Продовжуємо на Херсонщині традиції земських лікарів
Щиро та сердечно вітаємо патріота медицини, та служителя гіпократівських заповітів із вагомою віхою життя, а разом із ним – родинних колег-сподвижників – дружину та сина, які, як і він - лікарі-стоматологи! Щиро вітаємо зі святом колеги-керівника й численних соратників по Станіславській амбулаторії на всіх медичних щаблях – від нянечок, кухарів, прибиральниць... – до профільних лікарів!
Не буде перебільшенням: медпрацівник, в ідеалі, це член кожної родини на всіх її, складних та неосягнених життєвих маршрутах!
Наведемо короткі витримки із «Клятви Гіппократа»: «...Цінувати, нарівні зі своїми батьками, того, хто навчив мене лікарської вправності...До якої домівки я не зайшов би -- зайду до неї лише задля блага хворого... Якщо я непохитно виконуватиму все, що засвідчив під присягою, нехай мені буде дано щастя в житті і в лікарській майстерності і слава у всіх людей на всі часи, але коли я зверну із праведного шляху або оскверню дану клятву, нехай моя доля стане для мене протилежною...».
Рядки з біографії Анатолія Василенка. Народився 9 січня 1949 року у місті Красний Луч (Хрустальний) на Луганщині. Після завершення 1967 року навчання у середній школі, служив у лавах Армії. Рік працював вагранником у металургії. Із 1971 по 1976 рр. навчався у Донецькому медичному інституті, інтернатуру завершив у Херсоні.
Із 1977 року донині життя Анатолія Вікторовича та його родини пов′язане зі Станіславом, з дільничною лікарнею, в якій починав працювати лікарем-стоматологом. 2000 року очолює Станіславську дільничну лікарню, що 2013 року трансформується в амбулаторію загальної практики – сімейної медицини, керує закладом донині. Багато літ має вищу кваліфікаційну категорію. Дружина – його життєвий та професійний соратник у станіславському лікарняному закладі, син – лікар-стоматолог стоматполіклініки Суворовського району м. Херсона.
Працюючи в Станіславі, неодноразово обирався депутатом та членом виконкому Станіславської сільської ради, був депутатом Білозерської райради кількох скликань. Має нагороди: іменний годинник від Президента України у 2002 р., відзначений кількома Почесними грамотами (облдержадміністрації, обласної ради та Міністерства охорони здоров*я України), а також Вищою нагородою, Почесною грамотою Товариства Червоного Хреста України та «Почесною відзнакою» (2003-2013 рр.).
Це лише професійна складова діяльності Анатолія Вікторовича. А ще він - людина широких інтересів та ерудиції, самовідданий шанувальник живопису і сформував (ретельно збирав багато років) у рідному лікарняному закладі своєрідний «арттерапевтичний підрозділ» – картинну галерею із творів місцевих та відомих на Херсонщині та далеко за її межами живописних полотен (ця тема вимагає окремого висвітлення).
Тож вже понад десять років у Станіславському лікарняному закладі випромінюється потужне мистецьке світло надії... Проходиш коридором стаціонарного відділення, а зі стін щедро хлюпотять життєдайні хвилі – сонця, неба, водного, степового, гірського безмежжя... У пейзажах та краєвидах багато місцевого, добре знаного, станіславсько-лиманського простору, але, водночас, полотна несуть і красу багатьох інших чудових куточків України.
Віриш: коли погляд хворого спирається не лише на звичні лікарняні атрибути, а й на колір, буйство фарб, краси природи, то мрія про одужання стає сильнішою...
Ось і фінальна частина... Такою багатою біографією, що має нинішня Станіславська амбулаторія загальної практики – сімейної медицини (колишня дільнична лікарня), напевне, можуть похвалитися рідкісні села в Україні: 2012 року лікарняному закладові виповнилось 130 років!
Ще з дореволюційних часів мешканцям містечка Станіслав щастило на самовідданих фахівців-ентузіастів, які супроводжували усе їхнє життя. Архіви підказують нам, на жаль, вже призабуті імена... Першим лікарем Станіславської земської лікарні був М. О. Майданський, який працював тут із часу заснування лікарняного закладу – із 1882 року – і вийшов у відставку за вислугу 25 років. У 1905 році його замінив на цьому посту С. К. Дембський, випускник Київського інституту. Так, у штаті лікарні (1905 рік) працювали: один лікар, одна акушерка, троє фельдшерів! Петербурзьке училище для акушерок закінчила А. Доценко. Працювали в лікарні і випускники Херсонської фельдшерської школи: М. Зеленкевич, Г. І. Каменщиков, Є. І. Шаповалов...
Спеціалісти-медики та їх помічники, які нині несуть варту здоров'я у рідному селі, свято бережуть і примножують кращі традиції сільської, колись - земської медицини. Лікарям та медперсоналу притаманні такі особливі якості, як готовність завжди прийти на допомогу, застосовуючи свої знання та досвід, гостре відчуття чужої болі, співпереживання.
У цьому родинному, незамінному світі професіоналізму та співпереживання – незамінні живильні промені й Анатолія Вікторовича Василенка! Добра, дяки йому та його колегам на многії літа!
Олександр ГОЛОБОРОДЬКО
Світлина автора
