Юрий Анисимов

Член НСЖУ, Заслуженный журналист Украины

Борис Олійник бував на Херсонщині

Знакова постать України кінця XX — початку XXI століть, поет, автор понад 40 книг та численних статей, які перекладено багатьма мовами світу, громадський діяч, академік Національної академії наук України, народний депутат Верховної Ради України з 1992 по 2006 рік .

Борис Ілліч Олійник відвідав Херсонщину у вересні 1978 року в складі делегації відомих літераторів колишнього СРСР (близько 40 чоловік), що представляли, практично, всі радянські республіки. Тоді за рішенням Секретаріату Спілки письменників в нашій області проводилися так звані Дні радянської літератури.

Серед гостей були широко відомі літератори Булат Окуджава, Григорій Горін, Марк Лісянський, Лариса Васильєва, Людмила Татьянічева, Леонід Ленч і ряд інших. Україну представляли Олесь Гончар та Борис Олійник. Очолював делегацію секретар Спілки письменників СРСР, головний редактор журналу «Дружба народів» Сергій Баруздін.

Для успішного проведення цього неординарного заходу в області було створено організаційний комітет, куди був включений і автор даного матеріалу, на той час державний службовець

Оргкомітет, в контакті з керівником Спілки письменників Георгієм Марковим, визначив об'єкти для відвідування, розробив маршрути поїздок по області, вирішив фінансові питання.

Про те, як пройшли Дні радянської літератури на Херсонщині - тема окрема... У даному ж матеріалі мова, в основному, піде про перебування у нас Бориса Олійника, якого мені довелося супроводжувати під час відвідування трудових колективів міста та в поїздках по районам.

До гостей було прикріплено кілька відомих херсонських літераторів на чолі з головою місцевого відділення Спілки письменників України поетом Миколою Братаном, з яким Борис Олійник був у дружніх стосунках

Свою роботу письменники почали з відвідування закритого виробничого об'єднання «Дніпро», на той час суворо засекреченого підприємства, яке працювало на оборону країни. Сама згадка про нього у відкритій пресі було неприпустимою і гостям довелося оформляти відповідні перепустки.

Саме на цій зустрічі мені довелося вперше почути, як читає свої відомі вірші про матір Борис Олійник та співає свої популярні пісні під гітару Булат Окуджава. Переповнений зал аплодував стоячи. А коли гостей, ознайомили з таким складним сучасним виробництвом, вони були вражені тим, що більшість його працівників складали чарівні жінки.

На другий день відбулася поїздка всієї делегації до Чаплинського району у біосферний заповідник «Асканія Нова». Борис Олійник, разом з товаришами, оглянув не паханий степ, унікальний парк, екзотичних тварин. Його вразило це природне чудо України, що входить в сотню найбільш відомих заповідних територій планети. Він зацікавився історією заповідника та особистістю його засновника Фальц -Фейна.

На третій день поважних гостей було поділено на кілька груп по 5 -7 чоловік в кожній, і вони поїхали в райони. . За мною була закріплена група в складі Сергія Баруздіна, його дружини Рози Баруздіної (журналістки), Булата Окуджави, Олеся Гончара та Бориса Олійника. Група направилась у Скадовський та Голопристанський райони.

В поїздці мені пощастило майже три доби спілкуватися з Борисом Іллічем: в дорозі, в готелях, де ми розташувались ( а склалося так, що нас розміщали в одному номері), за обідами та вечерями. Велася розмова на різні теми: від поезії до проблем сучасності. І завжди з Борисом Іллічем було цікаво. Він демонстрував гострий розум, ерудицію, життєлюбність, принциповість, залізну логіку і свій прямолінійний характер.

У Скадовську Борис Олійник оглянув місто, морський порт і виступив перед його працівниками. У Голій Пристані зустрівся з представниками місцевої інтелігенції та поклав квіти в алеї Героїв.

Коментуючи свою поїздку на південь Херсонщини поет відзначив, що його зачарували Чорне море, величавий Дніпро та доброзичливі люди...

Після повернення до Херсону всіх груп відбулася церемонія урочистого закриття Днів літератури на Херсонщині. В ній взяли участь перші особи області, місцеві письменники, журналісти та інші представники громадськості.. Звучали слова подяки, вручалися квіти та сувеніри. Обмінювалися адресами і фотографіями.

Вже через рік під час відрядження до Києва мені пощастило випадково зустрітися на Хрещатику з Борисом Іллічем який йшов з Костянтином Кудієвським, херсонським письменником. Хтось з них ( хто, точно не пам'ятаю) отримав премію. І з цього приводу мене запросили до ресторану, після якого ми опинилися в моєму номері готелю «Київ», в якому спілкування продовжилося до пізнього вечора..

І в подальшому мені довелося неодноразово зустрічалися з Борисом Іллічем на різних загальноукраїнських заходах, обмінюватися з ним поздоровленнями зі святами та ювілеями.

22 жовтня 2015 року Борис Олійник відзначив своє вісімдесятиріччя Правда, заходи, присвячені цій даті, в країні пройшли скромно. І це не випадково. Справа в тому, що у поета склалися непрості відносини з нинішньою владою, яка, визнаючи його видатний талант, не може забути, що він залишається прихильником комуністичної ідеї, має свою думку на історію країни та не сприймає ідею декомунізації.

Він пише: «Особливо пригнічують мене спроби переписати нашу історію. Місцеві політикани опускаються до брудної брехні, інсинуацій. Чого варте одне прагнення замінити назви українських міст, вулиць і площ. Прибрати з повсякденного вжитку нагадування громадянам України про славне минуле країни».

Що стосується сьогоднішньої ситуації в країні, то Борис Олійник впевнений, що існує тільки один рецепт:: «Негайно припинити всякі військові дії. Розвести війська, заховати глибше гонор і амбіції. І домовлятися, домовлятися і домовлятися. Гармати повинні мовчати, люди не повинні гинути». Але, як відомо, цю позицію, поділяють у нас не всі громадяни. І тому поета постійно та жорстко критикують .

А днями, наприклад, в соцмережах стали обговорювати новину про те, що Борис Олійник під час драматичних югославських подій був рупором російсько-югославської пропаганди і активно підтримував тодішнього президента Югославії Слободана Мілошевича. Зокрема, журналіст М. Рамач у виданні "Збруч" з приводу ювілею Олійника написав, що поет заслуговує засудження за те, що закликав сербів «протистояти Європі та Америці і так званому католицькому наступу на Балканах".

Незважаючи на всі ці негаразди з нагоди святкування 80-річчя Бориса Олійника ряд заходів проведено в культурних і освітніх установах Херсона та області.

Напередодні ювілею в обласній бібліотеці для юнацтва ім. Б. Лавреньова була організована книжкова виставка-привітання «Ще не було епохи для поетів, але були поети для епох». У день ювілею в обласній універсальній бібліотеці ім. О. Гончара відбувся вечір-портрет «Поет громадянського звучання» і книжково-ілюстративна виставка «Майстер пристрасної публіцистичної лірики».

У бібліотеках навчальних закладів області оформлені книжкові виставки та тематичні полиці, присвячені життю нашого сучасника «Життєвий і творчий шлях Бориса Ілліча Олійника». В навчальних закладах області проведені тематичні заходи, бесіди, лекції, «круглі столи» на теми: «Розповідь про поета»,« Образ матері в творах Бориса Олійника» та інші...

Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня 1935 року в с. Зачепилівці Новосанжарівського району Полтавської області, в родині службовця. Батько загинув на війні, матері доводилося важко працювати, щоб прогодувати сім'ю.

Після закінчення школи вступив на факультет журналістики Київського університету імені Т. Шевченка, а вже у 1958 оці . розпочав роботу в редакції газети «Молодь України». Йому довелося попрацювати заступником голови правління Київської організації Спілки письменників України, , секретарем правління Спілки письменників СРСР, водночас плідно займаючись поетичною, літературно-критичною та публіцистичною діяльністю.

В 60 – 70 роки побачили світ його збірки поезій «Двадцятий вал» (1964), «На лінії тиші» (1972), «Ми знаємо, для чого жити!» (1974), «Гора» (1975), «Істина» (1976), «Сива ластівка» (1979)

У 1986 року поет одним з перших побував у Чорнобилі, звідки вів репортажі на телебачення. Того ж року виступив зі статтею в «Литературной газете» (Москва) «Випробування Чорнобилем», в якій викрив злочинну діяльність тимчасовців.

У 1988 році Борис Олійник перебуваючи в Москві, засудив сталінський терор, вимагаючи « з'ясувати причини голоду 1933-го, який позбавив життя мільйони українців, назвати поіменно тих, із чиєї вини сталася ця трагедія».

Після неодноразового перебування на фронтах Югославії написав есе «Хто і з якою метою сатанізує сербів?». А коли НАТО розпочало бомбардування, приїхав до Югославії і написав нове есе «Хто наступний?».

На межі гострополемічних 80-90-х років побачила світ його полемічна збірка «Поворотний круг» (1989), а у 2003 році вийшла збірка «Стою на землі».

До найбільш проникливих творів Бориса Олійника належить видрукуваний у збірці «Заклинання вогню» лірико-філософський цикл «Сиве сонце моє», в якому поет звертається до образу матері з великою пошаною до її життя-подвигу.

«Пісня про матір» — найвідоміший твір Бориса Олійника. В кількох простих словах поет висловлює все своє розуміння того, як багато робить для людства звичайна жінка-трудівниця, яка веде господарство та виховує дітей.

Образ ліричної героїні вражає яскравістю та впевненістю: «Умирають матері, та не вмре ніколи Мати». Поет оспівує безсмертя матері яку він називає «вічною зорею». «Пісня про матір, шедевр світової поезії, починається словами:

Посіяла людству літа свої літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу,
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко — і тихо пішла за межу.

В заключних рядках вірша вводиться діалог, у якому діти та онуки, спілкуючись з матір'ю, вмовляють її не йти, а у відповідь:

Вона посміхнулась, красива і сива, як доля.
Махнула рукою — злетіли увись рушники.
«Лишайтесь щасливі», — і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки.

Ще одна вічна тема, розроблена поетом,— тема хліба. Скільки життів вмістилось у такому великому і такому маленькому слові «хліб»! Проте поет переносить поняття «хліб» до філософських категорій, одночасно торкаючись проблеми виховання підростаючого покоління.

Багатогранна творчість Бориса Олійника приваблює не лише читачів, а й діячів мистецтв. На його вірші написано безліч пісень, які вважаються народними.. За його творами в Київському театрі поезії була організована вистава «Заклинання вогню» (1981), а в столичному театрі ім. І, Франка — вистава «Пам'ять» (1987). Поет виступив співавтором кіносценарію багатосерійного фільму про Тараса Шевченка, знятого на Київській кіностудії

За самовіддане служіння Україні на літературній і державницькій ниві, видатний внесок у збереження національної духовної культури, вагому особисту роль у піднесенні міжнародного авторитету України Борису Олійнику у 2005 році було присвоєно звання Героя України.

Його нагороджено орденами Свободи, князя Ярослава Мудрого (III, IV і V ст.), Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора Дружби народів, преподобного Нестора Літописця I ст.. та Золотою медаллю імені Вернадського НАН Україии. З 2002 року - Почесний громадянин Києва.

Він - Лауреат Державної премії СРСР, Державної премії імені Т. Шевченка, Міжнародної премії імені Г. Сковороди, Міжнародної премії «Дружба», Югославської премії «Лицарське перо».

Юрій АНІСІМОВ
Заслужений журналіст України

© 2020 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: kherson.inform@ukr.net, контакти, архів