Vita Black
Херсонська художниця Качаленко Тамара

ПОЕТИЧНІ ТВОРИ ТА СЕРІЯ РОБІТ НЕТРАДИЦІЙНИМИ ТЕХНІКАМИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

ПОЕТИЧНІ ТВОРИ ТА СЕРІЯ РОБІТ НЕТРАДИЦІЙНИМИ ТЕХНІКАМИ ОБРАЗОТВОРЧОГО  МИСТЕЦТВА

ТАРАСОВІ ДУМИ

Свіча кіптявою залита.

Перо все тайною повите

В руці тарасовій лежить.

Зринають чорні думи вмить.

Перед очима вже стоїть

Маленька хата

край дороги ;

І вириваються з душі

рядки, скорботою залиті :

"Якби ви знали, паничі..."

Не знаю більш святої миті,

Коли ти серцем на Вкраїні

І відчуваєш, що й донині

"Раби на панщину ідуть І діточок своїх ведуть..."

В душі зболілій виникають знайомі постаті.

І знов : сліпа Катрусина любов,

І Наймички мале дитятко,

І Гонти діти...

І знову панщина...

Ось мати, що крадеться

Дитині дати хоч трохи молока...

І знов : гірка, нещаслива любов,

Голодні діти, горе знов...

Свіча кіптявою залита,

Перо все тайною повите

В руці тарасовій лежить.

Він серцем там, на Україні

І слово Кобзаря й донині

людськую душу знов ятрить: "Свою Україну любіть,

Любіть її, во врем'я люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть."




Коли гортаєш сторінки «Кобзаря», то неначе живі, постають перед очима славні українські лицарі - козаки, чиї хоробрі подвиги оспівані бандуристами у віках...

Запорізька слава

довіку не згине.

На руїнах Січі

вона розцвіте.

Пісня та козацька

із сторінок лине.

Знов її співають

славні козаки.

Оживає знову

Давня Україна...



СЛАВНІ КОЗАЧЕНЬКИ

Їдуть, їдуть, побратими,

Їдуть, їдуть браві.

Слава рідній Україні,

козаченькам слава!

Дорожили запорожці

Гідністю своєю.

Здобували волю браття

тяжкою борнею.

Важка доля випадала

нашій Україні.

У глибінь століть заглянеш,

а там - тільки війни.

Повставали горді браття,

волю боронили,

Боротьби святе багаття

вони розпалили.

КОЗАЦЬКА ДУМА

Чайки швидкі, невловимі.

Вітер чайки ті колише.

Комиші шепочуть стиха,

Верби знов гіллям вітають...

Місяць й зірки добре знають,

Що зазнали турки лиха.

Що палили й руйнували
все частіше

Берег той чужий азійський

неприязний, непривітний

Тихий вечір. Хвилі плинуть

нижче порогів дніпрових

Та не видно і не чути

"осторожки" та засіки.

Щоб ніколи не дістали

їх не турки

й не татари,

Що народ наш відправляли

на невольницькі базари.

Могли тії чорні кати

у кайдани закувати,

До роботи уживати,

чи до смерті засікти...

Так хоробрі козаки знову ж

завзято мали

з "бісурманом" воювати.

І зненацька нападали,

ті галери руйнували,

із неволі визволяли

кандали навік знімали.

Знову небо червоніє... ранок, мов вогонь, палає...

Чайки стиха випливають...


Запорожці теж далеко не чужі Херсону. За одною з версій, засновник нашого сонячного міста - славетний козацький отаман-характерник Іван Сірко.




Війни, полонені, руйнування - тяжкі сторінки в історії України, які навіки закарбувалися у народній пам’яті. Скільки б часу не минуло, але ці події не забуваються... І не забудуться...



Aвтopка пeйзaжiв тa вipшiв - Taмapa Kaчaлeнкo

© 2008 - 2024 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: khersonci08@gmail.com, контактиархівТеатр Куліша - Херсон