ГУЦУЛИ І КОЗАКИ- ДВА ПОЛЮСИ
Блукаючи інтернетом у пошуках світлин гуцулів, натрапила на фотографії чудового львівського фотохудожника В. Дубаса. Так виникла ще одна серія гуцулів на основі фотографій В. Дубаса. Його найбільш колоритні фото гуцулів були зроблені, в основному в 70-80-ті роки. Тому, звичайно, якість цих світлин дозволяла працювати у техніці кулькової ручки. В. Дубас - чудовий фотомитець, в його доробку є багато жанрових фотографій, фотографій природи, але найбільш, як на мене, вражаючі були саме світлини гуцулів.
Дуже розповсюджений прийом, коли фотографи роблять декілька знімків однієї людини, але в різних ракурсах.
На жаль зараз і сам фотограф-львів'янин В. Дубас відзначає, що таких колоритних моделей вже немає, але його фотографії зберегли ці образи для нащадків. У відвертість митця можна вірити, бо в пошуках моделей для фотографій, фотомитець В. Дубас проїхав всю Західну Україну, фотографуючи людей (і не лише тільки гуцулів).
«Чи-ж тепер те, що було в часи Довбуша? Я сам пам'ятаю, як за рікою було лише дві хати, а тепер? А ліси? Де тепер старі ліси? Нема їх. А люди... Хіба тепер такі люди, як колись. Перед тим чоловіка можна було спечи на вогні, а він все- таки не сказав би і слова, а тепер? Та за гріш, який є гріш, продадуть будь-кого, навіть рідного батька. Не ті часи, - підкреслював Іван, рідний правнук самого Довбуша.» (Г. Хоткевич «Гуцули і Гуцульщина» 1920 р)
А художні роботи на основі стародавніх світлин, які вже стали древньою історією, надають реалістичності та оживляють давно примерхлі надії та сподівання. Бо фотографія - лише відбиток реальності, а людська фантазія - безмежна. Тим паче, що світлини - лише матеріал для подальшої творчості художника.
«Гуцул в убранню такий вигадливий, як ніхто інший, в чім підтримує його ще і вроджена гордовитість, котра доводить до того, що гуцул аби показатися перед іншими, аби почванитися своїм багатством, любить поєлитися (прикраситися), набрати на себе особливо на свята стільки всякого лудіння (убрання), що воно замість піднести красу зраджує не раз брак естетичного почуття. Дівка, приміром, ідучи до шлюбу, убирає дві сорочки, дзьобню, сукню, запаску, кептар, поверх нього сердак, а зверх того ґуґло, на котру накидає ще щонайменше дві великі хустки», - стверджує В. Шухевич.
Можливо, гуцули і занадто строкато, як на наш смак, вдягаються, але це їм личить. Яскраві барви вбрання і щира посмішка гармонійно доповнюють один одного...
