Гуцульські діти

На фотографії М. Сеньковського – Настя та Юрій Гуралі. Вони носили фотографу молоко й він сфотографував їх на перелазі перед своєю хатою. На родинному місці досі живе брат тих дітей. Йому 80 років. «Їх було дев’ять в родині,- розповідає дослідник М. Близнюк. – Та дівчинка на фото і дві сестри померли від тифу у 1934 році. Юрій вступив до дивізії «Галичина» і зник безвісти. Є версія, що загинув під Бродами, а інша, що перебрався до Австралії – ця версія подобається родині більше»Працюючи над певною роботою, часто шкодую, що в той час не було цифрової камери з великою чіткістю зображення. Тоді, маючи зображення високої чіткості, можна було б виконати цю роботу в техніці «кулькова ручка», в стилі гіперреалізм. Але такі запальні гуцулки М. Сеньковича посміхаються і в техніках акрил, гуаш…Дослідник Мирослав Близнюк згадує знайомство з сином Сеньковського Юрієм, яке відбулося на початку 2000 року. Той приїхав у Косів на фестиваль з презентацією батькових фотографій. Про батька розповів пану Мирославу лише один спогад. Як одного разу батько зайшов до нього в кімнату, зняв зі своєї шиї хрестик і почепив сину. У 1939 році Микола Сеньковський виїхав з Коломиї з польськими офіцерами в бік Румунії. Далі доля фотомитця невідома. Щодо загального обсягу світлин Миколи Сеньковського, які дійшли до нас, то слід зазначити, що у 1945 році, під час арешту дружини Євгенії, радянські солдати чоботами розчавили значну частину фотоспадку Миколи Сеньковського. Більшість з того, що залишилось, зберігається у сина – Юрія Сеньковського., а також – в обласному музеї в ІваноФранківську. «Це дуже патріотична сім’я, - говорить М. Близнюк. – Онука Сеньковського волонтерить з початку війни, а правнук зараз воює за Україну»


Aвтopкa Taмapa Kaчaлeнкo