson.inform@ukr.net, контакти, архів