Імена на карті села

З ініціативи сільського голови села Станіслава Володимира Володимировича ЖЕЛУДЕНКА, сформовано комісію із перейменування вулиць села, у назвах яких відлунює тоталітарне минуле. Ось ці вулиці: Леніна, Жовтневої революції, XXV з'їзду КПРС, Комсомольська... На засіданні комісії, до складу якої увійшли представники громадськості, вчителі, краєзнавці, в якості «кандидатів» щодо зміни старих назв, було запропоновано кілька знакових персоналій.

За пропозицією ветерана педагогічної праці, вчителя-історика голови комісії із перейменування вулиць села Романа Володимировича БІЛІНСЬКОГО, центральну вулицю села, вулицю Леніна, що пролягає від початку Станіслава до його прибережної частини, запропоновано назвати вулицею Юрія Шумського. Юрій Васильович ШУМСЬКИЙ, великий український актор та режисер, Народний артист, який на початку голодних 1920-х років очолював Станіславський народний театр і заклав могутні підвалини розвитку сільського театрального мистецтва у Станіславі на багато років, познайомив станіславців із творчістю Т. Шевченка, українських класиків-драматургів. Завдяки йому та його творчим побратимам, колектив став центром духовної культури, просвітництва не тільки села, а й волості.

Історична віха: за ініціативи та пропозиції Шумського, голодного 1922 року у Станіславі було здійснено справжній подвиг – споруджено пам'ятник Т. Г. Шевченку. Тоді, коли щодня до братської могили на цвинтар несли по кілька померлих від голоду, люди збирали на пам'ятник по жмені ячменю, проса, кукурудзи, квасолі... І так мало-помалу зібралось 2,5 пуда зерна (на той час це було цінніше золота), за цю «плату» замовили у професійного скульптора погруддя Т. Г. Шевченка, що було встановлене 8 листопада 1922 року у центрі села на високому, в кілька метрів, постаменті (див. фото автора).

Одна із знакових для села й важлива для увічнення в його історії постать – колишній керівник славетного колективу – рибколгоспу «Шлях Леніна» Андрій Григорович КАВУНЬОВ. Народився він 3 жовтня 1917 року в Станіславі в родині рибалки. Родина була велика. В 17 років пішов до лав Армії, під час служби в якій його застала війна. Служив на Північному флоті боцманом, пройшов усю війну.

Бойовій та флотській «вахті» віддав десять років життя. У 27 років Андрія Григоровича було обрано головою колгоспу «Червоний рибалка», який пізніше був перейменований у рибколгосп «Шлях Леніна», очолював колектив до виходу на пенсію. А. Г. Кавуньову вдалося організувати справжнє багатогалузеве господарство, що займалось не лише рибальством, а й іншими виробничими сферами (вирощуванням пшениці, овочів, бахчових культур). Так, наприклад, 1981 року було виловлено понад 10 000 центнерів риби, валовий збір пшениці по колгоспу склав майже 8000 центнерів, бахчі – 3000 центнерів... Артіль мала 8 сейнерів, десятки моторних човнів, оснащених сучасним устаткуванням. Із 1978 р. господарство розводило рибу для промислового вилову у системі штучних ставків. Рибальсько-морехідна династія Кавуньових знана й поважана у нашому краї.

Ось іще імена, запропоновані та схвалені комісією з перейменування вулиць села Станіслава.

Анатолій Михайлович КЕЛІН, вчитель Станіславської середньої школи, багатогранна педагогічно-творча та мистецька особистість, яка мала значний вплив на багато поколінь учнів, колег-вчителів, односельців (вчитель фізики, виробничого навчання, вихователь, керівник учбового процесу, лідер сільського музичного, вокального, театрального самодіяльного мистецтва).

Саме під керівництвом А. М. Келіна академічний хор станіславського Будинку культури на республіканському фестивалі народної творчості 1970 року, здобувши бронзову нагороду, отримав звання народного. Діяльністю усього свого творчого життя Анатолій Михайлович мовби засвідчував, яким має бути вчитель майбутнього – людиною потужного інтелекту, різнобічних інтересів та високої працьовитості.

Олександр Петрович ГАЛУШКО, знаний в Україіні у 1970-1980-х роках станіславський землероб, начальник мехзагону радгоспу «Лиманський», який зі своїм колективом у 1970-і роки одним із перших перейшов на нові форми організації праці. Ось деякі штрихи трудової звитяги. Працюючи на зрошуваних землях, члени загону Олександра Петровича отримали по 50 цнт. озимої пшениці, 1312 цнт. кормових коренеплодів, 470 цнт. кукурудзи на силос, 668 цнт. багаторічних трав на зеленому конвейері з гектара.

Тоді кожен механізатор виробив продукції на 25 тис. карбованців. За досягнуті успіхи у землеробстві, О. П. Галушко був нагороджений орденами Леніна, Жовтневої Революції, «Знак Пошани», удостоєний звання лауреата Державної премії СРСР.

Іще одну постать, тепер вже славетно-історичну, запропоновано на комісії для увічнення в Станіславі. Це український полководець та політичний діяч, гетьман реєстрового козацтва, кошовий отаман Запорізької Січі Петро Кононович КОНАШЕВИЧ-САГАЙДАЧНИЙ. Більшість його походів починались на Дніпрі та Дніпровсько-Бузькому лимані (на Варну, Синоп, Очаків, Кілію, Білгород, Ізмаїл, Кафу, Трапезунд, Стамбул...).

Ось одна із яскравих перемог українських вояків: у липні 1616 року гетьман Конашевич-Сагайдачний разом із шістьма тисячами козаків на більш як сотні чайок вирушив у морський похід і на виході з Дніпра до Дніпровсько-Бузького лиману було розгромлено ескадру османських галер. За історичними свідченнями, козаки контролювали навігацію між Босфором і Дніпровсько-Бузьким лиманом (!). Кандидат історичних наук Л. Т. Коваленко наводить слова італійського мандрівника П'єтро делла Валле (травень 1618 р.): «Турки не мають на Чорному морі жодного місця, яке б не взяли і сплюндрували козаки.

В усякому разі вони сьогодні на Чорному морі така значна сила, що, якщо докладуть більше енергії, будуть цілком його контролювати». Ще слова Л. Т. Коваленко про Конашевича-Сагайдачного: «...його мужність була відома усім, а багатіти він ніколи не прагнув, навпаки, усе своє добро роздавав на корисні справи».

Триває громадське обговорення запропонованих комісією та сільчанами персоналій.

Олександр ГОЛОБОРОДЬКО, член НСЖУ
с. Станіслав

1. Гетьман Петро Кононович Конашевич-Сагайдачний (джерело картини – x-files.org.ua).

2. Запорожці на чайках атакують турецькі галери, XVII ст. (джерело картини – Вікіпедія).

3. Юрій Васильович Шумський (джерело фото – книга Б. Й. Степанова «Юрій Шумський»).

4. Пам'ятник Т. Г. Шевченку, встановлений у Станіславі 1922 року за ініціативи Ю. В. Шумського (фото О. Голобородька, 1966 р.).

5. Андрій Григорович Кавуньов (1970-і роки).

6. Зіркові часи станіславського рибколгоспу (другий зліва – А. Г. Кавуньов; 1980-і роки).

7. Анатолій Михайлович Келін (1966 р.).

8. А. М. Келін (третій праворуч) у ролі Голохвастова в комедії М.
Старицького «За двома зайцями».

9. Олександр Петрович Галушко (1980-і роки).

10. О. П. Галушко: початок трудового сходження.