Сергій Омельчук

Доктор педагогічних наук, доцент, Відмінник освіти України

ЗНО: Через пень колоду

ЗНО: Через пень колоду
Тримаю в руках один із зошитів сертифікаційної роботи з української мови й літератури, яку виконували наші випускники та за якими буде визначено рівень їхньої мовно-літературної компетентності.

Гортаю і відразу роблю висновок, що більшість завдань спрямовано вже не так на перевірку знань учнів (як це було в попередні роки), як на вміння аналізувати, синтезувати й застосовувати їх. Складно не погодитись із таким підходом до оцінювання мовних знань, практичних умінь і навичок (не беру до уваги завдання з літератури!), оскільки важливі не самі знання, а вміння ними оперувати.

З огляду на це чимало завдань з мови відбивають особливості діяльнісного й компетентнісного підходів до навчання. І це закономірно, бо шкільна освіта поступово відходить від традиційного (знаннєвого) підходу, за якого знання передовсім були заради знань.

Водночас не можу не висловити окремі зауваження щодо якості змістового наповнення самих тестових завдань і нормативного формулювання умов до них:

1. Прикро, що в завданні 14, де потрібно було учням вставити на місці пропусків у, немає жодного правильного рядка (це я міркую, беручи до уваги правила, зафіксовані в чинному Українському правописі й підручникові з української мови для 5-го класу).

2. Окремі тестові завдання спрямовано на знаходження помилок, зокрема лексичної помилки (завдання 2), пунктуаційної помилки (завдання 10, 19), неправильно вжитих граматичних форм (завдання 5, 18). Читаючи наведений текст, який учні мають покласти в основу власного висловлювання, я ставлю собі риторичне питання: а чи варто від учнів вимагати знання сучасних норм слововживання й уміння бачити помилки, якщо ми (я маю на увазі фахівців, хто складає тестові завдання, і тих, хто відповідає за якість їх) пропонуємо контекст із грубим порушенням лексичних норм?

Наведу лише уривок: ... Разом із тим багато хто впевнений, що саме самотність допомагає індивіду зрозуміти себе... Тільки оточення може дати об'єктивну оцінку людині, її діям і вчинкам.

По-перше, метатекстовий оператор разом із тим є калькованою з російської мови словосполукою (рос. вместе с тем), його в сучасній українській мові заступає українській відповідник водночас.

По-друге, чи варто в реченні як однорідні члени поєднувати слова дії і вчинки, які належать до семантичноідентичних (вчинок – це і є окремою дією)? Такі випадки невиправданого повтору в одному реченні того самого змісту іншим словом називають плеоназмом (зайвослів'ям).

Тож від учнів ми вимагаємо знань подібних норм, принаймні перевіряємо рівень усвідомлення їх, а самі формулюємоконтексти, порушуючи літературні норми. З одного боку,у такий спосіб миімпліцитно формуємо в учнів ненормативне мовлення, а з іншого – щороку завдань на дотримання норм у ЗНО стає все більше! Де ж логіка?

Отже, хотілося б, щоб до сертифікаційної роботи з української мови й літератури комар і носа не підточив. А поки що, на жаль, якось трохи через пень-колоду.

Сергій ОМЕЛЬЧУК

© 2008 - 2024 Інформаційне агентство "Херсонці". Всі права захищені.
Використання матеріалів ІА "Херсонці" може здійснюватись лише при наявності "активного гіперпосилання" на "Херсонці", а також на сам матеріал.
Редакція може не поділяти думку авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.
email: khersonci08@gmail.com, контактиархівТеатр Куліша - Херсон