Дивосвіт херсонського майстра
Але незалежно від того, чи стане А. Ф. Биков до своєї «круглої» дати Заслуженим художником, у сприйнятті багатьох шанувальників його високої, щирої, непідкупної творчості, він давно – художник Народний.
ТРОЯНДИ НА ФАНЕРІ
Хтось із класиків сказав, що людину формує перший пейзаж. Той, що огортає насіз перших років життя. Що постійно бачимо за вікном. Із подвір'я. Пейзаж, із яким зустрічаємось уранці і прощаємось увечері. Цей наш «світоглядний» стан точно відображає містке слово видноколо.
Для художника Анатолія Федоровича Бикова (народився 28 березня 1939 року в районному центрі Велика Олександрівка Херсонської області) перші притягальні пейзажі – рукотворне лісове мереживо уздовж річки Інгулець, спраглі степи, що линули до річкової долини.
Хоча у рідному селищі він і жив поряд з річкою – до неї усього два квартали, все ж його, юного мрійника та самітника, постійно вабив ліс, який у цій місцині дійсно справжній – хвойний, глибокий.
Занурювався у гущавину, спостерігав за настроями природи. Мандруючи берегом Інгульця, зачаровувався береговими вигинами, хвилюванням очеретів, грою сонця у хвилях. Потрапивши у полон прекрасної миті, малював, малював, малював.
Важливою художньою опорою для Анатолія був світ маминого малювання: радісні та теплі квіткові натюрморти народжувались на підручних прямокутних та квадратних шматочках фанери. Це були маки, чорнобривці, мальви, жоржини...Особливо добре вдавалися троянди.
А. Биков: «Я уважно спостерігав, як малює мама й намагався намалювати краще, ніж вона. Хотілося, щоб мама похвалила: «Молодець, у тебе вийшло краще...».
Його домашні відчуття були теплими, омузиченими. У вихідні, на свята рідні, знайомі любили збиратися в їхній домівці: співали, грали на музичних інструментах. Це не проходило марно для Анатолія – навіть намагався опанувати гру на скрипці. З того часу музичні хвилі котяться через усе його життя.
МОСТИ ТА МРІЇ
Поступово світ фарб перемагав. Анатолій не припиняв малювати і коли працював електриком по закінченні школи, і під час армійської служби (хоча ті свої «пленери» та студії в авіаційному полку доводилося утаємничувати від старшинського та офіцерського ока).
Нарешті, прийшло рішення: час здобувати серйозну освіту! При вступі до Дніпропетровського художнього училища його малюнки були оцінені на відмінно, аледиктант з мови «завалив». Почав збиратися додому. Аж тут – лунають спокусливі пропозиції «покупців» із місцевого транспортного інституту: візьмемо на факультет «Мости та тунелі», матимеш великі перспективи!
Спочатку Анатолій загорівся цією ідеєю, але коли повертався додому, вирішив: ні, не буду нічого міняти, обов'язково вступатиму до художнього училища! Наступного року поїхав до Сімферополя, до Кримського училища імені М. С.Самокиша, й успішно склав екзамени.
Педагогами Анатолія Бикова були Анатолій Миколайович Шипов та Валентина Григорівна Хараборіна. Шипов був відомим пейзажистом, портретистом, майстром натюрмортів та жанрових полотен. Дуже любив мариністичну тему: писав море, рибалок, човни...
Манера його письма, пейзажне бачення, чутливість до тонких природних «напівтонів» подобалися Анатолію Бикову, але сліпо він не наслідував вчителя, прагнув дослуховуватись до своїх відчуттів. Педагоги прищеплювали студентам дух змагальності, дисципліни,вимогливості до себе.
А.Биков: «Скажімо, готується виставка ескізів. За тиждень студент мав виконати близько ста робіт. Не мало значення, що маєш намалювати: кухонний посуд, квітку, рослину... Обов'язково, створене за день, показували викладачам.
Було два рівні відбору: краща десятка, краща п'ятірка робіт. Потрапити до десятки – це вже було хорошим рівнем. Але я завжди домагався, щоб потрапити до першої п'ятірки.
На перших двох курсах це дозволяло мені отримувати підвищену стипендію. Кожен із нас розумів, що без постійного тримання себе у творчій формі, об'єктивної самооцінки, успіху досягнути неможливо».
Роки навчання в училищі, яке Анатолій Биков закінчив 1968 року,стали для нього відмінною школою, адже мав щасливу нагоду всотувати знання та досвід у самій «колисці» кримської школи живопису, наснажуватись енергійною манерою письма майстрів і педагогів, які прославили цей неповторний край, радісною колористичною гамою їх творів та й самим джерелом цього бачення – величчю кримської природи. З цими настроями та світовідчуттями і пішов у малярський світ.
БАЧЕННЯ ОКОМ ТА СЕРЦЕМ
Вже понад півстоліття Анатолій Федорович Биков плідно працює у Херсоні. Він учасник багатьох республіканських та зарубіжних виставок. Його роботи зберігаються в приватних колекціях Польщі, Ізраїлю, Німеччини, Аргентини, Росії. Частину робіт придбали Міністерство культури та дирекція виставок Національної спілки художників України.
Творчість нашого земляка вражає глибиною, осягненням величі рідної природи та чутливістю до її станів, обширом композиційних рішень. У передмові до фундаментального альбому живопису Анатолія Бикова (Херсон, «Наддніпряночка», 2009), Народний художник України Володимир Чуприна відзначає творчість колеги як вагоме явище не тільки художнього світу Херсонщини, але й загалом українського мистецтва другої половини XX – початку XXI сторіч.
Про це свідчать багатющий малярський доробок, що може зробити честь будь-якому художнику: численні картини, акварелі, що прикрашають вітчизняні та зарубіжні галереї, висока живописна культура, постійний сюжетний пошук.
В. Чуприна: «Биков виступає в своїх пейзажах здебільшого як романтик, але в багатьох роботах він – витончений лірик або навіть художник епічного звучання».
Безперечно, головним героєм Анатолія Бикова є притягальний, соковитий, щедрий, лагідний, наповнений правічними ритмами світ Нижньодніпров'я, Прилимання, Причорномор'я з їх розмаїттям річок, лиманів, озер, проток, каналів, очеретяних плавнів, приморських краєвидів, заток, мисів, гірських поселень, набережних...
У цей неосягненний простір художник прискіпливо вдивляється, ретельно його вивчає, досліджує, віднаходить все нові і нові хвилюючі риси гармонії, що серцем і пензлем переносяться на полотна. Колірна гама пейзажів розмаїта. Роботи майстра заполонюють глядача, примушують відчути пульси Півдня, зануритись у найзаповітніші місця.
Скільки поезії, музики природи у могутньому нижньодніпровському пейзажному циклі:, «Березень», «Заплава Дніпра», «Лиман. Осіння тиша», «Захід сонця над лиманом», «Сивий Інгулець», «Світанок на річці Козак», «Річка Кошова», «Пудова протока», «Літо на річці Висунь», «Дідів лиман», «Повінь» (на фото):
Одна з цікавих робіт − «Комиші» (на фото). У ній розв'язано два завдання: оригінальної колористики і відчуття природного руху. Художник зобразив стіну з комишевих заростей із човном у кутку, відтінених темними плямами води.
Але робота виконана у незвичайній колористичній тональності: комиші бірюзові, помережені темно-світлими пасмами, здається, вони просвітлені бірюзовим водним простором, що прилягає з тилу. Відчуття руху комишевих заростей породжується контрастом між нахиленими стеблами та застиглим човном у кутку картини.
Не полишає відчуття ефекту просторовості, динамічності багатьох пейзажних робіт Анатолія Бикова. Це досягається вдалими композиційними пропорціями двох «пластів»: верхнього, небесного, і нижнього, земного та водного.
Є роботи, на яких домінує водно-земне при фрагментарно-інтригуючому небі:, «Дім рибалки», «Пробудження», «Скінчилося літо», «Вересень», «Розсип» «Осінь на дачі» (на фото):
На інших: «На морі серпень»(на фото), «Морозний ранок», «Наближається гроза», «В очікуванні дощу») – небо майже порівну ділить простір із землею, плавнями, морем.
А є картини із домінування неба: «Захід сонця над лиманом», «Літо», «Ранок», «Пора відльоту»; «Копиці, що летять» (на фото):
Просторовість на полотнах митця увиразнює фактура плавневої рослинності, степових квітів, різнотрав'я, жнивного лану, морських хвиль тощо, з детально виписаними передніми планами й узагальнено-розмитими задніми («Повернення додому», «Сивий Інгулець», «Хатинка лісника», «Наближення грози», «Щедре літо», «Річка Тягинка», «Скінчилося літо», «Комиші», «Медитація» та ін.).
Небесний простір на картинах Анатолія Бикова дуже виразний та багатонастроєвий: він і піднесений («Літо»,«Сивий Інгулець», «Серпнева тиша», «Поселення в горах», «Підготовка до путини»),і сонячно-акумулюючий («Захід сонця над лиманом», «Відлуння зорі»), і велично-гірський («Крим. Долина», «Поселення в горах»), і напружено-акцентований («В очікуванні дощу», «Штормове море», «Наближення грози»), і осяйний («Відлуння зорі»),і космічний («Насіння добра», «Копиці, що летять», «Місяць у повні»), і пташино-крилатий («На морі серпень» (на фото):
Про останню роботу. Аби підкреслити спекотність серпневого дня, художник застосовує сміливе композиційне рішення – увагу акцентує не на морі (на картині воно фрагментарне), а на жовто-гарячому піщаному пагорбі з човнами на його верхівці та на жовто-голубому небі з великими птахами. Створюється враження жовтої гарячої хвилі, пасма якої, здається, витісняють голубінь неба. Водночас наступ спекотного тепла мовби стримують своїми крилами птахи...
Надзвичайно багатий на відтінки водний простір: сріблясто-лагідний («Медитація»),заспокійливо-врівноважений («Лиман. Осіння тиша», «Пора відльоту», «Дідів лиман, «Річка Тягинка», «Річка Козак», «Пудова протока», «Прогулянка біля моря»), смарагдово-жовтавий («Світанок на річці Козак»), лазурово-романтичний («Підготовка до путини», «На озері»), застигло-німий («Зимовий день»).
Анатолій Биков дуже часто у пейзажах використовує мотив віддзеркалення: дерев, прибережної рослинності, неба, сонця, човнів, будиночків, причалів, каміння («Рання весна», «Повернення додому», «Повінь», «Вересень», «Розсип», «Буяє осінь», «Пробудження», «Золоті дні», «Озеро удачі», «Вечірній мотив», «Острів Зміїний», «Осіння тиша» «Перевезення сіна» (на фото):
Це дозволяє стверджувати предметність, його домінування у пейзажі. Водночас віддзеркалення, повторюючи об'ємно-предметну верхню частину картини, посилює ефект просторовості.
У художню тканину Нижнього Дніпра органічно вплітається «рибальська» серія робіт («Рибальська тоня», «Підготовка до путини», «Рибальське селище», «Рибальські сіті», «Рибальські човни» та ін.).
Причаровують м'якими пастельними тонами сонячні степові мотиви робіт: «Херсонські хліби», «Літо на річці Висунь», «Далі Інгульця», «Пора жнив», «Волошковий вітер», «Тирло в Козачих Лагерях»...
Виразно-романтичним настроєм наповнена картина «Поле дозріло»: спрагле врожаєм поле, а посеред нього –дві, ледь помітні постаті косарів...
Полотна митця багаті за фактурою та експресією, композиції лаконічні, що досягається умілим використанням світло-тіньових ефектів. Дуже важлива чутливість до напівтонів, природних ритмів. На картинах живуть ранні многоводні весни та пізні вологі осені, сонячні та морозні ранки, засніжені села та сонні льодові річки, талановито схоплені миті наближення гроз, штормів та пори пташиних прощань-відльотів, очікування та парасолі дощів...
Важливе місце у творчості Анатолія Бикова посіла кримська пейзажна тема. У часи до анексії Криму він постійно занурювався у неповторну природу півострову, дихавморем, небом, сонцем, наповнювався радістю життя та поезії цього щедрого краю.
Художник є яскравим продовжувачем кращих традицій кримської пейзажної школи живопису з її виразною пленерно-імпресіоністичною, романтичною стилістикою(П.Мірошниченко, М. Кобиленков, Г. Малишев, П. Столяренко, О. Сухоруких).
Під пензлем митця народилось багато одухотворених кримською красою полотен («Ялта. Набережна», «Місто біля моря», «Штормове море», «Крим. Долина», «Південне місто», «Крим. с. Прибережне», «Татарське поселення», «Крим. Річка Салгир», «Татарська садиба», «Крим. Мис Зюк», «Наближення грози» та ін.).
У роботах виплескується ціла гама настроїв моря – спокійно-умиротвореного («Керч. Кантіпська затока», «Місто рибалок», «Прогулянка біля моря»), грайливого («На Арабатській стрілці»), просторово-панорамного («Ветер з моря»), розгніваного («Кримський берег», «Штормове море», «Азовський берег»).
Кримська гірська пейзажна тема знайшла своє творче продовження в Карпатах та Закарпатті, які наснажили художника на яскраві соковиті полотна: «Карпати», «Поселення в горах», «Карпати. Річка Теребля», «Подорож гірською річкою» та ін.
Майстер пейзажного живопису, Анатолій Биков створив і чимало оригінальних за фактурою та композицією натюрмортів («Квітучі оливки», «Натюрморт зі свічкою», «Хризантеми», «Натюрморт з пером», «Болотяні квіти», «Водяний мак»).
Інколи натюрморти поєднуються із пейзажами або з їх фрагментами, що є притаманним для кримської школи живопису («Герань у моєму вікні», «Натюрморт з маками»).
Особливо цікавою, на стику жанрів, є картина «Літо»: букет степових жовто-блакитних квітів, що стоїть на столику із морськими мушлями, як домінанту, включено у гарячий пісково-приморський простір; жовто-блакитні тони натюрморту перегукуються з «двійниками» піщано-морського простору пейзажу.
Анатолій Биков відкритий для експерименту, його приваблюють пошуки в супутніх живопису художніх жанрах. Зокрема, для посилення емоційних станів пейзажу він звертається до акварелі. Великі образно-виражальні, метафоричні можливості вбачає у графіці. На думку художника, хоча цей жанр і поступається живопису широким «набором» зображувальних можливостей, він має свої сильні риси і насамперед – гнучкість в опануванні просторовості, динамічність, «оперативність».
Графічну стилістику застосовано, наприклад, у картині «Повернення додому». У творі вдалося створити ефект динаміки водно-прибережного простору, стрімкості руху човна, прискореного наближення до рідного тепла. Автор звернувся у творі виключно до відтінків зеленого кольору – від темних до світлих тонів.
Цікава робота «Ранок» (на фото): сонце ще не просвітлює цей куточок простору, тож дуже виразними,майже фотографічно-контрастовими, видаються і сама прибережна рослинність, і човен, і місток, і їх відлуння у воді.
Яскраві графічні прийоми використано у таких роботах, як «Іній у лісі», «Повінь», «Ранок на дачі», «Засніжене село», «Дідова пасіка».
У нелегкі 1990-і Анатолію Бикову довелося кілька років попрацювати у Польщі. То був час не лише напруженої праці в умовах економічних негараздів, але й дотику до європейської культури, знайомства з її музейними художніми скарбами, творчого зростання.
Саме у ті роки для нього дуже співзвучною стала творчість одного із найвидатніших представників художнього авангарду XX століття Марка Шагала, художника з яскравою метафоричною поетикою, неповторними літаючими образами – ангелами, закоханими, нареченими, музикантами, птахами, тваринами, квітами...
Цей нестримний у любові до всього сущого, розкриленості, фантазії світ Анатолій Биков висловив своєю образною мовою. Так народилась серія робіт «Пам'яті Марка Шагала» (вона виставлялась на персональній виставці Бикова у місті Велюнь). Серед цих творів – «Вітебськ. Збір яблук»,«Родина», «Весілля», «Тепле молоко», «Кохання», «Свято птахів».
Цікава картина з виразним «шагалівським» настроєм – «Свято птахів». Вона пронизана весняним піднесенням, відчуттям надії, оновлення. Птахи тут асоціюються з ангелами – провісниками любові. Все на полотні живе єдиним поривом окриленості (відомо, що політ у Шагала асоціювався з любов'ю, пристрастю, мріями).
Здається, все ладне полетіти: закохані з ангельськими крилами, людина-ангел, що випускає з клітки великого птаха, будинки, які майже не відрізнити від пташиних жител у кроні дерева, дітлахи та дорослі з клітками, музикант зі скрипкою, який стоїть на даху, дерево і довколишній простір, наповнені фантастичними птахами. У центрі картини, з будиночка, що нагадує пташину клітку, на волю вибігають радісні люди з птахами, приєднуючись до загального торжества...
У Шагала був дар – бачити невидиме: ангелів, зародження майбутнього життя, душі людей; він постійно перебував у стані мрії. Цей стан «шагалівського» бачення невидимого, вічного живе і в картинах Анатолія Бикова.
Як відомо, у родині Шагала дуже тепло ставились до домашньої живності – кіз, курей, й особливо до корови, вона була годувальницею, справжнім членом родини. Всі ці образи присутні у багатьох його творах.
Анатолій Биков зобразив на картині «Тепле молоко» корову як уособлення дитячого умиротворення, затишку, як лінзу, через яку просвічуються рідне містечко, його споруди, домашнє тепло, турбота, світ музики...
Цим філософським проникненням позначені й інші романтичні твори художника: «Копиці, що летять», «Чародійка», «Повернення додому», «Ранок», «Відродження», «Насіння добра» (на фото):
Творчість Анатолія Бикова захоплює, вивищує над скороминущим, має виразно окреслений національний характер. Я переконаний: мало хто на наших теренах відчуває рідну природу так щиро і проникливо, як цей майстер.
Митець самовіддано служить спільноті, в якій правлять творчість і жертовність. Такі люди, як він, несуть в собі світло і Бога у душі, тож сподіваймося: срібна пора митця ще обдарує нас високими почуттями та відкриттями.
Олександр ГОЛОБОРОДЬКО
Світлина Анатолія Федоровича Бикова, а також фоторепродукції його картин виконані автором матеріалу.
