Чи залишиться ім′я Юрія Шумського на мапі села Станіслав?
Справа у тім, що не вдалося віднайти відповідного рішення щодо присвоєння, а цього вимагала ситуація з оновлення документації. Зрозуміло, що в таких ситуаціях не варто поспішати.
На прохання депутата С. П. Безродньої я спробував відшукати свідчення вшанування іменем Шумського станіславського Будинку культури в обласній бібліотеці імен Олеся Гончара та, на жаль, не знайшов.
Чи робили спроби працівники ОТГ звернутися з офіційним листом, за допомогою, до обласного архіву? Не знаю.
Якщо навіть такого документу не знайти, то хіба недостатньо для керівництва ОТГ згадок про Будинок культури імені Ю. В. Шумського в "Історії міст та сіл Української РСР. Херсонська область" (видання Головної редакції Української радянської енциклопедії Академії Наук УРСР; Київ, 1972 – відповідну сторінку прикріплюю) та в численних публікаціях районної газети "Придніпровська зірка"?..
І ще, шановні піклувальники щодо розвитку туризму у Станіславській ОТГ! Зрозумійте: ім′я Юрія Шумського – це унікальний в Україні бренд села Станіслав. Села, зі славними театральними традиціями, що заклав у ГОЛОДНІ (!) 1920-і роки славетний Народний артист Юрій Шумський. Це саме за його ініціативою, у перший голодомор в Україні 1921-1923 рр., люди, спільними зусиллями, спорудили одне із перших у сільській місцевості України погруддя Великому Кобзареві. Виходить, що, граючи у перейменування, ми смачно плюємо у своє гірке минуле?..
Ще одне. У разі, якщо із мапи села Станіслав буде стерто ім′я Шумського, буде втрачено важливий компонент його привабливості.
Уявіть, якою б доброю та перспективною була б така ситуація: у селі, дай Бог, відроджується народний театр (останнім його режисером був палкий ентузіаст відродження театру Олексій Дармоян), а, з часом, започатковується Театральний фестиваль пам′яті Юрія Шумського! Ось вам, до речі, один із векторів популярності Станіслава серед потенційних туристів-театралів, шанувальників народного мистецтва, а також можливість потенційного поповнення бюджету ОТГ... Саме про це, цими днями, я й говорив у селі.
Отож, варто завжди добряче думати, що здобуваємо, а що втрачаємо...
