Літописець великого будівництва на Херсонщині

Коротко про автора. Опанас Опанасович Дерменжі народився на Одещині (нині – село Кубей Болградського району), виріс у безводних Буджакських степах Бесарабії на території компактного проживання біженців болгар та гагаузів, що до 1944 року перебувала під контролем Румунії.

Як і мільйони однолітків зазнав тяжких випробувань воєнних та повоєнних голодних років. Успішно закінчив школу, під час служби в армії досконало опанував фах стрілка-радиста. У жовтні 1962 року, у льотному складі дивізії дальної бомбардувальної авіації, брав участь у Карібській ядерній кризі (конфлікт між СРСР та США), що ледь не спричинила глобальну світову катастрофу. У Харківському автомобільно-дорожньому інституті отримав фах інженера шляхів сполучення. Свою трудову діяльність розпочав в Олешках в якості майстра дорожньо-будівельного управляння (ДБУ-59). У цьому колективі яскраво розкрилися його фахові та організаційні здібності, він успішно подолав щаблі професійного зростання: майстер, виконроб, старший виконроб, головний інженер. 1979 року, за успіхи в роботі, Опанаса Опанасовича було призначено відповідальним за будівництво підходів до мостів через Дніпро біля Херсона та річку Конка біля Олешок. Із 1985 по 1992 рр. працював головним інженером ДБУ-59.

Не кожен інженер стає літописцем, хронікером часу. Але Дерменжі довелося ним стати. Як згадував Опанас Опанасович, планів писати книгу в нього не було, щоденників він не вів, але з роками сталися події, зустрічі з людьми, що вплинуло на прийняття такого рішення. Під час спілкування із знайомими, друзями, коли розповідав про прожите та пережите, не раз чув заохочувальне: «А ти напиши книгу…». «Письменницький» поштовх стався 2012 року. Районна газета «Вісник Олешшя» опубліковала про О. О. Дерменжі кореспонденцію під рубрикою «Діти війни». Розповідаючи про свого героя, звичайно ж, журналісти не обійшли увагою і такий факт у біографії Опанаса Опанасовича як участь у будівництві мостового переходу через Дніпро. Виявляється, ця тема хвилювала і донині хвилює багатьох. Відгуки на матеріал у газеті були схвальними! «Стаття в газеті стала для мене поштовхом до створення книги».

О. О. Дерменжі, крок за кроком, зі скрупульозною ретельністю, відобразив у своєму творі всі етапи створення унікального за масштабами, архітектурою, складністю будівництва об′єкту (включає два мости через Дніпро та Конку, один залізничний та два автомобільних шляхопроводи, два пішохідних тунелі, плаваючий насип заввишки 5,6 м, трикілометровою протяжністю у плавнях, в яких глибина боліт сягає 18 м). Написав про технологічні новації при збиранні та монтажі залізобетонних конструкцій, використання нових матеріалів, застосування передового досвіду.

Зокрема, у процесі будівництва вдалося віднайти оригінальне рішення щодо укріплення відкосів насипу на лівому березі Дніпра (на той час в країні не було досвіду укріплення відкосів такого значного масштабу). Траплялося чимало складностей, непередбачених ситуацій, включно із загрозою зриву строків будівництва, але всі перешкоди вдалося подолати. Одночасно розв′язано й нагальне соціальне завдання: аби залучити до робіт на мостовому переході висококваліфікованих працівників, було споруджено 47-квартирний будинок, до чого О. О. Дерменжі особисто доклав багато зусиль. Автор залучив до книги багато рідкісних архівних світлин, що дозволяють покроково відслідкувати народження об′єкту, познайомив читачів із багатьма трудівниками, які вклали душу й серце у будову.

Мостовий перехід став великим досягненням. Нині без цього об′єкту неможливо уявити ані Херсонщину, ані Південь України.

Як відзначили фахівці (доктор технічних наук, професор В. П. Кожушко, академік, заслужений будівельник України В. А. Герасимчук та ін.), твір О.О. Дерменжі має цінність не лише як історичний документ. Оскільки автор зібрав, систематизував у книзі багатий та цікавий практичний, технологічний матеріал (відбито послідовний процес будівництва масштабного об′єкту зі складнощами та шляхами їх розв′язання), вона має риси й учбового посібника, тож може бути корисною для студентів будівельних вишів. Відзначається також виховна місія твору О.О. Дерменжі для майбутніх шляховиків та мостобудівників: учасники будівництва, про яких він веде мову у книзі, можуть стати для майбутніх фахівців прикладом цілеспрямованості та наполегливості у розв′язанні складних життєвих та виробничих завдань.

Знаю, що Опанас Опанасович, завершивши «Проспект над Дніпром», багато сил віддає також іншому своєму творові – автобіографічній книзі «Мемуари». Як сказав, робота над нею нині перебуває на завершальному етапі. Автор сподівається, що для видання книги віднайдуться спонсори.