Прекрасна природа Гуцульщини, прекрасний і народ її
Прекрасна природа Гуцульщини, прекрасний і народ її. Гуцул - це дитина. Він наївний, він первісний, він ще не християнин. Він близький до природи і вірить в її могучі таємні сили. Ніде немає стільки повір'їв, як тут - дуже добрі умови для їх виникнення були саме на Гуцульщині.
У світі для гуцула перехрещуються злі і добрі сили - треба бути постійно на сторожі. Ще в материнській утробі людину переслідують різні нещастя і треба бути дуже «сохтивним», як каже гуцул, аби від того уберегтися. Коли вагітна погляне на сліпого або кривого, або взагалі на якого небудь каліку, та ще при тім - не дай Бог - засміється, - дитина буде точно такою, як сей каліка, над котрим матір сміялась. І головне - проти тої біди немає ні засобів, ні ліків.
І так все життя, на кожному кроці, у будь-яку пору року, дня і ночі. Все одухотворене навколо гуцула, все має таємний зміст, все живе своїм особливим життям.
І люблять себе показати. Подекуди оселя в них - ніби суцільна світлиця, вся у вишиваних рушниках, килимах і різьбленні. Самі часто живуть у «літній кухні», а хата - то для гостей, на показ.
У В. Дубаса є цікаві світлини мешканця селища Ясеня - селища з дуже цікавою історією, яке згадується ще в документах 1555 року.
У листопаді 1918 року, після закінчення Першої світової війни, у селищі Ясіня зібралося багатотисячне віче, на якому проголосили створення Української Народної Ради. Ясіня стало столицею Гуцульської республіки, яка проіснувала до літа 1919 р., до окупації краю румунськими військами. У 1939 р. селище увійшло до Карпатської України, а після закінчення Другої світової війни - до складу УРСР.
Дуже цікаві гуцульські традиції і щодо колядування. Колядують виключно
чоловіки – жінок ніколи не беруть. Це вважається чоловічою справою.
«В нашій культурі немає жінок-священників, а гуцул-колядник – це як
священник, - пояснює керівник колядницького руху Іван Зеленчук. – Коляда –
це не просто пісенька, це молитва. Коли приходять гуцульські колядники –
вважайте, що у вас в хаті проводять службу. Вони будуть просити Бога, щоб
ваші мрії, про які ви не говорите, збулися».
Колядують на Гуцульщині всім окремо – газді, газдині, дітям, навіть тим, які в
колисці, і хворим дідам, які не можуть підвестися і лежать на печі. Один раз на
рік служба приходить сама до них.
«Так, навіть бджолам, коровам, вівцям та коням виконують колядки, -
відмічають гуцули. – Зовсім інше – на решті України. Це «дайте, дядьку,
п’ятака» - профанація від початку до кінця.» 
Природа Гуцульщини прекрасна, народ оригінальний, мова його заслуговує на
найстаранніше вивчення і …досі немає поета Гуцульщини, який би зрозумів
душу народу.
Одиноким поетом Гуцульщини є О. Федькович. Він – романтик, описував лише
буковинського гуцула, але його вірш настільки багатий, з настільки глибоким
знанням мови, що читаєш із задоволенням. Дуже мало написав з життя гуцулів
І. Франко. І. Франко – сам галичанин, довгий час жив на Гуцульщині, записував
етнографічні матеріали, але ніколи не відважився писати гуцульським
діалектом.
Так і красується Гуцул і Гуцульщина для самих себе, чекаючи поета, який би
оспівав би їх вогняними віршами. Але той поет ще не народився… 
Нам – нащадкам, залишається втішатися чудовими поезіями Осипа Юрія
Федьковича про розлучення гуцула з рідною Гуцульщиною через війну. На
жаль, тематика цих поезій актуальна і в нашому ХХI столітті. Але попри свою
відмінність від решти українців, гуцули стали і залишаються оберегом всієї
України. Бо в Україні два «полюси пасіонарності» – Запоріжжя та Карпати…БУДЬ ЗДОРОВА!
Будь здорова, Чорногоро!
Вже во вік тя покидаю!..
Муть в трімбіту браття грати,
Я вже з ними не заграю.
Бо заграють тарабани
Ті царські та голоснії,
Та цісарська музик-банда!..
Місяць світить та не гріє.
Та не жаль ми, браття, того
Мого перстня дорогого,
Що у дар дам тарабанцям,
- Але жаль ми лиш одного,
А то кучера лиш того,
Що чесала рідна мати.
Ножички цісарські срібні
Гарно вміють підтинати!
Будь здорова-ж, Чорногоро!
І трімбіто! І кидрино!
Що в'ни шепчуть? «Не загинеш?»
Знаю й сам, що не згину!
Гоцулови домовина
Лиш з кидрини зпоконвіку!
Будь здорова! Я вернуся,
Як у гору вернуть ріки. (О.Ю. Федькович)
Використано:
- матеріали незалежних сайтів;
- Г. Хоткевич «Гуцули і Гуцульщина» (1920);
- Власні художні ілюстрації на основі фотографій В. Дубаса та ін
Авторка - Тамара Качаленко
