Борис Прищепа

В журналистике с 1967 г., член НСЖУ. Лауреат премии имени Илюши Кулика (1977 г.), Гостелерадио Украины (2010 г.), премии имени Ивана Гайдая (2013 г.).

Час покоління наших надій

Час покоління наших надій
Ми живемо у надскладний час. У час для багатьох із нас зовсім інший; час, для старшого покоління незвичний, а тому нерідко відлякуючий від дійсності. Час, який значній частці суспільства хотілось би змінити, але... Не дано.

Процес перетворень не спинити, як не спинити ланцюгової реакції. І цей час належить спокійно сприйняти як даність.

Просто нинішній час - це час інших людей, молодих, енергійних, перспективних. Людей із іншим стереотипом мислення. Це вони будуватимуть нову державу. Це покоління наших надій.

У пресі, на телебаченні, на радіо, в Інтернеті напередодні свята ми знаходимо розповіді саме про них, ровесників незалежності України. Це не випадково, адже це саме вони у свій час можуть поповнити когорту наших знаменитостей, чиї портрети на Алеях Слави наших міст і сіл.

Ті, хто дивиться на нас із Алей, як і їхні ровесники, також починали з нуля, але видатними людьми стали саме вони, і лише вони. І в цьому, як мовиться, ніяких образ, ніяких обід. Кожен обирає ту дорогу, осилити яку йому до снаги.

Так, як торували дорогу в минулому кращі наші земляки, тепер торують інші, їхні моральні нащадки.

Кажуть, для досягнення успіху у будь-якій сфері людської діяльності, достатньо й 5 процентів таланту. Решта, 95 процентів – це труд. Важкий, інколи навіть виснажливий, але труд. А нагорода тому, хто торує дорогу своїми трудами, - успіх.

Так, вони загалом із когорти небагатьох. Але, як засвідчують дані наших загальноосвітніх шкіл, які відстежують шлях своїх вихованців, пишатись ми вже зараз маємо право числом таких надій, помноженим у кільканадцять разів. Вони не лише талановиті люди, кожен у своїй сфері діяльності, а й надзвичайно працьовиті.

Це радує. Це вселяє надію, що наша Незалежність здобувалась не намарне, а тепер не намарне захищається. Ми мусимо вистояти і перемогти. Перемогти не стільки зовнішнього, воєнного, ворога, скільки внутрішнього, в першу чергу в самих собі.

А для цього не зайве спинитись, озирнутись і сказати: досить! Бо є час, як сказано Екклезіастом, розкидати каміння, а є час його збирати. Час збирати вже, мабуть, настав.

Нове покоління (а воно вже стало поколінням!), народжене на зорі Незалежності, - це зовсім інші люди.

Це істинна, а не ефемерна надія України; саме це покоління наших громадян будуватиме Державу (вже будує!) за зовсім іншими, цивілізованими принципами, відкинувши геть усі п'ятаки мідних правд і залишивши лише чисте золото правди.

Бо саме ці принципи - принципи людяності, вихованості, інтелігентності, освіченості – здатні до творення, а не до руйнування. Бо руйнування, війна, за переконанням Олександра Довженка, це те саме, що й шизофренія або чума.
Віриться, що молоде покоління розставить все на свої місця. І наша Незалежність не потоне в словесному вирі, не вкриється зеленою патиною, а засяє справжнім золотом...

Прийшов час нового покоління. Час покоління наших надій.

Борис ПРИЩЕПА

© 2008 - 2024 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: i-atanasov@bigmir.net, контактиархівТеатр Куліша - Херсон