«Каменоломні» на березі лиману
«Розбомблені» новоявленими власниками колишня столярна майстерня, заправочна станція... Ось і колишній гараж рибколгоспу в останній час перетворився на територію нестримного «демонтажу», розтягування, став стихійною «каменоломнею».
Занехаяно подвір'я, зруйновано бокси для транспортних засобів, ось-ось почнеться руйнація огорожі. Ну, а далі черга дійде до великого будинку, в якому містилась слюсарна майстерня (ремонтувалось устаткування для фелюг, працював сучасний токарний станок): можна поживитися і шифером, і лісоматеріалом, і камінням...
Резонне питання: якщо нинішній власник споруд колишнього гаражу не може забезпечити охорону свого майна, якимось чином його законсервувати, зберегти, то чому б не зробити добру справу – за символічну плату продати, або й взагалі – безоплатно передати його для подальшого використання громаді? Виходить, так: нехай краще пропаде, аніж комусь дістанеться?..
Місця на березі Лиману мальовничі, зацікавленість до Станіслава зростає, отож, за ситуації, коли промислове рибальство завершує свою біографію, слід ретельно подумати: як, по-господарськи, розпорядитись майном – не допустити повної руйнації бази рибколгоспу, оптимально використати те, що залишилось.
Пустують великі приміщення колишньої контори господарства, будинок, в якому містилась радіостанція... Уява малює на станіславському березі і невеличкий готель для приїжджих, і пункт прокату прогулянкових човнів, байдарок тощо, і, звичайно ж, яхт-клуб чи обласний центр вітрильного спорту...
Звичайно, без зацікавленої, системної допомоги районних та обласних структур, бізнесу, станіславське узбережжя – перлина Прилимання – і далі житиме в режимі «каменоломень».
Олександр ГОЛОБОРОДЬКО
