Час покоління наших надій
Процес перетворень не спинити, як не спинити ланцюгової реакції. І цей час належить спокійно сприйняти як даність.
Просто нинішній час - це час інших людей, молодих, енергійних, перспективних. Людей із іншим стереотипом мислення. Це вони будуватимуть нову державу. Це покоління наших надій.
У пресі, на телебаченні, на радіо, в Інтернеті напередодні свята ми знаходимо розповіді саме про них, ровесників незалежності України. Це не випадково, адже це саме вони у свій час можуть поповнити когорту наших знаменитостей, чиї портрети на Алеях Слави наших міст і сіл.
Ті, хто дивиться на нас із Алей, як і їхні ровесники, також починали з нуля, але видатними людьми стали саме вони, і лише вони. І в цьому, як мовиться, ніяких образ, ніяких обід. Кожен обирає ту дорогу, осилити яку йому до снаги.
Так, як торували дорогу в минулому кращі наші земляки, тепер торують інші, їхні моральні нащадки.
Кажуть, для досягнення успіху у будь-якій сфері людської діяльності, достатньо й 5 процентів таланту. Решта, 95 процентів – це труд. Важкий, інколи навіть виснажливий, але труд. А нагорода тому, хто торує дорогу своїми трудами, - успіх.
Так, вони загалом із когорти небагатьох. Але, як засвідчують дані наших загальноосвітніх шкіл, які відстежують шлях своїх вихованців, пишатись ми вже зараз маємо право числом таких надій, помноженим у кільканадцять разів. Вони не лише талановиті люди, кожен у своїй сфері діяльності, а й надзвичайно працьовиті.
Це радує. Це вселяє надію, що наша Незалежність здобувалась не намарне, а тепер не намарне захищається. Ми мусимо вистояти і перемогти. Перемогти не стільки зовнішнього, воєнного, ворога, скільки внутрішнього, в першу чергу в самих собі.
А для цього не зайве спинитись, озирнутись і сказати: досить! Бо є час, як сказано Екклезіастом, розкидати каміння, а є час його збирати. Час збирати вже, мабуть, настав.
Нове покоління (а воно вже стало поколінням!), народжене на зорі Незалежності, - це зовсім інші люди.
Це істинна, а не ефемерна надія України; саме це покоління наших громадян будуватиме Державу (вже будує!) за зовсім іншими, цивілізованими принципами, відкинувши геть усі п'ятаки мідних правд і залишивши лише чисте золото правди.
Бо саме ці принципи - принципи людяності, вихованості, інтелігентності, освіченості – здатні до творення, а не до руйнування. Бо руйнування, війна, за переконанням Олександра Довженка, це те саме, що й шизофренія або чума.
Віриться, що молоде покоління розставить все на свої місця. І наша Незалежність не потоне в словесному вирі, не вкриється зеленою патиною, а засяє справжнім золотом...
Прийшов час нового покоління. Час покоління наших надій.
Борис ПРИЩЕПА
